Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №541/1925/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1925/26

Номер провадження 2/541/1627/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача – адвоката Чернюка В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради (відділ реєстрації місця проживання громадян), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Чернюк В.Д., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради (відділ реєстрації місця проживання громадян). Свій позов мотивував тим, що свого часу, під час роботи на залізниці, позивачу разом з членами його родини для проживання було надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 , підтвердженням чому є Ордер на службове житлове приміщення № 4 серії ПВ, виданий 17 березня 1994 року Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області на підставі рішення згаданого органу місцевого самоврядування № 66 від 16 березня 1994 року. Серед членів сім`ї позивача згідно вказаного документу зазначено і відповідача ОСОБА_2 , як його сина, що в такий спосіб набув право користування згаданим житлом. Як вбачається з відомостей, наявних у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , у службовій квартирі, наданій його батьку, спочатку відповідач був зареєстрований 04 травня 1994 року, після чого був знятий з реєстрації місця проживання та повторно зареєстрований 14 березня 2015 року, де і значиться зареєстрованим по цей час. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 03 лютого 2026 року № 88 знято статус службового житла з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,5 кв. м, житловою площею 14,5 кв. м. Таку квартиру для постійного проживання надано позивачу ОСОБА_1 , як основному квартиронаймачеві, зі складом сім`ї 4 особи. 28 листопада 2022 року відповідач за цим позовом вкотре прибув на територію Республіки Польща, звідки згодом на підставі відповідної візи від 14 березня 2023 року переїхав до країни Канада, де з того часу наразі і проживає, що підтверджується даними його паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, з листопада 2022 року відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає, що доводиться Актом про фактичне проживання осіб № 294/03-24, складеним 15 квітня 2026 року. Особистих речей чи іншого майна відповідача в житлі позивача немає. Викладене вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 втратив інтерес до житла, в якому він зареєстрований. Беручи до уваги ту обставину, що відповідач за місцем реєстрації не проживає понад три з половиною років, житлом не користуються та відсутній в ньому без поважних причин понад шість місяців, оплату комунальних послуг та утримання житла не здійснює, особистого майна, речей та предметів вжитку в цьому помешканні не має, він втратив своє право користування цим житлом на підставі ст. 71 Житлового кодексу України. Разом з тим його реєстрація в цьому житлі створює позивачу, як квартиронаймачу очевидні перепони у користуванні цим помешканням та у його утриманні. З цих підстав у позивача виникають додаткові витрати по оплаті комунальних послуг по кількості зареєстрованих у квартирі осіб. У нього почали виникати складності в одержанні житлової субсидії. В добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, прохання позивача ігнорує, оскільки це йому байдуже. Цим порушується права позивача, як наймача житла. Враховуючи вищевикладене, просив: ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16 червня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач, сповіщений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У позовній заяві вказав, що перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що ускладнює можливість здійснення ним захисту свого порушеного права в судовому порядку, з огляду на що його представництво здійснює адвокат.

Відповідач, сповіщений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа – Виконавчий комітет Миргородської міської ради в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що є сусідкою позивача. Проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Сім`я позивача оселилася у будинку в 90-х роках. ОСОБА_4 не проживає у квартирі батька з 2017 року, після того як одружився. Наразі проживає у Канаді. Його речей у квартирі немає. Востаннє вона бачила ОСОБА_4 у 2020 році. Їй відомо, що участі в утриманні житла він не приймає.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач є її чоловіком, а відповідач – сином. Син ОСОБА_4 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 2017 року. З 2022 року проживає за кордоном, наразі перебуває у Канаді. Особистих речей чи іншого майна сина в згаданому житлі немає. Сину відомо про те, що батько звернувся до суду з відповідним позовом, та не заперечує проти його задоволення. Вказала, що на даний час проживає у квартирі одна. У зв`язку з реєстрацією сина за вказаною адресою виникають додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.

Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу разом з членами його родини для проживання було надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Ордером на службове житлове приміщення № 4 серії ПВ, виданим 17 березня 1994 року Виконавчим комітетом міської Ради народних днпутатів м.Миргорода на підставі рішення згаданого органу місцевого самоврядування № 66 від 16 березня 1994 року. Серед членів сім`ї позивача згідно вказаного документу зазначено і відповідача ОСОБА_2 , як його сина (а.с.6).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 03 лютого 2026 року № 88 знято статус службового житла з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,5 кв. м, житловою площею 14,5 кв. м. Згадану квартиру для постійного проживання надано ОСОБА_1 , склад сім`ї 4 особи (а.с.10).

Згідно відомостей, наявних у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28.07.2008 Миргородським МРВ УМВС України у Полтавській області, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 04 травня 1994 року по 26 лютого 2015 року, після чого повторно зареєстрований 14 березня 2015 року, де й значиться зареєстрованим на даний час (а.с.7-9).

Згідно з Актом про фактичне проживання осіб № 294/03-24, складеним 15 квітня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 дійсно фактично не проживає, з листопада 2022 року (а.с.15).

Зважаючи на предмет спору, для вирішення спірних правовідносин належать застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, що регулюють правовідносини з приводу права на житло та користування ним, визнання особи такою, що втратила це право.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК).

У статті 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

За змістом абзацу першого 1 пункту 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (статті 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц виснував, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців; відсутність поважних причин.

Згідно зі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що позивач ОСОБА_2 є основним наймачем житлового приміщення за адресою: ОСОБА_1 .. У вказаному житлі зареєстрований також відповідач, який не проживає у ньому тривалий час, особистих речей чи іншого майна відповідача в житлі позивача немає, що підтверджується показаннями свідків.

Таким чином, відповідач більше шести місяців відсутній в житлі за адресою: АДРЕСА_3 .. Суд вважає встановленими обставини, що особистих речей в цьому житлі відповідач не зберігає, його утриманням не займається, позивач не чинить останньому перешкод у користуванні житлом.

Відтак суд висновує, що відсутні поважні причини не проживання відповідача у житловому приміщенні, яке вважається зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання. Дані про наміри відповідача повернутися до означеного місця проживання відсутні. Означені факти підтверджується дослідженими судом доказами, показами свідків, відсутністю заперечень зі сторони відповідача щодо обставин, на які посилається позивач.

Зважаючи на це, наявні підстави зазначати про наявність сукупності юридичних фактів для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Тож суд наголошує про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у спосіб, обраний позивачем.

Керуючись ст ст. 12, 81, 89, 141-142, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: О. М. Дністрян