Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №949/1111/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1111/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Ковташ Василь Данилович звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що 04 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Лютинською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено актовий запис №02.

Від цього шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейне життя між сторонами не склалося. З моменту укладення шлюбу відносини між позивачкою та відповідачем поступово почали погіршуватися. Основною причиною цього стала неодноразова подружня зрада відповідача, що призвело до втрати взаєморозуміння, почуттів, виникнення обопільної неприязні та розчарування. Сторони мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. На даний час сторони спільно не проживають, ведення ними спільного господарства остаточно припинено.

Представник позивачки вказує, що за час сімейного життя між сторонами склалася обстановка, яка виключає можливість їх подальшого спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного втрачено, фактичні шлюбні відносини припинені, примирення та збереження сім`ї неможливе, сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує лише формально. Крім того, надання строку на примирення, на переконання позивачки, не виправить стану шлюбних відносин, оскільки всі спроби примирення між подружжям не принесли жодних результатів.

У зв`язку із цим представник позивачки просить суд позовні вимоги задовольнити, розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

До початку розгляду справи від представника позивачки - адвоката Ковташа Василя Даниловича надійшла заява, у якій він просив розглянути справу без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання (а.с. 17, 20), у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивачки проти заочного вирішення справи та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 травня 2016 року. Вказаний шлюб зареєстровано Лютинською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено актовий запис №02. Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 04 травня 2016 року (а.с. 7).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 (а.с. 8 та а.с. 8 зворот).

Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається із позовної заяви, позивачка просила не надавати сторонам строк для примирення, оскільки всі спроби примирення між подружжям не принесли жодних результатів, фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, а примирення та збереження сім`ї є неможливим.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18, якій кореспондує п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України та ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч.3, ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з п.10 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами втрачено любов та взаємоповагу, шлюбні відносини фактично припинені, сторони спільно не проживають та спільного господарства не ведуть, а примирення між ними є неможливим. Позивачка послідовно наполягає на розірванні шлюбу, зазначаючи, що попередні спроби примирення не дали результату, тоді як відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав та обставин, які б свідчили про реальну можливість збереження сім`ї, суду не повідомив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та їхніх дітей, а тому шлюб необхідно розірвати.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 105, 110, 111, 112 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 04 травня 2016 року Лютинською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №02, – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . РНОКПП, серія та номер паспорта громадянина України невідомі.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.