Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №532/710/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/710/26

2/532/721/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та за зустрічним позовом представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» Сердійчука Я. Я. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не згодний з виконавчим надписом № 56926, вчиненого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, вважає, що він вчинений з порушенням чинного законодавства. Наявна заборгованість за виконавчим надписом не є безспірною. Позивач не отримував від ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» будь-які грошові, кредитні кошти, а також не укладав кредитні та/або інші договори з ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія». Стягувачем не було надіслано на адресу позивача вимогу про погашення простроченої заборгованості із зазначення суми погашення. На підставі викладеного, позивач прохав суд визнати виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною за № 56926 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 26.03.2026 позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

27.03.2026 до суду від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.04.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

13.04.2026 до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У поданому позові зазначив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» було укладено договір позики №555113166227.1 від 23.08.2019. На підставі укладеного договору відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 4000 гривень на строк 30 календарних днів під 483,33% річних. В подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс». Заборгованість ОСОБА_1 становить 6884,13 гривень, з них за тілом кредиту 4000 гривень, за нарахованими процентами 1507,30 гривень, за нарахованими штрафами 1376,83 гривень. На підставі викладеного представник відповідача за зустрічним позовом прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 6884,13 гривень та понесені судові витрати (а. с. 40-47).

Ухвалою суду від 17.04.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

11.05.2026 до суду від представника відповідача за первісним позовом, адвоката Бердніченко О. П., надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві зазначила, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , оскільки без технічних логів та належної електронної ідентифікації твердження позивача є лише припущеннями. Позивач не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів, не надано банківської виписки, платіжного доручення банку тощо. На підставі викладеного прохала у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю (а. с. 106-108).

Ухвалою суду від 04.08.2026 по справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача за первісним позовом, адвокат Бердніченко О. П., надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Прохала відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом Сердійчук Я. Я. у зустрічному позові прохала справу розглядати за її відсутності.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 56926 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» боргу у сумі 6884,13 гривень. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.09.2019 по 25.05.2021 року. Сума заборгованості складає 6884,13 грн, у тому числі: за тілом кредиту 4000 гривень, за нарахованими процентами 1507,30 гривень, за нарахованими штрафами 1376,83 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200 грн, які підлягають стягнення з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 8084,13 грн (а. с. 19).

07.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. на підставі виконавчого напису № 56926 виданого 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було відкрито виконавче провадження № 66027665 (а. с. 11).

Ухвалою суду від 19.04.2024 стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» у виконавчому написі № 56926 виданого 11.06.2021 було замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (а. с. 6-8).

Суду також надано копію договору позики №555113166227.1 від 23.08.2019. Зазначений договір нотаріально не посвідчений (а. с. 63-64).

Суд, дослідивши вищевказані докази, зазначає, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, крім цього, дані документи свідчать про недбалість нотаріуса при перевірці поданих документів відповідачем.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить й Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При цьому, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17, постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1467/21.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Крім цього, судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі №826/20084/14 Постанову № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Оскільки укладений договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказане узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17, від 21.12.2022 року у справі №461/10686/20, від 08.12.2021 року у справі № 751/5727/20, від 08.08.2022 року у справі №752/16820/19, від 28.06.2023 року у справі №758/3725/21.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Суду надано копію договору позики №555113166227.1 від 23.08.2019 (пролонгація), відповідно до п. 1.1 на підставі заявки на пролонгацію від 23.08.2019 до договору позики №555113166227 тип позики "Миттєва позика", підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань Позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555113166227 в сумі 4000.00 грн на строк 30 календарних днів під 483.33 % річних (а. с. 63-64).

Згідно копії договору №555113166227.1 від 23.08.2019 договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 58915207.

Первісного договору позики №555113166227 суду не надано.

Також згідно довідки ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» одноразовий ідентифікатор надісланий відповідачу 23.08.2019 на номер телефону НОМЕР_1 (а. с. 66).

Крім цього, ухвалою суду від 23.05.2026 витребувано від ТОВ «Лайфселл» інформацію про СМС-повідомлення, які були надіслані ОСОБА_1 23.08.2019 по номеру НОМЕР_2 та чи надходили на номер телефону НОМЕР_2 СМС-повідомлення 23.08.2019 з текстом, що містив одноразовий ідентифікатор 58915207.

Згідно відповіді ТОВ «лайфселл» №00219ВК від 16.06.2026 записи про надані електронні комунікаційні послуги тривалістю понад 3 роки не зберігаються та видаляються автоматично (а. с. 123).

Суду надано розрахунок заборгованості за договором позики №555113166227.1 від 23.08.2019 ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (а. с. 50).

На підтвердження факту переходу права вимоги до відповідача суду також надано копію договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 (а. с. 71-77).

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд зазначає, що первісного договору позики №555113166227 стороною позивача за зустрічним позовом надано не було, відсутня можливість перевірити електронний підпис відповідача на договору позики №555113166227.1 (пролонгація) у зв`язку з відсутністю збережених відомостей про надсилання СМС-повідомлень відповідачу з одноразовим ідентифікатором.

Також суду не надано будь-яких доказів на підтвердження факту перерахування коштів за договором позики, за таких обставин суд бере до уваги заперечення сторони відповідача за зустрічним позовом.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано достатніх доказів на підтвердження факту укладення договору позики та отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4000 гривень згідно вказаного договору, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення заборгованості необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено первісний позов, необхідно стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись Законом України "Про нотаріат", ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 2-4, 12, 13, 76, 81, 141, 258-268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 56926, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ: 42640371), правонаступника ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» боргу у розмірі 8084 ( вісім тисяч вісімдесят чотири ) грн. 13 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) гривень.

У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Сторони: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, оф. 521.

Суддя