Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №570/328/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/328/25

Номер провадження 1-кп/570/96/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024186180000290 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Рокитне Рівненської області, громадянки України, з вищою освітою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, яка є раніше не судимою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , перебуваючи у житловому будинку АДРЕСА_1 та на його ганку, вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, відносно колишнього подружжя (чоловіка) - ОСОБА_3 , з яким перебуває у сімейних стосунках в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, під час словесного конфлікту, умисно завдала останньому не менше трьох ударів, зокрема, цеглиною в ліве передпліччя та металевими цвяхами в ділянку лівого передпліччя та правої лопатки.

У результаті зазначених дій, потерпілому ОСОБА_3 було завдано тілесні ушкодження у вигляді осаднення на передній поверхні верхньої третини, середньої третини і нижньої третини лівого передпліччя, крововилив в ділянці лівого надпліччя з саднами на його фоні, садно в ділянці верхнього краю правої лопатки, які, як кожне окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив про обставини конфлікту 20 вересня 2024 року, поведінку ОСОБА_8 та механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Так, під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 показав, що 20 вересня 2024 року близько 14:00 години, він перебував у по місцю проживання, а саме: за адресою АДРЕСА_1 . Орієнтовно о 14 год. того ж дня приїхала його колишня дружина – обвинувачена ОСОБА_5 . У цей час він займався домашніми справами. В той момент, ОСОБА_9 розпочала словесний конфлікт, з використанням нецензурної лайки. Вона зірвала з нього окуляри та відбігла для продовження конфлікту. Тоді він взяв її телефон, на що вона відреагувала дуже агресивно, тому, бажаючи уникнути розвитку конфлікту, він вийшов на вулицю. Марія побігла за ним та почала вимагати телефон. Тоді, він хотів повернути телефон в обмін на його окуляри, проте, ОСОБА_10 накинулася на нього, зриваючи руками та дряпаючи нігтями на ходу хрестик з грудей, при цьому подряпала груди нігтями. Коли він вийшов на вулицю, вона схопила цеглину, намагаючись вдарити, але цеглина сковзнула по руці, залишивши подряпини на внутрішній стороні лівої руки в ділянці передпліччя. При цьому, він, прагнучи припинити конфлікт, пішов всередину у будинок, вона побігла за ним, при цьому, погрожувала заподіяти фізичну шкоду його здоров`ю. У будинку, ОСОБА_9 схопила 2 цвяхи, які знаходилися на пральній машині, та вдарила його з розмаху у ліве плече та в праву лопатку, тримаючи ці цвяхи (20 см) в правій руці. При цьому, у нього виникли 2 (два) проникаючі поранення лівого плеча та подряпини правої лопатки. Після заподіяння ушкоджень, у нього була подерта рука, подряпини від удару, кров.

Усю подію він записав на диктофон, аудіо запис даної події надав на дискові для доручення до матеріалів кримінального провадження.

Кримінальним проступком, який вчинила відносно нього обвинувачена, йому завдано фізичну шкоду. Погрози ОСОБА_8 заподіяти шкоду життю та здоров`ю він сприймав, як реальні. Чому обвинувачена так вчинила, не знає. Негативний дій в сторони обвинуваченої ОСОБА_5 від нього не було, вона перша почала агресивно на нього кидатися, пропонував їй мирно розійтися.

Після конфлікту він сів у автомобіль та поїхав у поліцію та звернувся із відповідною заявою.

Також, зафіксував наявні у нього тілесні ушкодження, звернувшись до травматолога у міську лікарню, про що наявний запис у картці, та надав оригінали медичних документів для проведення судово - медичної експертизи, копії фотознімків, які були досліджені і в судовому засіданні.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_4 в судових дебатах вказала суду, що принципово важливо для потерпілої сторони, що показання потерпілого не є єдиним доказом обвинувачення і що вони повністю узгоджуються з об`єктивними доказами, отриманими у цьому кримінальному провадженні. Підтримала позицію прокурора Просила задоволити цивільний позов.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, не визнала. Суду показала, що в той день, 20.09.2024, були провокації зі сторони потерпілого, він забрав в неї мобільний телефон. Вона не хотіла йому нічого заподіювати, вважає, що в її діях відсутнє кримінальне діяння. Також показала, що перед цим вони з ОСОБА_3 домовилися розійтися щодо будинку мирним шляхом, він говорив, щоб вона забрала свої речі. Вона в той день приїхала їх забирати. Вони говорили хвилин 40, в неї була істерика, потерпілий забрав телефон, однак потім повернув. Подія відбувалася в будинку, потім потерпілий вивів її на вулицю, бо знав, що там є камера спостереження. Потерпілий був спокійний, а вона була в збудженому стані. Висловлювала в його адресу нецензурні слова, махала руками, це було ним спровокованою. Підтвердила, що на переглянутому в суді відео знаходилася вона. Показала, що цеглину не пам`ятає, цвяхів не було, вона їх не брала, не привозила з собою, і тілесних ушкоджень потерпілому не наносила. Звідки у нього тілесні ушкодження, їй не відомо.

Позиція сторони захисту, викладена у судових дебатах, полягає у тому, що на думку захисника прокурором не доведено умисне заподіяння обвинуваченою тілесного ушкодження потерпілому. На думку захисника усі наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченої, які відповідно до засад кримінального провадження мають тлумачитися на її користь.

Фактично обвинувачення грунтується виключно на твердженнях потерпілого, які не підтверджені належними доказами.

Захисник зауважила, що на її думку, за версією обвинувачення, тілесні ушкодження були спричинені цеглиною та металевими цвяхами. Однак цеглина, якою нібито було завдано удар, під час досудового розслідування не вилучалася, не оглядалася слідчим, не визнавалася речовим доказом та не долучалася до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку.

Окремо сторона захисту, як під час судового розгляду, так і в судових дебатах звернула увагу суду на характер взаємовідносин між обвинуваченою та потерпілим.

На думку захисника, у даному випадку йдеться не про конфлікт між сторонніми особами, а про подружжя, між яким наявний тривалий конфлікт, у тому числі з приводу майнових та інших сімейних питань. При цьому між сторонами наявні інші судові спори, зокрема справа щодо поділу майна подружжя, а також інші провадження, які розглядаються в цьому ж суді. За таких обставин сторона захисту просить суд оцінювати не лише зміст показань потерпілого, а й контекст та мотиви його звернення до правоохоронних органів, а також можливу зацікавленість у результатах цього кримінального провадження.

Сторона захисту не стверджує, що сам факт існування між сторонами інших судових спорів автоматично свідчить про недостовірність показань потерпілого. Однак на думку об винуваченої та її захисника така обставина безумовно має значення для оцінки його показань, оскільки між сторонами існує очевидний та тривалий конфлікт, який виходить за межі події, що є предметом цього кримінального провадження. Просила виправдати обвинувачену за недоведеністю обставин події. Відповідно також просила відмовити у задоволенні цивільного позову.

Вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доводиться сукупністю зібраних доказів у справі, які є належними та допустимими, є належними, допустимими доказами та такими, що не суперечать один одному та підтверджують фактичні обставини події.

Так, обставини вчинення кримінального проступку ОСОБА_5 та її винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №12024186180000290 від 25.09.2024, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згідно якого за зверненням потерпілого ОСОБА_11 внесено відомості до ЄРДР про заподіяння йому тілесних ушкоджень (а.с. 1-2);

Рапортом про виявлене кримінальне правопорушення (а.с.8);

Рапортом Єдиного обліку ВП № 1 Рівненського РУП № 9828 (а.с. 9);

Поясненнями ОСОБА_3 з приводу обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень (а.с. 10);

Рапортом Єдиного обліку ВП № 1 Рівненського РУП № 9856 (а.с.11);

Рапортом працівника поліції ОСОБА_12 (а.с. 12);

Рапортом Єдиного обліку ВП № 1 Рівненського РУП № 9672 (а.с.14);

Заявою ОСОБА_3 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (а.с.15 );

Поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 16);

Заявою потерпілого ОСОБА_3 про надання та долучення до справи медичних документів, фотознімків (а.с. 57);

Копією медичних документів ОСОБА_3 , фотознімками, які були досліджені в суді та на яких зафіксовано виявлені тілесні ушкодження у потерпілого (а.с. 58-66);

Постановою про призначення судово - медичної експертизи відносно потерпілого (а.с. 67);

Висновком експерта № 764 дослідженим в суді, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді осаднення на передній поверхні верхньої третини, середньої третини і нижньої третини лівого передпліччя, крововилив в ділянці лівого надпліччя з саднами на його фоні, садно в ділянці верхнього краю правої лопатки, які, як кожне окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 69-70);

Постанова про призначення додаткової судово – медичної експертизи після проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 71-71);

Протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілого, з додатками (а.с. 73-78);

Висновком експерта 764 Л - 989, дослідженим в суді, згідно якого виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути заподіяні при обставинах, на яких вказав потерпілий час проведення з його участю слідчого експерименту (а.с. 80-81);

Заявою потерпілого ОСОБА_3 про надання для долучення до справи оптичного диску з вмістом аудіозаписів з місця події (а.с. 82-83);

Оптичним диском з вмістом двох аудіо записів, оглянутих в суді, на яких зафіксовано обставини кримінального правопорушення (а.с. 84);

Постановою про визнання предмету речовим доказом та визначення місця його зберігання (а.с. 85);

Заявою потерпілого ОСОБА_3 про надання відеозапису від 20.09.2024 з камер відеоспостереження (а.с. 86);

Оптичним диск з вмістом відеозапису від 20.09.2024, оглянутим в суді (а.с. 87);

Постановою про визнання предмету речовим доказом та визнання місця його знаходження(а.с. 88);

Протоколом огляду речей та документів (оптичного диску із вмістом відеозапису) з додатками (98-102);

Заявою потерпілого про видачу предметів (визнаних речовими доказами) – цеглини та 2 цвяхів (а.с.97);

Протоколом огляду місця події з додатками (вказаних предметів) - (а.с. 98-102);

Постановою про визнання предметів речовими доказами ( цеглина та 2 цвяхи) - (а.с.104 );

Витягом з Інформаційного порталу Нацполіції щодо обвинуваченої ОСОБА_5 (а.с. 108-111);

Копією рішень суду за фактами вчинення адмінправопорушень, винесених відносно обвинуваченої (про звільнення від адмінвідповідальності та оголошення усного зауваження; визнання винною та закриття справи у зв`язку із закінченням строків давності; про звільнення від відповідальності за малозначністю діяння), які підтверджують факти вчинення обвинуваченою домашнього насильства відносно потерпілого ОСОБА_3 (112-139);

Запитом та відповіддю на запит Клеванської обласної багатопрофільної лікарні (а.с. 141);

Відповіддю Рівненського районного суду, копією рішення суду від 07.11.2024 (а.с. 146-149);

Витягами з Інформаційного порталу Нацполіції по подіях, що вказані в рішенні Рівненського районну суду від 07.11.2024 (а.с. 150-189);

Протоколом огляд речей та документів – вказаних документів (а.с. 197-199).

Матеріали, які характеризують особу обвинуваченої вказують, що обвинувачена раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_5 , які полягали у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, за ч. 2 ст. 125 КК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, потерпілого, дослідивши докази, а також беручи до уваги матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачену, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №453/225/19 від 12 лютого 2020 року злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Зважаючи на фактичні обставини вчинення обвинуваченою кримінального проступнку суд зазначає, що обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої судом не встановлені. Як обтяжуючі покарання обставини в судовому засіданні встановлено вчинення кримінального правопорушення особою щодо колишнього подружжя.

Однак, суд бере до уваги відомості сторони захисту про тривалий конфлікт між подружжям та зазначає, що потерпілий вчинив чергову цілеспрямовану провокацію, чим довів обвинувачену до стану глибокого розпачу та нестабільної емоційної поведінки. Не витримавши тривалого психологічного тиску, обвинувачена ОСОБА_5 емоційно зреагувала та завдала удару цеглиною.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

З урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_5 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, буде призначення покарання у виді штрафу із застосуванням обмежувальних заходів відповідно до положень ст.91-1 КК України.

Саме такий вид і розмір покарання в повній мірі буде відповідати меті покарання, яка закріплена у ст. 50 КК України.

Потерпілим ОСОБА_3 до обвинуваченої ОСОБА_5 подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. ОСОБА_3 просить в позові стягнути у відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень та покласти на ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку .

У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого.

Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність або протиправна поведінка потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, а за відсутності вини особи, яка завдала шкоди, у відшкодуванні шкоди може бути відмовлено.

Під час судового розгляду встановлено, що цивільний позивач - потерпілий ОСОБА_3 є колишнім чоловіком обвинуваченої ОСОБА_5 . Після розлучення відносини між ними тривалий час супроводжуються конфліктами, ініційованими саме потерпілим на ґрунті розподілу спільного майна, систематично та штучно створюються ним приводи для сварок, за кожним фактом викликаючи працівників поліції з метою психологічного тиску та штучного накопичення матеріалів (протоколів) про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за домашнє насильство, що підтверджує його корисливий умисел та стратегію у майновому спорі.

В день події потерпілий, на думку суду, діяв за аналогічним сценарієм, вчинив чергову цілеспрямовану провокацію, чим довів обвинувачену до стану глибокого розпачу та нестабільної емоційної поведінки. Не витримавши тривалого психологічного тиску, ОСОБА_5 емоційно зреагувала та завдала удару цеглиною та цвяхами.

Відповідно до положень статті 3 ЦК України (Принцип добросовісності) та статті 13 ЦК України (Межі здійснення цивільних прав) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах».

Тому, зважаючи на вищенаведені обставини, позов не підлягає до задоволення.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Застосувати до засудженої ОСОБА_5 строком на 3 місяці обмежувальні заходи відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_3 , як особою, яка постраждала від домашнього насильства;

- заборонити наближатися на відстань менше 50 метрів до місця, де ОСОБА_3 - особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- заборонити листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 - особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити.

Речові докази по справі, а саме: -оптичні диски залишити в матеріалах кримінального провадження, цеглину та 2 цвяхи - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1