Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №285/2325/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2325/26

провадження у справі № 2/0285/1850/26

11 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОШЕЛЬОК»звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11 627,07 грн.

В обґрунтування позову посилався на наступні обставини.

24.07.2021 між Відповідачем та ТОВ «КОШЕЛЬОК»у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», укладений Договір про надання коштів у позику №3476509074-407419.

Відповідно до його умов ТОВ «КОШЕЛЬОК»надало Відповідачеві кредит у розмірі 3900 гривень, строком на 13 днів. Дисконтна процентна ставка — 0,01% на добу. Базова процентна ставка — 2,2% на добу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши кошти в сумі 3900 грн шляхом переказу на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11 627,07 грн, яка складається з наступного:

- 3 900 грн – заборгованість за сумою кредиту;

- 7 727,07 грн – заборгованість за відсотками.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладеного договору, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Представник Відповідача подала відзив, у якому позовні вимоги визнала частково — у розмірі 3 905,07 грн, що складається з суми тіла кредиту 3900 грн та процентів у сумі 5,07 грн за період кредитування 13 днів, із застосуванням процентної ставки 0,01% на добу. Проти стягнення решти заборгованості за процентами заперечувала, посилаючись на умови укладеного договору, положення ЦК України та практику Верховного суду. Крім того, просила зменшити суму відшкодування судових витрат Позивача на правничу допомогу до 2500 грн.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що 24.07.2021 між Відповідачем та ТОВ «КОШЕЛЬОК» у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений договір про надання коштів у позику №3476509074-407419.

На виконання умов договору ТОВ «КОШЕЛЬОК»надало Відповідачеві кредит у розмірі 3900 гривень.

Факт укладання договору та отримання коштів визнано у відзиві представника Відповідача.

Предметом спору в даній справі є розмір заборгованості за процентами.

Дослідивши текст укладеного сторонами договору, Суд установив наступне:

Відповідно до п 1.3.2 Договору проценти за користування кредитом: 0 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.3.3. Договору встановлена «Стандартна» (базова) процентна ставка за користування кредитом — 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 1.3.3.1 Договору встановлена «Дисконтна» процентна ставка за користування кредитом, яка становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Пункт 1.4. містить наступні умови: «Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору.»

Згідно п. 2.1. Кредит надається строком на 13 (тринадцять діб) днів, (далі – «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

У п. 2.2. Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом.

Згідно п. 2.3. Договору Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Разом з тим, п. 3.4. Договору встановлено, що сукупна вартість кредиту для Позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 3900 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0 грн., або 0% від суми кредиту.

Пунктом 3.5. Договору Сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, установлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2 (два) проценти за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.

Одночасно до тексту Договору включено умову п. 3.5.1., за яким проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Пунктом 3.5.2 Договору обумовлено, що Позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для Позичальника лише як для учасника програми Лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

З вищенаведених умов Договору вбачається, що «Дисконтна» процентна ставка за користування кредитом, яка становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду, підлягає застосуванню лише у випадку своєчасного повернення кредитних коштів у межах «Лояльного періоду» в 13 днів.

Інші наведені умови містять посилання на застосування у випадку прострочення зобов`язання процентної ставки, яка зазначена у трьох варіантах: 2,2% (п. 1.3.3 Договору); 2% та 1,85% (п. 3.5 Договору).

Таким чином, укладений сторонами договір містить суперечливі умови щодо розміру процентної ставки, яка має застосовуватись у випадку порушення позичальником обов`язку повернення коштів у межах «Лояльного періоду» в 13 днів.

Частиною 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку про необхідність застосування процентної ставки 1,85% в межах визначеного п. 2.1 строку кредитування 13 днів.

На підставі вищевикладеного, Суд визначає суму заборгованості Відповідача за процентами в розмірі 937,95 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами Суд відмовляє.

Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Пролонгація строку кредитування має бути оформлена додатковою угодою сторін у формі окремого письмового документу.

Сума заборгованості за тілом кредиту та процентами складає 3900 + 937,95 = 4 837,95 грн. Зазначену суму Суд стягує з Відповідача на користь Позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

До позовної заяви додано Витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 між Позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», Акт №1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026.

Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти заявленого Позивачем розміру витрат на правничу допомогу. Посилався на те, що вважає справедливим та розумним розміром відшкодування суму в 2 500 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, Суд визнає обґрунтованими заперечення представника Відповідача та стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог - в сумі 1 107,81 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 3 607,81 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12,13, 81, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Договором про надання коштів у позику №3476509074-407419 від 24.07.2021 в сумі 4 837 гривень 95 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) відшкодування судових витрат у сумі 3 607 гривень 81 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв