Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №461/5128/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5128/26

Провадження № 2/461/3252/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 270259,39 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 10.08.2020 Галицьким районним судом м. Львова винесено судовий наказ, відповідно до якого вирішено стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини з усіх видів її заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.07.2020 (дня подачі заяви до суду) та до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист щодо примусового виконання вказаного рішення перебуває на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові (ВП № 63003492). Позивач зазначає, що починаючи з 27.07.2020 відповідачем сплата аліментів проводилась у неповному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 284 103,18 грн. В загальному розмірі пеня за період з серпня 2020 року по травень 2026 року складає 270259,39 грн. Відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2026 у справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.08.2026 розгляд справи відкладено для надання можливості відповідачу підготувати та подати відзив на позовну заяву.

02.09.2026 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі та заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь уточнену суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2020 року по травень 2026 року у розмірі 264167,68 грн. У заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що з урахуванням усунення арифметичних неточностей у розрахункових періодах та приведення математичних підрахунків у відповідність сума пені, яка підлягає стягненню в межах 100% обмеження від суми боргу, становить 264 167,68 грн., замість раніше заявлених 270259,39 грн. Крім того, позивач просить долучити до матеріалів справи копію постанови головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові про накладення штрафу на ОСОБА_2 у виконавчому провадження ВП №63003492.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження було направлено відповідачу на її електронну адресу та доставлено до електронної скриньки 15 липня 2026 року, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа. Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного документа ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 14 липня 2026 року /а.с.38/.

Повторне повідомлення про розгляд справи було доставлено на електронну адресу відповідача 06 серпня 2026 року /а.с.42/.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, та інших заяв до суду від неї не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання позивача про прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки вказана цивільна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання у справі не проводилось, суд дійшов висновку, що позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у встановлені законодавством строки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскількипозивач скористався своїм процесуальним правом передбаченим ст. 49 ЦПК України, та надалі вирішує спір виходячи із заявленого ним розміру вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09.02.2016 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції /а.с. 11/.

Судовим наказом Галицького районного суду м. Львова № 461/5825/20 від 10.08.2020 вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини з усіх видів її заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.07.2020 (дня подачі заяви до суду) та до досягнення дитиною повноліття /а.с.12-13/.

11.09.2020 державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дулею І.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63003492 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа /а.с.17-18/.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах від 23.06.2026, здійсненим головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Лабою Я.М., розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_2 з примусового виконання судового наказу № 461/5825/20 виданим 08.09.2020, станом на 23.06.2026 становить 284103,18 грн. /а.с.19-22/.

Відповідно до розрахунку неустойки (пені) позивача, який здійснено відповідно до фактичної заборгованості за кожен місяць станом на 23.06.2026. Пеня нарахована на суму щомісячного платежу, виходячи з 1% за кожен день прострочення, з урахуванням обмеження, що сума пені не може перевищувати 100% суми заборгованості за відповідний місяць та така становить 264167,68 грн. /а.с.47-49/.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, обов`язок відповідача зі сплати аліментів встановлений судовим наказом та є обов`язковим до виконання.

Спеціальна норма щодо відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлена статтею 196 СК України.

Відповідно до частини першої ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з роз`ясненнями пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі № 362/4462/16-ц зроблено висновок, що сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відтак, розглядаючи позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд встановлює факт заборгованості за аліментами, наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішує питання про наявність чи відсутність в одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Таким чином, для стягнення пені відповідно до статті 196 СК України необхідними є встановлення факту наявності заборгованості зі сплати аліментів та вини платника аліментів у виникненні такої заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 284 103,18 грн. Водночас відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не подала відзиву на позовну заяву, не надала доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості, не навела обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість належного виконання аліментного обов`язку, та не надала доказів того, що вживала всіх залежних від неї заходів для належного виконання судового рішення.

Таким чином, суд виходить із того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому наявні правові підстави для застосування до неї відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір пені, суд враховує спеціальне положення абзацу другого частини першої статті 196 СК України.

Зазначеною нормою передбачено, що у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону.

Як встановлено судом, постановою головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Лаби Я.М. від 25 червня 2026 року у виконавчому провадженні № 63003492, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 142 051,59 грн.

Доказів скасування зазначеної постанови, визнання її незаконною або зміни її розміру матеріали справи не містять.

Отже, до відповідача застосовано захід примусового виконання, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у розмірі 142 051,59 грн.

З огляду на імперативне положення абзацу другого частини першої статті 196 СК України максимальний розмір пені у такому випадку обмежується різницею між загальним розміром заборгованості зі сплати аліментів та розміром застосованого штрафу, тобто 284 103,18 грн. (загальний розмір заборгованості) – 142 051,59 грн. (розмір застосованого штрафу) = 142 051,59 грн.

Також відповідний правовий висновок щодо застосування положень статті 196 СК України викладено, зокрема, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 27.08.2026 у справі № 201/2807/26, у постанові Верховного суду від 27.04.2022 у справі № 496/2457/19, а також у постанові Верховного суду від 13.05.2024 у справі №755/4829/23, відповідно до якого у разі застосування до платника аліментів заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені визначається як різниця між сумою заборгованості та розміром застосованих до нього заходів примусового виконання.

При цьому, суд враховує положення статті 13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, оскільки позивач, зменшив розмір позовних вимог до 264 167,68 грн., однак ця обставина не перешкоджає суду визначити фактичний розмір пені в межах заявлених вимог з урахуванням установленого законом максимального обмеження.

Водночас визначений законом максимальний розмір пені не є питанням дискреції суду, а прямо встановлений абзацом другим частини першої статті 196 СК України у випадку застосування до платника аліментів заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, незалежно від того, що за розрахунком позивача розмір пені за період з липня 2020 року по травень 2026 року становить 264 167,68 грн., її стягнення у такому розмірі суперечило б прямому припису абзацу другого частини першої статті 196 СК України.

Враховуючи наведене, максимальний розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача за встановлених у даній справі обставин, становить 142 051,59 грн.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обов`язковість виконання судових рішень є складовою принципу верховенства права та необхідною умовою ефективності судового захисту. Належне виконання батьками встановленого законом і судовим рішенням обов`язку щодо утримання дитини має особливе значення, оскільки спрямоване на забезпечення її належного матеріального утримання.

Водночас у даній справі суд не має правових підстав для стягнення пені понад 142 051,59 грн., оскільки такий розмір є максимально допустимим відповідно до спеціальної норми абзацу другого частини першої статті 196 СК України у зв`язку із застосуванням до відповідача штрафу за частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з урахуванням принципів розумності та співмірності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наявних у справі доказів та підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 142051,59 грн., як різниці між сумою заборгованості (284103,18 грн.) та розміром застосованих заходив примусового виконання.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнений від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 572,66 грн. (з розрахунку 142051,59/264167,68 х 1064,96 = 572,66).

Керуючись ст. 180, 196 СК України, ст.ст.10, 13, 77-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 273, 352- 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2020 року по травень 2026 року у розмірі 142051 (сто сорок дві тисячі п`ятдесят одну) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн. 66 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суддя Зубачик Н.Б.