Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №711/3535/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №711/3535/26

Провадження №2/712/3771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси, у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Дрінясової П.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Титаренко Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання видати належним чином оформлену трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» №23-К від 12.03.2026 про припинення трудового договору (контракту) на підставі п.1 ст.41 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ»; зобов`язати ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2026 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі; стягнути з ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 справа передана за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 справа передана на розгляд судді Чапліній Н.М.

15.05.2026 судом отримано заяву від 14.05.2026 про усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 07.05.2026, які прийняті судом.

Ухвалою суду від 18.05.2026 у справі відкрите провадження, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, у справі призначене судове засідання.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 , у період з 16.08.2024 по 12.03.2026 року працював на посаді виконавчого директора у ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ», ЄДРПОУ 45297010, ( надалі по тексту – Відповідач).

Згідно із наказом ТОВ “КЛАУСТЕН ЕКТІВ” № 23-к від 12.03.2026 про припинення трудового договору (контракту) позивача звільнено із посади виконавчого директора на підставі ст. 41. п. 1 КЗпПУ по причині грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства. (текст згідно формулювання наказу). Вважає звільнення незаконним та таким що порушує права з наступних підстав.

Позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи та має право на додаткову відпустку. З 23.02.2026 по 08.03.2026 позивач перебував у додатковій відпустці. Внаслідок тривалого надмірного робочого навантаження, систематичного психоемоційного перенапруження, постійного стресу та суттєвого погіршення стану здоров`я, перебуваючи у відпустці, позивач був вимушений 27.02.2026 року звернутися за медичною допомогою та був госпіталізований до кардіоревматологічного відділення КНП “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради” для проходження стаціонарного лікування, де перебував до 10.03.2026 року включно. Після виходу з відпустки у період з 11.03.2026 по 16.03.2026 року (за винятком вихідних днів 14.03.2026 та 15.03.2026) позивач виконував свої посадові обов`язки дистанційно та здійснював управлінські й координаційні функції, характер яких не вимагав постійного фізичного перебування на території підприємства. При цьому, позивач продовжував виконання своїх трудових функцій до моменту фактичного не допуску на територію підприємства 17.03.2026 року, оскільки про видання наказу про звільнення йому відомо не було.

Лише 17.03.2026 року, після прибуття позивача на територію підприємства, працівники охорони повідомили йому про те, що його нібито було звільнено з посади ще 12.03.2026 року. У зв`язку з цим позивача не було допущено на територію підприємства та до виконання трудових обов`язків, що підтверджується відповідним відеозаписом, який додається до матеріалів справи. При цьому жодних належним чином оформлених документів про припинення трудових відносин станом на момент недопуску позивачу вручено не було, про прийняття відповідного рішення він повідомлений не був, а тому дії відповідача свідчать про фактичне незаконне усунення позивача від виконання посадових обов`язків.

Крім того, відповідачем було грубо порушено встановлену трудовим законодавством процедуру припинення трудових відносин, оскільки позивача не було належним чином ознайомлено з наказом про звільнення, копію такого наказу у день звільнення не вручено, про факт припинення трудових відносин позивач дізнався лише зі слів працівників охорони підприємства 17.03.2026 року. Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача можливості своєчасно отримати інформацію про підстави та дату звільнення, реалізувати право на захист своїх трудових прав та надати відповідні пояснення, чим допустив істотне порушення вимог трудового законодавства України.

Після того, як позивач дізнався про своє звільнення, він звернувся до Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління), зі скаргою щодо порушення законодавства про працю. Міжрегіональне управління на вказану скаргу надало відповідь, з якої позивачу стало відомо про те що “...Відповідно до наданих ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» документів, підставою для Вашого звільнення став наказ № 23-к від 12.03.2026. Звільненню передувало службове розслідування (Акт № 27 від 11.03.2026), розпочате на підставі доповідної записки працівника ОСОБА_2 про нанесення йому тілесних ушкоджень під час виконання трудових обов`язків 09.02.2026. Факт конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12026255330000111 за ст. 125 КК України) та висновком судово-медичної експертизи № 02-01/83 від 10.02.2026. Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення. Роботодавцем зазначено, що позивач перебував у додатковій відпустці з 23.02.2026 по 08.03.2026, а з 11.03.2026 не вийшов на роботу, не повідомивши про причини відсутності, що зафіксовано відповідним Актом № 18 від 11.03.2026.

Однак, позивач категорично заперечуває факт вчинення будь-яких протиправних дій щодо громадянина ОСОБА_2 та звертає увагу суду на те, що наскільки відомо позивачу, вказана особа взагалі не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ», а відтак твердження про нібито нанесення тілесних ушкоджень «під час виконання трудових обов`язків» є сумнівними та такими, що потребують належного доказування. Крім того, позивач повідомляє суд, що кримінальне провадження № 12026255330000111 було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що фактично спростовує доводи відповідача, покладені в основу звільнення позивача. Саме твердження про нібито нанесення тілесних ушкоджень було використано відповідачем, як підстава для застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення – звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України. Водночас кримінальне провадження № 12026255330000111, на яке прямо посилається відповідач, як на підтвердження вини позивача, закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем будь-яких протиправних дій.

Сам по собі факт наявності кримінального провадження не є безумовним доказом вчинення працівником дисциплінарного проступку, а результати службового розслідування не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях, неперевірених твердженнях чи односторонній оцінці обставин без належного встановлення вини працівника.

Окремої уваги заслуговує та обставина, що подія, на яку відповідач посилається як на підставу для звільнення позивача, нібито мала місце 09.02.2026 року, тоді як службове розслідування було оформлене лише 11.03.2026 року, а наказ про звільнення видано 12.03.2026 року. При цьому протягом понад одного місяця після зазначених подій відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про наявність у діях позивача настільки грубого порушення трудових обов`язків, яке унеможливлювало подальше перебування позивача на посаді. Зокрема, позивача не було відсторонено від виконання посадових обов`язків, у нього не витребовувалися письмові пояснення, не проводилося належне та своєчасне з`ясування всіх обставин події.

У даному випадку відповідач не лише не видав позивачу трудову книжку та копію наказу про звільнення у день звільнення, а й фактично не повідомив позивача про припинення трудових відносин, унаслідок чого позивач продовжував виконувати свої трудові функції та вважав себе таким, що перебуває у трудових відносинах із Відповідачем.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100, середньоденний заробіток визначається виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню. Розмір моєї заробітної плати становив: за січень 2026 року — 30 800,00 грн; за лютий 2026 року — 25 388,97 грн. Загальна сума заробітної плати за розрахунковий період становить 56 188,97 грн.

Оскільки у період з 23.02.2026 по 10.03.2026 позивач перебував у щорічній відпустці, при розрахунку середньоденного заробітку враховуються лише фактично відпрацьовані дні — 37 робочих днів. Таким чином, середньоденний заробіток складає: 56 188,97 грн : 37 = 1 518,62 грн. Період вимушеного прогулу з 12.03.2026 по 14.05.2026 становить 46 робочих днів. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислений станом на дату подання уточненої позовної заяви — 14.05.2026, складає: 1 518,62 грн х 46 робочих днів = 69 856,52 грн. При цьому, зазначений розрахунок є попереднім та здійснений станом на дату подання уточненої позовної заяви, у зв`язку з чим середній заробіток підлягає подальшому нарахуванню та стягненню до дня ухвалення судового рішення або фактичного поновлення позивача на роботі.

Незаконне звільнення позивача, порушення встановленої законом процедури припинення трудових відносин, фактичне недопущення до робочого місця, приховування інформації про звільнення, а також безпідставне звинувачення у вчиненні протиправних дій спричинили позивачу істотні моральні страждання та негативні наслідки немайнового характеру. Зокрема, позивач зазнав: психологічного стресу та емоційного напруження; погіршення емоційного стану на тлі лікування та перенесеної госпіталізації; приниження ділової репутації як керівника підприємства; втрати відчуття професійної стабільності та соціальної захищеності; необхідності витрачати значні зусилля та час на захист своїх трудових прав у судовому порядку. Особливої моральної шкоди позивачу завдали дії відповідача щодо фактичного формування уявлення про нібито вчинення позивачем протиправних дій без наявності встановленого законом підтвердження вини, що негативно вплинуло на ділову репутацію позивача та його професійний авторитет. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України моральна шкода, завдана працівнику незаконними діями роботодавця, підлягає відшкодуванню. Враховуючи характер допущених відповідачем порушень трудових прав позивача, їх тривалість, спосіб та обставини незаконного звільнення, глибину моральних переживань позивача, негативний вплив на його ділову репутацію, емоційний стан та необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у судовому порядку, позивач вважає розмір моральної шкоди у сумі 50 000 гривень обґрунтованим, співмірним та таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, звільнення позивача було здійснено за відсутності належних та допустимих доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, без дотримання обов`язкової процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, без витребування письмових пояснень, без належного ознайомлення позивача з наказом про звільнення та без належного оформлення припинення трудових відносин. Сукупність наведених порушень свідчить про незаконність оскаржуваного наказу та наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача у системі Електронний суд 02.06.2026 сформовав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними.

У відзиві представник відповідача вказав, що підтверджує факт перебування позивача у додатковій відпустці в період з 23 лютого 2026 року по 08 березня 2026 року на підставі наказу про надання відпустки № 2-в від 20 лютого 2026 року та на лікуванні з 27 лютого 2026 по 10 березня 2026 року. Однак, відповідач не погоджується та заперечує доводи позивача про здійснення останнім у період з 11 березня 2026 по 16 березня 2026 року (за винятком вихідних днів 14 березня 2026 року та 15 березня 2026 року) посадових обов`язків, управлінських та координаційних функцій дистанційно.

Відповідно до роз`яснення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10 грудня 2025 року законодавством про працю не передбачено перенесення або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій у разі тимчасової непрацездатності працівника. Дні лікарняного, що припали на таку відпустку, не підлягають оплаті. Якщо працівник продовжує хворіти після завершення додаткової відпустки, лікарняний оплачується з дня, коли працівник мав приступити до роботи. Тобто, позивач повинен був приступити до роботи 11 березня 2026 року, однак з невідомих відповідачу причин не прибув до місця роботи та не повідомив про причини неприбуття.

Відповідач зазначає, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виконання трудових обов`язків дистанційно, відсутній наказ про виконання трудових обов`язків дистанційно та вказана дистанційна робота не передбачена трудовим договором. Позивач не надає жодного доказу, який підтверджує виконання ним трудових обов`язків дистанційно.

Щодо відеозапису прибуття позивача 17 березня 2026 року на територію підприємства, як доказу не допуску на територію підприємства. Відповідач вважає, що вказаний відеозапис здійснений з метою штучного створення доказів. Відповідно до листа з трек номером Укрпошти 1803000103097, яким позивачу надіслано завірену належним чином копію наказу про припинення трудового контракту №23-к від 12 березня 2026 року, останній отримав його 16 березня 2026 року. На момент здійснення відеозапису, позивачу було відомо про те, що він звільнений, однак позивач вирішив штучно створити умови, буцімто йому невідомо про його звільнення. Отримання 16 березня 2026 року листа з наказом про припинення трудового контакту також спростовує доводи позивача про факт припинення трудових відносин зі слів працівників охорони підприємства 17 березня 2026 року.

Відповідач підтверджує проведення службового розслідування на підставі доповідної записки працівника ОСОБА_2 та складення акту за його результатами. Поряд з цим, відповідач повідомляє, що між ОСОБА_2 та відповідачем укладено цивільно-правовий договір №К2026-01/3 від 30 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надає послуги з проведення робіт, що забезпечують безперебійну роботу техніки, виконуючи монтаж, налаштування режимів, технічне обслуговування, діагностику та ремонт вузлів і механізмів, а також інші види робіт, що спростовує припущення позивача про не перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачем.

Інформація позивача, щодо закриття кримінального провадження № 12026255330000111 за ч. 1 ст. 125 КК України не підтверджена відповідними доказами, проте навіть прийняття рішення щодо закриття вказаного кримінального провадження не спростовує факт нанесення позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на робочому місці. Також, ОСОБА_2 повідомив відповідача про те, що звернувся до Черкаської окружної прокуратури з клопотанням про надання інформації щодо стану розслідування вказаного кримінального провадження та у разі закриття, здійснити відповідні дії щодо скасування постанови про закриття. У відповідь на вказане клопотання, Черкаська окружна прокуратура листом №54/1-1154-26 від 01 червня 2026 року повідомила, що постанова про закриття кримінального провадження № 12026255330000111 за ч. 1 ст. 125 КК України скасована як передчасна, а також процесуальним керівником у кримінальному провадженні в порядку ст. 36 КПК України надано вказівки дізнавачу, в тому числі з урахуванням доводів, викладених у зверненні ОСОБА_2 , які скеровано до виконання.

Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вірно встановило, що «факт конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12026255330000111 за ст. 125 КК України) та висновком судово-медичної експертизи № 02-01/83 від 10.02.2026». Міжрегіональне управління, також надало оцінку документам, наданих відповідачем та встановило, що: «Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу. Роботодавець надав документи (накази, акти, витяг з ЄРДР), що формально підтверджує дотримання процедури розслідування.

Відповідач вважає, що реєстрація кримінального провадження органами Національної поліції України, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , наявність непрямих свідків щодо отримання тілесних ушкоджень працівником підприємства від керівника підприємства є обґрунтованим фактом одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства та, як наслідок, підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Відповідач не має будь-якого права приховувати та ігнорувати вказаний факт, оскільки вказані дії позивача є незаконними. Той факт, що позивач є інвалідом 2 групи, внаслідок війни не надає позивачу права зазіхати на здоров`я, честь та гідність, яке гарантоване Конституцією України та трудовим законодавством.

Відповідно до доповідної записки працівника ОСОБА_2 від 20 лютого 2026 року з додатками у вигляді витягу з ЄРДР про наявність кримінального провадження та висновку судово-медичної експертизи, відповідачем ініційовано службове розслідування на підставі наказу №14 від 25 лютого 2026 року. В ході проведення службового розслідування відповідачем у складі комісії було встановлено обставини отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та свідків події. В період проведення службового розслідування позивач не надав пояснення, доповідних записок, листів на адресу керівництва не направляв, а навпаки замовчував факт вказаної події з метою уникнення наслідків для себе особисто.

Позивач, у період додаткової відпустки перебував на лікарняному з 07 березня 2026 по 10 березня 2026 року, а з 11 березня 2026 року не вийшов на роботу не повідомляючи про причини відсутності, що унеможливило отримати від останнього пояснення щодо обставин отримання працівником ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. 11 березня 2026 року відповідачем встановлено факт відсутності на робочому місці позивача, відсутність причин неприбуття та відсутність за місцем проживання, вказаному у заяві про прийняття на роботу, що оформлено актом №18 від 11 березня 2026 року. За результатами проведеного службового розслідування комісією з числа працівників відповідача було об`єктивно встановлено грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, що оформлене актом №27 від 11 березня 2026 року. З огляду на вищевикладене, відповідач спростовує доводи позивача про грубе порушення прав на захист та оформлення службового розслідування, лише 11 березня 2026 року.

Щодо внесення до трудової книжки позивача запису про поновлення на роботі та видачі останньому належним чином оформленої трудової книжки, представником відповідача вказано, що при прийняті на роботу, позивачем відповідачу на надавалась трудова книжка. Будь-які записи про прийняття на роботу, відповідач у трудову книжку не вносив та розписку про зберігання трудової книжки позивача у відповідача не видавав. Інформацію щодо працевлаштування та звільнення відповідач може переглянути на сайті Пенсійного фонду України у Розділі «Електронна трудова книжка». Звітність щодо прийняття, сплати заробітної плати та звільнення позивача подавалась відповідачем через Пенсійний фонд України та електронний кабінет платника податків.

Відповідач зазначає, що при звільнені позивача з останнім проведено повний розрахунок у день звільнення. Щодо нарахувань позивачем суми у розмірі 69 856,52 грн, відповідач зазначає, що вказана сума не підлягає до виплати, оскільки припинення трудових відносин з позивачем відбулось на законних підставах, тому стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2026 по 14.05.2026 не підлягає до задоволення.

Відповідач не погоджується із доводами позивача щодо спричинення останньому моральної шкоди та її розміру з огляду на наступне. Згідно сталої практики Верховного суду, встановлюючи розмір моральної шкоди, суд повинен притримуватися принципу розумності та справедливості. Вважаємо, що причинний зв`язок психологічного стану позивача з діями відповідача відсутній. Позивач не надав жодного документу для обґрунтування моральної шкоди.

У проміжок часу між звільненням та підготовкою і подачею позовної заяви, позивач звертався до Національної поліції України зі скаргами, зокрема на відповідача, щодо можливих на його думку протиправних дій відповідача під час здійснення останнім господарської діяльності в тому числі за період під час якого позивач перебував на посаді виконавчого директора. Вказані дії позивача є доказом відсутності будь-якого психологічного стресу, емоційного напруження та інших видів моральної шкоди, вказаної позивачем, оскільки метою звернень до органів Національної поліції України, Державної служби з питань праці та суду є виключно спроба нашкодити законній господарській діяльності відповідача.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, сформована у системі Електронний суд 08.06.2026, у якій позивач зазначив, що відповідачем не доведено обставини, необхідної для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, а саме - не доведено, який конкретно грубий трудовий обов`язок виконавчого директора був порушений позивачем. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні. Відповідач, ні в акті службового розслідування, ні у наказі про звільнення, ні у відзиві, не зазначає, який саме пункт посадової інструкції, трудового договору було порушено позивачем.

Аналіз наказу №14 про проведення службового розслідування свідчить, що предмет службового розслідування взагалі не відповідав підставі подальшого звільнення позивача. Комісії було доручено “провести службове розслідування з метою встановити обставини отримання працівником ОСОБА_2 тілесних ушкоджень на території підприємства.” Водночас комісії не доручалося встановити: які саме трудові обов`язки виконавчого директора було порушено; чи були спірні дії позивача пов`язані з виконанням ним посадових (трудових) обов`язків, тобто чи вчиняв він їх як виконавчий директор під час виконання своїх службових функцій; чи містять такі дії ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків; чи є підстави для застосування пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Отже, службове розслідування фактично було зосереджене на з`ясуванні обставин “...отримання працівником ОСОБА_2 тілесних ушкоджень…”, тоді як наказ про звільнення ґрунтується на висновку про вчинення позивачем грубого порушення трудових обов`язків, що є різними за своєю правовою природою обставинами. Фактично висновок про наявність підстав для звільнення було зроблено лише на підставі констатації конфлікту, без належної правової оцінки його зв`язку з виконанням позивачем трудових обов`язків.

Крім того, службове розслідування не може вважатися повним та об`єктивним, оскільки комісія фактично обмежилася дослідженням лише версії ОСОБА_2 , не вживши жодних заходів для перевірки інших обставин справи. У поясненнях ОСОБА_2 щодо обставин події та осіб, які могли бути її свідками мають місце істотні розбіжності. У одних показах ОСОБА_2 не повідомляв про зустріч із начальником цеху ОСОБА_3 або будь-яке спілкування з ним, у доповідній записці, яка стала підставою для проведення службового розслідування, ОСОБА_2 вказав про зустрів та спілкування із ОСОБА_3 , а про наявність безпосереднього очевидця події - ОСОБА_4 не повідомив. Комісія не отримала пояснення безпосереднього очевидця події ОСОБА_4 , показання якого містяться в матеріалах кримінального провадження та мають істотне значення для встановлення фактичних обставин конфлікту. Будь-які докази вжиття заходів щодо його опитування або отримання письмових пояснень у матеріалах службового розслідування відсутні. Водночас комісія поклала свої висновки на пояснення особи, яка не була очевидцем самої події та могла підтвердити виключно факт наявності у ОСОБА_2 слідів крові на обличчі.

Крім того, матеріали службового розслідування не містять жодного об`єктивного доказу, який би безпосередньо підтверджував викладену ОСОБА_2 версію подій. Відсутні записи камер відеоспостереження або будь-які інші незалежні джерела доказової інформації. Так само відсутні належні докази виконання відповідачем вимог статті 149 КЗпП України щодо витребування письмових пояснень у ОСОБА_1 . Матеріали службового розслідування не містять ані письмової вимоги про надання пояснень, ані доказів її направлення позивачу, ані підтверджень здійснення телефонних дзвінків чи інших способів зв`язку з ним, ані акта про відмову від надання пояснень.

15.06.2026 представником відповідача у системі Електронний суд сформовані заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача вказав, що не погоджується із позицією позивача, що обов`язковою ознакою звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України є посилання на відповідний пункт посадової інструкції або трудового договору, оскільки не лише трудовий договір та посадова інструкція визначає коло обов`язків керівника підприємства. Жодна посадова інструкція та трудовий договір не містять посилань про заборону вчинення насильницьких дій до підпорядкованих працівників підприємства та нанесення останнім тілесних ушкоджень. Вказана заборона є загальновідомою та загальнодоступною і не потребує фіксації у посадовій інструкції чи трудовому договорі. Вказані діяння чітко регламентуються КУпАП та ККУ. Проведення відповідачем службового розслідування в ході якого встановлено факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 саме виконавчим директором ОСОБА_1 підтверджується відповідними доказами, що стали підставою звільнення позивача саме на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Відповідач надав суду підтверджуючі докази у вигляді актів щодо намагання відповідача отримати пояснення від позивача під час службового розслідування, а також причин відсутності на робочому місці, проте з об`єктивних причин не зміг їх отримати у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача надати такі пояснення.

Поряд з цим, слід зазначити, що позивачем: не спростовано факт наявності кримінального провадження щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 саме від ОСОБА_1 та здійснення досудвого розслідування до вказаного часу; не надано доказів виконання трудових обов`язків керівника підприємства дистанційно; не спростовано факт отримання (ознайомлення) з наказом про звільнення до створення відеозапису від 17 березня 2026 року; не надано доказів передачі трудової книжки при прийнятті на роботу; не надано доказів спричиненої моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Вказав, що між ним та ОСОБА_2 дійсно мав місце конфлікт, однак тілесних ушкоджень він ОСОБА_2 не наносив. Службове розслідування проведене однобічно та ґрунтується лише на версії ОСОБА_2 . На підприємстві працював з 2024 року, стягнень за порушення трудової дисципліни не мав. На підприємстві відбулася зміна власника, з чим і пов`язує своє звільнення. Трудову книжку передавав на підприємство при оформленні на роботу, однак на вимозі про зобов`язання відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку не наполягає, оскільки всі відомості відображені в електронних базах.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи, просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 проведене службове розслідування, складений акт, відповідно до якого встановлено, що виконавчий директор ОСОБА_1 при виконанні службових обов`язків здійснив грубе порушення трудових обов`язків, що виразилося в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Це підтверджено доповідною ОСОБА_2 , висновком СМЕ, поясненнями опитаних осіб. Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розглядало звернення ОСОБА_1 з питання звільнення та порушень не встановило. Звільнення позивача є законним, процедура відповідала КЗпП України, просила відмовити у задоволенні позову.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює заступником директора з безпеки, відповідно до наказу директора проводив службове розслідування щодо встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , раніше з ОСОБА_1 знайомий не був. Доповідною, складеною ОСОБА_2 , висновком СМЕ, зверненням ОСОБА_2 до поліції підтверджено факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Це також підтверджене поясненнями ОСОБА_7 , який повідомив, що бачив ОСОБА_2 зі слідами крові на обличчі. В ході проведення службового розслідування пояснення від ОСОБА_1 не були отримані, оскільки він на робочому місці був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем проживання також ніхто не відчинив. ОСОБА_4 в ході службового розслідування пояснення не надавав. Чи бачив ОСОБА_7 у якому стані ОСОБА_2 прийшов на роботу не з`ясовували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що на підприємстві працює вже 16 років, приходить на робоче місце о 6 год 30 хв, налаштовував лінію виробництва. 09.02.2026 вранці прийшов на роботу, ОСОБА_1 раптово схопив, повалив на підлогу та почав бити ногами по голові, обличчю та грудній клітці. У подальшому піднявся та пішов до роздягальні. По дорозі зустрів ОСОБА_8 зв`язку з нанесенням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень звернувся до поліції, пройшов СМЕ. Із ОСОБА_1 раніше конфліктів не було. Очевидцем події був ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 19.09.2024 № 44-к директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» Малаковича І.П., директора з персоналу ОСОБА_9 . Про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 20.09.2024 виконавчим директором Дирекції (КЕ) ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ».

Відповідно до наказу від 12.03.2026 № 23-к директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» ОСОБА_10 . Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 виконавчого директора Дирекції (КЕ) ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» звільнено 12 березня 2026 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з грубим порушенням трудових обов`язків керівником підприємства. У наказі вказано про компенсацію за невикористану відпустку 14 к.д.

Відповідно до опису вкладення до цінного листа та накладної № 1803000103097 наказ від 12.03.2026 № 23-к направлений ОСОБА_1 за місцем проживання 13.03.2026, та згідно з трекінгом відправлення отриманий одержувачем 16.03.2026.

Згідно з наказом № 14 від 25.02.2026 директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» з метою встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , наказано: створити комісію у складі: голова комісії - заступник директора з безпеки ОСОБА_6 ; члени комісії: адміністративний директор Давидкова О.П.; заступник технічного директора Зінченко В.В.; комісії провести службове розслідування з метою встановлення обставин отримання працівником ОСОБА_2 тілесних ушкоджень на території підприємства; за результатами проведення службового розслідування скласти акт.

Між ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» та фізичною особою ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг (виконання робіт) з проведення робіт що забезпечують безперебійну роботу техніки, виконуючи монтаж, налаштування режимів, технічне обслуговування, діагностику та ремонт вузлів і механізмів, перевірки точності роботи машин, своєчасне змащування, усунення несправностей, та забезпечення безпечної експлуатації виробничого обладнання, що підтверджене долученою до справи копією Цивільно-правового договору № К2026-01/03 від 30.01.2026.

Згідно з актами прийому наданих послуг від 01.06.2026, 01.05.2026, 01.04.2026, 02.03.2026 по цивільно-правовому договору № К2026-01/0 від 30.01.2026 ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» прийняті надані фізичною особою ОСОБА_2 з 01.05.2026 по 31.05.2026, з 01.04.2026 по 30.04.2026, з 01.03.2026 по 31.03.2026, з 01.02.2026 по 28.02.2026 послуги.

Відповідно до доповідної записки ОСОБА_2 на ім`я адміністративного директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» ОСОБА_11 . 09.02.2026 близько 7-50 ОСОБА_2 перебував у виробничому приміщенні цеха, де ОСОБА_1 повалив його на підлогу та наносив удари ногами по голові, обличчю та грудній клітці. У подальшому ОСОБА_2 встав, по дорозі до роздягальні зустрів начальника цеха ОСОБА_12 , який питав, що трапилося. 10.02.2026 ОСОБА_2 звернувся із заявою до поліції.

Відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 10.02.2026 у ОСОБА_2 мали місце ушкодження: крововилив обличчя, крововиливи грудної клітки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно з Актом від 11.03.2026 № 27 Про результати службового розслідування: 09 лютого 2026 року вранці, близько 07 год. 50 хв. на території ТОВ «СВІТ ЛАСОЩІВ» у виробничому цеху печива, орендарем якого є ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» працівник підприємства ОСОБА_2 здійснював налагоджувальні роботи виробничого обладнання. В цей час до нього прийшов виконавчий директор ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» ОСОБА_1 , який повідомив ОСОБА_2 , про те, що останній запізнився на оговорений раніше час. ОСОБА_2 пояснив, що прибув для налагоджувальних робіт обладнання вчасно. В ході спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 виникла суперечка в ході якої ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за одяг та повалив на підлогу. Коли ОСОБА_2 перебував на підлозі ОСОБА_1 почав наносити удари обома ногами в область голови та грудної клітки, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_1 відійшов від ОСОБА_2 , після чого останній піднявся з підлоги та попрямував до роздягальні. Коли прямував до роздягальні, його зустрів начальник цеху ОСОБА_13 , який повідомив, що у ОСОБА_2 на обличчі кров та запитав, що трапилось. ОСОБА_2 пояснив, що його побив ОСОБА_1 . При спілкуванні з начальником цеху ОСОБА_14 , останній повідомив комісію, що дійсно 09 лютого 2026 року вранці зустрів ОСОБА_2 в цеху печива який йшов в напрямку до роздягальні зі слідами крові на обличчі. В ході службового розслідування ОСОБА_1 не надав пояснення щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, доповідних записок щодо вказаного факту не направляв, будь-які запити та листи щодо обставин події з боку ОСОБА_1 відсутні. Крім цього, у період з 23 лютого 2026 року по 08 березня 2026 року ОСОБА_1 перебував у додатковій відпустці, як інвалід внаслідок війни. Під час додаткової відпустки ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 07 березня 2026 року по 10 березня 2026 року, а з 11 березня 2026 року не вийшов на роботу не повідомляючи причин відсутності та не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливило дізнатись причини відсутності на роботі та отримати від останнього пояснення щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Таким чином, враховуючи результати службового розслідування, комісією зроблені наступні висновки: виконавчий директор ОСОБА_1 при виконанні службових обов`язків здійснив грубе порушення трудових обов`язків, що виразилось в нанесені тілесних ушкоджень працівнику підприємства ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026255330000111 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України досудове розслідування проводиться за фактом того, що 09.02.2026 в АДРЕСА_1 в результаті конфлікту із директором підприємства ОСОБА_1 на території ТОВ "Світ ласощів" ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обличчя, крововиливу грудної клітки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Постановою старшого дізнавача Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 16.04.2026 кримінальне провадження №12026255330000111 від 11.02.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що 09.02.2026 в м. Черкаси по вул. Чигиринська, 11 результаті конфлікту із директором підприємства ОСОБА_1 на території ТОВ "Світ ласощів" ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обличчя, крововиливу грудної клітки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. За вказаним фактом сектором дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026255330000111 від 11.02.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_2 показав, що 09.02.2026, близько 09:00, в приміщенні цеху, що за адресою: АДРЕСА_1 , потерпілий підійшов до ОСОБА_1 , щоб привітатись, останній без жодних слів, раптово, схопив потерпілого своєю правою рукою за одяг, та повалив на підлогу, потерпілий впав на свої коліна. ОСОБА_1 наніс потерпілому один удар правою ногою в область грудей. Від отриманого удару, потерпілий впав на ліву сторону свого тіла, та в цей момент ОСОБА_1 наніс потерпілому удар правою ногою в обличчя, а саме в область правого ока. Від отриманого удару потерпілий прикрив своє обличчя руками та продовжував знаходитись на підлозі. Будучи опитаним ОСОБА_1 пояснив, що станом на 09.02.2026 перебував на посаді виконавчого директора ТОВ «Клаустен ектів». 09.02.2026, близько 06:00, він перебував разом з технічним директором ОСОБА_4 на другому поверсі цеху, де намагалися запускати лінію виробництва печива. Цього ж дня, близько 08:30, до них підійшов слюсар-налагоджувач ОСОБА_2 , який перебував в нетверезому стані та на обличчі в останнього було наявне пошкодження шкіряного покриву. ОСОБА_2 повинен був прийти на 06:00, щоб запустити лінію виробництва печива, оскільки це входить в його обов`язки. Після того, як ОСОБА_1 побачив його в алкогольному сп`янінні, та що він запізнився на роботу, він його словесно вигнав з цеху, оскільки в такому стані він не міг його допустити до роботи та в цілях його особистої безпеки. У свою чергу, ні він, ні ОСОБА_4 , не заподіювали йому жодних тілесних ушкоджень. Аналогічні покази щодо непричетності ОСОБА_1 до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 надав під час проведення допиту в якості свідка ОСОБА_4 . Разом з цим, відповідно до отриманої відповіді з ТОВ «Клаустен Ектів» камери відеоспостереження на території підприємства не працюють. В ході досудового розслідування не представилось можливим встановити свідків вище вказаної події, а також вичерпано можливості отримання такої інформації.

Згідно з відповіддю Черкаської окружної прокуратури від 01.06.206 № 54/1-1154-26 на звернення ОСОБА_2 . Черкаською окружною прокуратурою повідомлено про скасування постанови про закриття кримінального провадження як передчасної та надання вказівок процесуальним керівником. Відповідно до постанови від 01.06.2026 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12026255330000111 від 11.02.2026 процесуальним керівником вказано, що у матеріалах даного провадження відсутній слідчий експеримент за участі потерпілого та не призначено додаткову судово-медичну експертизу з урахуванням слідчого експерименту, а також не встановлено всіх можливих свідків кримінального правопорушення. Тож, зібраних у матеріалах провадження доказів явно не достатньо для прийняття кінцевого процесуального рішення про його закриття.

Згідно із актом від 11.03.2026 № 18, складеним заступником директора з безпеки ОСОБА_6 , адміністративним директором Давидковою О.П. та заступником директора технічного впровадження нових технічних розробок ОСОБА_15 виконавчий директор ОСОБА_1 був відсутній протягом робочого дня, про причини неприбуття не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем фактичного проживання двері ніхто не відчинив.

Відповідно до відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, наданої на звернення ОСОБА_1 щодо можливого порушення ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» вимог законодавства про працю в частині правомірності накладення дисциплінарного стягнення та незаконного звільнення від 17.04.2026 вих. № ПС/3.1/580-№В-26, відповідно до наданих ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» документів, підставою для звільнення позивача став наказ № 23-к від 12.03.2026. Звільненню передувало службове розслідування (Акт № 27 від 11.03.2026), розпочате на підставі доповідної записки працівника ОСОБА_2 про нанесення йому тілесних ушкоджень під час виконання трудових обов`язків 09.02.2026. Факт конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12026255330000111 за ст. 125 КК України) та висновком судово-медичної експертизи № 02-01/83 від 10.02.2026. Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення. Роботодавцем зазначено, що позивач перебував у додатковій відпустці з 23.02.2026 по 08.03.2026, а з 11.03.2026 не вийшов на роботу, не повідомивши про причини відсутності, що зафіксовано відповідним Актом № 18 від 11.03.2026. Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу. Роботодавець надав документи (накази, акти, витяг з ЄРДР), що формально підтверджує дотримання процедури розслідування. Відповідно до статті 149 КЗпП України, роботодавець задокументував спробу отримати пояснення та зафіксував відсутність позивача на роботі актом. Це дозволяє йому стверджувати про неможливість виконання норми з вини працівника. Оскільки роботодавець надав документи на запит, підстав для проведення позапланового заходу (перевірки) наразі немає, так як документи формально пояснюють дії адміністрації. Хоча закон надає пільги особам зі статусом інвалід війни щодо відпусток, він не звільняє від відповідальності за грубе порушення трудової дисципліни або вчинення насильницьких дій на робочому місці. Повідомляємо, що згідно з чинним законодавством, органи Держпраці не є органами правосуддя і не наділені повноваженнями щодо скасування наказів про звільнення чи поновлення працівників на роботі.

Згідно з п.п.1.1., 2.1., 3.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Протоколом загальних зборів трудового колективу ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» від 03.01.2024 №1 Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — Правила) розроблено відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України (КЗпП), інших нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини. Дирекція Товариства створює організаційні, економічні, соціальні умови для дотримання працівниками трудової дисципліни, використовує методи переконання, заохочення за сумлінну працю та її високі показники. До порушників трудової дисципліни застосовують заходи дисциплінарного стягнення. Дію трудового договору може бути припинено з ініціативи працівника, роботодавця та з інших підстав, передбачених законодавством України (зокрема, ст. 7, 36, 38, 39, 40, 41 КЗпП), із дотриманням процедури та умов звільнення, визначених законодавством.

Згідно з звітом-рахунком АТ «ОТП Банк» від 12.05.2026 за період з 01.01.2026 по 12.05.2026 щодо операцій за картковим рахунком – списані та зараховані суми ОСОБА_1 заробітна плата за повний місяць січень 2026 року склала 30 800 грн, заробітна плата за повний місяць лютий 2026 року склала 25 388,97 грн.

Відповідно до даних про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) сума заробітку/доходу ОСОБА_1 у ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» у грудні 2025 склала 40000 грн, у січні 2026 – 40000 грн, у лютому 2026 – 33441,50 грн.

Відповідно до інформації Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 02.06.2026 вих № 96526-2026 генеральному директору ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» повідомлено про відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення за зверненням гр. ОСОБА_1 щодо можливих протиправних дій посадових осіб ТОВ «Світ ласощів» та ТОВ «Клаустен ектів». До справи також долучена Довідка за зверненням гр. ОСОБА_1 щодо можливих протиправних дій посадових осіб ТОВ «Світ ласощів» та ТОВ «Клаустен ектів», зареєстрованим в ITC НП (журналі ЄО) Черкаського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 27556 від 10.04.2026 року.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.04.2022 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджене також Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4635 від 10.03.2026 КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.02.2026 по 10.03.2026.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України зазначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно зі ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 505/1452/19 вказано, що за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке може бути зафіксоване і в інших актах.

Так, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України.

Наказом від 12.03.2026 № 23-к директора ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» ОСОБА_10 . Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 виконавчого директора Дирекції (КЕ) ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» звільнено 12 березня 2026 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з грубим порушенням трудових обов`язків керівником підприємства.

Прийняттю наказу від 12.03.2026 № 23-к передувало службове розслідування.

Згідно з Актом від 11.03.2026 № 27 Про результати службового розслідування: 09 лютого 2026 року вранці, близько 07 год. 50 хв. на території ТОВ «СВІТ ЛАСОЩІВ» у виробничому цеху печива, орендарем якого є ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» працівник підприємства ОСОБА_2 здійснював налагоджувальні роботи виробничого обладнання. В цей час до нього прийшов виконавчий директор ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» ОСОБА_1 , який повідомив ОСОБА_2 , про те, що останній запізнився на оговорений раніше час. ОСОБА_2 пояснив, що прибув для налагоджувальних робіт обладнання вчасно. В ході спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 виникла суперечка в ході якої ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за одяг та повалив на підлогу. Коли ОСОБА_2 перебував на підлозі ОСОБА_1 почав наносити удари обома ногами в область голови та грудної клітки, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_1 відійшов від ОСОБА_2 , після чого останній піднявся з підлоги та попрямував до роздягальні. Прямувавши до роздягальні, його зустрів начальник цеху ОСОБА_13 , який повідомив, що у ОСОБА_2 на обличчі кров та запитав, що трапилось. ОСОБА_2 пояснив, що його побив ОСОБА_1 . При спілкуванні з начальником цеху ОСОБА_14 , останній повідомив комісію, що дійсно 09 лютого 2026 року вранці зустрів ОСОБА_2 в цеху печива який йшов в напрямку до роздягальні зі слідами крові на обличчі. В ході службового розслідування ОСОБА_1 не надав пояснення щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, доповідних записок щодо вказаного факту не направляв, будь-які запити та листи щодо обставин події з боку ОСОБА_1 відсутні. Крім цього, у період з 23 лютого 2026 року по 08 березня 2026 року ОСОБА_1 перебував у додатковій відпустці, як інвалід внаслідок війни. Під час додаткової відпустки ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 07 березня 2026 року по 10 березня 2026 року, а з 11 березня 2026 року не вийшов на роботу не повідомляючи причин відсутності та не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливило дізнатись причини відсутності на роботі та отримати від останнього пояснення щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Таким чином, враховуючи результати службового розслідування, комісією зроблені наступні висновки: виконавчий директор ОСОБА_1 при виконанні службових обов`язків здійснив грубе порушення трудових обов`язків, що виразилось в нанесені тілесних ушкоджень працівнику підприємства ОСОБА_2 .

Отже, актом службового розслідування зафіксовано спричинення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 тілесних ушкоджень 09.02.2026 під час проведення налагоджувальних робіт на виробничому обладнанні ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ».

Факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 підтверджена висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 10.02.2026.

Водночас, висновки комісії щодо обставин отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень є передчасними.

У акті службового розслідування описані обставини отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Однак, як слідує з акта, ці обставини викладені виключно зі слів ОСОБА_2 . У акті зроблене посилання на пояснення начальника цеху ОСОБА_16 , вказано, що останній повідомив комісію, що дійсно 09 лютого 2026 року вранці зустрів ОСОБА_2 в цеху печива, який йшов в напрямку до роздягальні зі слідами крові на обличчі. У якому стані був ОСОБА_2 , коли прийшов на роботу, чи мав тілесні ушкодження у поясненнях не зазначено. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що це питання комісією не з`ясовувалося. ОСОБА_1 заперечував факт нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , зазначив, що між ними дійсно був наявний конфлікт, однак тілесних ушкоджень він не наносив. Посилання на покази інших очевидців або свідків події у акті відсутні. Відсутнє у акті і посилання на пояснення технічного директора ОСОБА_4 , який у постанові слідчого вказаний як особа, яка безпосередньо перебувала на місці події. У судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_2 , який підтвердив раніше повідомлені обставини нанесення тілесних ушкоджень та спричинення їх ОСОБА_1 на робочому місці, водночас його твердження заперечуються ОСОБА_1 , іншими доказами факт нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_1 не підтверджено.

Крім того, відповідачем не надано достатніх доказів вжиття заходів для з`ясування обставин події у ОСОБА_1 . В ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснення не надавав. Сторона відповідача вказала про те, що на телефонні дзвінки він не відповідав, за місцем мешкання ніхто не відчинив. Водночас, доказів направлення смс повідомлень, повідомлень за допомогою мессенджерів, поштовим зв`язком із пропозицією надати пояснення суду не надавалося, а, враховуючи, що службове розслідування проводилося більше 10 днів, поштове відправлення з наказом про звільнення позивач отримав, твердження відповідача про дотримання процедури отримання пояснень є не обґрунтованими.

Наявність кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_17 ще не доводить вини ОСОБА_17 , а ґрунтування висновків акта службового розслідування виключно на показах ОСОБА_2 за відсутності посилання на позицію іншої сторони свідчить про їх недоведеність та передчасність.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 291/1352/20 наголошено увагу на тому, що з огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких заявлено про незаконність звільнення працівника, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, відповідачем не надано достатніх доказів спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 , та, відповідно, вчинення позивачем грубого порушенням трудових обов`язків. Відповідач не довів, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а також не надав суду відповідних доказів, які б надали суду можливість встановити вказані обставини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора Дирекції (КЕ) ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» відбулося з порушенням трудового законодавства, відтак наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» від 12.03.2026 № 23-к про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України слід визнати незаконним та скасувати, а позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді виконавчого директора Дирекції (КЕ) ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ».

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підтвердження сум виплаченої заробітної плати, позивачем надані звіт-рахунок АТ «ОТП Банк» від 12.05.2026 за період з 01.01.2026 по 12.05.2026 щодо операцій за картковим рахунком та Індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5). Аналізом вказаних документів встановлено, що суми у звіті-рахунку АТ «ОТП Банк» вказані за вирахуванням податку й інших обов`язкових платежів та відповідають відомостям Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.

Згідно з Довідкою Пенсійного фонду України форма ОК-5 середньоденна заробітна плата позивача виходячи з виплат за грудень 2025-січень 2026 року становить 1 777,78 грн (80000/45). Заробітна плата береться за грудень-січень з огляду на те, що позивач у лютому перебував у відпустці. Отже, розмір середньої заробітної плати за період з 13.03.2026 по 08.09.2026 становить 1777,78 х 128 днів = 227555,84 грн.

За таких обставин, з ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2026 до 08.09.2026 в сумі 227555,84 грн.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн 00 коп суд зазначає наступне.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 25.05.2022 року в справі №487/6970/20, від 24.01.2024 у справі № 755/3443/21 зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи при рівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 в справі №487/6970/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі №477/874/19 вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

У постанові Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №326/789/21 зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі №6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Аналогічний висновок викладений у постанові від 24.01.2024 у праві №755/3443/21.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди.

Встановлено, що в результаті неправомірного звільнення, позивачеві завдано моральних страждань, оскільки позивач тривалий час залишається без роботи, заробітку, змушений був звернутися до суду та вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Водночас, додаткових доказів погіршення самопочуття або негативного впливу на життя позивача незаконним звільненням, позивачем не надавалося. Суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн, що є достатнім та співмірним у даній спірній ситуації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-ІХ від 05 лютого 2021 року, що набрав чинності 10 червня 2021 року, статтю 48 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції, відповідно до якої, зокрема облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Після 10 червня 2021 року трудова діяльність працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому подання трудової книжки при влаштуванні на роботу законом не визначено як обов`язкове.

Позивач доказів подання та оформлення трудової книжки у паперовій формі при оформленні на роботу суду не надав, відповідач ведення трудової книжки у паперовій формі та вимоги ОСОБА_1 щодо такого ведення трудової книжки заперечував, у судовому засіданні вказав, що на задоволенні вимоги щодо видачі належним чином оформленої трудової книжки не наполягає, тому позовні вимоги позивача щодо зобов`язання ТОВ «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» внести до трудової книжки позивача запис про поновлення на роботі та видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку відповідно до вимог трудового законодавства України задоволенню не підлягають.

Також, враховуючи положення статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені дві вимоги не майнового характеру, одна з яких задоволена та вимога майнового характеру, яка задоволена частково, позовна заява подана через систему Електронний суд, позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2 925, 41 грн (1064,96+1860,45).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.4, 21, 23, 40, 41, 139, 147-149, 232, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання видати належним чином оформлену трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» від 12.03.2026 № 23-к про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 227 555,84 грн (двісті двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 84 коп) з подальшим відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів та моральну шкоду в сумі 5 000 грн (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» на користь держави судовий збір в сумі 2 925, 41 грн (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень 41 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ», адреса: м. Дніпро, вул. Чикаленка Євгена, буд. 2, оф. 28, ЄДРПОУ 45297010.

Повний текст рішення суду виготовлений 11.09.2026.

Суддя Н.М. Чапліна