Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №522/11912/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/11912/25

Провадження № 1-кп/522/2003/26

10 вересня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

обвинуваченої – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025163500000250, відомості про яке внесено 29.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, із вищою освітою, не одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимої: 03.06.2025 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ст. 190 ч.1 КК України (вчинено злочин 08.05.2025 року) до 200 годин громадських робіт,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 26 квітня 2025 року близько о 23:50 годині прибула до готельно-ресторанного комплексу «М-1», розташованого за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 1, де вона скористувалась послугами готелю та заселилася до готельного номеру № 410, у якому остання фактично проживала впродовж трьох днів, а саме до 29 квітня 2025 року включно.

В подальшому, у ОСОБА_9 винник злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння шляхом обману продуктами харчування та алкогольними напоями, а також безоплатним користуванням послугами вищевказаного готельно-ресторанного комплексу.

З цією метою ОСОБА_9 , перебуваючи у період з 26.04.2025 року по 29.04.2025 року в готельно-ресторанному комплексі «М-1», розташованому за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 1, увійшовши в довіру до працівників готельно-ресторанного комплексу «М-1», реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою безоплатного користування послугами готельно-ресторанного комплексу, не маючи наміру та можливості оплатити отримані послуги, оскільки остання достовірно розуміла, що її особистий рахунок в АТ АБ «Радабанк» заблокований, надала працівникам готелю завідомо фіктивні квитанції, про сплату послуг готельно-ресторанного комплексу «М-1», шляхом зловживання довірою працівників закладу, під приводом платоспроможності, усвідомлюючи, що оплата за отримані послуги здійснюється після їх отримання, не сплатила готельно-ресторанному комплексу «М-1», що надавав послуги з проживання та трансферу в особі ФОП « ОСОБА_10 » (РНОКПП НОМЕР_1 ) за загальним рахунком 49 675 гривень, а саме: за послуги проживання в готельно-ресторанному комплексі «М-1» в номері № 410 та послуги трансферу, спричинивши ФОП « ОСОБА_10 » майновий збиток на загальну суму 49 675 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_9 , проживаючи у період з 26.04.2025 року по 29.04.2025 року в готельно-ресторанному комплексі «М-1», розташованому за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 1, а саме в номері № 410, увійшовши в довіру до працівників вказаного комплексу, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння продуктами харчування та алкогольними напоями готельно-ресторанного комплексу, не маючи наміру та можливості оплатити отримані послуги, оскільки остання достовірно розуміла, що її особистий рахунок в АТ АБ «Радабанк» заблокований, надала працівникам готелю завідомо фіктивні квитанції від вказаного банку про сплату послуг готельно-ресторанного комплексу «М-1», шляхом зловживання довірою працівників закладу, під приводом платоспроможності, усвідомлюючи, що оплата за отримані продукти харчування та алкогольні напої здійснюється після їх отримання та споживання, не сплатила готельно-ресторанному комплексу «М-1», який реалізовував вказаний товар через юридичну особу ТОВ «Р-1» (код ЄДРПОУ 407411658) за загальним рахунком 6 234 гривні 28 копійок, а саме за наступні продукти харчування та алкогольні напої: енергетик Берн, 0.25 л. мб., одна одиниця, вартістю 107 гривень 50 копійок без ПДВ, вода Кока Кола, 0.25 л., одна одиниця, вартістю 82 гривні 50 копійок без ПДВ, сік в асортименті, 0.25 л., дві одиниці, вартістю 215 гривень без ПДВ, вода Лем енд Ват, 0.2 л., одна одиниця, вартістю 82 гривні 50 копійок без ПДВ, Текіла Ках Бланко, 50 мл. мб, одна одиниця, вартістю 657 гривень 93 копійки без ПДВ, вино сухе біле Піно Гріджіо Canti, 0.25л. мб, одна одиниця, вартістю 316 гривень 67 копійок без ПДВ, вино Мерло Canti, 0.25 л, мб, дві одиниці, вартістю 633 гривні 34 копійки без ПДВ, Чіпси «Pringels», дві упаковки, вартістю 331 гривня 66 копійок без ПДВ, шоколад Тоблерон, одна одиниця, вартістю 207 гривень 50 копійок без ПДВ, арахіс Felix, одна упаковка, вартістю 265 гривень 83 копійки без ПДВ, віскі Гленморанж, 50 мл., мб, одна пляшка, вартістю 237 гривень 30 копійок без ПДВ, віскі Чивас 12р, 50 мл., мб, одна пляшка, вартістю 237 гривень 30 копійок без ПДВ, фісташки Мачо, дві упаковки, вартістю 498 гривень 34 копійки без ПДВ, пиво Корона Екстра, 0.33 л., одна пляшка, вартістю 142 гривні 07 копійок без ПДВ, вода Боржомі, 0.33 л., одна пляшка, вартістю 298 гривень 33 копійки без ПДВ, джин Хендрікс, 50 мл., одна пляшка, вартістю 396 гривень 03 копійки без ПДВ, горілка 50 гр., Фінляндія, одна пляшка, вартістю 157 гривень 93 копійки без ПДВ, коньяк Хенесі VS, 50 мл., одна пляшка, вартістю 340 гривень 47 копійок без ПДВ, ром Гавана Клаб, 0.05 л., мб, одна пляшка, вартістю 173 гривні 81 копійка без ПДВ, жувальна гумка, одна шт., вартістю 82 гривні 50 копійок без ПДВ, вино ігристе Prosecco La Tordera, 0.2л., одна пляшка, вартістю 332 гривні 54 копійки без ПДВ, віскі Джек Денієлс 50 мл., одна пляшка, вартістю 205 гривень 56 копійок без ПДВ, шоколадний батончик Снікерс, одна одиниця, вартістю 82 гривні 50 копійок без ПДВ, вода Перрье 0.33 мл., одна пляшка, вартістю 149 гривень 17 копійок без ПДВ, чим спричинила ТОВ «Р-1» майновий збиток на загальну суму 6 234 гривні 28 копійок.

Таким чином, ОСОБА_9 , проживаючи у період з 26.04.2025 року по 29.04.2025 року в готельно-ресторанному комплексі «М-1», розташованому за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 1, а саме в номері № 410, спричинила своїми діями збиток на загальну суму 55 909 гривень 28 копійок, з яких ФОП « ОСОБА_10 » (РНОКПП НОМЕР_1 ) збиток на загальну суму 49 675 гривень та ТОВ «Р-1» (код ЄДРПОУ 407411658) збиток в розмірі 6 234 гривні 28 копійок.

Умисні дії ОСОБА_9 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні визнала у повному обсязі та пояснила суду, що дійсно при вказаних у обвинувальному акті обставинах вона 26 квітня 2025 року заселилась до готелю «М1» та для оплати проживання використала банківський мобільний додаток АТ «Радабанк», однак на той момент на її банківському рахунку грошові кошти були відсутні. За словами обвинуваченої, у роботі банківського додатку виникли технічні несправності, внаслідок чого було сформовано офіційну квитанцію з печаткою, яка свідчила про нібито успішне проведення оплати. Зазначену квитанцію вона пред`явила працівникам рецепції готелю, після чого була заселена до номеру. У подальшому, обвинувачена протягом трьох днів проживала у готелі та користувалась послугами. Крім того ОСОБА_9 відвідала свою матір, яка проживає у місті Одесі та на той час хворіла. По поверненню до готелю, працівниками готелю було встановлено, що оплата за проживання та користування послугами готелю фактично не надійшла, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції. В подальшому у відділенні поліції вона надала зізнання. Крім того, обвинувачена зазначила, що на той період мала наркотичну залежність, у зв`язку з чим, за її словами, не усвідомлювала належним чином свої дії. На даний час проходить реабілітацію, має дві вищі освіти, за фахом є педагогом, перебуває у пошуку роботи, вину визнає у повному обсязі, цивільні позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначила, що частково вона вже відшкодувала завдану шкоду та готова її повністю сплатити вподальшому.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена повністю визнала свою провину в інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодилась з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а так само визнала всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченої, наданими нею безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_9 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченою дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і ОСОБА_9 винувата у його вчиненні, так як вона здійснила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_9 , суд визнає її щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 , не встановлено.

Судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку із чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

При призначенні покарання ОСОБА_9 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання та щире каяття обвинуваченої, яка раніше не судима, не заміжня, не працевлаштована, має вищу освіту, постійне місце мешкання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, добровільно частково відшкодувала спричинену шкоду, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді громадських робіт.

Згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 року ОСОБА_9 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення 08.05.2025 року), передбаченого ст. 190 ч.1 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили 04.01.2025 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З копії наказу КП «Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький» Хаджибейського району ООР № 3 г/р від 07.09.2026 року вбачається, що ОСОБА_9 прийнято на безоплатну роботу у вільний від основної роботи час для відбування покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.

Таким чином, покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 року ОСОБА_9 не відбуте.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на підставі вимог ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вимог ч.2 ст. 56 КК України, остаточне покарання ОСОБА_9 необхідно призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження, згідно обвинувального акту, у кримінальному провадженні № 12025163500000250 не застосовувались.

Долю речових доказів, відомості про які надано прокурором в судовому засіданні, слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України наступним чином:

-DVD-R в кількості 1 шт. з наявними на ньому відеофайлами - зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12025163500000250.

-мобільний телефон, зовні схожий на телефон iPhone 13 pro max, в корпусі чорного кольору, без наявних зовнішніх ушкоджень, вагою приблизно 238 гр, довжиною близько 147 мм, товщиною приблизно 8 мм, шириною приблизно 78 мм, висотою 160 мм – повернути належному власнику.

Вирішуючи питання заявлених у справі цивільних позовів, суд встановив наступне.

До провадження суду надійшов цивільний позов директора ТОВ «Р1» – ОСОБА_11 в якому позивач просить суд стягнути з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь ТОВ «Р1» майнову шкоду у розмірі 7711,00 грн., завдану внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та 5000 грн. витрат на надання правової допомоги.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_9 не сплатила готельно-ресторанному комплексу ТОВ «М-1», який реалізовував товар через юридичну особу ТОВ «Р-1» за загальним рахунком № 4 від 29.04.2025 року на загальну суму 7711 грн. Добровільно вказана сума обвинуваченою не відшкодована.

До цивільного позову долучено: рахунок № 4 від 29.04.2025 року на загальну суму 7711 грн., договір (угоду) про надання адвокатських послуг № 25-06/25-1 від 25.06.2025 року, додаток № 1 до вказаного договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-08/25-1 від 05.08.2025 року, згідно яких ТОВ «Р-1» за надання адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_7 , поніс витрати на надання правову допомогу в сумі 5000 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_9 цивільний позов ТОВ «М-1» визнала у повному обсязі, надала суду копії квитанцій АТ КБ Приватбанк від 20.04.2026 року на суму 4000 гривень та ТОВ «Плортмоне» від 06.07.2026 року на суму 2000 гривень, від 17.08.2026 року на суму 1711 гривень, згідно яких відшкодувала спричинену ТОВ «М-1» шкоду у повному обсязі. Вказану обставину представник потерпілого підтвердила.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ТОВ «М-1» в частині стягнення з ОСОБА_9 майнової шкоди у розмірі 7711 гривень, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, слід відмовити.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування обвинуваченою цивільному позивачу ТОВ «Р-1» понесених витрат на професійну правову допомогу, суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та час, витрачений на їх виконання та вважає, що вимога ТОВ «М-1» про стягнення з ОСОБА_9 на свою користь витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. є обґрунтованою, співмірною, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, до провадження суду в порядку ст. 128 КПК України, надійшов цивільний позов ОСОБА_10 в якому позивач просить суд стягнути з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь ФОП ОСОБА_10 майнову шкоду у розмірі 64159 гривень, завдану внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та 9000 гривень витрат на надання правової допомоги.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_9 не сплатила готельно-ресторанному комплексу ТОВ «М-1», що надавав послуги з проживання та трансферу в особі ФОП « ОСОБА_10 » рахунок на оплату № 3 від 29.04.2025 року на загальну суму 64159 гривень, а саме: за послуги проживання в готельно-ресторанному комплексі «М-1» в номері № 410 та послуги трансферу, спричинивши ФОП « ОСОБА_10 » майновий збиток на загальну суму 64159 гривень. Добровільно вказана сума обвинуваченою не відшкодована.

До цивільного позову долучено: рахунок на оплату (деталізований) № 3 від 29.04.2025 року, який містить деталізований перелік отриманих послуг проживання, супутніх сервісних послуг, харчування та інших витрат на загальну суму 64159 грн. та чеки, які підлягають до сплати за кімнату 410 26 та 27 квітня 2025 року; договір (угоду) про надання адвокатських послуг № 25-06/25 від 25.06.2025 року, додаток № 1 до вказаного договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-08/25 від 05.08.2025 року, згідно яких ФОП « ОСОБА_10 » за надання адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_7 , понесла витрати на надання правову допомогу в сумі 9000 гривень.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_9 цивільний позов ФОП « ОСОБА_10 » визнала у повному обсязі, повідомила суду про готовність відшкодувати всю спричинену шкоду та вказала, що сплатила на користь ФОП « ОСОБА_10 » 2 159 гривень в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, на підтвердження чого надала квитанцію ТОВ «Портмоне» від 20.08.2026 року на суму 2159 гривень. Вказану обставину представник потерпілого підтвердила.

На переконання суду, цивільним позивачем доведено факт того, що неправомірними діями ОСОБА_9 ФОП « ОСОБА_10 » було спричинено майнову шкоду, яку відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано, тому вимога ФОП « ОСОБА_10 » про стягнення з ОСОБА_9 на свою користь майнової шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 62000 гривень, з урахуванням часткової сплати завданої шкоди.

Також, вимога ФОП « ОСОБА_10 » про стягнення з ОСОБА_9 на свою користь витрат на правову допомогу в розмірі 9000 гривнень є обґрунтованою, співмірною, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 12025163500000250, згідно обвинувального акту, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 8, 9, 100, 124, 127, 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 240 (двухсот сорока ) годин громадських робіт.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 , рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши їй в силу другого речення ч.4 ст.70 КК у строк покарання, призначеного за цим вироком, частково відбуте нею покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 року.

Речові докази:

-DVD-R в кількості 1 шт. з наявними на ньому відеофайлами - зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12025163500000250.

-мобільний телефон, зовні схожий на телефон iPhone 13 pro max, в корпусі чорного кольору, без наявних зовнішніх ушкоджень, вагою приблизно 238 гр, довжиною близько 147 мм, товщиною приблизно 8 мм, шириною приблизно 78 мм, висотою 160 мм – повернути належному власнику.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-1» до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-1» (код ЄДРПОУ 40741658) витрати на надання правової допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-1» - відмовити.

Цивільний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 ( НОМЕР_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, у розмірі 62000 (шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 ( НОМЕР_2 ) витрати на надання правової допомоги у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 - відмовити.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1