Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №522/18766/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18766/25

Провадження № 2/522/4552/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Смокової А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 19.08.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 15.09.1990 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб був зареєстрований відділом ЗАГС Київського РВК м. Одеси, про що складено відповідний актовий запис № 1304 та видано свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу у сторін неповнолітніх дітей немає.

Протягом останнього часу стосунки між сторонами поступово погіршувались через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб – розпався та має лише формальний характер. На даний час, сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Спроби примиритися між подружжям свого результату не принесли, останнє спілкування з відповідачем виявилися безрезультатними, сімейні стосунки не відновилися, шлюб остаточно припинив своє існування.

Враховуючи викладене позивач вирішив звернутись до суду із даною позовною заявою.

Матеріали позову отримано суддею 20.08.2025 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1684551 від 20.08.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21.08.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 12.11.2025 року.

У судові засідання сторони не з`явилися, були повідомлені належним чином.

В матеріалах справи наявна заява від ОСОБА_1 в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою складання судового рішення є 11.09.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.09.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом ЗАГС Київського РВК м. Одеси був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1304 та видано свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

З позову вбачається, що протягом останнього часу стосунки між сторонами поступово погіршувались через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб – розпався та має лише формальний характер. На даний час, сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Спроби примиритися між подружжям свого результату не принесли, останнє спілкування з відповідачем виявилися безрезультатними, сімейні стосунки не відновилися, шлюб остаточно припинив своє існування, про що зазначено у позовній заяві.

Таким чином, примирення між позивачем та відповідачем неможливе, спору про поділ майна між сторонами на час розгляду справи не існує.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивачки на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв`язку з чим, є неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, як це передбачено ст. 112 СК України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 1-13, 76-81, 89, 210, 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15.09.1990 року відділом ЗАГС Київського РВК м. Одеси між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 1304, свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 – розірвати.

Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 11.09.2026 року.

Суддя Донцов Д.Ю.