Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №367/10223/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10223/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1050/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2026 року за № 12026111420000330 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Проспихіно, Кежемський район, Красноярський край, рф, громадянина України, освіта повна середня, неодруженого, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , не зареєстрований, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

встановив:

19 червня 2026 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , діючи в умовах воєнного стану, використовуючи застосунок «Monobank», встановлений на мобільному телефоні марки «Samsung», що належить потерпілій ОСОБА_7 , таємно викрав, тобто без відома та згоди останньої здійснив переказ грошових коштів у сумі 380 000 гривень із банківського рахунку потерпілої НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Універсал Банк», на власний банківський рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Універсал Банк», чим завдав потерпілій ОСОБА_7 значну шкоду на зазначену суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та в своїх показаннях зазначив, що з травня 2026 року працював у потерпілої, а саме виконував за місцем проживання потерпілої в будинку АДРЕСА_1 , ремонтні роботи та одночасно проживав за тією ж адресою. Також зазначив, що мав доступ до застосунку «Monobank» потерпілої, оскільки відповідні дані для автентифікації йому повідомила потерпіла, так як він раніше з її дозволу замовляв матеріали для здійснення ремонтних робіт. Ввечері, 19 червня 2026 року, він посварився з потерпілою, зазначив, що остання його образила, та, зі злості на потерпілу, без її відома та згоди, використовуючи застосунок «Monobank», встановлений на мобільному телефоні марки «Samsung», що належить потерпілій ОСОБА_7 , будучи обізнаним про дані для автентифікації, перевів на власний банківський рахунок всі наявні на рахунку потерпілої грошові кошти у сумі 380 000 гривень. Про вказану операцію потерпілій він не повідомив, після чого у нього з потерпілою продовжилася сварка з інших причин, вона намагалася заблокувати його в будинку, однак йому вдалося втекти з будинку, а вранці він уже був затриманий працівниками поліції. Зазначив, що повністю визнає фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаюється у вчиненому, та просив призначити покарання зі встановленням іспитового строку. Заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, та зобов`язався відшкодувати заподіяну шкоду, зазначивши, що викрадені кошти він не витратив, вони зберігаються на його рахунку.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу, підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат, а також цивільного позову з додатками. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції. Також, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 доведена повністю, оскільки він своїми діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, є військовослужбовцем, характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшуть покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Враховуючи викладене, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його належну поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, суд дійшов висновку щодо можливості застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

При цьому, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України, оскільки відповідно до характеристики дільничного офіцера поліції СВГ ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі за ст.ст.173, 173-2 КУпАП, а відповідно до Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 11.06.2026 №166/нст, ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 з 10 червня 2026 року.

Суд ураховує, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. А отже, до набрання вироком законної сили, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, вказаний запобіжний захід слід залишити без змін.

Процесуальні витрати в даному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК).

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК).

Отже, вирішуючи цивільний позов суду слід перевірити, чи пред`явлено позов до початку судового розгляду, чи відповідає форма та зміст позовної заяви вимогам, встановленим законом, та чи доведено підстави та розмір позову.

Потерпіла ОСОБА_7 подала цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому просила стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь 380 000 гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 10 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обґрунтовуючи позов потерпіла зазначає, що ОСОБА_4 незаконно заволодів належними їй грошовими коштами в сумі 380 000 гривень, які на даний час не повернуті. Окрім того, потерпіла звертає увагу, що у зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 злочину стосовно її власності, їй завдана значна моральна шкода, раптова втрата такої суми коштів в умовах воєнного стану спричинила у неї гостре відчуття тривоги, незахищеності, обурення та глибокого психологічного напруження, участь у кримінальному провадженні для неї є джерелом емоційного виснаження, тривалого стресу й занепокоєння щодо можливості реального відшкодування збитків.

Представник потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні цивільний позов підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки сума завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди знайшла своє підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то розмір такого грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням обставин справи, суд вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_7 розмір моральної шкоди на суму 10 000 грн. є пропорційним глибині спричинених їй кримінальним правопорушенням душевних страждань, відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення в період з 20 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні: виявлені та вилучені в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки Poco F7 на системі «Xiaomi HyperOS», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який упаковано до паперового конверту з пояснювальним написом та підписом учасників; банківську картку АТ «Монобанк» № НОМЕР_7 , яку упаковано до паперового конверту з пояснювальним написом та підписом учасників; грошові кошти в сумі 1250 гривень, а саме: одну купюру номіналом 500 (п`ятсот) гривень з серійним номером – КБ1778892, три купюри номіналом 200 (двісті) гривень з серійними номерами: ЯБ8070907, АР3070507, ЕА3997910, одну купюру номіналом 100 (сто) гривень з серійним номером ЕЗ3822890 та одну купюру номіналом 50 (п`ятдесят) гривень з серійним номером АМ6543395, - повернути володільцю ОСОБА_4 .

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1