Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №524/15289/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/817/2026

Справа № 524/15289/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці в режимі відео конференції за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

До Крюківського районного суду міста Кременчука з Автозаводського районного суду міста Кременчука надійшли матеріали цивільної справи за позовом ТОВ відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, для розгляду на підставі ухвали від 04.12.2025.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. звернулась до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №75393758 від 16.08.2021 в розмірі 28 885 грн. 43 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2 422 грн. 40 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір №75393758 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно – телекомунікаційній системі кредитодавця, відповідно до умов якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 8 480 грн. 00 коп., що включає в себе кошти, надані позичальником за основним договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених сторонами додаткових угод до договору. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітала» було укладено Договір №27_01_2022, відповідно до якого на користь останнього було відступлено права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №75393758. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01_2023, відповідно до якого на користь останнього було відступлено права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №75393758. Тобто, позивача наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Представник позивача зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість за кредитним договором та процентами відповідачем не сплачена, їх загальна сума складає 28 885 грн. 43 коп., з яких 8 480 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 20 250 грн. 24 коп. – заборгованість за процентами, 135 грн. 68 коп. – інфляційні збитки, 19 грн. 51 коп. – нараховані 3% річних.

Представник позивача вказує, що оскільки відповідачем не виконано умови кредитного договору, останній і вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 10.04.2026, 04.09.2026 постановлено проводити судові засідання в режимі відео конференції за участі представників позивача.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 15.05.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано від АТ «Акцент Банк» докази.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Хмельницький А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, згідно змісту відзиву, просив розгляд справи провести без його участі.

Згідно змісту відзиву, відповідач позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Відповідач вказує, що він не укладав кредитного договору №75393758 від 16.08.2021, не підписував жодних документів, не отримував коштів, з 2018 року він перебуває а межами України, що унеможливлює укладення будь – яких кредитних договорів у 2021 році, у зв`язку із чим вважає відсутніми у нього будь – які зобов`язання перед позивачем. Також відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності між ним та позивачем кредитних правовідносин. Відповідач зазначає, що оскільки він не здійснював жодних платежів та не визнавав наявність бору, то дані обставини виключають переривання строку позовної давності, заявивши про застосування строку позовної давності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі пояснень представника позивача та письмових матеріалів справи.

Суд, вислухавши думу представника позивача, приймаючи до уваги думку відповідача, висловлену у відзиві, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України , згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В судовому засіданні встановлено, що 16.8.2021 між ОСОБА_1 та між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики №75393758, за умовами пункту 1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський кредитний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, а також сплачувати позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 Договору позики №75393758 від 16.08.2021 погоджену сума кредиту - 8 480 грн. 00 коп., строк кредитування – 30 днів, дата повернення кредиту 15.09.2021 процентну ставку – 1,99 % за кожен день користування позикою.

Згідно пункту 4 Договору позики №75393758 від 16.08.2021, проценти за цим договором нараховуються щоденно.

Відповідно до змісту пункту 5.2 Договору позики №75393758 від 16.08.2021, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку), які розміщені на сайті товариства

Із пункту 12 Договору позики №75393758 від 16.08.2021 вбачається, що він укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно – телекомунікаційної системи шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Додатком №1 до Договору позики №75393758 від 16.08.2021 є Таблиця обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з яким був ознайомлений відповідач, що підтверджується фактом його підписання останнім електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Вирішуючи питання щодо факту укладення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору позики №75393758 від 16.08.2021, суд виходить з наступного.

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Із врахуванням вищевикладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначила про те, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, у відповідності до умов кожного з договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договорів.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Тобто, укладання угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим.

За таких обставин суд вважає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак в судовому засіданні спростовано твердження відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що він не підписував кредитний договір та доведено факт укладання між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору позики №75393758 від 16.08.2021.

Посилання відповідача у відзиві на можливе шахрайське оформлення кредитного договору від його імені не підтверджено жодними належними, достовірними та допустимими доказами.

Обставина перерахування грошових коштів в розмірі 8 480 грн. 00 коп. на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджується повідомленням АТ «Акцент – Банк» від 05.06.2026 за вих..№37666/47-260528/363-БТ та відповідною випискою про рух коштів по рахункам (а.с. 168-177).

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти.

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №75393758 від 16.08.2021, що підтверджується змістом Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №27/01/2022від 27.01.2022.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України, ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №75393758 від 16.08.2021, що вбачається із Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики №75393758 від 16.08.2021.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконав та згідно наявних письмових матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості, позивачем нараховано заборгованість відповідача за Договором позики №75393758 від 16.08.2021 в розмірі 28 885 грн. 43 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8 480 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками – 20 250 грн. 24 коп., інфляційні збитки – 135 грн. 68 коп., нараховані 3% річних – 19 грн. 51 коп.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання зобов`язання відповідачем належним чином, що випливає з кредитного договору.

Вирішуючи питання щодо суми боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який зроблено у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Пунктом 2 Договору позики №75393758 від 16.08.2021 встановлено строк кредитування, який складає 30 днів, дата повернення кредиту 15.09.2021, процентна ставка 1,99 % за кожен день користування позикою.

Тобто, виходячи зі змісту пункту 2 Договору позики №75393758 від 16.08.2021, сума процентів, які підлягають до сплати відповідачем за користування кредитними коштами протягом всього періоду кредитування, становить 5 062 грн. 50 коп. (8 480 грн. 00 коп. (сума кредиту) * 1,99% (процентна ставка) = 168 грн. 75 коп. (проценти за користування кредитом за один день); 30 днів (строк кредитування) * 168 грн. 75 коп. (проценти за користування кредитом за один день) = 5 062 грн. 50 коп.).

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 135 грн. 68 коп. та нарахованих 3% річних в розмірі 19 грн. 51 коп., які нараховані позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають, оскілки такі вимоги окремо не заявлялись, а включені до загальної суми заборгованості.

Окремої вимоги про стягнення процентів річних згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено, у розрахунку заборгованості усі проценти нараховані суцільним рядком без розподілу за статтею 1048 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, зазначається, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за спірним кредитним договором проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти.

Згідно зі статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Коллект Центр» суму боргу в розмірі 13 542 грн. 50 коп. (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом).

Щодо позиції відповідача в частині спливу строку позовної давності, суд вважає, відсутніми такі підстави, оскільки відповідно до пункту 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби «COVID-19» строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії цього карантину. Дію карантину було скасовано 01.07.2023. Окрім того, відповідно до пункту 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 22.02.2022 №64/2022, перебіг позовної давності встановлений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану. Представник позивача звернувся до суду із позовом 03.12.2025, тобто в межах строку позовної давності з урахуванням положень Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс – лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №105 від 01.10.2025; витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, згідно із яким витрати ТОВ «Коллект Центр» на оплату правової допомоги з супроводу позову до ОСОБА_1 , склали суму 13 000 грн. 00 коп.

За викладених вище обставин, з урахування того, що справа не є складною, не потребувала від правника значних зусиль та часу, існує усталена судова практика у справах зазначеної категорії, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані представником позивача письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено на 46,88 % (13 542 грн. 50 коп. – задоволена сума до стягнення, при сумі позову 28 885 грн. 43 коп.), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 1 135 грн. 62 коп. (2 422 грн. 40 коп. * 46,88 %).

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором позики №75393758 від 16.08.2021 в розмірі 13 542 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) сплачений судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя Д.О. Зоріна