Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №444/2282/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2282/26

Провадження № 2/444/1792/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

07 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В :

21.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову посилається на те, що з 22.04.2010 року вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Позивач зазначає, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 березня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 (Відповідач) та ОСОБА_1 (Позивачка) розірвано.

Діти перебувають на повному утриманні Позивачки, яка самостійно забезпечує їх харчування, проживання, навчання, лікування та інші необхідні потреби. У зв`язку зі складним матеріальним становищем Позивачка не має можливості самостійно належним чином забезпечувати дітей, а тому змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів із Відповідача.

Позивачка зазначає, що Відповідач є здоровою та працездатною особою, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 15.06.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін на 07.09.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак в письмовій заяві, яка подана представником позивачки – адвокатом Мулявка Н.О., зазначено, що позивач просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 на адресу суду подав письмову заяву, в якій зазначив, що позов визнає повністю, просить розглянути справу у його відсутності.

Ураховуючи, що сторони в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом встановлено, що між сторонами розірвано шлюб рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 березня 2021 року, що підтверджується копією рішення суду (арк.спр.14-15).

У сторін в шлюбі народилося двоє дітей, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ), та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серії НОМЕР_2 ) (арк. спр.18-19).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

З приписів зазначених вище правових норм випливає, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум у 2026 році в Україні для дітей на місяць встановлено: від 6 до 18 років – 3 512 грн

Суд враховує обов`язок обох батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а також вимоги ст.182 Сімейного Кодексу України та ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" і роз`яснення, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за якими максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків його заробітної плати /доходів/. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, при визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує вік та стан здоров`я дітей, матеріальне становище дітей, потреби на їх утримання та розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, який не є особою з інвалідністю, є працездатним, а відтак, може надавати допомогу на утримання дітей, подав заяву, в якій визнав позовні вимоги повністю, а також те, що обов`язок брати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття покладено на кожного з батьків, та приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 3 500 грн., на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи обов`язок обох батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а також вимоги ст.182 Сімейного Кодексу України, і роз`яснення, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд визначаючи розмір аліментів виходить з того, що такий має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Оцінивши надані в справі докази, дослідивши обставини справи, суд вважає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

А тому суд, виходячи із норми ч. 1 ст. 191 СК України, дійшов висновку, що аліменти із відповідача на утримання дітей підлягають стягненню саме із дня пред`явлення позову, яким є 21.05.2026 року (арк. спр. 1).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь їх матері ОСОБА_1 в розмірі по 3 500 гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 21.05.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , місце праці судом не встановлено, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 10.09.2025 року.

Суддя: Олещук М. М.