Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №695/781/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 695/781/26

Провадження № 2/692/520/26

11.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 17.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №3986085 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою ІТС товариства, доступ до якого забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. На умовах договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати кошти клієнту в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п.1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 5500,00 грн., строк кредиту 360 днів: з 17.09.2023 року по 11.09.2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 10 днів. На підставі погоджених умов, надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало.

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як фактором було укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення.

Позивач вказав, що заборгованість відповідача по кредитному договору №3986085 від 17.09.2023 року не сплачена і складає 26817,14 грн., з яких:

-3633,97 грн. - тіло кредиту;

-15188,37 грн. – заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором;

-7994,80 грн. – заборгованість нарахована позивачем за 138 календарних днів.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 31.03.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

20.05.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвокатки Шелудько О.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає позовні вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення обґрунтовані тим, що відсутні докази на підтвердження підпису кредитного договору відповідачем, а саме, що одноразовий ідентифікатор «Е938» було направлено у вигляді смс-повідомлення відповідачу на його номер телефону. Відсутні докази проведення верифікації відповідача. Додані до позову документи у вигляді сканованих копій та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника. Окрім того в позовній заяві відсутні докази розміру заборгованості, первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення нарахувань, інформації про належність банківської картки саме відповідачу. Розрахунок заборгованості на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту чи користування ним. Також позивач не довів відступлення права грошової вимоги за договором, оскільки відповідач не був повідомлений про таке відступлення.

24.06.2026 року до суду від представника позивача – адвоката Столітнього М.М. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначив, що кредитний договір укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивачем було надано оригінал електронного доказу, який було підписано шляхом зазначенні одноразового ідентифікатора «Е938». Окрім того, відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості. Кошти, які були видані в рамках укладеного кредитного договору №3986085 від 17.09.2023 року були перераховані відповідачу на банківську картку, яку він особисто зазначив в заяві на отримання кредиту. Договором було передбачено нарахування процентів у розмірі 2% в день та яка була застосована в межах строку кредитування, а саме 360 днів з 17.09.2023 по 11.09.2024. У період з 17.09.2023 по 24.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 5908,03 грн. А тому позивач вважає проценти нарахованими у межах погодженого строку кредитування та сума яка підлягає стягненню складає 23183,17 грн. Окрім того, представник позивача вважає, що посилання представника відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є помилковим, оскільки нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту. Також просив відмовити в задоволенні клопотання щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

08.09.2026 року до суду від представниці відповідача – адвокатки Шелудько О.О. надійшли додаткові пояснення в яких вказала, що позивач має надати до суду докази на підтвердження особи відповідача, що саме ним вчинялися всі дії щодо укладення кредитного договору, докази на підтвердження надіслання позивачем одноразового ідентифікатора, докази проведення процедури верифікації, проте даних доказів до відповіді на відзив долучено не було. Щодо перерахування коштів на рахунок відповідача, зазначила, що хоч і підтверджено перерахування суми в розмірі 5500,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 , проте банк не зміг підтвердити особу платника, а тому отримання коштів від невстановленої особи не є достатнім доказом для підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» умов кредитного договору №3986085 від 17.09.2023 р.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.

Відповідно до копії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3986085 від 17.09.2023 року, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно п.1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Перед укладенням цього договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет (п.1.13).

П.9.7 передбачений порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами), в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

До кредитного договору додано інформаційне повідомлення та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором Е938.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

По даній справі відповідач, який не визнає факт підписання договору та його представниця не надала доказів, які б спростували докази позивача, а саме підписання відповідачем договору. В розділі 10 договору «реквізити та підписи сторін» в графі «клієнт» вказані його ПІБ, РНОКПП, номер мобільного телефону, місце реєстрації/проживання, електронна пошта, реквізити платіжного засобу, контактні дані третьої особи (матері) та вказано, що даний документ підписано електронним підписом Е938 17.09.2023 09:13:10 ОСОБА_1 . Твердження представниці відповідача про не укладення ним кредитного договору, оскільки позивачем не підтверджено проведення верифікації, належності електронного підпису відповідачу, направлення смс-повідомлення на мобільний номер відповідача, суд відхиляє, оскільки не спростовано інформацію про не належність відповідачу даних, які були зазначені при укладанні договору та направленні ідентифікатора кредитором для підписання договору. Доказів що хтось знав та скористався даними відповідача останній не надав. Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису.

Щодо виконання договору кредиту в частині перерахування кредитних коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2., 2.1 на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит, Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5500,00 гривень. Мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби (п.1.8). Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

21.02.2022 року між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1, відповідно до умов якого фінансова компанія за дорученням клієнта на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем, за допомогою сервісу фінансової компанії здійснює переказ грошових коштів в національній валюті України з метою видачі кредитів, від клієнта на картки Visa International та/або Mastercard та/або НПС Простір отримувачів.

Факт перерахунку коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» Вих. №20240531-1020 від 31.05.2024 адресоване ТОВ «Лінеура Україна», в кому вказано, що між даними товариствами було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 17.09.2023 09:15:08 на суму 5500.00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 0badfb36-4282-46b8-bfa8-63efa84410c6, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 39860851694931304, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Окрім того, на запит суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було надано відповідь від 30.06.2026 №БТ/Е-28178 в якій зазначено, що банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої встановлено, що банківська картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на картку було зараховано кошти у сумі 5500 грн. Додатково повідомлено, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему. Дана інформація повністю узгоджується з інформацією вказаною позивачем в позовній заяві.

Таким чином, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині не отримання ним спірних коштів за кредитним договором з наступних підстав.

Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.2, 4, 5 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.12.2022 року справа № 904/738/22 принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Проте, відповідач будучи зобов`язаний сприяти об`єктивному встановлення всіх обставин справи, заперечуючи отримання ним кредитних коштів, в той же час не надав доказів протилежного, які б підтверджували, що на його картковий рахунок не надходили кредитні кошти, або надати докази, що сума в розмірі 5500 грн., яка надійшла на його рахунок в дату укладення кредитного договору надійшла з іншого джерела, або від інших осіб, або з іншим призначенням, а не на виконання умов кредитного договору, хоча наділений правом отримати такі докази щодо себе у банківській установі.

Суд зазначає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Окрім того, представниця відповідача у відзиві послалася на те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом перерахування коштів, оскільки наявність або відсутність вказаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

В постанові КЦС ВС від 04.09.2024 № 426/4264/19 (61-7310св24) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

24.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» було укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Капітал» за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення зобов`язань. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. До договору факторингу додано Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24/05/2024 від 24 травня 2024 року, Акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному виді від 24 травня 2024 року, платіжна інструкція №412 від 30 травня 2024 року.

З реєстру боржників до договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 вбачається, що під №2695 значиться ПІБ боржника: ОСОБА_1 , номер кредитного договору: 3986085, сума заборгованості разом 18822,34 грн.

27.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило на адресу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» листа щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в якому інформувало, що на виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24.05.2024 №24/05/2024, повідомлення кредитором боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорам та передачу їхніх персональних даних новому кредитору - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відбулося в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами яких передані новому кредитору відповідно до Договору факторингу та Реєстру Боржників.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Таким чином, суд вважає, що надані суду докази підтверджують факт, що до позивача перейшло право вимоги по кредитному договору, який укладений ОСОБА_1 з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «Фінтраст Україна».

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

П.1.3.є кредитного договору передбаченого, що строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Згідно п.1.4., 1.4.1., 1.5, 1.5.1. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 77 545,36% річних.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №3986085 від 17.09.2023 року станом на 24.05.2024 року вбачається, що первісним кредитором за період з 17.09.2023 року по 24.05.2024 року було здійснено нарахування процентів за користування кредитом в загальному розмірі 15188,37 грн. Нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування та у визначеній сторонами розмірі процентної ставки.

Щодо позовної вимоги про стягнення нарахованих позивачем процентів за 110 календарних днів, то з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вбачається, що позивач нарахував додаткові проценти за користування кредитом за 110 днів у сумі 7994,00 грн., які не сплачені відповідачем в межах дії договору, тобто в межах 360 днів строку на який укладено кредитний договір. Оскільки предметом договору факторингу є грошові вимоги строк виконання зобов`язання яких виникне в майбутньому до третіх осіб, то донараховані проценти позивачем підлягають стягненню. Також підлягають стягненню нараховані проценти первісним кредитором.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

До кредитного договору №3986085 укладеного між сторонами 17.09.2023року застосовується ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки мета отримання кредиту – споживчі потреби (п.1.8 договору). Кредитний договір передбачає строк кредитування 360 календарних днів та стандартну відсоткову ставку 2% в день. Станом на дату укладення договору Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» передбачав денну процентну ставку максимальним розміром 2,5% в день.

Водночас на період строку дії договору, з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 1,5 %, а з 20.08.2024 по 11.09.2024 року максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0% - п.17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Отже, встановлення договором денної процентної ставки у розмірі 2% суперечить імперативній вимозі закону та фактично обмежує право споживача на застосування встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Окремого визнання такої умови недійсною в судовому порядку не вимагається.

Суд вважає, що така нікчемність не призводить до безоплатності фінансової послуги, а має наслідком застосування правила щодо максимального розміру денної процентної ставки визначеної законом.

Таким чином, умова кредитного договору про встановлення процентної ставки у розмірі 2 % в день є нікчемною та не може бути підставою для нарахування кредитодавцем процентів у такому розмірі.

Денна процентна ставка за даним договором перевищує обмеження встановлені Законом України «Про споживче кредитування», оскільки розрахунок заборгованості первісним кредитором та позивачем здійснювався на відсотковою ставкою 2% в день, тому суд розраховує її наступним чином.

У період з 17.09.2023 по 21.04.2024 (218 днів) розмір нарахованих процентів розраховано відповідно до умов кредитного договору у розмірі 2% та з урахуванням сплати відповідачем заборгованості становить 12790,26 грн.

У період з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір нарахованих процентів, які мав сплачувати позичальник, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3633,97 грн., становить 6541,15 грн. = (3633,97 грн. ?1,5 % ? 218 днів).

У період з 20.08.2024 по 11.09.2024 розмір нарахованих процентів, які мав сплачувати позичальник, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3633,97 грн., становить 799,47 грн. = (3633,97 грн. ?1 % ? 22 днів).

Отже, сума відсотків становить 20130,88 грн. = (12790,26 грн. + 6541,15 грн. + 799,47 грн.).

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають до задоволення у розмірі 20130,88 грн.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що визначений у кредитному договорі розмір відсотків є явно завищеним та призвів до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, а відтак умови кредитного договору щодо відсоткової ставки є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності.

Щодо застосування судом приписів п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами, наведений у ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вичерпним.

Згідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.

Дана норма прописана і в самому договорі, зокрема в п. 5.3.2. де зазначено, що клієнт має право відмовитись від укладення цього договору без пояснення причин, у випадку виконання наступних необхідних умов, а саме письмово повідомити про це товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього договору. Таке повідомлення направляється клієнтом товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження товариства, що вказані в договорі.

Вказаним правом, а саме відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, відповідач не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по договору, а тому підлягає стягненню з нього на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором, а саме тіло кредиту та нараховані відсотки.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. про надання правової допомоги, заявки №15681 від 26.01.2026 року на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., акт №15681 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи позицію відповідача, щодо заперечення про стягнення з нього суми витрат на правничу допомогу, те, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами не є складною, позовна заява є незначною за обсягом та типовою для стягнення заборгованостей за кредитними договорами, що не потребувало витрачання значного обсягу часу для обґрунтування правових підстав позову, враховуючи подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд», враховуючи принцип співмірності вартості наданих адвокатом послуг з ціною позову, суд приходить до висновку про те, що вартість роботи адвоката у загальному розмірі 10000,00 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, а тому суд оцінює витрати на професійну правничу допомогу у даній справі з урахуванням ціни позову у сумі 4500 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг. Аналогічно суд вважає необхідним зменшити ці ж витрати і стороні відповідача до розміру 4500 грн. з огляду на складність справи, обсягу роботи адвоката та наявності заперечень щодо цих витрат позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Позов задоволено на 88,61%.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 12-13, 76-81, 141, 229, 259, 263-265, 273-274, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість по кредитному договору № 3986085 від 17.09.2023 року у сумі 23764 гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати за судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6346 гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на корись ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 512 гривень 55 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий