Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №552/1628/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1628/26

Провадження № 2/552/1825/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Усенко А.М., Яницької О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди посилаючись на те, що 30.03.2024 відбулось ДТП за участі ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Покровська у напрямку вул. Астрономічна в м. Полтава, та відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем BMW 320 D д.н.з. НОМЕР_2 та рухався в зустрічному напрямку по вул. Покровська у напрямку майдану Незалежності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу зазнав механічних пошкоджень. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 у справі № 552/2064/24, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13.11.2025, провадження про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, проведено ряд експертиз, якими встановлено, що саме дії водія автомобіля BMW 320 D ОСОБА_3 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України та знаходилися в причинному зв`язку з даною пригодою, проте відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення складений не був, але це не звільняє його від цивільної відповідальності.

Станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у АТ "СК "Країна". У порядку, передбаченому ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач повідомив АТ "СК "Країна" про факт пошкодження транспортного засобу BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 . З огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення № 552/2064/24 затягнувся й тривав 1,5 року (з квітня 2024 до листопада 2025), до моменту винесення Полтавським апеляційним судом постанови від 13.11.2025 р., позивач не мав можливості стверджувати діями якої особи було спричинено ДТП, а тому звернувся до страховика після отримання остаточного судового рішення. Про результати розгляду заяви, АТ «СК «Країна» на момент подачі позову не повідомила та виплату страхового відшкодування не здійснила.

Просив стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на його користь матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 160 000 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 262 799,81 грн. та покласти на відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09.07.2026 року закрито підготовче засідання та справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала пославшись на викладені в позовній заяві обставини, заперечення у відзивах вважає безпідставними. Просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Усенко А.М. позовні вимоги не визнав, підтримав наданий відзив. 09.02.2026 року АТ «СК «Країна» отримало заяву на виплату страхового відшкодування від позивача. Згідно пункту 37.1.4. статті 37 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон) , підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Дата дорожньо-транспортної пригоди – 30.03.2024 року, тобто, граничним строком для подання позивачем заяви про страхове відшкодування до АТ «СК «Країна» – 30.03.2025 року. Постанова Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 року не містить інформацію щодо винуватості водія ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП. Отже, вини особи, відповідальність якої застраховано в АТ «СК «Країна», перед власником транспортного засобу «BMW 328і», державний номерний знак НОМЕР_3 , не встановлено, докази настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 відсутні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, підтримала наданий відзив та пояснила, що позивачем не надано належних доказів вини ОСОБА_3 , відносно відповідача не складався протокол про адміністративне правопорушення, а також він не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України. Крім того, оскільки вартість витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, то зі змісту висновків судового експерта слідує, що такий транспортний засіб є

фізично знищеним, а його ремонт є економічно недоцільним. Оскільки вартість залишків транспортного засобу після ДТП не розрахована, то встановити вартість дійсного збитку не вбачається можливим. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 30.03.2024 відбулось ДТП за участі ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Покровська у напрямку вул. Астрономічна в м. Полтава та відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем BMW 320 D д.н.з. НОМЕР_2 та рухався в зустрічному напрямку по вул. Покровська у напрямку майдану Незалежності.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до Полісу № АР/3730198 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.06.2023 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна», транспортний засіб БМВ 320 D,2002 року випуску, днз НОМЕР_2 . Розмір шкоди заподіяного майну складає 160 000 грн. Розмір франшизи 3 200 грн. Строк дії договору з 13.06.2023 року по 12.06.2024 року.

02.04.2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до АТ «Страхова компанія «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи.

15 жовтня 2024 року представником страхової компанії проведений огляд автомобіля позивача, що підтверджується актом огляду транспортного засобу ( дефектна відомість).

30.10.2024 року АТ «Страхова компанія «Країна» звернулась до власника транспортного засобу днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 з листом щодо надання на підставі п.п.33.1 Закону копії постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб, яка набрала законної сили та після отримання зазначених документів страхова компанія зможе повернутись до розгляду справи.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 у справі № 552/2064/24 провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 у справі № 552/2064/24 залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13.11.2025.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2026 року визначено, що вважати вірним в шостому абзаці описової частини постанови Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 по справі № 552/2064/24, провадження №3/552/100/25: «протокол про адміністративне правопорушення ААД №628578 від 31.03.2024 (а.с.1)».

01.02.2026 року власник транспортного засобу ОСОБА_2 звернувся до АТ «Страхова компанія «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

13.03.2026 року згідно Страхового акту № 08/73883/3.2.29, який затверджений Директором Департаменту врегулювання страхових випадків АТ «СК «Країна», встановлено, що страхова сума за полісом складає 160 000 грн., франшиза за полісом 3 200 грн., у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідач АТ «Страхова компанія «Країна» своїм листом від 12.03.2026 року відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на пункт 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Проте суд не погоджується з такими діями виходячи з наступного.

Пункт 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».

Звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 акцентувала увагу, що звернення до страхової компанії стало можливо лише після набрання законної сили постанови Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 року, яка переглядалась Полтавським апеляційним судом.

Ураховуючи правову позицію Верховного Суду стосовно того, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності, суд уважає, що оскільки ОСОБА_2 набув право звернення до суду статусу потерпілого лише після 13 листопада 2025 року, після ухвалення постанови Полтавського апеляційного суду по справі про адміністративне правопорушення № 552/2064/24) , то фактично право на звернення про стягнення цих виплат у позивача виникли саме з цього дня. Як наслідок, строк позовної давності позивачем не пропущено.

У ході розгляду справи не встановлено, що дії позивача ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем з 18.06.2025 року недобросовісно реалізовував своє право на отримання відшкодування завданої йому шкоди , не виконував покладені на нього Законом обов`язки.

Твердження АТ «СК «Країна» про настання страхової події лише за умови притягнення винної особи до відповідальності не ґрунтуються на вимогах закону.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц зазначив, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Така правова позиція є сталою, що зазначено у правових висновках Верховного Суду у справах № 308/3162/15 ц від 20 червня 2018 року, № 328/2750/18 від 18 березня 2020 року, № 465/674/19 від 26 січня 2022 року, № 441/756/18 від 14 вересня 2022 року та № 914/607/23 від 07 грудня 2023 року.

Відповідно до ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, згідно висновку судового експерта про проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження №12 від 22 квітня 2024 року в даній дорожній ситуації місце зіткнення автомобіля БМВ 328і з автомобілем БМВ 320Д розташовувалося на смузі руху автомобіля БМВ 328І, тобто на смузі руху у напрямку вул. Астрономічної, перед початком слідів розливу технічної рідини по напрямку руху автомобіля БМВ 328і.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля БМВ 320Д ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення з автомобілем ВМВ 328 І зі сторони водія автомобіля ВМВ 320 Д ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожній ситуації дії водія БМВ 320Д ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з даною пригодою.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля БМВ 328і ОСОБА_6 будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, в тому числі і вимогам п.п.12.1 та 11.3 Правил, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з даною пригодою, не вбачається.

У висновку експерта №729/730 від 17.03.2025 року за результатами проведення комплексної судової авто технічної та транспортно-трасологічно експертизи встановлено, що в даній дорожній ситуації відбулося ковзне, косе, зустрічне зіткнення транспортних засобів, де в момент зіткнення автомобіль «BMW 328 і» н.з. НОМЕР_1 своєю передньою лівою, кутовою частиною та лівою боковою частиною (лівою частиною переднього бампера, лівою фарою, лівим переднім крилом, лівим переднім колесом та передньою частиною лівої передньої дверки) контактував з лівою боковою частиною ( задньою частиною лівого переднього крила, лівими дверима, лівим порогом та передньою частиною лівого заднього крила) «ВМW 320D» н.з. НОМЕР_4 .

На основі слідової інформації, яка зафіксована на схемі місця пригоди від 30.03.2024 та фотовідеоматеріалах місця пригоди місце зіткнення автомобіля «ВМW 3281» н.з. НОМЕР_1 із автомобілем «ВМW 320D» н.з. НОМЕР_4 відбулося 30.03.2024 в м. Полтава по вул. Покровська, 4 та розташовувалося в місці зміщення, здвигу праворуч гальмівного шляху залишеного лівим переднім колесом автомобіля «ВМW 320D», перед початком розташування осипу грязі, уламків скла, пластмасових уламків та розливу технічної рідини, які зафіксовані на смузі руху автомобіля «ВМW 328І», тобто місце зіткнення знаходилося на смузі руху автомобіля «ВМW 328І» н.з. НОМЕР_1 .

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВМW 320D» н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності вимог п.п.12.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ВМW 320D н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній дорожній ситуації у діях водія автомобіля ВМW 320D н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Згідно висновку експертів № 5691/5692/5693 за результатами проведення комплексної судової транспортно-трасологічної , автотехнічної та фототехнічної експертизи від 14.07.2025 року встановити розташування місця зіткнення вищевказаних транспортних засобів з розмірними характеристиками, відносно меж проїзної частини, ліній дорожньої розмітки тощо ,експертним шляхом не є можливим.

Таким чином, враховуючи вище наведені докази, постанову Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2025 року, суд дійшов до висновку, що стороною позивача надано належні докази щодо наявності підстав відшкодування відповідачем ОСОБА_3 шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Щодо розміру коштів , які підлягають стягненню з відповідачів, то суд приймає до уваги, що згідно до Полісу № АР/3730198 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.06.2023 року, яким застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в АТ «Страхова компанія «Країна», транспортний засіб БМВ 320 D,2002 року випуску, днз НОМЕР_2 , розмір шкоди заподіяного майну складає 160 000 грн., франшиза 3 200 грн.

Тому з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 156 800 грн. (160 000 грн. – 3 200 грн.).

Згідно висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження 02-10 від 05 листопада 2024 року вартість відновлювального ремонту КТЗ БМВ328і рн НОМЕР_1 на дату дослідження 30 березня 2024 року складає 863 608,57 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ БМВ328і рн НОМЕР_1 на дату дослідження 30 березня 2024 року складає 422 799,18 грн., величина втрати товарної вартості КТЗ БМВ328і рн НОМЕР_1 на дату дослідження 30 березня 2024 року складає 0 грн, вартість матеріальних збитків , завданих власнику КТЗ БМВ328і рн НОМЕР_1 на дату дослідження 30 березня 2024 року складає 641 056, 50 грн.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 262 799 грн. 81 коп. ( 422 799 ,81 грн- 160 000 грн.)

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Судом не можуть бути прийняті заперечення представника відповідача ОСОБА_5 з огляду на належність доказів наданих позивачем як щодо розміру матеріальної шкоди так і цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як володільця джерела підвищеної небезпеки за завдану шкоду.

Представником відповідача ОСОБА_5 невірно трактується висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 02-10 від 05.11.2024 року, оскільки даним висновком визначено , що ринкова вартість досліджуваного КТЗ BMW328i реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент пошкодження становила 641 056,50 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ BMW328i реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 30.03.2024 року складає 422 799,81 грн., яка не перевищує ринкова вартість транспортного засобу та відповідно з урахуванням суми страхового відшкодування , яку просить стягнути позивач з відповідача ОСОБА_3 .

У даному випадку посилання на ст. 30 є помилковим, оскльки підлягає застосуванню норми ст. 29 цього ж Закону.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Враховуючи висновки до яких дійшов суд, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.10,12,81,259,263-265 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 156 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 262 799 грн. 81 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;з

Відповідач:ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.

Відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» , місце знаходження м. Київ, вул.. Електриків,29А, код ЄДРПОУ 20842474

Повний текст судового рішення виготовлений 11 вересня 2026 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна