Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №538/1635/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/1635/26

Провадження №2/538/1207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання – Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 141133 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно умов договору, товариство надало кредит 14.07.2025 у сумі 4000,00 грн., на строк 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % на добу.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не належним чином виконував грошові зобов`язання, а тому станом на 20.02.2026 має заборгованість в розмірі 6188,80 грн., яка складається з заборгованості за кредитом –4000,00 грн., заборгованості за процентами – 2188,80 грн., послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.14 договору - 0,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лохвицького районного суду від 24 липня 2026 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

17 серпня 2026 року від представника позивача надійшла заява про розподіл, відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У судове засідання сторони у справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у їх відсутності, про що вказав у позовній заяві, позовні вимоги підтримав.

Відзиву та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення на його електронну адресу кореспонденції, де документ доставлений до електронного кабінету 24.07.2026, а також на адресу його зареєстрованого місця проживання кореспонденції, а саме: копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Одначе, вказана кореспонденція 25.08.2026 повернулася на адресу суду з відміткою пошти «Адресат відсутній».

Крім того відповідач про розгляд судової справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно вимог ст. 128 ЦПК України відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася за місцем його реєстрації. Заяв та клопотань до суду не направляв, відзиву не подавав, підстав для відкладення розгляду справи немає.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 14 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 141133 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (а. с. 17-18).

Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000.00 грн., дата надання кредиту: 14.07.2025 року, строк кредиту : 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно.

Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 14.07.2025 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8000.00 грн. за реквізитами платіжної картки, що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів (а.с. 13).

Умовами договору передбачено, що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, тобто 14.07.2025.

На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляв направленою відповідачеві вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання (а. с. 10).

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 19-21).

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 відповідач має заборгованість в розмірі 6188,80 грн., яка складається з заборгованості за кредитом –4000,00 грн., заборгованості за процентами – 2188,80 грн., послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.14 договору - 0,00 грн. (а.с. 11).

Між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», главою 48 «Виконання зобов`язання» та главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Норми права, які застосував суд.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до пункту першого статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Із статті 514 ЦК України вбачається, щл до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений кредитний договір укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України та загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6188,80 грн.

Суд встановив, що відповідачем грошові кошти за цими договорами отримано, але в порядку та на умовах договорів не повернуто, розрахунок заборгованості відповідача не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, які свідчать про погашення заборгованості повністю або частково.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволено, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь товариства судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Так, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Стороною позивача ставиться вимога про стягнення на користь товариства витрат на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Із правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачаєтться, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), a також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були тaкi витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обгрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях від 12 жовтня 2006 p. y справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначив, що присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фaктичними і неминучими, a їхній розмір обгрунтованим. У рішенні ЕСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, якi мають розумний розмір.

Суд, враховуючи вищезазначене, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг тa витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності тa співрозмірності, вважає за можливе стягнути з вiдпoвiдaча на користь позивача 1 000 (одну тисячу) гривень 00 копійок витрат на пpaвничy допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витpaт для цієї cпpaви.

Керуючись статтями 203, 204, 516, 638, 639, 1054 ЦК України, статтями 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд ,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча ) гривень 00 копійок.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» у частині стягнення із ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ