Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №358/1874/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1874/26 Провадження № 3/358/631/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2026 року суддею Богуславського районного суду Київської області на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік, за вчинене нею 24 червня 2026 року адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

03 серпня 2026 року суддею Богуславського районного суду Київської області на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки та на підставі ст. 30 КУпАП приєднано до стягнення за цією постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Богуславського районного суду Київської області №358/1097/25 від 20.03.2026 та призначити їй загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 (три) роки 7 (сім) місяців 28 (двадцять вісім) днів, за вчинене нею 13 червня 2026 року адміністративне правопорушення передбачене частиною другою статті 130 КУпАП.

01 вересня 2026 року о 15 годині 38 хвилин в м. Богуслав Обухівського району Київської області по вул. Садова, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Рeugeot 206», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Драгер та в медичному закладі категорично відмовилася, що зафіксовано на персональні відеореєстратop поліцейських Motorola VB400 №№ 859987, 844630. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене двічі протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 130 КУпАП.

Крім того, 01 вересня 2026 року о 15 годині 38 хвилин в м. Богуслав Обухівського району Київської області по вул. Садова, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Рeugeot 206», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленою права керування транспортними засобами відповідно до постанови Богуславського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року, чим порушила вимоги ч.10 ст.15 ЗУ "Про дорожній рух", та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Постановою від 10.09.2026 справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що маються відомості в матеріалах справи. Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак вона не з`явилася та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надала.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави – учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

В статті 129 Конституції України закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на який неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який не повідомив про причину неявки та не подав будь - яких заяв.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабміну, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованих їй адміністративних правопорушень підтверджується матеріалами справи: протоколами серії ЕПР1 № 760746 від 01.09.2026; серії ЕПР1 № 760731 від 01.09.2026 з додатками-дисками для лазерних систем зчитування із записами з місця подій; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ММР «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» від 01.09.2026; постановою Богуславського районного суду № 358/1097/26 від 20.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; постановою Богуславського районного суду № 358/1140/26 від 03.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП; копією постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7367239 від 13.06.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також викладене підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер поліцейських Motorola VB400 № 859987; 844630 від 01.09.2026, на яких зафіксовано обставини спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , які повідомляють особі ознаки сп`яніння, які в неї виявлені. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася.

Повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП протягом року, підтверджується копією постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7367239 від 13.06.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі двохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 гривень.

Повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП протягом року, підтверджується:

- копією постанови Богуславського районного суду Київської області у справі №358/1097/26 від 20.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік; постанова набрала законної сили 31.03.2026;

- копією постанови Богуславського районного суду Київської області у справі №358/1140/26 від 03.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень; з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та на підставі ст. 30 КУпАП приєднано до стягнення за цією постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Богуславського районного суду Київської області №358/1097/25 від 20.03.2026 та призначити їй загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 (три) роки 7 (сім) місяців 28 (двадцять вісім) днів; постанова набрала законної сили 14.08.2026;

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст.53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.5 Правил, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 3 ст. 130 КУпАП України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Досліджені судом докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними. Підстав ставити під сумнів їх зміст або походження не встановлено. Будь-які об`єктивні дані, які б спростовували ці докази, у матеріалах справи відсутні.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходжу до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року та ч.3 ст.130 КУпАП- керування транспортним засобом особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Адміністративні правопорушення, передбачені статтями 126 ч. 5, 130 ч. 3 КУпАП, за своїм характером мають підвищену суспільну небезпеку, оскільки становлять загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

На що вказують і положення ч.2 ст.33 КУпАП, згідно яких при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Так, при накладенні стягнення суд не бере до уваги особу порушника ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених

Вчинення дій передбачених ст.126 ч. 5 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вчинення дій передбачених ч. 3 ст.130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб- накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Аналіз наведеної вище законодавчої конструкції свідчить про те, що перелік видів стягнень за вчинення цього адміністративного правопорушення має єднальний (кон`юнктивний) характер. Тобто основні та додаткові стягнення в межах обраної судом альтернативи (штраф або адміністративний арешт) застосовуються в сукупності: для водіїв – із обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами та конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. І щодо таких видів стягнення, як позбавлення права керування та конфіскація транспортного засобу, для водіїв не передбачено альтернативності (вони є обов`язковими додатковими стягненнями).

Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП також встановлює для водіїв, окрім штрафу або адміністративного арешту, безальтернативне застосування додаткових адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на десять років та конфіскації транспортного засобу, який перебуває у приватній власності порушника.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).

Правова природа стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає в забороні керувати транспортними засобами.

Окрім того, в приписах ст. 30 КУпАП також не встановлено обмежень щодо призначення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами або були позбавлені цього права.

Навпаки, в силу ч.3 ст.30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті цього питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також із метою дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпеку дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди в такому випаду є значно вищою, через це попереджувальна мета стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Зазначені норми не містять будь-яких застережень щодо можливості застосування позбавлення права керування у разі відсутності в особи посвідчення водія. Згідно з ч.1 ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 за схожих правовідносин, яку з огляду на засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.

Разом з цим, суд не застосовує конфіскацію транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належності ОСОБА_1 транспортного засобу марки «Рeugeot 206» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачені ст.126 ч. 5 та ст. 130 ч. 3 КУпАП, справи про які одночасно розглядаються судом та з вчинених правопорушень більш серйозним є правопорушення передбачене ст.130 ч. 3 КУпАП, тому на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

Так, дослідивши надані докази в їх сукупності, вважаю необхідним та достатнім для виховання правопорушника та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу, що відповідає санкції ч.3 ст. 130 КУпАП, оскільки нормами КУпАП, зокрема ст. 130 КУпАП, не встановлено обмеження щодо призначення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особам, які на момент вчинення правопорушення не мали права керувати транспортними засобами, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 (справа №702/301/20).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП, оскільки нове адміністративне правопорушення вчинено до закінчення строку попереднього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, до стягнення за нове правопорушення підлягає приєднанню невідбута частина попереднього стягнення.

З урахуванням того, що постановою Богуславського районного суду, яка набрала законної сили 14.08.2026, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки 7 (сім) місяців та 28 (двадцять вісім) днів, а нове правопорушення розглянуто 10.09.2026, невідбута частина попереднього стягнення становить 3 роки 7 місяців 1 день.

Таким чином, остаточний строк позбавлення права керування транспортними засобами визначається у розмірі 13 (тринадцять) років 7 (сім) місяців 1 (один) день, який підлягає обчисленню з дня набрання законної сили цією постановою.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності до вимог п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

У зв`язку з наведеним з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36 ч.2, 40-1, ч. 3, ч.5 ст.126, ч.3 ст.130, 268, 283-285, 301, 304 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 КУпАП, частиною третьою статті 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.

На підставі ст. 30 КУпАП приєднати ОСОБА_1 до стягнення за цією постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Богуславського районного суду Київської області №358/1140/26 від 03.08.2026 та призначити їй загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами 13 (тринадцять) років 7 (сім) місяців 1 (один) день.

Початок строку відбування ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.

Реквізити для плати штрафу: (Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Призначення платежу: штраф за адміністративне правопорушення, Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 688388 від 09.06.2026).

Відповідно до ч. 1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до нього може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (стягувач — Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів — ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) — 37993783; банк отримувача — Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача — UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету — 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Головуючий: суддя К. С. Романенко