Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №644/11784/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/11784/26

Провадження № 1-кп/644/1181/26

10.09.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Харкова

Індустріальний районний суд міста Харкова в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026226100000125 від 27.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лозова Харківської області, не одруженого, із середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - старший солдат, який проходить службу на посаді оператора 4 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , засудженого вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2019 за ч.3 ст.187 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого 25 червня 2025 року з Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» на підставі ухвали Основ?янського районного суду міста Харкова від 17.06.2025 згідно ст.81-1 КК України умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 10 місяців 24 дні для проходження військової служби за контрактом

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку за ч.4 ст.358 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу з наказу №236 по стройовій частині від 25.06.2026 командира військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 на посаду оператора 4 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.ст. 11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» старший солдат ОСОБА_2 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служитиУкраїнському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Проте старший солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, перебуваючи на посаді оператора 4 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , (згідно витягу з наказу №236 від 25.06.2026), в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 86, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Проте, старший солдат ОСОБА_2 , після отримання посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого з 06.08.2025 до 06.08.2027, усвідомлюючи, що він порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України №340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», свідомо використовував завідомо підроблений документ - посвідчення водія, серії НОМЕР_3 , виданого 06.08.2025, на власне ім`я, у власних потребах, а саме для керування транспортним засобом.

26.06.2026 приблизно о 17 годин 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 , рухаючись автомобілем «Nissan» на ділянці місцевості тимчасово утвореного блок-посту №14 за адресою: Харківська область, Куп?янський район с-ще Шевченкове. Під час перевірки документів ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що не має права на керування транспортними засобами, так як у встановленому законом порядку не отримував посвідчення водія, на законну вимогу працівників поліції надав, тим самим використав, завідомо підроблений офіційний документ - НОМЕР_4 , виданий 06.08.2025 на власне ім`я.

Відповідно до висновку експерта бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданий 06.08.2025 ТЦ 6341 на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

В обвинувальному акті прокурор, у відповідності до положень ст.302 КПК України, заявив клопотання про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, так як обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_2 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, не оспорює встановлені слідством обставини, йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, він згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, а також він обізнаний про те, що буде позбавлений права оскаржувати в апеляційному порядку вирок суду, ухвалений у порядку спрощеного провадження, з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи викладене, заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, визначеному статтями 381, 382 КПК України.

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, враховуючи те, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, що підтверджується наявними у справі заявами, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення – проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття ОСОБА_2 .

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.

Для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах, встановлених санкцією ч.4 ст.358 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки саме така міра покарання буде достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів, як обвинуваченим так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 374, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: диск «СD-R» в конверті білого кольору, на якому розміщено відеозапис з нагрудних камер екіпажу поліції – після набраня вироком законної сили залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ: посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , НОМЕР_4 , виданий 06.08.2025, яке поміщено до сейф-пакету 6120323, опечатано, нанесено пояснювальний напис, – після набраня вироком законної сили залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судової технічної експертизи № СЕ-19/121-26/19032-ДД від 07.07.2026 в розмірі 2888,16 грн.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Харкова.

Суддя ОСОБА_1