Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №530/482/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/482/26

2/530/584/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

08.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

13.08.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 13.08.2019 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №96-207-850-2-19-Г, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 28026,91 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором №96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість яка станом на 03.09.2024 року становить 59211 грн 08 коп з яких: 23105,74 грн - за тілом кредиту, 36105,34 коп - заборгованість по сплаті відсотків.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року у розмірі 59211,08 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 11200 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою її місця реєстрації, до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, що вважається належним повідомленням та відповідає правовій позиції викладеної в постанові КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23), відзив на позов не надала.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

У відповідності до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно повідомлення начальника ЦНАПу смт. Опішня, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.68).

Таким чином, на підставі вищевикладених приписів ст.ст.128,130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.280 ЦПК України уразі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або, якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2019 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем укладено Договір №96-207-850-2-19-Г.

За умовами договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 28026,91 грн. строком на 36 місяців. Умовами договору передбачено процентна ставка (базова) у розмірі 39% річних, ставка за користування понад строк кредитування 0,1%. Згідно умов договору при використанні кредитного ліміту клієнт щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, забезпечує надходження коштів на картрахунок в розмірі мінімального обов`язкового платежу, розмір якого визначений тарифами банку та залежить від суми заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

З виписок по особовому рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом (а.с. 10-13), а АТ «Мегабанк» були нараховані відсотки згідно договору №96-207-850-2-19-Г (а.с.22).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості АТ «Мегабанк» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року (станом на 03.09.2024) в розмірі 59211,08 грн., з яких: 23105,74 грн. заборгованість за основним боргом, 36105,34 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 14).

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року.

У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом – Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Пункт 2 Договору № GL1N426240 визначає, що Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д.

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом – Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

На підтвердження здійснення оплати до Заяви додається копія Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, номер лота: GL1N426240, було укладено декілька договорів, серед яких у тому Документ сформований в системі 4 «Електронний суд» 13.10.2025 числі і Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 року. Ціна у тому числі цього Договору була сплачена відповідно до вказаної Платіжної інструкції.

Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2022.0207.860 від 14.01.2022 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. Отже, відступлення права вимоги відбулось законно з урахуванням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».

У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом – Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників – АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став Первісний кредитор.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2024 року заборгованість відповідача становить 59211 грн 08 коп. з яких : 23105,34 грн- за тілом кредиту та 36105,34 - заборгованість по сплаті відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК унормовано, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Судом встановлено, що до позивача відповідно до умов Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 та умов Договору № 1/12 від 27.12.2024 перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №96-207-850-2-19-Г.

У ст. 204 ЦК закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

Доказів на підтвердження що Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 та Договір № 1/12 від 27.12.2024 про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за Кредитним договором №96-207-850-2-19-Г є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними матеріали справи не містять, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище Договору №96-207-850-2-19-Г, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, то суд зазначає:

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04 липня 2024 року адвоката Журавльова Станіслава Георгійовича (а.с.37), договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року (а.с. 38-41), акт прийому-передачі наданих послуг № 12088129 від 05.01.2026 року (а.с. 21), вартість наданих послуг - 11200 грн 00 коп., копію ордеру на надання правової допомоги адвокатом Журавльовим С.Г. серії АЕ № 1414107 (а.с. 34).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога складає 11200 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значними, суму позовних вимог, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, вважає за можливе зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до розміру 7 000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (а.с. 1).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» , місцезнаходження: 49001,Дніпропетровська область, м.Дніпро, провулок Ушинського,1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411, заборгованість за кредитним договором №96-207-850-2-19-Г від 13.08.2019 року у загальному розмірі – 59211 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті одинадцять) грн. 08 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» , місцезнаходження: 49001,Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Ушинського,1, офіс105, ЄДРПОУ 40932411 - судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області О.В. Ситник