Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №461/4966/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4966/26

Провадження № 2/461/3162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» Томилко О.Б. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49778,66 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 28.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 763442884 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 16300 грн., з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п.7 – 27.09.2030. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених п. 8.3, 8.7.2 Договору. При цьому позивач наголошує, що Дисконтний період визначений в п.3.1 Договору це лише період з загального строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів, часткове погашення боргу). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених п. 8.3, 8.7.2 Договору. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно п.7.4.2. Договору. Таким чином, Договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну, зокрема після закінчення Дисконтного періоду на умовах фіксованої Базової щоденної ставки в розмірі - 0,98. Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. 02.12.2025 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/72. Відтак, відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п.9.1.1.7. Договору, ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. Так, зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду загальна сума за кредитним договором заявлена до стягнення становить 49778,66 грн, з яких: заборгованість по кредиту – 16300 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 32500,66 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) – 978,00 грн. Таким чином, відповідач перед ТОВ «Таліон Плюс» має невиконані зобов`язання з повернення кредитних коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.07.2026 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Окрім того, ухвалою суду витребувано у АТ «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ: 21685166, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, email: info@otpbank.com.ua) виписку про рух коштів щодо проведення платіжних операцій з перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кредитного договору на Банківську картку № НОМЕР_1 в період з 28.08.2025 12:57 по 28.08.2025 12:57 включно, а саме: дата операції (перерахування кредитних коштів) 28.08.2025 12:57 в сумі 16300 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.07.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.08.2026 повторно витребувано у АТ «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ: 21685166, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, email: info@otpbank.com.ua) виписку про рух коштів щодо проведення платіжних операцій з перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кредитного договору на Банківську картку № НОМЕР_1 в період з 28.08.2025 12:57 по 28.08.2025 12:57 включно, а саме: дата операції (перерахування кредитних коштів) 28.08.2025 12:57 в сумі 16300 грн.

27.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2026 АТ «ОТП БАНК» надало інформацію стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про те, що банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім`я клієнта та була відкрита до карткового рахунку № НОМЕР_3 у валюті UAH. Крім того, надано виписку по картковому рахунку за 28.08.2025.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач, не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 28.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 763442884 у формі електронного документа, з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п.7.3. – 27.09.2030 /а.с.48-72/.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 кредитного договору за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила). Загальний розмір кредиту за цим Договором становить: загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору кредиту - 16300 грн. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту – 19500 грн.

Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством та позичальником.

Пунктом 5.1. кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_4 .

Також, 28.08.2025 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші правові аспекти /а.с.44-47/.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Факт перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 16300,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» /а.с.100/.

Окрім цього, вищезазначене підтверджується інформацією наданою АТ «ОТП БАНК» стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про те, що банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім`я клієнта та була відкрита до карткового рахунку № НОМЕР_3 у валюті UAH, а також випискою по картковому рахунку за 28.08.2025 /а.с.209-211/.

Таким чином, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти на банківську картку в сумі 16300 грн., яку він вказав при укладенні кредитного договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується вищезазначеним.

02.12.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/72, відповідно до умов якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача /а.с.26-31/.

На виконання вимоги даного договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» перерахувало на рахунок отримувача ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 3693471,32грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 17.12.2025 /а.с.35/.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги від 02.12.2025, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 763442884 від 28.08.2025 /а.с.32-34/.

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення /а.с.102/. Таким чином, з 25.04.2026 припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених Договором.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № 763442884 від 28.08.2025, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка становить 57928,66 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 16300 грн., заборгованість за відсотками – 32500,66 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту – 978 грн. та неустойка – 8150 грн., яку позивач не включає до розміру позовних вимог, відтак загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення становить 49778,66 грн. /а.с.39-42/.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

При цьому, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.

Враховуючи викладені вище норми та обставини справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 763442884 від 28.08.2025.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за таким відповідачем суду не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Разом з тим, позивачем в розмір заборгованості за кредитним договором № 763442884 від 28.08.2025, заявленої у позові, крім заборгованості за основним боргом та процентами, включена заборгованість по комісії за надання кредиту у розмірі 978 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору № 763442884 від 28.08.2025 свідчить про те, що комісія за надання першого траншу за цим Договором, встановлена в п. 8.5. Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Оскільки положення кредитного договору № 763442884 від 28.08.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що нарахована відповідачу комісія за надання кредиту в сумі 978 грн. не підлягає до стягнення.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 763442884 від 28.08.2025 в розмірі 48800,66 грн. (49778,66 грн. (загальна заборгованість) – 978 грн. (комісія) = 48800,66 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2610,09 грн. (з розрахунку 48800,66 грн./49778,66 грн. х 2662,40 = 2610,09 грн.).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просив стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копією ордера серії СВ № 1116266; Договором про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» АО «ЛЮТІ»; додатковою угодою №3309 від 09.06.2026 про надання правової допомоги до Договору №5 від 02.12.2024; актом приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2026 відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, в якому зазначено обсяг послуг та кількість затрачених годин, вартість яких становить 5000 грн.; копією платіжної інструкції від 09.06.2026 про оплату за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 та Додаткової угоди №3309 від 09.06.2026 /а.с.103-119/.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також суд враховує те, що вказана категорія справи є справою малозначною, незначної складності, а також наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, і як наслідок сума 5000 грн. витрат є завищеною. Відтак, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що витрати у заявленому розмірі підлягають зменшенню з 5000 грн. до 2000 грн., що, на переконання суду, буде справедливим та співмірним розміром. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 215, 517, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.81, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48800 (сорок вісім тисяч вісімсот) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» сплачений судовий збір в розмірі 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», адреса: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642, електронна пошта: assistant@talion-plus.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.