Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №554/14066/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 11.09.2026Справа № 554/14066/25

Провадження № 2/554/619/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.

при секретарі – Ревеці К.О.

за участю позивача – ОСОБА_1 , представника позивачів – ОСОБА_2 , третьої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Першої полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про визнання заяви недійсною, визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 25.09.2025 звернулися до суду з позовом до Першої полтавської державної нотаріальної контори, в якому прохали:

-визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Тетяни Вербецької від 24.01.2025 № 130/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ;

-зобов`язати Першу полтавську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

В обґрунтування позову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній двоюрідний брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли квартира АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 . 16.01.2024 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 71851648, номер у нотаріуса № 20/2024, за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом. 16.01.2025 року вони звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 24.01.2025 року державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори постановою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав подачі заяви про прийняття спадщини донькою ОСОБА_6 – ОСОБА_5 , яка надійшла засобами поштового зв`язку. Вказану постанову вважають незаконною, оскільки нотаріусом не надано належної правової оцінки заяві про прийняття спадщини, поданої від імені ОСОБА_5 , та безпідставно її враховано, так як вона подана з порушенням вимог ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та не містить ідентифікуючих даних заявника та будь-яких документів, які б надали змогу встановити особу заявниці. Вказує, що зі змісту заяви нотаріус зробила висновок, що заявниця мешкає у Німеччині, хоча жодних підтверджуючих цьому даних заявницею не надано. Також у заяві заявниця не вказала всіх ідентифікуючих даних, а саме дати та/або місця народження, РНОКПП або іншого документу, що ідентифікує особу, контактний номер телефону. У заяві ОСОБА_7 вказано електронну пошту, яка може бути створена і адмініструватися будь-ким, як і сама заява може бути підписана і надіслана нотаріусу будь-якою невстановленою особою від її імені та без її відома. Вказує, що ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» визначено обов`язок нотаріуса встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Також відповідно до ст. 44 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний визначити і обсяг цивільної дієздатності. Таким чином, умова особистого подання заяви, передбачена ч.2 ст. 1269 ЦК України, ОСОБА_5 не дотримана, що виключає належне подання нею заяви про прийняття спадщини. Вважають, що висновок нотаріуса про прийняття спадщини ОСОБА_5 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2025 є протиправною та підлягає скасуванню

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т. до суду надійшов відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та прохає відмовити у їх задоволенні. Посилається на те, що у матеріалах спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 знаходяться заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 16.01.2024 року на підставі ст. 1265 ЦК України, претензія кредитора від імені ОСОБА_3 , яка надійшла 06.06.2024 року, заява ОСОБА_5 , яка проживає у Німеччині, яка надійшла 05.07.2025 року засобами поштового зв`язку, про прийняття спадщини після смерті батька. Підпис ОСОБА_5 на заяві про прийняття спадщини не був засвідчений нотаріально. Відповідно до пп.3.5 п.3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, заява була зареєстрована у книзі обліку і реєстрації спадкових справ, про що заявнику було повідомлено листом, який надіслано на електронну адресу, вказану нею у заяві з роз`ясненням норм чинного законодавства щодо заяв, які оформлені неналежним чином. Вказує, що у нотаріуса відсутні підстави не враховувати заяву про прийняття спадщини подану засобами поштового зв`язку ОСОБА_5 , дочкою спадкодавця. Видача свідоцтва про право на спадщину на цей час неможлива, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_5 не надсилала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та/або її підпис на заяві є недійсним або підробним, оскільки відсутнє будь-яке рішення компетентних органів з цього питання в рамках кримінального провадження № 12024175420000098 відкритого 16.02.2024 за ст. 358 КК України. Факт визнання недійсною заяви про прийняття спадщини ОСОБА_5 , дочкою спадкодавця, в рамках цивільного судочинства також не встановлювався. Вказує, що на цей час ОСОБА_5 не з`явилася до нотаріальної контори, щоб особисто підтвердити/скасувати прийняття спадщини або з наміром отримання свідоцтва про право на спадщину, що не є неправомірними діями з її боку, адже законодавством не передбачено граничні строки видачі свідоцтва про право на спадщину та санкції до спадкоємця у разі не звернення до нотаріуса за оформленням спадкових прав на нерухоме майно. Таким чином, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям п`ятої черги, тому постанова нотаріуса від 24.01.2025 року є законною та скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 .

Від представників позивачів ОСОБА_2 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прохала:

-визнати недійсною заяву ОСОБА_5 , без дати, зареєстровану Першою полтавською державною нотаріальною конторою за вхідним номером 965/02-14, спадкова справа № 20/2024 порядковий № 575 від 05.07.2024 року, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ;

-визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Тетяни Вербецької від 24.01.2025 № 130/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ;

-зобов`язати Першу полтавську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

У заяві вказано, що з матеріалів спадкової справи № 71851648 від 16.01.2024 року вбачається, що наявна у ній заява, подана від імені ОСОБА_5 , була направлена до нотаріальної контори третьої особою – ОСОБА_8 . Як за способом подання, так і за своєю формою, заява про прийняття спадщини не відповідає вимогам законодавства та свідчить про її недійсність. Вказує, що всупереч вимогам ч.2 ст. 1269 ЦК України заява була подана не особисто заявницею, а третьою особою ОСОБА_8 , яка являється головою ОСББ «Європейський 139», в якому знаходиться квартира померлого ОСОБА_6 та яка входить до спадкової маси. Жодних документів, які б надавали право ОСОБА_8 діяти від імені ОСОБА_5 або представляти її інтереси, спадкова справа не містить. Крім того, в заяві вказана адреса проживання ОСОБА_5 « АДРЕСА_3 », хоча жодних документів на підтвердження місця проживання заявницею не надано, як відсутні будь-які інші документи та відомості, які б надавали змогу встановити та перевірити особу заявниці. Також заява не містить необхідного обсягу персональних даних заявниці, які б надавали змогу достовірно встановити її особу та приналежність до кола спадкоємців. Також вказує, що за наявною в мережі Інтернет інформацією, за вказаною в заяві ОСОБА_5 адресою знаходиться готель, а направлений завідувачем Першої полтавської нотаріальної контори через засоби національного поштового оператора Укрпошта» лист ОСОБА_5 від 14.03.2025 року повернувся відправнику із відміткою «nicht abgeholt», ще в перекладі німецькою означає «незатребуваний». Вказує, що за інформацією Міністерства закордонних справ адресу місця проживання/перебування ОСОБА_5 за кордоном не виявлено. За інформацією Державної прикордонної служби інформації про перетинання ОСОБА_5 державного кордону України з 08.11.2017 по 26.03.2026 року в базі даних не виявлено. Таким чином, зі змісту ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» випливає обов`язок нотаріуса установити особу, перевірити дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, визначити дієздатність. Зібрані у справі докази у своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви в проживанні ОСОБА_5 у Німеччині , наявного у неї обсягу правосуб`єктності та виявлення нею волі на прийняття спадщини, що вбачається із ненадання нею жодного документу на підтвердження її особи та невжиття нею дій щодо подання до нотаріальної контори належним чином оформленої заяви. Таким чином, встановлена ч.2 ст. 1269 ЦК України умова щодо особистого подання заяви про прийняття спадщини не дотримана, що свідчить про недійсність заяви на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав.

Позивач ОСОБА_4 надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, прохає задовольнити (том 1 а.с.82).

Представник позивачів ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові та заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача Першої полтавської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилася. У відзиві заперечувала проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, до суду надсилала заяву, в якій вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 вона, як єдина спадкоємиця на майно померлого батька, звернулася до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Зазначає, що їй стало відомо, що дві сторонні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, однак вони не є її родичами чи знайомими. З цих підстав, просила залучити її до участі у справі. Також вказала, що проживає у Німеччині, через військові дії в Україні не може приїхати в Полтаву та особисто бути присутньою у судовому засіданні, але планує свій приїзд після закінчення війни. Прохала все листування з нею здійснювати через електронну адресу (том 1 а.с.45-46).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав, що є кредитором спадкодавця і для нього немає різниці з кого із спадкоємців стягувати кошти, але він не може стояти осторонь, спостерігаючи несправедливість. Вказує, що заява про прийняття спадщини не є закінченим правочином, який можна визнати недійсним. Це інструмент сповіщення нотаріуса. Закон зобов`язує нотаріуса прийняти цей лист і зареєструвати його. Недолік форми (відсутність завірення) не анулює факт виявлення внутрішньої волі спадкоємця і лише відтерміновує видачу свідоцтва про право на спадщину, але не позбавляє особу статусу такої, що вчасно звернулася із заявою.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна вимога міститься і в ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 січня 2024 року, виданим Подільським відділом ДРАЦС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а/з 12 (том 1 а.с.95 зворот).

Після його смерті залишилося спадкове майно у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 , які належали померлому ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2021 року та Свідоцтва про право власності на житло від 27.11.2006 року відповідно (том 1 а.с. 174-174 зворот).

Першою полтавською державною нотаріальною конторою 16 січня 2024 року заведено спадкову справу № 20/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , номер у спадковому реєстрі 71851648, що слідує із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75436777 від 16.01.2024 року (том 1 а.с.18).

В матеріалах спадкової справи містяться заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 на підставі ст. 1265 ЦК України ( том 1 а.с.86, 93).

Згідно ч.1 ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Позивач ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою, а позивач ОСОБА_1 є двоюрідним братом померлого ОСОБА_6 , оскільки їхня мати ОСОБА_9 була рідною сестрою батька ОСОБА_6 – ОСОБА_10 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_10 № 00043140939 від 16.01.2024 (том 1 а.с.109), Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_11 № 00043141127 від 16.01.2024 (том 1 а.с.112 зворот-113), Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_11 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_12 » № 00043142322 від 16.01.2024 (том 1 а.с.114-115), свідоцтвом про народження ОСОБА_13 серії НОМЕР_2 від 20.12.1952 року (том 1 а.с.97), Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.11.1963 року (том 1 а.с. 97 зворот), Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_13 № 0004314630 від 16.01.2024 (том 1 а.с.116-117), свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 від 04.12.1975 року виданого повторно (том 1 а.с.96), свідоцтвом про зміну прізвища з «Могила» ОСОБА_14 серії НОМЕР_5 від 04.12.1975 року (том 1 а.с.96 зворот).

Таким чином, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є спадкоємцями п`ятої черги за законом після померлого ОСОБА_6 .

Постановою державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т. від 24 січня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відмовлено, враховуючи, що в матеріалах спадкової справи знаходиться заява про прийняття спадщини від спадкоємця першої черги, а саме дочки спадкодавця, яка діючим законодавством визначається такою, що спадщину прийняла, законні підстави у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям наступних черг відсутні.

В обгрунтування постанови вказано, що 05 липня 2024 року до документів спадкової справи було долучено заяву, що надійшла засобами поштового зв`язку, від імені ОСОБА_5 , яка проживає у Німеччині та вказала у заяві, що приймає спадщину після смерті батька. Підпис ОСОБА_5 на заяві про прийняття спадщини не був засвідчений нотаріально. Відповідно до п.п.3.5 п.3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 заява була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, про що заявнику було повідомлено листом, який надіслано на електронну адресу вказану нею у заяві з роз`ясненням норм чинного законодавства щодо заяв, які оформлені неналежним чином. Факт родинних відносин між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 було встановлено за даними реєстру ДРАЦС, шляхом отримання 16.01.2024 повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043140173 (том 1 а.с.21-23).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043140173 від 16 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого в АДРЕСА_4 , про що Центральним відділом РАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області внесений а/з № 4167 від 04 грудня 1975 року (а.с.103 зворот – 104).

Таким чином, ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то останнім днем звернення із заявою про прийняття спадщини було 05 липня 2024 року.

Із матеріалів справи слідує, що 05.07.2024 року за вх. № 965/02-14 засобами поштового зв`язку до Першої полтавської державної нотаріальної контори від ОСОБА_5 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У заяві зазначено адресу проживання ОСОБА_5 « АДРЕСА_3 ». Підпис ОСОБА_5 на заяві про прийняття спадщини не засвідчений нотаріально (том а.с.156, 156 зворот).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідно до пп. 3.3, 3.5 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції чинній на час відкриття спадщини, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

05.07.2024 року за вих. № 1482/02-14 ОСОБА_5 було повідомлено, що її заяву про прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 отримано 05.07.2024 року за вх. № 965/02-14 та долучено до спадкової справи № 20/2024, заведеної 16.01.2024 року до майна померлого ОСОБА_6 та зареєстровано у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 757. Також роз`яснено, що їй необхідно особисто з`явитися до Першої полтавської державної нотаріальної контори для складання заяви про прийняття спадщини або надіслання поштою на адресу Першої Полтавської державної нотаріальної конти заяви про прийняття спадщини, на якій її підпис має бути засвідчений належним чином, відповідно до законодавства України (том 1 а.с.157).

Обґрунтовуючи позов, позивачі зазначають, що як за способом подання, так і за своєю формою, заява про прийняття спадщини не відповідає вимогам законодавства, що свідчить про її недійсність, на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України. Вказує, що всупереч вимогам ч.2 ст. 1269 ЦК України заява була подана не особисто заявницею, а третьою особою. В заяві вказана адреса проживання « АДРЕСА_3 », хоча жодних документів на підтвердження місця проживання заявницею не надано. Також відсутні будь-які інші документи та відомості, які б надавали змогу встановити та перевірити особу заявниці, її приналежність до кола спадкоємців. Крім того, вказує, що за інформацією Міністерства закордонних справ адресу місця проживання/перебування ОСОБА_5 за кордоном не виявлено; за інформацією Державної прикордонної служби інформації про перетинання ОСОБА_5 державного кордону України з 08.11.2017 по 26.03.2026 року в базі даних не виявлено. Також зі змісту ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» випливає обов`язок нотаріуса установити особу, перевірити дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, визначити дієздатність.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Спірний в даній справі правочин носить односторонній характер, а загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину вчиненого в Україні, передбачені статтею 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Порушення цих вимог тягне за собою недійсність вчиненого правочину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21) вказано, що «правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків). Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору».

Суд не погоджується з доводами позивачів щодо наявності підстав для визнання недійсною заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини, оскільки її воля прийняти спадщину після смерті батька ОСОБА_6 знайшла своє вираження в поданій нею нотаріусу заяві про прийняття спадщини. Позивачі не навели норми Закону, який визначає форму та зміст заяви про прийняття спадщини, перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити заява.

Суд вважає, що доводи позивачів щодо обов`язку нотаріуса встановити особу та перевірити її дієздатність впливає на законність вчинення нотаріальної дії, в даному випадку видачу свідоцтва про право на спадщину, а не на дійсність поданої спадкоємцем заяви.

Позивачі не довели, що такої особи, як ОСОБА_5 , яка є донькою спадкодавця ОСОБА_6 , не існує, що підпис у поданій заяві про прийняття спадщини за вх. 965/02-14 від 05.07.2024 року їй не належить.

Доводи щодо відсутності у Міністерства закордонних справ даних про місце проживання чи перебування ОСОБА_5 за кордоном, відсутності інформації у Державної прикордонної служби інформації про перетинання ОСОБА_5 державного кордону України з 08.11.2017 по 26.03.2026 року, а також відсутності даних про видачу ОСОБА_5 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, не є підставою для визнання заяви недійсною, а є лише припущенням щодо неналежності підпису на заяві ОСОБА_5 , яка належними доказами не доведені.

Також суд зазначає, що відправлення заяви третьою особою не є наслідком для визнання правочину недійсним, оскільки такої заборони законом не встановлено.

Щодо доводів позивачів, що ОСОБА_5 не вжила дій щодо подання до нотаріальної контори належним чином оформленої заяви, а отже не підтвердила своєї правосуб`єктності, суд зазначає, що законодавством не встановлено присічних строків для обов`язкового подання заяви за роз`ясненнями нотаріуса.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання заяви про прийняття спадщини недійсною є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Аналогічне твердження вказано в пункті 2 глави 14 Оскарження нотаріальної дії або відмови у вчиненні нотаріальної дії, ПОРЯДКУ вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, а саме: Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, з аналізу ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» випливає, що правом на оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії наділена виключно особа, права та інтереси якої стосуються такі дії, тобто дії щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Позивачі оскаржують постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва на спадщину з тих підстав, що висновок нотаріуса про прийняття спадщини ОСОБА_5 не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, державний нотаріус постановою відмовила у видачі свідоцтв про право на спадщину позивачам, як спадкоємцям п`ятої черги за законом, враховуючи, що в матеріалах спадкової справи знаходиться заява про прийняття спадщини від спадкоємця першої черги, а саме дочки спадкодавця. В обгрунтування постанови вказано, що 05 липня 2024 року до документів спадкової справи було долучено заяву, що надійшла засобами поштового зв`язку, від імені ОСОБА_5 , яка проживає у Німеччині та яка вказала у заяві, що приймає спадщину після смерті батька. Підпис ОСОБА_5 на заяві про прийняття спадщини не був засвідчений нотаріально, тому відповідно до п.п.3.5 п.3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, заява була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, про що заявнику було повідомлено листом, який надіслано на електронну адресу вказану нею у заяві з роз`ясненням норм чинного законодавства щодо заяв, які оформлені неналежним чином.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідно до пп. 3.3, 3.5 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції чинній на час відкриття спадщини, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Суд вважає, що постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є обґрунтованою та законною, оскільки будь-яких порушень ЦК України, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при винесенні нотаріусом вищенаведеної постанови позивачами не доведено та судом не встановлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Першої полтавської державної нотаріальної контори видати позивачам свідоцтва про право на спадщину, суд зазначає наступне.

Нотаріус має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. До виключної компетенції нотаріуса належить і вчинення нотаріальних дій по видачі свідоцтва про право на спадщину чи відмову у видачі свідоцтва за наявності для того передбачених законом підстав, а тому суд не може втручатися у діяльність нотаріуса шляхом зобов`язання його вчинити відповідні нотаріальні дії (видати свідоцтво про право на спадкове майно).

Суд вважає обґрунтованою оскаржувану постанову нотаріуса, яка відповідає вимогим ЦК України, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а тому підстави для задоволення вказаних позовних вимог, які є похідними від первісних, відсутні. При цьому, слід звернути увагу й на те, що суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти дії, які безпосередньо належать до його компетенції (видати свідоцтво про право на спадщину).

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи та в судовому засіданні, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до п.2 ч.2, ч.6 ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що у задоволенні позову позивачам відмовлено, судовий збір у сумі 2 442 грн. 40 коп., сплачений позивачкою ОСОБА_4 (а.с.27 том 1 ), покладається на неї, а судовий збір у сумі 2 442 грн. 40 коп., від сплати якого звільнений позивач ОСОБА_1 на підставі п.9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відноситься на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Першої полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про визнання заяви недійсною, визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Судовий збір у сумі 2 442 грн. 40 коп., сплачений позивачкою ОСОБА_4 , покладається на неї, а судовий збір у сумі 2 442 грн. 40 коп., від сплати якого звільнений позивач ОСОБА_1 на підставі п.9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відноситься на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 .

Відповідач – Перша полтавська державна нотаріальна контора, місце знаходження м. Полтава, вул. Гоголя, 11, код ЄДРПОУ : 02900156.

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- невідомий.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 .

Суддя Л.І. Савченко