Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №188/4540/25 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №188/4540/25

Провадження № 2/552/1996/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді – Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання – Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 16.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладений договір № 4220658 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000 грн. строком на 364 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання передбачені кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач передбачені кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024 згідно умов якого усі права грошової вимоги за кредитним договором відступило ТОВ «Українські фінансові операції». Заборгованість складає 13200 грн., з яких 2 000 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 11 200 грн. - сума процентів за користування кредитом нараховані первісним кредитором; 7 000 грн. – сума процентів нараховані позивачем. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати. Крім того, просили зазначити у рішенні суду про те, що (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3- 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року витребувано докази по справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причина неявки суду не відома, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів, з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 16.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4220658, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000 грн. Відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом, здійснювати повернення кредиту та відсотків щомісячними платежами згідно умов договору, що підтверджується вказаним вище кредитним договором споживчого кредиту з графіком платежів.

Банк умови договору виконав, надавши відповідачу грошові кошти шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карткувідповідача.

Відповідно до Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки за його користування протягом 364 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту.

Розрахунок заборгованості проведений ТОВ «Лінеура Україна» за період з 27.07.2024 року по 13.12.2024 року становить борг у розмірі 13200 грн., з яких 2000 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 11200грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами нараховані первісним кредитором; 7000 грн. – сума процентів нараховані позивачем за період з 27.07.2024 року по 13.12.2024 року.

Відповідач ознайомлений з фінансовими умовами користування кредитом та нарахуванням відсотків, підписавши електронну копію кредитного договору одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024 згідно умов якого усі права грошової вимоги за кредитним договором відступило ТОВ «Українські фінансові операції».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При вирішенні питання щодо розміру заборгованості відповідача за вказаним кредитним договорам, суд виходить з наступного.

За умовами укладеного між сторонами по справі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4220658 від. 16.12.2023 року сторони передбачили та затвердили графік кредиту, згідно з яким орієнтовна сукупна вартість кредиту складає 20 200 грн. 00 коп., з яких 2000 грн. тіло кредиту, 18 200 грн. 00 коп. загальні витрати за кредитом( відсотки).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування наданим кредитом підтверджується підписаною 16 грудня 2023 року електронною копією договору та паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором з зазначенням часу 26319 16.12.2023 13:32:43, де в умовах кредитного договору чітко зазначено строк дії договору та відсотки за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Надані позивачем вказані вище докази, вказують на те, що відповідач погодився на запропоновані йому кредитною установою умовами отримання споживчого кредиту та погодився на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Право позивача вимагати від відповідача сплати відсотків за користування кредитом ґрунтується на нормах статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовах укладеного між сторонами по справі договору.

Щодо нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 265 ЦПК України є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладено, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості у розмірі 20200 грн. 00 коп.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Згідно норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість по кредитному договору № 4220658 про надання споживчого кредиту в розмірі 20 200 грн. 00 коп., судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., а всього 32622 грн. 40 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», (місце знаходження: м.Київ, вул. Глибоцицька, буд. 40 прим. 19 літ «Н», «П», код ЄДРПОУ: 40966896.)

відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Ж.В.Кузіна