Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №372/6985/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6985/25

Провадження 2-658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

за участю секретаря Ільїної А.В.,

представника позивача Корзаченка В.М.,

представника відповідачки Шубенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 3% річних та інфляційних витрат, а саме просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), заборгованість за Договором оренди № 1 від 01 лютого 2025 року у сумі 164 661 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одну) гривню 36 копійок, з яких: 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість з орендної плати; 2 231,67 (дві тисячі двісті тридцять одна) гривня 67 копійок – 3% річних; 2 429,69 (дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) гривень 69 копійок – інфляційні втрати. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), понесені судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачкою умов Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2025 року № 1, відповідно до якого сторони погодили умови оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (перший поверх), однак відповідачка після укладення договору оренди, умови договору не виконувала у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

12.12.2025 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у цивільній справі та розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

10.03.2026 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, загалом посилаючи на обставини викладені в позові. Пояснив, що між позивачем та відповідачкою 01.02.2025 року було укладено Договір оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого сторонами визначено суму орендної плати щомісячно в розмірі 16 000 грн. 00 коп., також вказаним договором сторонами було досягнуто домовленостей з приводу строків та порядку оплати. В подальшому відповідача просила позивача відстрочити сплату орендної плати та комунальних послуг. Внаслідок невиконання відповідачкою умов Договору у неї виникла заборгованість за 10 місяців в розмірі 160 000 грн. 00 коп., однак остання в подальшому виїхала за кордон, а умови договору не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором оренди, а також 3% річних та інфляційні витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що розрахунок позивача є завищеним, оскільки відповідачка хоч і не в повному обсязі, але здійснювала на користь позивача часткові оплати за Договором. В подальшому відповідачка виїхала за кордон, позивач про це знав, але направив відповідачці вимогу про сплату заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення та розрахунок заборгованості. Таким чином, 20.10.2025 року укладений між сторонами Договір було розірвано, а розрахунок позивача є завищеним. Відповідачка вважала, що уклала з позивачем лише один договір. На підтвердження часткової оплати коштів позивачу подав до суду копії платіжних інструкцій.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено наступні обставини.

01 лютого 2025 року ОСОБА_1 (за договором – Орендодавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (за договором – Орендар), уклали Договір № 1 оренди нежитлового приміщення, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_3 . Також було підписано і Акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01 лютого 2025 року.

Сторони погодили істотні умови Договору оренди приміщення, а саме: розмір орендної плати – 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень за один календарний місяць; строк її сплати – до п`ятого числа поточного місяця за місяць оренди, а також сплату суми оренди 16 000 гривень, як авансовий платіж за останній місяць оренди.

Також сторони погодили, що Орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення приміщення, якщо Орендар не вносить орендну плату та інші платежі за договором протягом 10 днів, з дати визначення платежу, використовує приміщення не за призначенням, порушує громадський порядок, заважає сусіднім офісам. У разі відмови Орендодавця від Договору цей Договір є розірваним з моменту направлення Орендарю повідомлення Орендодавця про відмову від Договору.

При цьому, у разі припинення (відмова, розірвання), визнання недійсним Договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків.

Відповідачка після прийняття в оренду приміщення використовувала його у власній господарській діяльності, однак зі сплатою орендної плати за Договором від 01 лютого 2025 року не поспішала, мотивуючи необхідністю трішки розкрутитися та придбати дороговартісне обладнання, яке фактично може бути певною гарантією сплати орендної плати у майбутньому. Загалом такі обіцянки тривали понад півроку і після відсутності оплати орендної плати, стало зрозуміло, що відповідачка не має наміру взагалі сплачувати орендну плату за користування приміщенням за Договором оренди № 1 від 01 лютого 2025 року.

Виходячи з умов Договору № 1 оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2025 року позивач 10 жовтня 2025 року цінним листом з описом вкладення № 0870200152500, надіслав на адресу відповідачки лист-повідомлення № 1 про розірвання вказаного Договору та Акт звірки взаєморозрахунків за Договором і Акт повернення приміщення з оренди.

Натомість, надіслане поштове відправлення № 0870200152500 відповідачка не отримала і воно було повернуто позивачеві та отримано останнім 24 жовтня 2025 року, що підтверджується конвертом з вкладеними документами та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку про вручення листа відправнику з призначенням – за повернення ПВ (поштового відправлення).

Відповідно до Актів звірки взаєморозрахунків відповідачка орендну плату на користь позивача не сплачувала, а відтак сума заборгованості за Договором № 1 оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2025 року за період часу з 01 лютого 2025 року по 31 жовтня 2025 року включно становить 160 000,00 гривень.

Станом на сьогодні відповідачка на телефонні дзвінки не відповідає, вивезла з приміщення все дороговартісне обладнання, що свідчить про її намір ухилитися від виконання договірних зобов`язань.

За викладених обставин, у позивача наявні усі правові підстави для звернення до Обухівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором оренди у судовому порядку.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює обов`язок для боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вимога кредитора щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, що узгоджується з актуальною судовою практикою. До того ж, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Адже несвоєчасне виконання зобов`язання з боку відповідачки, порушило законні права позивача, що в період військової агресії російської федерації має наслідком суттєве знецінення грошової одиниці та відповідно зниження її купівельної спроможності, а відтак позивач ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, зважаючи на викладене позивач просить стягнути з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат на всю суму боргу за період заборгованості.

Відтак, розрахунок 3% річних здійснюється за наступною формулою: Сума боргу * 3% * кількість прострочених днів, 3% річних = ______, 365 днів * 100%.

Таким чином розрахунок за Договором № 1 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2025 року:

№ п/п 1, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.02.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 306, сума 3% річних 402 грн. 41 коп.

№ п/п 2, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.03.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 275, сума 3% річних 361 грн. 64 коп.,

№ п/п 3, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.04.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 245, сума 3% річних 322 грн. 19 коп.

№ п/п 4, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.05.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 216, сума 3% річних 284 грн. 05 коп.

№ п/п 5, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.06.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 186, сума 3% річних 244 грн. 60 коп.

№ п/п 6, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.07.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 155, сума 3% річних 203 грн. 84 коп.

№ п/п 7, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.08.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 124, сума 3% річних 163 грн. 07 коп.

№ п/п 8, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.09.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 94, сума 3% річних 123 грн. 62 коп.

№ п/п 9, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.10.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 63, сума 3% річних 82 грн. 85 коп.

№ п/п 10, сума заборгованості 16 000 грн. 00 коп., період заборгованості 05.11.2025-07.12.2025, кількість прострочених днів 33, сума 3% річних 43 грн. 40 коп.

Отже, сума 3% річних за вказаний період заборгованості з 05 лютого 2025 року по 07 грудня 2025 року включно за Договором оренди становить 2 231,67 гривень.

Інфляційні втрати розраховуються за кожен повний місяць існування заборгованості, тобто з березня 2025 року по вересень 2025 року включно за наступною формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу].

Так у період з:

05.02.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,80% ? 101,50% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% ? 99,80% ? 100,30% = 105,096% (за період Лютий 2025 - Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 105,096% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 815,43 грн.

У період з 05.03.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,50% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% ? 99,80% ? 100,30% = 104,262% (за період Березень 2025 - Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 104,262% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 681,98 грн.

У період з 05.04.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% ? 99,80% ? 100,30% = 102,722% (за період Квітень 2025 - Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 102,722% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 435,44 грн.

У період з 05.05.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,30% ? 100,80% ? 99,80% ? 99,80% ? 100,30% = 102,007% (за період Травень 2025 - Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 102,007% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 321,20 грн.

У період з 05.06.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,80% ? 99,80% ? 99,80% ? 100,30% = 100,698% (за період Червень 2025 - Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 100,698% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 111,74 грн.

У період з 05.08.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 99,80% ? 100,30% = 100,099% (за період Серпень 2025, Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 100,099% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 15,90 грн.

У період з 05.09.2025 року по 30.09.2025 року індексація на суму 16 000,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,30% = 100,300% (за період Вересень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 16 000,00 грн. (сума боргу) ? 100,300% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 000,00 грн. (сума боргу) = 48,00 грн.

Таким чином, загальна сума втрат від інфляції внаслідок прострочення заборгованості за період з 05 лютого 2025 року по 30 вересня 2025 року включно становить 2 429,69 гривень.

Отже, сума нарахувань 3% річних та інфляційних втрат складає 2 231,67+2 429,69= = 4 661,36 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 36 копійок.

Відповідно сума заборгованості разом з сумою 3% річних та інфляційних втрат складає 160 000,00 + 4 661,36 = 164 661,36 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 36 копійок.

згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі (що обумовлює подання позову про стягнення заборгованості).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Адже, як вбачається з приписів ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, відповідно до приписів ст. ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

В силу приписів ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Адже, за визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відносини оренди регулює частина перша статті 759 ЦК України, яка передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Також приписами ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору

Щодо заперечень відповідачки проти позову, слід зазначити наступне.

Подані представником відповідачки документи стосуються іншого договору, укладеного між сторонами у справі, де мова йде фактично про відшкодування комунальних витрат, а не про орендну плату і цей договір не є предметом спору у цій справі та не додавався позивачем до позовної заяви.

Проте, з урахуванням поданих представником відповідачки документів, суду надано докази на спростування доводів відповідачки та її представника щодо невідповідності суми заборгованості чи здійснених зайвих нарахувань.

Так, 01 лютого 2025 року ОСОБА_1 (за договором – Орендодавець) та ОСОБА_2 (за договором – Орендар), уклали Договір № 1 оренди нежитлового приміщення, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_3 . Також було підписано і Акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01 лютого 2025 року.

Сторони погодили істотні умови Договору оренди приміщення, а саме: розмір орендної плати – 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень за один календарний місяць; строк її сплати – до п`ятого числа поточного місяця за місяць оренди, а також сплату суми оренди 16 000 гривень, як авансовий платіж за останній місяць оренди.

Після оренди приміщення відповідачкою протягом лютого 2025 року, сторони визначили вартість витрат на утримання орендованого приміщення упродовж місяця і уклали ще один Договір № 1 оренди нежитлового приміщення але вже від 01 березня 2025 року, у якому додатково погодили оплату комунальних платежів в орендованому Приміщенні, що погодили як «орендну плату» у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень за один календарний місяць. Вказану «орендну плату» у розмірі 3 000 гривень Орендар мав сплачувати на розрахунковий рахунок Орендодавця до 5 числа поточного місяця і за лютий 2025 року мала сплатити до 05 березня 2025 року.

Відповідачка після прийняття в оренду приміщення використовувала його у власній господарській діяльності, однак зі сплатою орендної плати за Договором від 01 лютого 2025 року не поспішала, мотивуючи необхідністю трішки розкрутитися та придбати дороговартісне обладнання, яке фактично може бути певною гарантією сплати орендної плати у майбутньому. Загалом такі обіцянки тривали досить довго і відповідачка оплачувала лише частину орендної плати (фактичних комунальних послуг) за Договором № 1 оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2025 року, що не є предметом спору у цій справі та взагалі не сплачувала основну орендну плату за користування самим приміщенням за Договором оренди № 1 від 01 лютого 2025 року.

За викладених обставин варто наголосити на тому, що в тих платіжних дорученнях, де оплата проходила за оренду, чітко вказано в призначенні платежу: «Оренда приміщення», проте не зазначено номер договору і дата його укладення. Відповідачка ОСОБА_2 сама в підтвердження цього надала платіжки. В додатку йдуть платіжні інструкції ОСОБА_2 , №9 від 31.03.2025 – 3000.00 грн.; №19 від 05.05.2025 – 3000.00; №32 від 05.06.2025- 3000.00; №48 від 08.07.2025 -3000.00.

Отже, виходячи з сум, які сплачувалися, це була оплата виключно комунальних платежів, або ж «за оренду», але за договором від 01 березня 2025 року.

Інші платіжні документи, які надає відповідачка, зовсім не стосуються оренди приміщення, це підтверджується самим змістом документа, де в призначенні платежу жодним словом не зазначено, що оплата здійснюється саме за оренду приміщення.

За викладених обставин, подані стороною відповідачки додаткові пояснення та письмові докази не спростовують позовних вимог позивача та лише додатково підтверджують недобросовісність відповідачки, яка намагається обдурити не лише позивача, а й суд ввести в оману з метою уникнення сплати боргу та визначеної законодавством відповідальності.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки відповідачка в односторонньому порядку не виконує грошові зобов`язання, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідачки на його користь, грошові кошти та понесені судові витрати, на неї в судовому порядку слід покласти обов`язок сплати позивачу, передбачені законом кошти.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що доводи позову ґрунтуються на законі та матеріалах справи, позивач довів порушення відповідачкою своїх прав та законних інтересів, які підлягають судовому захисту, а відповідачка не спростувала наявність обставин, які покладені в основу позову, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідачки суму судового збору та витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно з ч. 3 цієї ж статті належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та які пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за результатами розгляду справи судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у т.ч. й витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на оплату вартості правової допомоги адвоката суду подано розрахунок гонорару адвоката, Акт здачі-прийняття виконаних робіт, рахунок-фактура та докази оплати правничої допомоги адвоката.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати понесені на правову допомогу в розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 525, 526, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди №1 від 01 лютого 2025 року в розмірі 164 661 грн. 36 коп., яка складається із заборгованості з орендної плати в розмірі 160 000 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 05.02.2025 року по 07.12.2025 року в розмірі 2 231 грн. 67 коп., інфляційних втрат за період з 05.02.2025 року по 30.09.2025 року в розмірі 2 429 грн. 69 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн., а всього 169 161 грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 16 466 грн. 14 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Кравченко