Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №173/2437/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2437/26

Провадження №2/173/2032/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", представник позивача Величко Лариси Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №527404-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію”.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало, шляхом перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 40000 грн., у порядку та на умовах визначених договором.

Також 26.10.2025 між ТОВ “Бізнес позика” та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з яким позивач надав відповідачу додатково кредит в сумі 20000 грн. Також 31.10.2025 між ТОВ “Бізнес позика” та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно з яким позичальнику додатково надано кредит в розмірі 5000,00 грн. 11.12.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору кредиту, згідно з яким відповідач отримала ще додатково 14000,00 грн в кредит.

Відповідач не виконала свої зобов`язання, в зв`язку з чим станом на 08.06.2026 утворилась заборгованість за договором № 527404-КС-003 в розмірі 209601 грн 62 коп., яка складається з:

- 70829 грн 62 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 99272 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах;

- 39500 грн 00 коп. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 17.07.2026 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 08 год. 30 хв. 11.09.2026 р

Сторони в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала та заперечувала проти задоволення позовних вимог. Відповідач вважає заявлену суму заборгованості такою, що не відповідає принципам розумності, справедливості, добросовісності та співмірності. Наведений відповідачем розрахунок не містить достатньої деталізації, за відсутності якого відповідач позбавлений можливості перевірити правомірність нарахованої заборгованості.

Разом з тим відповідач не заперечувала факт отримання нею кредитних коштів. Необхідність отримання нею кредиту виникла через складні життєві обставини. Відповідач підкреслює, що не ухилялась від виконання обов?язку за договором, проте не мала матеріальної можливості погасити заборгованість вчасно та намагалася врегулювати спір з позивачем.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому визнав заперечення відповідача необгрунтованими. Так позивач зауважив, що відсотки за користування кредитними коштами було передбачено умовами договору. Процентна ставка є фіксованою у розмірі 1% щодня та вона не збільшувалась. Відсотки нараховано в межах визначеного договором строку кредитування. Нараховані відсотки не мають компенсаторного характеру, тому відсутні законні підстави для зменшення суми заборгованості за відсотками.

Відповідач мала можливість ознайомитись з умовами кредитування та погодилась на них.

Збільшення кредитного зобов?язання позивач пояснює тим, що відповідач допустила порушення умов договору, зокрема щодо своєчасної сплати відсотків, що призвело до виникнення заборгованості.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи.

Позивач зазначає, що відповідач не надала власного розрахунку заборгованості за договором, так само як і не надала доказів своєчасного виконання кредитного зобов?язання за договором.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №527404-КС-003 про надання кредиту, за умовами п. 2.1, 2.3. якого сума кредиту 40000 грн., надається у строк на 24 тижні, зі стандартною процентною ставкою 1%. Дата повернення кредиту 02.04.2026.

Також матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ “Бізнес позика” та ОСОБА_1 укладено декілька додаткових угод до договору кредиту, згідно з якими відповідач отримала додатково грошові кошти в кредит:

-за додатковою угодою №1 від 26.10.2025 - 20000 грн;

-за додатковою угодою №2 від 31.10.2025 - 5000,00 грн.

-за додатковою угодою №3 від 11.12.2025 - 14000,00 грн.

Додатковою угодою №3 продовжено строк кредитування до 28.05.2026.

Договір №527404-КС-003 про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4528. Додаткова угода №1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9522; додаткова угода №2 - UA-8236; додаткова угода №3 - UA-8827.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

До матеріалів справи додано пропозицію укласти договір (оферта) № 527404-КС-003 про надання кредиту, прийняття пропозиції укласти Договір № 527404-КС-003 про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту. Аналогічні пропозиції та прийняття пропозиції надано і до відповідних додаткових угод до договору кредиту.

До матеріалів справи також додана візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 527404-КС-003 про надання кредиту від 16.10.2025 та додаткових угод до нього, в якому відображена послідовність дій позивача та відповідача як клієнта в ІТС.

Відповідно до довідки ТОВ “ПрофітГід” підтверджується здійснення переказу грошових коштів на рахунок відповідача: в сумі 40000 грн 16.10.2025: платіжна інструкція №13df905f-aa86-11f0-b910-000c29d57ed2_1, призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №527404-КС-003 від 16.10.2025; в сумі 20000 грн 26.10.2025: платіжна інструкція №1fdefe7e-b260-11f0-b910-000c29d57ed2_1, призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 зг. ДУ від 26.10.2025 до кредитного дог. №527404-КС-003 від 16.10.2025; в сумі 5000 грн 31.10.2025: платіжна інструкція №7a0dcb7c-b640-11f0-b910-000c29d57ed2_1, призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 зг. ДУ від 31.101.2025 до кредитного дог. №527404-КС-003 від 16.10.2025; в сумі 14000 грн 11.12.2025: платіжна інструкція №32170c5e-d69d-11f0-b910-000c29d57ed2_1, призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 зг. ДУ від 11.12.2025 до кредитного дог. №527404-КС-003 від 16.10.2025.

Також випискою по банківському разунку ОСОБА_1 підтверджується факт перерахування кредитних коштів відповідачу: 16.10.2025 в сумі 40000 грн; 26.10.2025 в сумі 20000 грн; 31.10.2025 в сумі 5000 грн та 11.12.2025 в сумі 14000 грн.

Згідно з анкетою клієнта номер банківської картки для перерахунку коштів ОСОБА_1 зазначено як НОМЕР_2 . Довідкою АТ КБ “ПриватБанк” № 20.1.0.0.0/7- 260720/107105-БТ від 21.07.2026 підтверджується, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 .

Окрім того у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечувала як сам факт отримання кредитних коштів, так і їх розмір.

Такі обставини, на думку, суду в своїй сукупності підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 79000 грн відповідно до умов кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом позичальника станом на 08.06.2026 утворилась заборгованість за Договором №527404-КС-003 про надання кредиту від 16.10.2025 в розмірі 209601 грн 62 коп., яка складається з:

- 70829 грн 62 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 99272 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах;

- 39500 грн 00 коп. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач не надала належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надала доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем. У зв?язку з чим суд дійшов до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 70829,62 грн та нарахованим відсотками за користування кредитом в сумі 99272,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відсотки нараховано відповідно до умов договору: 1% щодня від суми заборгованості та протягом строку кредитування - до 28.05.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення з позивача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченими відсотками підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначена позивачем сума заборгованості за процентами не відповідає принципам справедливості, пропорційності та добросовісності, з посиланням на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

Як убачається з розрахунку заборгованості та умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами, нараховані в межах визначеного договором строку кредитування, тобто за період правомірного користування відповідачем кредитними коштами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти є платою за користування грошовими коштами, а тому за своєю правовою природою відрізняються від платежів, що мають характер відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Водночас положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стосуються, зокрема, умов договору, які передбачають сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації, тобто платежів, що мають характер відповідальності або компенсації за невиконання чи неналежне виконання договірного зобов`язання.

Отже, проценти за користування кредитом, нараховані за період, протягом якого відповідач правомірно користувався наданими йому кредитними коштами, за своєю правовою природою є платою за користування кредитом та не можуть ототожнюватися з платежами, які нараховуються у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

Таким чином, посилання відповідача на положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для зменшення розміру процентів, нарахованих за період правомірного користування кредитними коштами, є безпідставними.

За таких обставин суд не встановлює підстав для зменшення заявленої до стягнення суми заборгованості за процентами.

Також суд відхиляє доводи відповідача про неможливість своєчасного погашення заборгованості за кредитом через скрутне матеріальне становище, оскільки згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.5 договору у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору (п.4.2.2 погашення кредиту та сплата відсотків мало здійснюватись відповідно до графіку погашення заборгованості.

Отже, згідно з умовами договору слід розрізняти два види відсотків: які нараховуються за правомірне користування кредитними коштами - в строк до 28.05.2026, та у виді відповідальності за порушення зобов?язання (несвоєчасне погашення заборгованості) - згідно зі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Тому, на думку суду, відсотки за порушення зобов?язання можуть бути нараховані лише після 28.05.2026.

Водночас, 17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, нарахування позивачем відсотків за порушення зобов?язання згідно зі ст. 625 ЦК України за період з дії воєнного стану в Україні є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення відсотків в розмірі 39500,00 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2160 грн 66 коп. (170101,62*100%:209601,62 * 2662,40) на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) заборгованість за Договором №527404-КС-003 про надання кредиту від 16.10.2025, у розмірі 170101 (сто сімдесят тисяч сто одна) грн 62 коп., з яких:

-70829 грн 62 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 99272 грн 00 коп. - сума прострочених платежів по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) понесені судові витрати в частині судового збору в розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн 66 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник