Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №367/15390/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/15390/25

Провадження №2/367/2513/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О., за участю секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, пеню за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів,

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з указаною позовною заявою. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом ухвалою від 20.05.2026, позивачка зазначає, що вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.11.2018 між ними укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., про здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та сплату аліментів. Указаним договором визначено місце проживання дитини, графік спілкування дитини з батьком та спосіб участі батька у щоденних витратах, освіти, фізичного, інтелектуального розвитку, задоволення необхідних соціальних та побутових потреб. Також визначено, що батько зобов`язаний щомісячно, до 10 числа кожного місяця сплачувати аліменти у твердій грошовій суму, яка установлена в розмірі 25% заробітної плати, до повноліття дитини, а також 50% вартості додаткових витрат на дитину. Проте відповідач ніколи належним чином не виконував умови договору, платив аліменти не регулярно з порушенням строків та розміру платежів, зазвичай перераховував суму, яку він вважав за необхідне та коли вважав за необхідне. Після початку повномасштабного вторгнення син проживав з батьком, проте з липня 2025 року проживає з матір`ю у селищі Ворзель. З липня 2025 року відповідач не бажає добровільно виконувати узяті на себе зобов`язання щодо утримання дитини, відмовляється виконувати умови договору, в той же час дитина потребує харчування, забезпечення одягом, лікування, оплати навчання у приватній школі. Оскільки відповідач не повідомляє розмір своїх доходів, то позивачка не може звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не може довести суму безспірного зобов`язання зі сплати аліментів, у зв`язку з чим позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, а саме: стягнути аліменти у частці 25% усіх видів доходів відповідача. Також просила стягнути заборгованість зі сплати аліментів з 01.07.2025 по дату ухвалення рішення суду, пеню за прострочення сплати аліментів, а також додаткових витрат на дитину. Необхідність стягнення додаткових витрат обумовлена необхідністю установлення дитині лігатурної брекет-системи. Покликаючись на положення Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.12.2025 постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням сторони позивача у порядку статті 84 ЦПК України витребувано додаткові докази, призначено до судового розгляду.

23.01.2026, 13.02.2026 та 17.02.2026 на виконання ухвали суду від у Управління Служби безпеки України у Львівській області, Головного ДПС у м. Києві Державної податкової служби України та Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві надійшли витребувані відомості.

26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№3980 від 27.01.2026) у якому зазначено таке. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з ним та матір`ю ОСОБА_5 16.11.2018 між сторонами укладено договір про здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, сплату аліментів, проте вказаний договір підписано ОСОБА_2 під тиском ОСОБА_1 , оскільки остання перешкоджала бачитися йому з сином. Водночас, з початку 2023 року до липня 2025 року спільний з позивачкою син проживав разом з батьком у місті Львові. ОСОБА_1 за два з половиною роки не надала синові будь-якої допомоги. Протягом цього періоду син повністю перебував на утриманні батька. У липні 2025 року син поїхав до матері на кілька днів літніх канікул, проте ОСОБА_1 більше не відпустила сина для проживання з батьком, хоча він мав намір після канікул повернутися до батька. Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач не бажає добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання щодо утримання дитини та відмовляється виконувати умови договору не відповідає дійсності. Упродовж більш ніж двох з половиною років саме відповідач забезпечував дитину житлом, харчуванням, одягом, медичним обслуговуванням, навчанням та іншими необхідними умовами для фізичного, інтелектуального й соціального розвитку. ОСОБА_1 протягом цього періоду жодної участі в утриманні сина не брала: не надавала фінансової допомоги, не компенсувала витрати на лікування чи навчання дитини, не перераховувала коштів на його забезпечення. Після липня 2025 року коли дитина тимчасово поїхала до матері на кілька днів літніх канікул і фактично утримана позивачкою всупереч волі сина та його наміру повернутися до постійного місця проживання з батьком, ОСОБА_1 згадала про існування договору від 16.11.2018 та про обов`язок відповідача зі сплати аліментів. Така поведінка Позивачки свідчить не про турботу щодо належного утримання дитини, а про вибіркове використання інституту аліментних зобов`язань залежно від власної вигоди. Протягом тривалого часу, коли дитина проживала з батьком і перебувала виключно на його утриманні, позивачка не вбачала необхідності брати участь у фінансовому забезпеченні сина. Натомість одразу після фактичної зміни місця проживання дитини вона почала стверджувати про порушення її прав та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. За таких обставин посилання позивачки на нібито недобросовісну поведінку відповідача є безпідставними, а заявлені вимоги мають розцінюватися крізь призму принципів добросовісності та заборони зловживання правом, закріплених у статті 3 та частині третій статті 13 ЦК України. Відповідач надавав і продовжує надавати матеріальну допомогу синові. Так, 16.11.2025 ОСОБА_2 добровільно сплатив ОСОБА_1 16 000,00 грн аліментів, а 06.12.2025 –8 000,00 грн. Зазначені кошти перераховано без будь-якого примусового стягнення та за відсутності відкритого виконавчого провадження, що прямо спростовує твердження позивачки про нібито ухилення відповідача від виконання обов`язку з утримання дитини. Відповідно до наданих позивачем доказів (рахунки, акти наданих послуг) ОСОБА_3 установлено брекет-системи, при цьому позивачка умисно не повідомила суду, що сину уже було встановлено брекет-систему коли син проживав разом з батьком. Всупереч волі дитини з незрозумілих причин позивач ОСОБА_1 зняла брекет-систему, яку було встановлено сину у місті Львові, коли той проживав з батьком, та вирішила встановити нову. Водночас батько не давав згоди на такі додаткові витрати, оскільки за його кошти дитині уже було встановлено брекети. З огляду на вказане, стягнення половини «додаткових витрат» є безпідставним, оскільки встановлення нової брекет-системи не було виправданим, необхідним та погодженим з іншим із батьків, а було виключно забаганкою самої позивачки. Заявлені позивачем витрати не відповідають критеріям «додаткових витрат на дитину» у розумінні статті 185 СК України, оскільки не зумовлені ані особливими обставинами, ані невідкладною необхідністю, ані станом здоров`я дитини, що потребував би саме повторного ортодонтичного втручання. Натомість матеріали справи не містять жодного медичного висновку про неможливість подальшого використання раніше встановленої брекет-системи чи про її непридатність для лікування. Позивач не довела, що демонтаж вже встановленої брекет-системи був обумовлений медичними показаннями, ускладненнями або ризиками для здоров`я дитини. Відсутні також будь-які докази того, що попереднє лікування було неефективним або помилковим. За таких обставин повторне встановлення брекетів не може вважатися необхідним заходом, спрямованим на забезпечення інтересів дитини, а є наслідком одноосібного рішення позивача. Позивачка фактично перекладає на відповідача фінансові наслідки власних дій, які призвели до необґрунтованого подвоєння витрат на одне й те саме ортодонтичне лікування. Такий підхід суперечить як принципу розумності, так і засадам справедливого розподілу обов`язків між батьками щодо утримання дитини. За відсутності погодження відповідача, медичної необхідності та належного обґрунтування доцільності повторного встановлення брекет- системи, заявлена сума «додаткових витрат» не підлягає покладенню на відповідача, а вимога про їх стягнення є юридично та фактично необґрунтованою. Таким чином, позивачем не наведено необхідність стягнення частини додаткових витрат з відповідача. Щодо збільшення розміру аліментів стороною відповідача зауважено таке. ОСОБА_2 також є батьком двох інших малолітніх дітей, які проживають з ним та його дружиною ОСОБА_5 . Аналіз положень статей 181, 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому ці положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема від 28.05.2021 у справі №715/2073/20 указував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. При зверненні до суду позивач не врахувала факт наявності в ОСОБА_2 дітей, які перебувають на його утриманні. Разом з тим, при визначенні розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. При зміні розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно з положеннями сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання. Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Указане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 21.07.2021 у справі № 691/926/20. За таких обставин, розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, не є обґрунтованим. Відповідач з урахуванням розміру його доходу, середньомісячних витрат на сина ОСОБА_6 вважає, що аліменти у розмірі 1/8 від доходу відповідача повністю задовольнятиме потреби сина ОСОБА_6 . При тому, ОСОБА_1 має аналогічні обов`язки з виховання та утримання сина, як і батько. Покликаючись на положення Сімейного кодексу України, висновки, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №6-1489цс17, постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 520/12681/17. Сторона відповідача просила аоновити строк на подання відзиву на позовну заяву; відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Також, 26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано зустрічну позовну заяву (вх.№3995 від 27.01.2026) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі батька у вихованні та житті дитини. Ухвалою від 20.05.2026 у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено.

30.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_7 подано клопотання про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 (вх.№5227 від 02.02.2026), а також клопотання про повернення відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№5304 від 03.02.2026).

02.02.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_7 подано відповідь на відзив (вх.№5382 від 03.02.2026), у якому зауважено таке. Місце проживання дитини сторін визначено з матір`ю органом опіки та піклування, на разі дитині вже дванадцять з половиною років, й він має право брати участь при вирішенні питання про місце його проживання, на сьогодні він бажає проживати з матір`ю. Позивач з Відповідачем розлучились коли їх дитині не було ще й року, до 10 років свого життя дитина проживав з матір`ю, яка його утримувала цей період, оскільки аліменти батько платив не регулярно й в розмірі, який не був достатнім для покриття потреб дитини. Після початку війни, за згодою батьків дитина дійсно з міркувань безпеки проживала 2 роки (з початку 2023 до середини 2025 року) з батьком, проте в липні 2025 роки він вирішив проживати з матір`ю. Позивачка не сплачувала Відповідачу аліменти ці 2 роки, за їх домовленістю, бо як заначено вище, попередні 10 років саме вона займалась виховання й утримання дитини самостійно, участь Відповідача була мінімальною. Проте, Позивачка теж приймала участь ці два роки в утриманні дитини, вона забезпечувала дитину одягом у цей період, в період, коли він приїздим до неї, вона купляла йому подарунки та необхідні йому речі. Мати не забороняє дитині спілкуватися з батьком, вони зустрічались в грудні 2025 року, коли батько був у Києві, син навіть залишався в нього з ночівлею, на зимові канікули дитина не захотіла їхати до батька у Львів, а батько не приїздив у Київ. Відповідач зазначає, що нібито й так добровільно утримує дитину, проте ця інформація не відповідає дійсності. Як убачається з тексту договору про утримання дитини від 16.11.2018 батько мав сплачувати до 10 числа щомісяця аліменти на дитину у розмірі 25% від свої заробітної плати. Заробітна плата Відповідача складає 58 605,23 грн в місяць, це крім щорічної грошової допомоги, яку він отримує, враховуючи умови Договору Відповідач мав сплачу аліменти на утримання дитини в розмірі мінімум 14 650,00 грн на місяць. Натомість, в якості доказів добровільного виконання ним обов`язків він надає суду копії двох платіжних доручені (від 16.11.2025 та від 06.12.2025) всього на суму 24 000,00 грн, у яких не зазначено призначення платежу, й стверджує, що нібито це оплата на рахунок Позивачки аліментів на сина за період з липня 2025 року до лютий 2026 року, тобто за 8 місяців. Оскільки сплачена Відповідачем сума не відповідає розміру аліментів, установленому Договором, квитанції не містять призначення платежу, сплачені Відповідачем кошти не можна вважати сплатою аліментів на дитину. Дитині змінено попередньо встановлену брекет-систему за рекомендацією лікаря, оскільки в цьому була медична необхідність – попередня брекет-система була встановлена неякісно, без попереднього комп`ютерної томографії щелепи дитини, при її встановлені не ураховано фізіологічні особливості дитини, розташування всіх зубів, що мало негативні наслідки для його здоров`ю, а не за «бажанням матері», як це цинічно зазначає Відповідач. Батько зобов`язаний нести витрати на дитину, викликані особливими обставинами, в даному випадку це витрати понесені на ортодонтичне лікування дитини, яке є важливим саме в цьому віці, однак й є вартісним. Цей обов`язок батька передбачений, як Договором, так й законодавством України. На разі між сторонами укладено Договір, умовами якого визначено розмір аліментів, який має сплачувати батько, Відповідач не звертався до суду з вимогами про визнання цього договору недійсним, чи зміни розміру аліментів визначених договором, а тому не може просити зменшити чи збільшити їх розмір у цій справі. Позивачка просить змінити розмір аліментів визначений в Договорі «25% від заробітної плати батька» на «1/4 від всіх видів доходів батька», хоча 25% дорівнює 1/4, оскільки, по-перше, чинним законодавством передбачено стягнення аліментів у частці від доходу батьків або у твердій матеріальній сумі, а не у відсотках від заробітної плати, по-друге, очевидно, що загальний дохід Відповідача може бути більшим ніж його заробітна плата. Крім того, у випадку, якщо Відповідач не отримуватиме заробітну плату, не зрозуміло як буде визначатися розмір аліментів на утримання дитини, що призведе до порушення права дитини на його утримання батьками. Відповідач не виконує добровільно взяті на себе обов`язки з утримання дитини згідно умов Договору та не надає Позивачу відповідну інформацію про розмір своєї заробітної плати, відтак Позивачка не може звернутися до нотаріуса за виконавчим написом, того змушена звернутися до суду, оскільки не може в інший спосіб захистити права дитини. Народження дітей у Відповідача не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання його сина ОСОБА_8 передбачених Договором. Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20. На сьогодні мати несе витати на утримання дитини самостійно, оплачує його харчування, навчання у приватній школі, додаткові заняття, лікування. З наявних у матеріалах справи документів убачається, що навчання та харчування в школі коштує більше 25 000,00 грн у місяць. У Відповідача наявна постійна робота та дохід, що убачається з матеріалів справи та відповідного способу життя, який він веде, наприклад на новорічних святах Відповідач разом з родиною відпочивав в одному з самих дорогому курортів країни Буковель. Жодних безумовних доказів погіршення його майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному Договором розмірі, Відповідач до суду не надав.

Ухвалою від 20.05.2026 клопотання сторони позивача задоволено та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві довідку форми ОК-7 та Головного ДПС у місті Києві Державної податкової служби довідку форми 1ДФ про доходи відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою від 20.05.2026 у задоволені клопотання сторони позивача про повернення відзиву, на позовну заяву, подану стороною відповідача відмовлено, відзив, поданий стороною відповідача долучити до матеріалів цивільної справи №367/15390/25; у задоволені клопотання про прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі батька у вихованні та житті дитини відмовлено; прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 , подану 20.02.2026 та установити відповідачу строк для подання відзиву на уточнену позовну заяву, запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу – заперечення.

18.06.2026 та 22.06.2026 на виконання ухвали суду від 20.05.2026 з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві та Головного ДПС у місті Києві Державної податкової служби України надійшли витребувані відомості.

У судових засіданнях представник позивача ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , просила їх задовольнити у повному обсязі. Зауважила, що з 13 років життя дитина 11 років проживає з матір`ю і саме вона в основному займалася його вихованням та забезпеченням. Лише у період з 2023 до липня 2025 син проживав з батьком. Оскільки до цього ОСОБА_2 брав мінімальну участь у забезпеченні дитини, то ці два роки такий обов`язок був покладений на нього. З липня 2025 року відповідач не виконує обов`язки зі сплати аліменти, кошти на дитину не надає. Позивачка самостійно несе тягар матеріального забезпечення сина, хоча також, крім спільного з відповідачем сина, має трьох малолітніх дітей. За указаний період виникла заборгованість зі сплати аліментів, яку позивачка просить стягнути з відповідача. Нотаріус в усному порядку відмовляє у вчиненні виконавчого напису, оскільки не має відомостей про доходи ОСОБА_2 . Звернула увагу, що позивачка не просить стягнути аліменти за період коли дитина проживала у батька, оскільки він, дійсно, повністю забезпечував сина всім необхідним. Також додала, що медичний висновок про необхідність заміни брекет-системи долучений до матеріалів справи.

У судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_9 підтримав позицію свого довірителя, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнають частково, а саме у стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини доходу відповідача. Син майже два роки проживав з батьком, мати не надавала жодної фінансової допомоги. Під час проживання з батьком сину установлено брекет-системи, однак після того, як син залишився проживати з матір`ю позивачка самостійно вирішила їх змінити без жодних медичних показань та без узгодження з відповідачем. Просив урахувати позицію, зазначену у відзиві, вважає, що в цій частині слід відмовити. Щодо стягнення заборгованості за період з липня 2026 року, то указав, що оскільки перед цим дитина проживала з батьком і він повністю його забезпечував, то у подальшому він не має сплачувати аліменти, оскільки дитина проживає з матір`ю.

У судовому засіданні суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, установлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у якому батьками указано ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (позивачка). 04.08.2015 позивачка зареєструвала шлюб та після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». Крім ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей 2017, 2019 та 2022 року народження.

16.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено Договір про здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитину, сплату аліментів між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 2.1 якого місце проживання їх спільного сина ОСОБА_3 визначено з матір`ю у селищі Ворзель, Київської області. Розділом 3 Договору визначено батьківські права та виконання батьківських обов`язків. Пунктом 4.1.1. передбачено, що батько зобов`язаний щомісячно до 10 числа кожного місяця сплачувати аліменти у грошовій сумі, яка встановлена у розмірі 25% від заробітної плати, до досягнення повноліття. Відповідно до пункту 4.1.4 Договору у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів мати має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Відповідно до пункту 4.2 крім сплати аліментів батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, тощо).

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 18.12.2018 затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Ворзельського ліцею «Академія інтелекту плюс» від 09.12.2025 ОСОБА_3 є учнем указаного закладу освіти з 01.09.2025, річна вартість навчання згідно з умовами Договору від 01.07.2025 №293-Ш становить 187 000,00 грн, річний внесок 20 000,00 грн.

25.08.2025 між ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , та ФОП ОСОБА_12 укладено договір на отримання послуг з приготування гарячих страв/обідів, вартість послуг 3 000,00 грн щомісячно.

Судом досліджено документи, надані стороною позивача, а саме: медичний висновок від 04.02.2026, складений лікарем-ортодонтом ОСОБА_13 , платіжні інструкції з перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за навчання ОСОБА_2 , а також за послуги з приготування гарячих обідів/страв; рахунки на оплату послуг, акти виконаних робіт, зі встановлення брекет-систем

Судом досліджено документи, долучені стороною відповідача, а саме квитанції про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 8 000,00 грн, 16 000,00 грн. Так, 13.04.2016 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб, у якому у нього народилися діти 2016 та 2020 року народження.

Відповідно до акту здавання-приймання робіт від 13.11.2025 ОСОБА_3 надано послуги зі встановлення брекет-систем.

На виконання ухвали суду надійшла довідка про нараховане грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_2 за період проходження служби у період з 27.03.2022 до 31.12.2025. Згідно відповіді Головного Управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 08.06.2026 надати довідку ОК-7 ОСОБА_2 не можливо, у зв`язку з відсутністю інформації в Реєстрі застрахованих осіб за період з 01.07.2025 до 31.12.2025.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій та третій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України ( стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства».

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (статті 141 СК України).

Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частини перша, друга статті 155 СК України).

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Тобто обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм убачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка отримує аліменти стягувач аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо необхідності коштів на дитину та можливості сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, може вирішити питання щодо збільшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а збільшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи зміст статей 181 та 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу цих правових норм убачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.

Також судом звертається увага, що під час розгляду позову про збільшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з`ясовує наявність обставин, які дають підстави для збільшення розміру аліментів.

У відповідності до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 18 Постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» до передбаченої статтею 185 СК України участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо. Аліменти мають на меті забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. У тих випадках, якщо в силу особливих (виключних) обставин є потреба, окрім аліментів, суд може стягнути додаткові витрати з платника аліментів.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Указане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до статей 181 та 182 СК України. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.

Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №520/12681/17.

Згідно зі статтею 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 визначено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Щодо зміни розміру аліментів

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512,00 грн.

Неповнолітній ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і вони, як батьки, мають рівні обов`язки щодо виховання, належного утримання та забезпечення відповідних умов для розвитку та зростання дитини.

Між сторонами питання щодо матеріального забезпечення їх спільного урегульовано Договором про здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, сплату аліментів, зокрема визначено порядок, строки та розмір коштів, які батько дитини повинен сплачувати у разі якщо дитина проживає з матір`ю, посвідченого нотаріусом у 2018 році.

Судом ураховується досліджені відомості про розмір доходу відповідача, а також наявність двох малолітніх дітей, народжених в іншому шлюбі. При цьому, суду не надано відомостей про наявність/відсутність у власності (право розпорядження, користування) у ОСОБА_2 власного житла, іншого нерухомого/рухомого майна, наявності інших видів доходу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №344/10971/16, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Так, позивачка просила змінити розмір аліментів, які за Договором повинен сплачувати Відповідач в частині об`єкту з якого вираховується частка, при цьому ОСОБА_1 змінити частку у позовних вимогах не просила.

З відомостей, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_2 на разі має лише один вид доходу – грошове забезпечення за основним місцем роботи, інші відомості суду сторони не повідомили. Відтак, вимога позивачки про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача є законною, відповідає положенням чинного законодавства та відповідатиме найкращим інтересам дитини, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства. Відповідач не є особою, що має стійку втрату працездатності, а мінімальний розмір стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №715/2073/20, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18 та від 16.09.2020 у справі №565/2071/19.

Щодо твердження відповідача про те, що він визнає вимогу про зміну розміру аліментів частково та готовий сплачувати їх у розмірі 1/8 частини всіх доходів, то судом зауважується таке. Суд, здійснює розгляд судової справи цивільного провадження в межах заявлених позовних вимог, тобто у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності цивільного судочинства. Позивачка звернулася з вимогою про зміну розміру аліментів не у частині зміни частки, а в частині об`єкта справляння аліментів. Відтак в межах заявлених вимог позиція відповідача про зменшення розміру аліментів не підлягає розгляду. При цьому, Відповідачем зустрічного позову про зменшення розміру аліментів в межах цього провадження подано не було.

Щодо стягнення заборгованості з аліментних платежів та пені.

Стороною позивача заявлено, що спільний з відповідачем син після періоду проживання з батьком у липні 2025 року повернувся проживати до матері. Указане не заперечувалося стороною відповідача, а відтак в силу положень статті 82 ЦПК України ця обставина, як така що визнана сторонами, доведенню не підлягає. Водночас умовами Договору на ОСОБА_2 покладено обов`язок зі сплати щомісячних аліментних платежів на дитину до досягнення нею повноліття на користь ОСОБА_1 . Сторона відповідача не заперечувала того факту, що аліменти з липня 2025 року не сплачувалися. Мотивами прийняття такого рішення було те, що дитина у попередній період проживала з батьком, він повністю його забезпечував матеріально, а мати дитини фінансової допомоги не надавала, а після повернення до матері, то тягар матеріального забезпечення сина повинна нести вона. Однак з цим суд погодитися не може. Відповідачем будь-яких об`єктивних причин не спроможності сплачувати аліменти в указаний період наведено не було, при цьому будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості за аліментами, поданого стороною позивача, який ними було розраховано з розміру грошовому забезпечення повідомленого роботодавцем, також подано не було.

Твердження про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 8 000,00 грн та 16 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 як сплату аліментів суд достовірно прийняти не може, оскільки у платіжних інструкціях отримувач та призначення платежу не зазначено, кому належить банківський рахунок суду не відомо.

З огляду зазначене, суд приходить висновку, що за умовами Договору відповідач повинен був сплачувати аліменти у розмірі, визначеному цим Договором, стороною позивача доведено належними та допустимим доказами наявність заборгованості зі сплати аліментів та її розмір у сумі 107 397,83 грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки судом установлено наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , то відповідно до положень статті 196 СК України ОСОБА_1 має законне право на стягнення з відповідача і неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розрахунок пені, поданий стороною позивача здійснено відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц. Стороною відповідача наведений розрахунок не оспорювався та не спростовувався. Суд приймає його, як такий, що відповідає вимогам законодавства та судовій практиці суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 263 ЦПК України. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) у розмірі 86 521,91 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення додаткових витрат на дитину.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення разових додаткових витрат на дитину у розмірі 38 275,00 грн за встановлення брекет-систем для дитини. Відповідач заперечував проти задоволення такої вимоги з огляду на те, що ці витрати з ним не погоджувалися, а також у зв`язку з тим, що позивачкою не доведено доцільність проведення таких процедур після того, як аналогічні були вже проведено ним у 2024 році.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.05.2023 у справі №756/9882/19 доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами, зокрема виписками з історії хвороби дитини, медичними висновками, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо.

На підтвердження указаної позовної вимоги ОСОБА_1 долучено медичний висновок від 04.02.2026, рахунки та акти виконаних робіт медичною установою за поведені процедури у липні 2025 року на суму 42 550,00 грн, 17 000,00 грн та окремо у лютому 2026 року на суму 17 000,00 грн. Загальна вартість указаних процедур 76 550,00 грн, а відтак вона просила стягнути половину указаної суми з відповідача.

Суд ураховує, що медичний висновок про необхідність установлення брекет-систем ОСОБА_3 складено у лютому 2026 року, при цьому як убачається з наданих стороною позивача документів, то липні 2025 року дитині вже проведено певні медичні маніпуляції під час проживання його з матір`ю, а у лютому 2026 року повторно. З медичного висновку та наданих документів чітко не убачається необхідність проведення повторної процедури у лютому 2026 року. Позивачем указано, що у лютому 2026 року встановлено брекет-системи на іншу щелепу, однак долучені медичні документи таких відомостей не містять.

При цьому, сам факт установлення брекет-систем не може визнаватися як необхідна та обов`язкова процедура, яка викликана особливими обставинами та впливає на життя чи здоров`я. Така необхідність повинна обґрунтовуватися медичними покарання до усунення вад здоров`я. Тягар доказування в цій частині покладено на позивача.

Відповідач надав відомості, що схожу процедуру ним проведено у 2024 році, позивачка – у липні 2025 року та лютому 2026 року.

Медичний висновок від 04.02.2026 містить обґрунтування рішення про припинення активного ортодонтичного лікування, зокрема у зв`язку з наявністю реального ризику ятрогенних ускладнень, зміна лікувальної тактики була необхідна з метою запобігання можливій шкоді здоров`я пацієнта та забезпечення прогнозованого результату лікування. Однак у ньому не міститься інформація у припиненні якого саме лікування є потреба: те, яке установлено у 2024 році чи те, яке у 2025 році. Крім того, ці витрати за твердженням відповідача з ним не узгоджувалися.

Відтак, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що понесені нею витрати на встановлення брекет-систем є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, тому у задоволені позовної вимоги в частині стягнення додаткових витрат слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю.

Додатково суд звертає увагу сторін, що положеннями частини першої статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст статей 181 та 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Крім того, частиною першою статті 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

V. Вирішення процесуальних питань.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення ухвалюється частково на користь позивача, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пунктів 3 та 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1 311,20 грн в дохід держави.

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, пеню за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів – задовольнити частково.

2. Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 107 397 (сто сім тисяч триста дев`яносто сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 86 521 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять одну) гривню 91 (дев`яносто одну) копійку.

4. Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 1311 (одну тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України – https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням – http://reyestr.court.gov.ua.

7. Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2026.

Відомості про учасників:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Білогруд