Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 вересня 2026 р.
Справа: №522/13959/26-Е
Суддя: Бондар В. Я.
Провадження № 2/522/10388/26
Справа № 522/13959/26-Е
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 20.07.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 78 794,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.02.2026 ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101770719975734 щодо надання останньому кредиту у розмірі 60 000 грн, строком на 60 міс. Зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно. Позивач виконав свої зобов`язання, однак відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у відповідача перед АТ «Акцент-Банк», станом на 20.07.2026, виникла заборгованість у розмірі 78 794,50 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських, а також судові витрати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 09.09.2026.
До суду 04.08.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що пеня стягненню не підлягає за приписами цивільного законодавства. Позивачем не доведено факт укладення правочину саме на заявлених умовах щодо 85% річних встановлених процентів. Позивачем не надано доказів, які б беззаперечно підтверджували факт ідентифікації відповідача та створення саме ним електронного підпису.
До суду 10.08.2026 надійшла відповідь на відзив у якій відзначено, що виписка по рахунку підтверджує перерахування відповідачу кредитних коштів, а електронний підпис прирівнюється до власноручного, тому відповідачем погоджено умови сплати процентів.
Зуєв 01.09.2026 подав додаткові пояснення, які фактично є запереченнями на відповідь на відзив у яких вказує, що позивачем не підтверджена незалежним способом належність та одноосібність використання одноразового коду для підпису договору. На випадок задоволення позовних вимог у будь-якій частині відповідач просить розстрочити йому виконання рішення у зв`язку з складним матеріальним становищем.
Учасники справи у судове засідання призначене на 09.09.2026 не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просить розглянути справу за його відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 10 вересня 2026 року.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101770719975734, за умовами якої ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 60 000 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 85% на рік та зі сплатою пені у розмірі 0,07% у разі порушення клієнтом зобов`язання із погашення заборгованості.
Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису підтверджується підписання 10.02.2026 о 12:56:43 ОСОБА_1 кредитного договору.
ОСОБА_1 погодив, використання удосконаленого електронного підпису шляхом ведення ОТР-пароля 6908, про що вказано у відповідній заяві.
Доводи відповідача про неналежність доказів на підтвердження підписання договору електронним підписом спростовуються вищевказаними доказами. ОТП-пароль введений відповідачем у застосунку.
Меморіальним ордером № TR.53057783.39057.65455 від 10.02.2026 підтверджується видача ОСОБА_1 кредиту згідно договору № ABH0CT155101770719975734 від 10.02.2026.
З виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 активно користування кредитними коштами.
Тому, суд вважає, доведеним той факт у справі, що 10.02.2026 між сторонами було укладено кредитний договір, а ОСОБА_1 отримано кредитній кошти.
Ставка нарахування процентів визначена договором, тому погоджена відповідачем. У зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача у частині не підтверджені укладення договору на заявлених умовах, зокрема, щодо встановлених процентів.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно розрахунку позивача, станом на 20.07.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 78 794,50 грн, з яких: 59 600,05 грн – тіло кредиту; 18 529,76 грн – проценти; 664,69 грн – пеня.
Відповідач контррозрахунку не надав, розрахунок позивача не спростував.
Як вже вказувалось вище, відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів.
Однак, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності стягнення пені та відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 664,69 грн.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором від 10.02.2026 АТ «Акцент-Банк» у розмірі 664,69 грн здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Доводи позивача про незастосування положень Цивільного кодексу України є безпідставними.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 664,69 грн задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно платіжного доручення від 20.07.2026 АТ «АКЦЕНТ-БАНК» сплатило 2 622,40 гривень в якості судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню у розмірі 2 640,03 грн (99,16% від розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101770719975734 від 10.02.2026 у розмірі 78 129 (сімдесят вісім тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка, яка складається з наступного:
- 59 600,05 грн – заборгованість за кредитом;
- 18 529,76 грн – заборгованість за відсотками.
У частині позовних вимог про стягнення пені – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 640 (дві тисячі шістсот сорок) гривень 03 (три) копійки.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10 вересня 2026 року.
Суддя: В.Я. Бондар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua