Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №279/3700/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3700/26

Провадження № 2/279/2573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Пацко О.О.,

за участю секретаря Зубкової І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18377,20 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 29.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем укладений Договір позики № 9988658. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало Відповідачеві кредит у розмірі 7000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань, за кредитним договором станом на 13.05.2021 року виникла заборгованість у розмірі 18377,20 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7000 грн та за відсотками у розмірі 11377,20 грн.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020, за яким до останнього перейшло право вимоги за договором позики № 9988658.

13.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підписано Реєстр прав вимоги №116 за Договором факторингу № 10072020, відповідно до якого право вимоги за Договором позики № 9988658 від 29.08.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 18377,20 грн.

За ухвалою суду від 22.06.2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив, в якому зазначив, що проти позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заперечує в частині стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки всупереч вимог законодавства йому було нараховано відсотки як у межах визначеного умовами Договору позики 30-денний строк, так і після закінчення строку його дії, виходячи з наступного. Як зазначено позивачем в позовній заяві, 29.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено Договір позики № 9988658 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у відповідності до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами даного Договору товариство надає відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 7 000,00 грн строком на 30 днів та зі сплатою процентів: за базовою ставкою 1,6 % у день, акційних 0,48% у день, за понад строкове користування коштами 2,7% у день. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у позовній заяві пред`явило до стягнення з відповідача заборгованість за Договором позики №9988658 від 29.08.2020 у загальній сумі 18377,20 грн, яка складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 11377,20 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами, при цьому без розмежування їх правової природи (у межах строку кредитування та після закінчення строку дії договору). За умовами п.4 Паспорту позики сторони погодили строк позики (строк договору) у 30 днів і її орієнтовну загальну вартість в розмірі 8008,00 грн, а положень про порядок пролонгації (автопролонгацїї) даний договір не містить. Водночас зміст наданого позивачем розрахунку заборгованості свідчить про те, що позичальнику були нараховані проценти в загальній сумі 11377,20 грн за період з 29.08.2020 р. по 24.01.2021, хоча в позові зазначено заборгованість до 13.05.2021р., тобто проценти нараховано не за 30 днів, як то передбачено умовами п.4 Паспорту позики. При цьому, згідно з цим розрахунком вказані проценти нараховані саме як за строкове користування позикою, оскільки в графі «Відсотки за понадстрокове корегування» відсутній розмір відсотків. Водночас, в розрахунку за період з 25.01.2021 по 13.05.2021р. також відсутній розмір процентів. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач сплатив 2846,80 грн. (28.09.2020 - 940,80 грн, 07.11.2020 - 1906,00 грн). У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «Профіт Капітал» посилається на п.8.4 Правил (згідно п.4.2 Договору позики Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (додані в електронному вигляді), але вказаний пункт стосується реструктуризації позики, а не порядку нарахування процентів.

Отже, нарахування процентів за користування позикою за Договором позики №9988658 від 29.08.2020 р. за строк 30 днів становить у розмірі 1008,00 грн (33,6 х 30), що з урахуванням тіла позики відповідає орієнтовній загальній вартості позики у 8008,00 грн (7000 + 1008,00), визначеній у п.4 договору. Разом з тим, за наданим позивачем розрахунком відповідач на погашення позики сплатив кошти в загальній сумі 2846,80 грн, які в силу вимог ст.534 ЦК України, ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягають зарахуванню йому в рахунок погашення наявної заборгованості за процентами та тілом кредиту. На підставі наведеного вище, відповідач визнає частково позовні вимоги, а саме загальна сума заборгованості становить 5161,20 грн (8008,00 - 2846,80), з яких: 5161,20 грн. борг за тілом кредиту; 0,00 грн борг за відсотками за користування кредитом.

Щодо понесених по даній справі позивачем ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрат по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, то звертаю увагу суду на те, що дана справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, і така категорія справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором) є типова і поширена, у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, тому прошу зменшити судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Водночас, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.1 ЇЖр). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На підставі зазначеного вище, просив суд, позовні вимоги задовольнити частково.

Дослідивши надані матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підстави своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

29.08.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_2 уклали договір позики № 9988658 за умовами якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.

Основні умови кредитування згідно цього договору: - сума позики - 7000 грн. (п. 2); - дата надання позики 29.08.2020 (п. 2);- дата повернення позики 30.09.2020 (п. 2);- строк позики - 30 днів (п. 2); - базова процентна ставка - 1,6 % в день (п. 2);- процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % в день (п. 2).

29.08.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 грн. (довідка №КД-0000141708/ТНПП від 92.04.2026).

Позивач наразі є новим кредитором відповідача, що підтверджується договором факторингу із додатками.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 18377,20 грн., з них: 7000 грн. - тіло кредиту, 11377,20 грн. - проценти за користування кредитом. Нарахування процентів здійснювалось за період з 29.08.2020 по 15.03.2021 включно.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір позики № 9988658 від 29.08.2020, який за правовою природою є кредитним договором. Матеріалами справи підтверджено підписання ОСОБА_1 електронного договору одноразовим ідентифікатором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування. Договір позики містить всі істотні умови, зокрема розмір наданих в кредит коштів, термін дії договору, визначено розмір відсотків за користування кредитом.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн., взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом, однак не виконав їх.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором.

Доказів повернення отриманих кредитних коштів як первинному кредитору так і позивачу стороною відповідача суду не надано, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 договору № 9988658 від 29.08.2020 встановлено строк кредитування - 30 днів. Дата повернення позики визначена – 30.09.2020.

Цей же пункт містить умови про стандартну фіксовану процентну ставку 1,6% на день та знижену 0,48 % за кожен день користування кредитом.

Як видно з розрахунку заборгованості з 29.08.2020 по 24.01.2021 відповідачу нараховано 11377,20 грн., проте з матеріалів справи встановлено, що строк дії договору закінчився 30.09.2020.

При цьому, відповідно до вимог ст.1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12 та Верховного Суду від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, позивачем не надано належних доказів, що відбулась пролонгація кредитного договору на новий строк, отже нарахування процентів за межами строку, визначеного договором, є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що пролонгація кредитного договору на новий строк не відбулась, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за простроченими процентами за період строку кредитування, терміном 30 днів, тобто з 29.08.2020 по 30.09.2020, що згідно розрахунку позивача становить 3360 грн.

Інші доводи представника відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву спростовуються дослідженими та зазначеними вище матеріалами справи.

Таким чином, встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 4000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9988658 від 29.08.2020 в розмірі 10360,00 грн., судовий збір в сумі 1500,79 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Пацко