Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №363/2206/26 — Вишгородський районний суд Київської області

11.09.26 363/2206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Олійник С.В.,

секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши адміністративну справу в залі суду в м. Вишгороді за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Захаров О.С. звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №159 від 02.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 159 від 02.02.2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, ІНФОРМАЦІЯ_4 через АТ «Укрпошта» було направлено на адресу позивача рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення та описом вкладення, у якому містилася повістка № НОМЕР_1 із зазначенням дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 — 27 грудня 2025 року. Відповідач дійшов висновку, що він був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак із такими висновками не погоджується. Зазначає, що жодних повідомлень про надходження рекомендованого поштового відправлення від ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. Також він не отримував жодних повідомлень чи інформувань за номером телефону ані від АТ «Укрпошта», ані від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, він не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.12.2025 року та не знав про відповідний виклик. Крім того, з тексту оскаржуваної постанови неможливо встановити дату направлення відповідачем поштового відправлення із повісткою № 5887340, а також не зазначено, коли саме таке відправлення надійшло до поштового відділення за його адресою. Відповідачем також не наведено належних та допустимих доказів того, що позивач був повідомлений про надходження зазначеного поштового відправлення та мав реальну можливість його отримати. Сам факт направлення рекомендованого поштового відправлення не може автоматично свідчити про належне повідомлення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , особливо з огляду на те, що зазначене поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та фактично позивачем не отримувалося. Відтак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин позивач не знав про необхідність явки 27.12.2025 року та, відповідно, не мав можливості повідомити відповідача про причини своєї неявки. Відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Сама по собі оскаржувана постанова не може вважатися достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки висновки про наявність складу адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, які підтверджують усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, зазначає, що інформація про нього міститься у відповідних державних реєстрах, інформаційних системах, а також у базах банківських установ та інших інформаційних ресурсах, у зв`язку з чим, на його думку, відсутня необхідність у додатковому уточненні ним відповідних облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Окремо звертає увагу суду на порушення відповідачем його процесуальних прав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою та брати участь у розгляді справи. Відповідно до статті 277-2 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна бути повідомлена про розгляд справи не пізніш як за три дні до дня її розгляду. Проте він не отримував жодних повідомлень про розгляд справи про адміністративне правопорушення та не був повідомлений про дату, час і місце її розгляду. Унаслідок цього був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, надати пояснення та заперечення, подати докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою та реалізувати інші права, передбачені статтею 268 КУпАП. Крім того, в оскаржуваній постанові № 159 від 02.02.2026 року відповідач посилається на частину п`яту статті 258 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Однак він зазначений виклик не отримував та належним чином про нього повідомлений не був.Отже, передбачені частиною п`ятою статті 258 КУпАП умови для розгляду справи без складання протоколу у даному випадку були відсутні.Таким чином, відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП, а тому відсутні правові підстави вважати, що позивач безпідставно не з`явився за викликом.За таких обставин у його діях відсутній доведений склад адміністративного правопорушення, а під час розгляду справи відповідачем було порушено встановлений законом порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення та права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП. З огляду на викладене вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 159 від 02.02.2026 року незаконною та необґрунтованою, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Процесуальні дії.

09 квітня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

10 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

15 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

20 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

28 квітня 2026 року позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20.04.2026 року.

30 квітня 2026 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження.

18 травня 2026 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

27 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

02 червня 2026 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20.04.2026 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23 червня 2026 року матеріали справи повернулися до Вишгородського районного суду Київської області.

25 червня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області поновлено строк звернення до суду та прийнято адміністративний позов до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та позивача.

27 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 було сформовано та направлено на ім`я ОСОБА_1 повістку № НОМЕР_1 про необхідність прибуття о 09:00 годині 27.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. Згідно з відзивом, зазначену повістку було направлено на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , 14.12.2025 року рекомендованим поштовим відправленням № R067057087649 з приміткою «Повістка ТЦК». Відповідно до відомостей, наведених відповідачем, зазначене поштове відправлення позивачем не отримано та повернуто відправнику із зазначенням причини повернення — «адресат відсутній». Датою повернення поштового відправлення зазначено 24.12.2025 року. Представник відповідача зазначив, що порядок вручення повістки шляхом її направлення поштовим відправленням було дотримано, зокрема процедуру інформування одержувача про надходження рекомендованого поштового відправлення та очікування трьох робочих днів після такого інформування. У зв`язку з цим відповідач вважає, що в діях позивача наявне порушення частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Представник відповідача посилається на підпункт 2 пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо така особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про іншу адресу місця проживання. За твердженням відповідача, адреса, на яку ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено повістку, була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як адреса, повідомлена позивачем під час уточнення своїх облікових даних. Іншої адреси задекларованого або зареєстрованого місця проживання позивач ІНФОРМАЦІЯ_8 не повідомляв. Також представник відповідача зазначив, що позивач, на його думку, порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, оскільки не отримав направлену йому повістку та не виконав обов`язок щодо уточнення облікових даних. Відповідач вважає, що повістка № 5887340 відповідно до підпункту 2 пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року є належним підтвердженням оповіщення позивача про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. Крім того, представник відповідача зазначив, що у зв`язку з виявленим адміністративним правопорушенням позивачу було направлено повідомлення № 159 про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 18.01.2026 року. Зазначене повідомлення, за твердженням відповідача, було направлено 19.01.2026 року рекомендованим поштовим відправленням № 0730200159053 з відповідною позначкою на конверті «повідомлення про розгляд справи». 05.02.2026 року поштове відправлення повернулося відправнику із зазначенням причини повернення — «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02.02.2026 року № 159 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Як зазначено представником відповідача, копію постанови від 02.02.2026 року № 159 було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № R067104252467. Вказане поштове відправлення також не було отримано позивачем та повернулося відправнику. Згідно з відомостями про відстеження поштового відправлення, причиною його повернення зазначено «закінчення встановленого терміну зберігання», дата повернення — 10.03.2026 року. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про те, що позивач систематично не отримував поштові відправлення та повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, на думку відповідача, свідчить про небажання позивача виконувати свої військовозобов`язані обов`язки. Відповідач також зазначив, що позивач не виконав вимоги законодавства щодо уточнення облікових даних, а постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам законодавства. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 в межах наданих йому повноважень, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи та з дотриманням вимог законодавства. Щодо строку звернення до суду відповідач зазначив, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску процесуального строку для подання позову, а також доказів неможливості отримання оскаржуваної постанови раніше, що, на думку відповідача, унеможливлювало б подання позову до закінчення десятиденного строку на її оскарження.

10 серпня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію ухвали про відкриття провадження у справі з відміткою про її отримання відповідачем 20.07.2026 року. Водночас, як зазначено представником позивача, відповідно до картки руху документа ухвали про відкриття провадження у справі зазначену ухвалу було доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 ще 26.06.2026 року. З огляду на те, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.06.2026 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 26.06.2026 року, представник позивача вважає, що останнім днем подання відзиву було 13.07.2026 року. Однак відзив на позовну заяву подано лише 27.07.2026 року, тобто з порушенням встановленого судом строку. При цьому, як зазначено представником позивача, питання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву представником відповідача не порушувалося. У зв`язку з цим представник позивача просив суд не брати до уваги відомості, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Позиції учасників справи.

Позивач та його представник в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не з`явились, представник позивача направив на адресу суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити у їх задовольнити.

Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Встановлено, що повісткою №5887340 від 14.12.2025 року, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , 27 грудня 2025 року о 09:00 год. для уточнення даних.

Відповідно до копії конверта, поштове відправлення з описом вкладення (повістка №5887340) скероване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . згідно з довідкою Укрпошти, повернуто відправнику ІНФОРМАЦІЯ_7 з відміткою «адресат відсутній».

Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 18.01.2026 року про розгляд постанови про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, 02.02.2026 року о 10:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до копії конверта, поштове відправлення з описом (повідомлення про розгляд справи) скероване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою Укрпошти, повернуто відправнику ІНФОРМАЦІЯ_7 з відміткою «адресат відсутній», що також підтверджується крекінгом АТ «Укрпошта».

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №159 від 02.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Відповідно трекінгу АТ «Укрпошта», поштове відправлення з описом (постанова) скероване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою Укрпошти, повернуто відправнику ІНФОРМАЦІЯ_7 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.03.2026 року №1/7/2194, на адресу Вишгородського районного відділу ДВС ЦМУМЮ м. Київ направлено на примусове виконання постанову №159 від 02.02.2026 року відносно громадянина ОСОБА_1 щодо стягнення штрафу в сумі 17 000 грн. На підставі ст. 308 КУпАП просять стягнути подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові №159 від 02.02.2026 року у розмірі 34 000 грн.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №80548226 від 18.03.2026 року, старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №159 від 02.02.2026 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 про стягнення 34 000 грн штрафу в дохід держави з боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови про арешт коштів боржника №80548226 від 19.03.2026 року, старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито провадження про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37 606 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.

За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).

За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і донині.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З аналізу зазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин/далі - Порядок № 560) визначає також процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Мотиви та висновки суду.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови як рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП стала його неявка 27.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 5887340.

На підтвердження правомірності постанови відповідач надав копію зазначеної повістки, поштового відправлення та відомості АТ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній».

Водночас суд звертає увагу, що сама по собі наявність поштового відправлення та його повернення не звільняє відповідача від обов`язку довести всі обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, зокрема дотримання встановленого порядку оповіщення та наявність у позивача обов`язку прибути за відповідним викликом.

Доводи відповідача про те, що позивач був належним чином оповіщений лише з огляду на повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній», суд оцінює критично.

Пунктом 41 Порядку № 560 дійсно передбачено можливість підтвердження оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, зокрема днем проставлення поштовим оператором відмітки про відсутність особи за відповідною адресою. Однак така відмітка має оцінюватися у сукупності з іншими доказами щодо дотримання процедури направлення повістки та належності адреси, на яку її було направлено. У цій справі відповідач не надав суду належних доказів, які б беззаперечно підтверджували, що адреса: АДРЕСА_1 , на момент направлення повістки була адресою, яка відповідала вимогам пункту 41 Порядку № 560, а також не надав доказів, які б усували обґрунтовані заперечення позивача щодо його необізнаності про виклик.

При цьому суд бере до уваги, що позивач категорично заперечує отримання повістки та будь-яких повідомлень про її надходження, а поштове відправлення фактично повернулося відповідачу неврученим.

Крім того, судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 18.01.2026 року також було направлено позивачу за тією ж адресою та повернулося відповідачу з відміткою «адресат відсутній».

Отже, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не мав доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що неотримання позивачем поштових відправлень свідчить про його свідоме ухилення від виконання обов`язків військовозобов`язаного. Такий висновок ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджений належними і допустимими доказами.

Сам факт повернення поштових відправлень не доводить ані фактичної обізнаності позивача про зміст повістки, ані його умисного ухилення від виконання визначеного законом обов`язку.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не отримав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена обставина не може підтверджувати правомірність постанови, яка була прийнята раніше, та не усуває можливих порушень процедури розгляду справи.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. З огляду на відсутність належного підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи, суд доходить висновку, що позивач був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що саме по собі направлення повістки за адресою, яка містилася в облікових даних, є достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Факт направлення повістки підтверджує лише вчинення відповідачем певної процесуальної дії, однак не усуває обов`язку довести правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності та дотримання процедури розгляду справи.

Таким чином, надані відповідачем докази у своїй сукупності не підтверджують належними та достатніми доказами наявність у діях позивача всіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття постанови № 159 від 02.02.2026 року та не спростував доводів позивача щодо неналежного його оповіщення та позбавлення можливості брати участь у розгляді справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 159 від 02.02.2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.05.2026 року.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-250, 286 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №159 від 02.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

З урахуванням ч. 4 ст. 286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В.Олійник