Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №201/2847/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/2847/26

Провадження № 2-а/201/52/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції, інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції Васильєвої Ольги Вікторівни, Департамента патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

17.02.2026 об 11 год. 20 хв. інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Васильєвою О.В. складено постанову серії ЕНА № 6680224, відповідно до якої в м. Запоріжжі, по вул. Поштовій, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FIAT DUCATO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. В обґрунтування позову зазначає, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови він, будучи діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, обіймав посаду водія-санітара медичного пункту 5 батальйону військової частини НОМЕР_2 , до посадових обов`язків якого входила евакуація поранених, хворих та загиблих військовослужбовців із зони бойових дій до стабілізаційних пунктів та військових шпиталів. 17.02.2026 позивач, перебуваючи за кермом спеціалізованого санітарного автомобіля марки FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить військовій частині НОМЕР_2 , виконуючи службові обов`язки, доставляв поранених та хворих до військового шпиталю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 2, під час чого й було винесено оскаржувану постанову.

Позивач звертає увагу суду на те, що зазначений транспортний засіб перебуває у власності військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 07.01.2026 відділом ВІБДР ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дорожнім листом № 1659 від 05.02.2026. Позивач не є власником транспортного засобу, а відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок з укладення договору обов`язкового страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу покладається на особу, за якою такий транспортний засіб зареєстровано в Україні, а не на водія. Виконуючи обов`язки військової служби та накази командирів, в умовах бойових дій, позивач керує необмеженою кількістю військових транспортних засобів, а тому не має ні технічної, ні фізичної, ні матеріальної можливості чи обов`язку особисто укладати договори страхування щодо кожного транспортного засобу, яким він керує за наказом командування.

Предмет позову

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6680224 від 17.02.2026; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Представник відповідача - Департамента патрульної поліції за довіреністю Малій О.М. подав відзив на позовну заяву (вх. № 11504 від 09.03.2026) (а.с. 29 -33), у якому зазначив, що постанова є законною та обґрунтованою і винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідач вказав, що 17.02.2026 під час несення служби у Запорізькій області інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено, що водій не виконав вимоги Правил дорожнього руху України. Факт керування позивачем зазначеним транспортним засобом FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується долученим до відзиву відеозаписом та самим позивачем не оспорюється. Відсутність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу FIAT DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 , станом на час керування автомобілем і на час накладення адміністративного стягнення підтверджується долученим до відзиву витягом з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

Після виявлення факту порушення Правил дорожнього руху позивачем поліцейським було встановлено особу правопорушника та ступінь його вини, позивачу роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, позивача ознайомлено з матеріалами справи, жодних переконливих доводів своєї невинуватості на місці розгляду справи позивачем надано не було, що підтверджується його особистими підписами у постанові.

Щодо доводів позивача про відсутність в його діях складу правопорушення з тих підстав, що обов`язок укладення договору страхування покладається на власника транспортного засобу (військову частину), а не на водія, відповідач зазначив, що такі обставини не виключають подію інкримінованого позивачу правопорушення та склад такого правопорушення в його діях, оскільки обов`язок водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського чинний страховий поліс встановлений безпосередньо статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктом 2.1 «г» Правил дорожнього руху України незалежно від того, на кого законом покладено обов`язок укладення договору обов`язкового страхування щодо конкретного транспортного засобу.

Відповідач також зазначив, що позивачем невірно визначено відповідача у справі, оскільки заміна неналежного відповідача (інспектора Васильєвої О.В.) на єдиного належного відповідача - Департамент патрульної поліції - може здійснюватися лише за наявності відповідного клопотання учасника справи та за згодою позивача, яких у цій справі не заявлено. Просив: прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи; прийняти та долучити до матеріалів справи диск з відеозаписом та іншими додатками; зобов`язати позивача надати докази на обставини, на які він посилається в позовній заяві, відповідно до вимог статті 160 КАС України; в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі; проводити розгляд справи без участі представника.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду копію відеозапису події, зафіксовану на DVD-r диску, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відібрані уповноваженою особою поліції, витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (ІНПН), витяг з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відсутності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА № 6680224 від 17.02.2026, докази одночасного надіслання копії відзиву іншим учасникам справи.

Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Рух справи.

Ухвалою судді від 13.03.2026 відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 32).

Ухвалою судді від 19.05.2026 залучено до участі у справі відповідача Департамент патрульної поліції (а.с. 42, 43).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами. Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6680224, винесеною 17.02.2026 о 12:26 інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Васильєвою О.В., встановлено, що 17.02.2026 об 11 год. 20 хв. у м. Запоріжжі, по вул. Поштовій, 2, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи транспортним засобом FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , належним військовій частині НОМЕР_2 , керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП (а.с. 9-10).

Судом встановлено, що транспортний засіб FIAT DUCATO, 2011 року випуску, зеленого кольору, спеціалізований (санітарний) автомобіль, перебуває у власності військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 07.01.2026 відділом ВІБДР ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).

Відповідно до дорожнього листа № 1659, дійсного з 05.02.2026 до 20.02.2026, зазначений автомобіль перебував у розпорядженні водія молодшого сержанта ОСОБА_1 , який керував ним на виконання наряду військової частини НОМЕР_2 (а.с. 13).

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданою командиром 5 батальйону військової частини НОМЕР_2 22.01.2026, позивач ОСОБА_1 обіймає посаду водія-санітара медичного пункту 5 батальйону військової частини НОМЕР_2 та у визначені довідкою періоди брав безпосередню участь у відповідних заходах у Запорізькій області (а.с. 11).

Факт керування позивачем 17.02.2026 транспортним засобом FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується наданим відповідачем відеозаписом та самим позивачем не заперечується.

Відсутність у водія, що керував зазначеним транспортним засобом, чинного поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 17.02.2026, тобто на момент вчинення та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, підтверджується наданим відповідачем витягом з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, який позивачем не спростований і не оскаржений.

Права, передбачені статтею 63 Конституції України, а також право на оскарження постанови у строк, встановлений статтею 289 КУпАП, позивачу роз`яснено, про що свідчить його особистий підпис у постанові. Копію постанови позивач отримав особисто 17.02.2026, що також підтверджується його підписом (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»).

Згідно з пунктом 2.1 «г» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Пунктом 2.4 цих Правил встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), пунктом 21.2 статті 21 якого передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 21.3 цієї ж статті визначено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат) та пред`являти його на вимогу уповноважених посадових осіб.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень поліцейського на перевірку наявності поліса обов`язкового страхування та обов`язку водія мати такий поліс при собі й пред`являти його на вимогу поліцейського викладена, зокрема, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 332/3170/23, у якій суд дійшов висновку про те, що визначені пунктом 21.2 статті 21 Закону № 1961-IV підстави контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування не є вичерпними, повноваження поліцейського з перевірки наявності у водіїв поліса обов`язкового страхування передбачені чинним законодавством, а такі повноваження кореспондуються з обов`язком водія мати при собі поліс обов`язкового страхування та пред`являти його на вимогу працівників поліції. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 522/22180/16-а.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, а саме відеозаписом події та витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, що позивач станом на 17.02.2026 керував транспортним засобом FIAT DUCATO, д.н.з. НОМЕР_1 , який не мав чинного поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також не мав чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду страхування у візуальній формі. Факт керування позивачем зазначеним транспортним засобом позивачем не оспорюється.

Доводи позивача про те, що він не є власником транспортного засобу, який належить військовій частині НОМЕР_2 , а обов`язок укладення договору обов`язкового страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1961-IV покладається на особу, за якою такий транспортний засіб зареєстровано, суд відхиляє, оскільки зазначені обставини стосуються виключно суб`єкта, відповідального за укладення договору обов`язкового страхування щодо транспортного засобу, і не спростовують та не виключають самої події й складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, суб`єктом якого є саме водій, що фактично керує транспортним засобом. Обов`язок водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського чинний страховий поліс встановлений статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктом 2.1 «г» Правил дорожнього руху України безпосередньо для особи, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, на кого законом покладається обов`язок укладення договору страхування щодо цього транспортного засобу. Таким чином, обставини, на які посилається позивач, не виключають події інкримінованого йому правопорушення та складу такого правопорушення в його діях.

Посилання позивача на те, що він, керуючи транспортними засобами виключно на виконання наказів командування в умовах проходження військової служби та участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не мав технічної, фізичної чи матеріальної можливості забезпечити страхування кожного транспортного засобу, суд бере до уваги як обставину, що характеризує умови проходження позивачем військової служби, однак зазначені обставини не віднесені законом до підстав, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення (стаття 247 КУпАП), та не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за встановлений факт керування транспортним засобом без чинного страхового поліса, оскільки обов`язок дотримання Правил дорожнього руху, включаючи вимогу мати при собі відповідні документи, є особистим обов`язком водія і не залежить від того, за чиїм наказом та в чиїх інтересах здійснюється керування транспортним засобом.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, а саме: відеозапис події, витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, належним чином засвідчену копію постанови, письмові пояснення учасників подій. Зазначені докази узгоджуються між собою та не спростовані позивачем належними доказами протилежного.

Отже, судом встановлено, що позивачем 17.02.2026 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, факт вчинення якого підтверджений належними та допустимими доказами, права позивача під час притягнення до адміністративної відповідальності дотримані, постанова винесена уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень та відповідає вимогам статті 283 КУпАП, у зв`язку з чим підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування відсутні.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні, судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню не підлягають та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 132, 139, 242, 245, 246, 286 КАС України, ст. ст. 9, 126, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суддя,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції, інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції Васильєвої Ольги Вікторівни, Департамента патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя

О.С. Наумова