Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №357/18008/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18008/25

Провадження № 2/357/1129/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором –

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (далі – «Позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та Відповідачем за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №113715 від 27.10.2019 року в електронній формі.

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало Позивачу послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн.

У результаті платіжної операції ініційованої Позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний Позичальником при укладанні Договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви.

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24392,00 грн., з яких:

5000,00 грн. – заборгованість за позикою;

19392,00 грн. – заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

З огляду на викладене, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за договором позики у сумі 24392,00 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Рух справи. Позиції сторін.

Судом направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про реєстрацію місця проживання з метою отримання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача та 02.01.2026 року судом отримано відповідь, згідно з якою ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (т.1 а.с. 22, 227, 228).

05.01.2026 року ухвалою суду відкрито провадження, постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі (т.1 а.с. 22).

28.01.2026 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Зазначила, що наданий Позивачем розрахунок за кредитним договором не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, на який посилається Позивач у позовній заяві і який досліджується, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення Відповідачем будь-яких сплат за кредитним договором. Отже, цей розрахунок не є належним доказом наявності заборгованості та її дійсного розміру, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону під час перевірки доводів про реальне виконання чи невиконання кредитного договору Відповідачем. Указаний розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим Позивачем, а тому зазначена у ньому інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Крім цього, сторона Відповідача вважає, що лист ТОВ «ЕЛАЄНС» не є належним доказом надання/перерахування Відповідачу кредитних коштів, оскільки він не відноситься до документів на переказ, визначених законом, не відповідає законодавчо визначеним вимогам бухгалтерських документів, які підтверджують вчинення фінансової операції, а є інформаційним документом, складеним ТОВ «ЕЛАЄНС» для відома первісного кредитора. За цих обставин сторона Відповідача вважає, що Позивач не довів наявність у Відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у довідці та у позовній заяві, а також не довів надання первісним кредитором та отримання Відповідачем суми кредитних коштів. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у Відповідача боргу за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору. Також зазначила, що Позивачем не надано оригіналів письмових та електронних доказів на підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим заявила клопотання про витребування у Позивача таких оригіналів документів (т.1 а.с. 29-97).

До канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній зазначив, що надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема:- проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»;- підтвердження даних банківської картки;- натискання кнопки «Підтвердити заявку» ;- введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС». ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав (т.1 а.с. 232-242).

Представником Позивача до суду подано клопотання про витребування доказів, у якому останній просить суд витребувати від АТ «СЕНС БАНК» інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну карту НОМЕР_1 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_1 що належить ОСОБА_4 за період з 26.10.2019 року по 28.10.2019 року з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію про номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 в період з 26.10.2019 року по 28.10.2019 року (т.1 а.с. 246-247).

Представником Відповідача до суду подано заперечення, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. У свою чергу у запереченнях Відповідач заявляє клопотання про витребування доказів, у якому просить суд витребувати у ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС»: 1) Копію ліцензії НБУ на здійснення ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» діяльності з переказу коштів безготівковим способом та/або видачу кредитів, позик від власного імені; 2) Первинний документ по операції з переказу грошових коштів з власного рахунку АТ «СЕНС БАНК» чи з рахунку ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» із зазначенням назви платника, номера його рахунку і фінансової установи рахунку платника, у дату 27.10.2019 р. у сумі 5000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 , з повними реквізитами сторін переказу та відміткою фінансової установи, у якій відкрито рахунок платника, про фактичне проведення платежу; 3) Виписку з рахунку АТ «СЕНС БАНК» чи з рахунку ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС» за дату 27.10.2019 р. з операцією щодо переказу грошових коштів у сумі 5000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , засвідчену фінансовою установою, у якій відкрито рахунок платника (т.2 а.с. 1-5).

До канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив, у яких остання зазначила, що надані до суду документи щодо кредитних відносин між сторонами не містять підпису Відповідача (т.2 а.с. 18-39).

18.03.2026 року ухвалою суду витребувано у АТ «СЕНС БАНК» виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 26.10.2019 року по 28.10.2019 року з відображенням часу зарахування коштів. (т.2 а.с. 15-16).

01.05.2026 року до канцелярії суду надійшов лист АТ «СЕНС БАНК» від 15.04.2026 року №5916-БТ-32.3/2026 (т 2. а.с. 43, 44).

До відкриття провадження у справі до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора, у якій відповідач, посилаючись на приписи ст.193 ЦПК України, просить прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом та встановити факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» обов`язку видачі коштів по договору позики №113715 від 27.10.2019 року на користь ОСОБА_1 (т.2 а.с. 47-56).

24.06.2026 року ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто заявнику. Зобов`язано Позивача надати суду детальний розрахунок нарахованої ним заборгованості відповідача з зазначенням правової природи відповідних сум, із яких така заборгованість складається, а також із посиланням на пункти договору, на підставі яких відповідні суми нараховані (т.2 а.с. 82-83).

26.06.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла заява на виконання ухвали суду (т. а.с. 105-113).

У судові засідання сторони/їхні представники не з`явилися, до канцелярії суду представник Позивача подали заяви про розгляд справи без його участі (т.2 а.с. 80).

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

2. Мотивувальна частина.

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Фактичні обставини, встановлені судом. Висновки суду.

Судом встановлено та Відповідачем не спростовано, що 27.10.2019 року між сторонами за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №113715 (т.2 а.с. 60-67).

Основні умови Договору щодо надання коштів у позику:

1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується – «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк:

1.1.1 сума позики 5000,00 грн. (надалі за текстом іменується – «сума позики» в усіх відмінках);

1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується – «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується – «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,1% (одна ціла одна десята відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 12 листопада 2019 р.

1.2 Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

1.3 Якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики – Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок). В цьому випадку вимоги пп.1.1.2.–1.1.4. не застосовуються.

2.1 Строк дії Договору – до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

2.2 Датою укладання Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника.

3.1 Позикодавець має право:

3.1.1 вимагати від Позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань передбачених цим Договором;

3.1.2 вимагати від Позичальника дострокового повернення позики, сплати процентів за користування позикою в разі наявності хоча б однієї із зазначених обставин: 3.1.2.1 виявлення недостовірної інформації у Заявці, яка подавалась для отримання позики; 3.1.2.2 внесення інформації про Позичальника до Бюро кредитних історій як негативного позичальника;

3.1.3 у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп.5.3. Договору;

3.1.4 у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп.5.4. Договору;

3.1.5 у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості здійснити безспірне списання коштів з банківського рахунку, зазначеного Позичальником, для повного погашення Заборгованості;

3.1.6 відмовити у видачі позики у разі технічної неможливості відправити Позичальнику кошти;

3.1.7 прийняти платіж в рахунок часткового або повного повернення позики так само у разі якщо такий платіж вчинений не особисто Позичальником, а будь-якою іншою особою на яку Позичальник поклав свій обов`язок з повернення позики як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю з цією особою.

4.1 Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 20 листопада 2019р.

4.2 Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті.

4.3 Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.

4.4 У разі продовження строку Договору Позичальником, – нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

4.5 Сума позики, проценти за користування позикою, комісійна винагорода за користування позикою, пеня складають Заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок Позикодавця у строк, встановлений Договором.

4.6 При надходженні до Позикодавця коштів для виконання зобов`язань Позичальника та/або у разі виникнення простроченої Заборгованості, Позикодавець направляє такі кошти на погашення Заборгованості в наступній черговості: 4.6.1 у першу чергу – сума прострочених платежів за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, прострочена позика); 4.6.2 у другу чергу – поточні платежі за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, чергова частина позики к погашенню за Графіком); 4.6.3 у третю чергу – пеня.

4.7 Всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній грошовій одиниці України гривні.

4.8 Якщо Позичальник оплатив Заборгованість у розмірі більшому, ніж було встановлено, – Позикодавець повертає надмірно сплачену суму Позичальнику протягом 20 календарних днів.

4.9 Датою виконання Позичальником своїх грошових зобов`язань за Договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця або внесення Позичальником коштів на рахунок Позикодавця через систему платіжних терміналів або іншими платіжними засобами.

Відповідно до графіку платежів до договору позики №113715 від 27.10.2019 року заборгованість за даним договором становить 6332,00 гривень, з яких: сума позики – 5000,00 гривень, проценти за користування позикою – 12,0 гривень, комісійна винагорода за користування позикою – 1320,00 гривень. Термін платежу – 20.11.2019 року (т.2 а.с. 68).

Аналогічний розрахунок вартості кредиту для споживача зазначено у паспорті позики.

Факт одержання Відповідачем від Позивача кредитних коштів в розмірі 5000,00 гривень підтверджується випискою АТ «СЕНС БАНК» з рахунка приватного клієнта №135293-2026/0416, розрахунковий період: з 28.10.2019 року по 29.10.2019 року (т.2 а.с. 44).

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідачу нараховано борг за тілом позики у розмірі 5000,00 гривень, процентами за користування позикою у розмірі 72,00 гривень, комісією за період з 20.11.2019 року по 18.03.2020 року, тобто поза межами строку кредитування, у розмірі 19320,00 гривень (т.2 а.с.105-113, 116-125).

У відповіді на відзив представник Позивача зазначає, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.

При цьому, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відтак суд відхиляє позовні вимоги про стягнення з позичальника комісійної винагороди за період з 20.11.2019 року по 18.03.2020 року, тобто поза межами строку кредитування, у розмірі 19320,00 гривень, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню. Із Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики від 27.10.2019 року №113715 у розмірі 5072,00 гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісійної винагороди з 20.11.2019 року по 18.03.2020 року, тобто поза межами строку кредитування, у розмірі 19320,00 гривень необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених сторонами позовних вимог, з урахуванням обраного ними способу захисту права, на підставі наданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 гривень, які документально підтверджені (т.1 а.с. 9).

Позовні вимоги задоволено частково – на суму 5072,00 гривень, що становить 20,79% від розміру заявлених вимог.

Підсумовуючи викладене, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, із Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 503,62 гривень, що становить 20,79% від заявленої суми витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року та Акт наданих послуг від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року. Згідно з указаними документами розмір гонорару, який сплачує клієнт адвокату, складає 5000,00 гривень.

Згідно з частинами 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову на 20,79% заявлені Позивачем вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 гривень підлягають задоволенню частково - з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути такі витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 1039,50 гривень.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» за договором позики від 27.10.2019 року №113715 у розмірі 5072,00 гривень (п`ять тисяч сімдесят дві гривні 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 503,62 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1039,50 гривень, а всього стягнути 1543,12 (одна тисяча п`ятсот сорок три гривні 12 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: вулиця В`ячеслава Липинського, будинок 10/1, місто Київ, 01054.

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров