Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №213/2741/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2741/26

Номер провадження 2-адр/213/3/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетрвоської області у складі судді Попова В.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву адвоката Горбенко Інни Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №213/2741/26,-

У С Т А Н О В И В:

02.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача понесенні ним витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову № R575366, винесену 12.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрито. Скасовано постанову № R581257, винесену 18.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрито. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2 129,92 грн.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, де вказано, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем є завищеним та неспівмірним, оскільки справа є незначної складності, предмет доказування у справі не вимагав проведення судового засідання з повідомленням сторін. Адвокатом не надано детальний опис послуг, а саме: скільки саме годин витрачено на кожну із зазначених дій, скільки часу витрачено на аналіз матеріалів, підготовку позовної заяви, на відповідь на відзив, які саме «інші процесуальні дії» виконувалися, яка вартість кожної конкретної дії, який погодинний розмір гонорару застосовувався. Наведений опис фактично є загальним переліком процесуальних документів та дій, але не дає можливості суду перевірити співмірність заявлених 20 000,00 грн із фактичним обсягом та часом роботи адвоката. Представник позивача зазначає, що відповідно до договору та додаткової угоди гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі 20 000,00 грн - по 10 000,00 грн за кожну оскаржену постанову. Проте такий порядок розрахунку є виключно домовленістю між адвокатом та клієнтом і сам по собі не підтверджує, що адвокатом було виконано роботи вартістю саме 20 000,00 грн. Фактично предметом одного адміністративного провадження були дві постанови, прийняті стосовно однієї і тієї ж особи та оскаржені в межах одного позову. При цьому значна частина юридичної роботи щодо обох постанов є спільною. Зазначає, що платіжні документи датовані датою - 15.09.2026, яка на момент подання клопотання 01.09.2026 року ще не настала. У клопотанні не наведено належного обґрунтування, чому заявлені витрати мають бути стягнуті саме з другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить відмовити у клопотанні представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - зменшити заявлений до відшкодування розмір витрат до суми, яка буде визнана судом документально підтвердженою, необхідною, обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, обсягом і часом фактично виконаних адвокатом робіт.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 подано заперечення на клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, де вказує, що з наданих заявником доказів вбачається, що договір, на підставі якого заявлено до відшкодування 20 000,00 грн, укладений із Виконавцем, який у документах ідентифікований як фізична особа-підприємець. Крім того, розрахунок за договором проведено на користь фізичної особи - підприємця, що підтверджується відповідним розрахунковим документом, а договір оформлений із використанням реквізитів та печатки фізичної особи-підприємця. Отже, подані документи підтверджують існування договірних відносин та проведення розрахунків саме з фізичною особою-підприємцем. Сам по собі факт участі у справі особи, яка має статус адвоката, не є достатнім для висновку про те, що всі кошти, сплачені такій особі або фізичній особі-підприємцю, є витратами саме на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано договір, відповідно до якого сторонами договору визначені «Замовник» та «Виконавець», при цьому Виконавцем зазначена фізична особа-підприємець, а не адвокат, адвокатське бюро чи адвокатське об`єднання. Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту. Отже, закон прямо визначає суб`єктів, які можуть виступати стороною договору про надання правничої допомоги. Крім того, вказує, що статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, а не підприємцем. Отже, сама по собі реєстрація особи як фізичної особи-підприємця не є тотожною здійсненню нею адвокатської діяльності та не підтверджує, що відповідні грошові кошти сплачені саме як гонорар адвокату за договором про надання правничої допомоги. У цьому випадку поданий до суду договір укладений саме з фізичною особою- підприємцем як Виконавцем. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вивчив матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Частинами 1, 2 статті 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини 1-3 статті 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з приписів ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Встановлено, що 10.06.2026 між адвокатом Горбенко І.В. та ОСОБА_1 укладено договір №2215 про надання правової допомоги.

10.06.2026 між адвокатом Горбенко І.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до вказаного вище договору, де ціна послуги є фіксованою - 20 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до Акту №1 від 15.06.2026 згідно з договором №2215 від 10.06.2025 про надання правової допомоги загальна вартість наданих позивачу юридичних послуг становить 20 000,00 грн.

Відповідно до квитанцій №88 та №89 від 15.09.2026 позивач оплатив вказані послуги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Представником позивача дотримано порядок, передбачений ч.7 ст 139 КАС України щодо подання доказів про розмір витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Згідно із частинами 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи із зазначеної норми права, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, позивачем не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо викладених в запереченні представника відповідача тверджень про те, що платіжні документи датовані датою - 15.09.2026, яка на момент подання клопотання 01.09.2026 року ще не настала суд зазначає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

Така позиція викладена в постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у Постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 та від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що розмір 20 000,00 грн, з урахуванням обставин даного спору не є співмірним із складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг, з урахуванням обставин, підстав та предмета цієї справи.

Враховуючи об`єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, та з огляду на предмет даної справи, то суд дійшов висновку, що співмірним із складністю справи та наданою професійною правничою допомогою є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 132, 139, 229, 242, 243, 252 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Горбенко Інни Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №213/2741/26 - задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту додаткового судового рішення – 11.09.2026.

Суддя В.В. Попов.