Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №556/2196/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2196/26

Номер провадження 2/556/1366/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026.

Володимирецький районний су д Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 на праві власності належали: садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок збудований на відведеній для цього земельній ділянці у відповідності до дозволу органів місцевого самоврядування і набув статусу майна з часу завершення будівництва, оскільки цивільне законодавство, що діяло в той час, не передбачало обов`язкової реєстрації речових прав на житловий будинок.

ОСОБА_3 за життя заповіту не залишила.

На час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована у спірному будинку одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак не дивлячись на те, що зареєстроване місце проживання позивача значиться АДРЕСА_2 , а місце реєстрації спадкодавиці зазначено АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 фактично проживав разом із матір`ю - ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 , позивач фактично здійснював утримання та повний догляд за нею, піклувалася про неї, допомагав у веденні господарства, купував необхідні ліки та продукти харчування, доставляе її до лікарні, забезпечував всім необхідним. Даний догляд мав характер постійної допомоги, надавався систематично. В свою чергу покійна ОСОБА_3 , завжди говорила, що свій житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, заповість йому, однак за життя не встигла залишити заповіт.

Маючи намір успадкувати спадкове майно, позивач усно звернувся до Володимирецької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де йому повідомили, що оформити спадкові права на спадкове майно через нотаріальну контору він не зможе, оскільки на підтвердження права власності спадкодавиці ОСОБА_3 на земельні ділянки та житловий будинок, відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, рекомендовано звернутися до суду.

На підставі наведеного просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 до відкриття спадщини більше п`яти років на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю.

Визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на - садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний позов надійшов до суду 07 травня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлена відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , від 28.12.1999.

За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належали: садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із погосподарської книги с. Липне №394 від 11.06.2026.

На час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована у спірному будинку одна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками №395, №396 від 11.06.2026, видані Володимирецькою селищною радою Вараського району Рівненської області.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавицею підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , де його матір`ю записана - ОСОБА_3 .

Факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 до відкриття спадщини більше п`яти років на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю підтверджується письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №86008215 від 16.07.2026, після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу №44409744.

Згідно довідки №522/01-16 від 15 липня 2026 року, виданої завідувачем Володимирецької державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Володимирецькій державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за №582/2008, коло спадкоємців складається з ОСОБА_1 , 1954 року народження.

Згідно роз`яснення завідувача Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області №520/01-16 від 16.07.2026, оскільки не надано жодних правовстановлюючих документів на житловий будинок, рекомендовано звернутися до суду.

Згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, міститься в ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно п.4.19 глави 10 розділу II Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, дане питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України особа має право у встановленому главою 3 Цивільного кодексу України порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як зазначено в статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Крім того, у цьому пункті зазначено, що якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Отже, способом захисту прав та інтересів позивача у даному випадку є визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

Щодо встановлення факту спільного проживання, то судом встановлено наступне.

Факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 до відкриття спадщини більше п`яти років на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю підтверджується письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

А як зазначено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином у судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання позивача із ОСОБА_1 більше п"яти років до часу відкриття - ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщини після її смерті, однією сім`єю.

З урахуванням викладеного, суд на підставі досліджених доказів приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна своєї матері, який вступив та прийняв спадщину після її смерті, однак належним чином її не оформив, а також факт спільного проживання з своєю матір"ю, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення, слід задовольнити.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачкою і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 177, 178, 346, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1268, 1297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 30, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 до відкриття спадщини більше п`яти років на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає - АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відповіді з ЄДДР - АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;