Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №523/15446/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/15446/26

Провадження №2-о/523/456/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

16 липня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під виключною (юридичною) опікою його матері - ОСОБА_1 , постійно проживає разом з нею та жодна інша особа не має та не здійснює батьківських прав щодо нього; а також факту, що ОСОБА_1 є єдиним законним представником (опікуном) свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 та має право (уповноважена) одноособово представляти його інтереси, у тому числі, але не виключно, має право (уповноважена) подавати заяву на отримання в`їзної візи ОСОБА_2 до компетентного органу Держави Ізраїль.

Свою заяву вона обґрунтовувала тим, що вона народила сина, не перебуваючи у шлюбі, запис про батька дитини був здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, рішенням суду був встановлений факт, що заявниця є одинокою матір`ю, проте при зверненні до Управління з питань населення та імміграції Ізраїлю для отримання в`їзної візи для неповнолітнього ОСОБА_2 необхідно встановити факт одноособового здійснення заявницею батьківських прав та обов`язків стосовно сина.

20 липня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд.

Заявниця та заінтересована особа у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися належним чином.

У матеріалах справи є клопотання представниці заявниці – адвоката Хаджи І.Д. про розгляд справи у їх відсутності.

Заінтересована особа – Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України письмових пояснень суду не надала, із клопотаннями не зверталася.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності сторін, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлення факту самостійного здійснення заявницею батьківських прав та обов`язків має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для підтвердження одноособового здійснення батьківських прав перед компетентними органами іноземної держави, забезпечення права дитини на освіту і медичне забезпечення, оформлення документів та права на проживання, забезпечення належних умов життя та розвитку дитини та реалізації інших прав та законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 .

Письмовими матеріалами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 20 липня 2010 року, актовий запис про народження № 1162.

Оскільки на момент народження ОСОБА_2 заявниця у зареєстрованому шлюбі не перебувала, тому відомості про батька дитини були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, а саме за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька - за вказівкою матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

У даному випадку походження дитини від батька у передбаченому законом порядку не встановлювалось.

Дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання ОСОБА_2 за № 2025/008220604 від 20 червня 2025 року та довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання ОСОБА_1 за № 1777808-2025 від 09 травня 2025 року

Факт спільного проживання матері та неповнолітнього сина додатково підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому будинку осіб від 24 березня 2026 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради та довідкою № 01/03/26 від 15 березня 2026 року, виданою ОСББ «Затишна оселя 11».

Будь-яка інша особа батьківських прав та обов`язків щодо дитини не здійснює, участі у вихованні, утриманні, лікуванні, навчанні та забезпеченні дитини не бере.

Фактично саме ОСОБА_1 з моменту народження дитини самостійно здійснює її виховання, забезпечує матеріальне утримання, представляє інтереси дитини у державних органах та установах, забезпечує медичне обслуговування, вирішує питання освіти та проживання та несе повну відповідальність за життя, розвиток та добробут дитини.

За відомостями КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» Одеської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває під спостереженням КНП «ДМП № 2» Одеської міської ради з народження, декларація про вибір лікаря, що надає первинну медичну допомогу, укладена 05 лютого 2020 року між лікарем-педіатром закладу ОСОБА_3 та законним представником дитини, а саме його матір`ю - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 в групі динамічного спостереження з приводу хронічної патології не перебуває, своєчасно проходить медичні огляди, отримує лікування та профілактику, всі рекомендації стосовно оглядів та лікування матір`ю виконуються в повному обсязі, вакцинація проведена згідно з Національним календарем профілактичних щеплень.

ОСОБА_2 навчається у Одеському ліцеї № 22 Одеської міської ради, що підтверджується довідкою № 02-05/208 від 12.03.2026 року.

ОСОБА_1 самостійно забезпечує дитину усім необхідним для її повноцінного існування та розвитку, зокрема харчуванням, одягом, медичним обслуговуванням, належними житлово-побутовими умовами, організацією навчального процесу, дозвілля та відпочинку.

Крім того, заявниця раніше перебувала на обліку в органах соціального захисту населення як отримувач допомоги на дітей одиноким матерям, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини без участі батька.

Так, 06 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення допомоги сім`ям з дітьми відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року.

На обліку в Управлінні соціального захисту населення ОСОБА_1 перебувала як отримувач допомоги на дітей одиноким матерям з 01 січня 2016 року по 28 серпня 2019 року.

Рішенням Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року у справі № 523/3267/20 були встановлені обставини щодо отримання заявницею допомоги як одинокою матір`ю, що також підтверджує факт самостійного виховання нею дитини.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року у справі № 523/15457/25 вже було встановлено факт того, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю свого сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про батька якого в Книзі реєстрації народження та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису № 1162 від 20 липня 2010 року про народження проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за вказівкою матері та з її слів, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Проте вказаним рішенням суду не вирішувалось питання щодо встановлення факту одноособового здійснення заявницею батьківських прав та обов`язків стосовно неповнолітнього сина без участі батька дитини.

Наразі заявниця разом із сином планує проживати за кордоном у державі Ізраїль, де намагається забезпечити належні умови проживання, навчання, медичного забезпечення та соціального захисту дитини.

15 лютого 2026 року заявниця з метою реалізації прав і законних інтересів своєї дитини звернулася до Управління з питань населення та імміграції Ізраїлю із заявою про отримання в`їзної візи для неповнолітнього ОСОБА_2 разом із рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року у справі № 523/15457/25.

Однак 23 квітня 2026 року отримала відмову у задоволенні її звернення, у зв`язку з тим, що рішенням суду встановлено виключно факт того, що ОСОБА_1 є матір`ю-одиначкою, тоді як безпосередньо факт здійснення нею одноосібної опіки, піклування та утримання неповнолітньої дитини судовим рішенням не підтверджений.

Зокрема, Управління з питань населення та імміграції Ізраїлю послалося на те, що не надано підтвердження того, що матір має виключну опіку над неповнолітнім, отже, поняття «мати-одиначка» та «єдиний опікун» не є тотожними за своїм юридичним змістом, оскільки встановлення статусу матері-одиначки саме по собі не свідчить про відсутність іншої особи, яка може брати участь у вихованні, утриманні чи здійсненні батьківських прав щодо дитини.

Однак компетентними органами Ізраїлю для реалізації прав дитини та оформлення відповідних документів вимагається належне підтвердження того, що саме ОСОБА_1 одноособово здійснює батьківські права та обов`язки щодо дитини, самостійно представляє її інтереси та приймає рішення стосовно місця проживання дитини, влаштування до навчального закладу, отримання медичних послуг та лікування, оформлення соціального житла, отримання дозволу на проживання, оформлення документів та реалізації інших особистих немайнових та майнових прав дитини.

Для отримання громадянства держави Ізраїль необхідно встановити факт того, що заявниця є одинокою мамою та її син перебуває під її повною фактичною та юридичною опікою та піклуванням. Тому, встановлення факту, що заявниця є одинокою мамою, має юридичне значення, оскільки це дасть можливість отримати дозвіл Управління з питань реєстрації населення та імміграції Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю на отримання їй та її сину громадянства держави Ізраїль.

Відповідно до Регламенту № 5.2.0008 Управління реєстрації населення та імміграції Ізраїлю «Про надання статусу іноземному громадянину на підставі шлюбу з громадянином Ізраїлю» зі змінами від 10.12.2020, підрозділ візи, з питань: надання статусу іноземному громадянину на підставі шлюбу з громадянином Ізраїлю встановлює наступне: «У випадку якщо запрошений з батьків заявив, що він є винятковим опікуном неповнолітнього, треба надати оригінал засвідченого рішення суду(а якщо буде необхідним, з перекладом) або оригінал договору про розірвання шлюбу, затвердженого судом, який визначив, що виняткова опіка над неповнолітнім надана йому».

Водночас чинним законодавством України не передбачено іншого порядку підтвердження факту самостійного здійснення одним із батьків батьківських прав та обов`язків у випадку, коли відомості про батька дитини внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Враховуючи відсутність можливості в позасудовому порядку встановити факт того, що ОСОБА_1 одноосібно здійснює батьківські права та обов`язки щодо свого сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що створює перешкоди у реалізації особистих немайнових права сина, зокрема, право на освіту та на вільний вибір місця проживання, заявниця змушена звернутись до суду із даною заявою.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

За ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття освіти та готувати дитину до самостійного життя.

Статті 3, 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року покладають на Держави - учасниці цієї Конвенції зобов`язання забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, також вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Вимога Конвенції ООН про права дитини обумовлена потребою забезпечити вирішення питань, що стосуються виховання і піклування про дитину, у легітимний спосіб і таким чином гарантувати стабільне життя дитини і впорядкованість її відносин з батьками чи іншими піклувальниками.

У Гаазькій Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої приєдналися Україна та Ізраїль, вживаються поняття «право піклування» і «право доступу», тлумачення яких обмежено виключно цілями Конвенції. Так, «право піклування» охоплює права, пов`язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини, а «право доступу» включає право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати дитину на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання (стаття 5 Конвенції).

Право піклування в контексті Конвенції охоплює не лише визначення місця проживання дитини, а й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон. Тобто, наявність документа, що визначає місце проживання дитини з одним із батьків, не є підставою для зміни дитиною держави проживання цим з батьків одноособово. Зміна країни проживання дитини вимагає окремого узгодження з тим з батьків, який проживає окремо (а за відсутності - потрібен дозвіл суду), адже такий переїзд, як правило, спричиняє зміну режиму спілкування дитини з другим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дитини, тобто впливає на питання, пов`язані з її подальшим життям, розвитком і вихованням.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході судового розгляду встановлено, що батьківство стосовно сина заявниці не встановлене, а відтак відсутня особа, яка б могла реалізовувати права та обов`язки батька щодо нього, фактично всі обов`язки самостійно виконує ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 76-80, 265, 259, 315, 319, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під виключною (юридичною) опікою його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , постійно проживає разом з нею та жодна інша особа не має та не здійснює батьківських прав щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , є єдиним законним представником (опікуном) свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та має право (уповноважена) одноособово представляти інтереси неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі, але не виключно, має право (уповноважена) подавати заяву на отримання в`їзної візи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до компетентного органу Держави Ізраїль.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя