Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №556/1470/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1470/26

Номер провадження 2/556/1122/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04.09.2026 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі – Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

До Володимирецького районного суду Рівненської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що її батьками є – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Шлюб між батьками розірвано.

Рішенням Володимирецького суду Рівненської області у справі № 556/331/20 від 09.04.2020 позов про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1500 (тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на момент подання даної заяви позивачка досягла повноліття. Однак наразі вона продовжує навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» (IV рівня акредитації), інституту ІМФН, за спеціальністю Е6 «Прикладна фізика та наноматеріали». Навчання здійснюється на денній формі. Навчання розпочато з 01.09.2025 року та закінчиться 30.06.2029 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою з навчального закладу № 53 від 11.03.2026 року та заявою про приєднання № 82-5 від 08.08.2025 року до договору навчання. У зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, адже під час навчання необхідно оплачувати харчування, проживання в гуртожитку, інші потреби. Через навчання позивачка не має можливості працювати. Фактично ОСОБА_1 перебуває на утриманні матері. Батько має задовільний стан здоров`я та відповідні заробітки. Мати позивачки ОСОБА_3 не має можливості в повному обсязі самостійно забезпечувати належні умови для її навчання. При тому батько не має інших осіб на його утриманні. Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку аліменти на її утримання до закінчення навчання наразі не надає, хоча має змогу їх надавати, попри це є працездатним, тобто має можливість надавати дочці утримання.

А тому, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення нею двадцяти трьох років, але не довше, ніж до закінчення навчання.

Вказаний позов надійшов до суду 21.05.2026.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 червня 2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачка в позовній заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач повторно в судове засідання не з"явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав. Клопотань не заявлено. А тому судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, то судом встановлено:

Рішенням Володимирецького суду Рівненської області у справі № 556/331/20 від 09.04.2020 позов про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1500 (тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 січня 2020 року.

Згідно довідки № 53 від 11.03.2026 року ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу денної форми навчання рівня вищої освіти, бакалавр Національного університету «Львівська політехніка». Навчається на платній основі, заява про приєднання № 82-5 від 08.08.2025 року до договору про навчання в Національному університеті «Львівська політехніка». Запланований термін завершення навчання: 30 червня 2029 року, що підтверджується довідкою.

Як зазначено в ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років. На цьому наголосив Верховний Суд у своєму рішенні від 17.05.2023 у справі № 753/20347/20.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

А як зазначено в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16-ц, обов`язок батьків сплачувати аліменти на повнолітню дитину до досягнення нею 23 років виникає, за умови продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що для наявності підстав для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час її навчання, повинно існувати чотири умови, а саме: дитина повинна навчатись, потребувати матеріальної допомоги, її вік не повинен перевищувати 23 років, батьки повинні мати можливість надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. (постанова Верховного суду від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідачем не спростовано тієї обставини, що його спільна з позивачкою дочка проживає окремо від матері або за іншою адресою та не перебуває на її утриманні.

Будь - яких інших доказів, які б вказували на відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка навчається, не надано.

Судом встановлено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги для належного забезпечення її навчання та побуту, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків і відповідач таке утримання здатний надавати.

Очевидним є й те, що державою задля посилення захисту права дитини на належне утримання перенесено тягар доказування на платника аліментів.

Батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки ОСОБА_2 не є непрацездатною особою.

На переконання суду, в існуючих правовідносинах позивач повинен підтвердити для суду те, що особа, на утримання якої стягуватимуться аліменти, має вік, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовжує навчання, та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

При цьому саме платник аліментів повинен спростувати встановлений сімейним законодавством батьківський обов`язок з утримання повнолітньої дитини, тобто довести суду, що він не може надавати таку матеріальну допомогу.

Доказів на спростування вищезгаданих обставин, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При встановленні потреби в утриманні повнолітніх дітей суд повинен враховувати всі джерела відповідача, що утворюють його дохід.

Задля оцінки фінансового становища особи повинна встановлюватись наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Між тим, жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу своїй дитині у визначеному судом розмірі ОСОБА_2 не надано.

Враховуючи зібрані у справі докази, якими встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час постановлення рішення досягла 18-річного віку, навчається у вищому навчальному закладі, при чому у зв`язку з навчанням позбавлена можливості працювати та заробляти кошти в тому обсязі, який необхідний, а відтак потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, відпочинку, а також у зв`язку з проїздом до місця навчання і назад, придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості, а також враховуючи матеріальне становище сторін, суд рахує, що позов підлягає до задоволення, а саме: підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у зв`язку із продовженням навчання, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно до досягнення нею двадцяти трьох років, але не довше, ніж до закінчення навчання, починаючи з 21 травня 2026 року. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За положеннями статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Поряд з тим, рішення слід допустити до негайного виконання по платежах за один місяць, згідно ст. 430 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнена на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

За таких обставин, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст.198, 199, 200 СК України, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти у зв`язку із продовженням навчання, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, але не довше, ніж до закінчення навчання, починаючи з 21 травня 2026 року.

Стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, припиняються у зв`язку з закінченням навчання чи досягненням нею двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 в дохід держави - 1331 грн. 20 коп. судового збору, згідно Закону України "Про судовий збір".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .