Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №403/467/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

11 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 403/467/25

провадження № 22-ц/4809/1219/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2026 року у складі судді Атаманової С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ»), в інтересах якого діє представник за довіреністю Супрун Єлизавета Вікторівна, звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимоги позивач зазначив, що 16 вересня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір згідно поданої заяви №2001974431801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якого відповідачеві видано кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 0,00 грн, який пізніше було збільшено до 24990,08 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09 квітня 2025 року складає 40050,62 грн, з яких 24990,08 грн – заборгованість за кредитом; 15060,54 грн – заборгованість за процентами; 0,00 грн – заборгованість за комісією. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001974431801 від 16 вересня 2021 року у загальному розмірі 40050,62 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Судом встановлено, що 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання заяви №2001974431801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб підтвердив прийняття ним публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі та просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, надати кредитну картку миттєвого випуску № НОМЕР_2 та встановити на його поточний рахунок відкритий за цією заявою кредитний ліміт в сумі 15000,00 грн, із такими умовами кредитування: розрахунковий день та платіжна дата – 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту – 12 місяців з дня надання кредитного ліміту та продовженням дії кредитного ліміту кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному договором комплексного банківського обслуговування; стандартна та реальна процентна ставка – 47,88 % річних (а.с.15).

16 вересня 2021 року ОСОБА_1 своїм підписом також підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначену в паспорті споживчого кредиту, а саме: тип кредиту – кредитна лінія; сума (ліміт) кредиту – 15000,00 грн; строк кредитування – 12 місяців із можливістю продовження на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін; спосіб та строки надання кредиту: шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення банком; стандартна процентна ставка відсотків річних – 47,88 %; тип процентної ставки – фіксована; щомісячна комісія за обслуговування кредиту – 2,99 %; порядок повернення кредиту – щомісячно не пізніше настання платіжної дати, розмір платежів розраховується щомісячно і залежить від суми заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду (включає суму нарахованих процентів за користування кредитом, суми інших обов`язкових платежів) (а.с.16).

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці про збільшення кредитного ліміту, відповідачу на рахунок № НОМЕР_3 16 вересня 2021 року був встановлений кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн, який 14 грудня 2021 року був збільшений до 17000,00 грн, 13 січня 2022 року – до 21000,00 грн, 16 лютого 2022 року – до 25000,00 грн, а станом на 16 березня 2022 року – зменшений до 24990,08 грн (а.с.20).

Факт використання відповідачем, починаючи з 20 вересня 2021 року, наданих банком кредитних коштів, в тому числі шляхом зняття готівки через банкомат, здійснення покупок через POS-термінал, підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, зокрема відсотків (а.с.23-24).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №2001974431801 від 16 вересня 2021 року станом на 09 квітня 2025 року включно загальна сума заборгованості відповідача складає 40050,62 грн, з яких 24990,08 грн – заборгованість за тілом кредиту та 15060,54 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.21-22).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що воно є незаконним та необґрунтованим, враховуючи таке.

По-перше, суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування від позивача первинних бухгалтерських документів.

По-друге, у цій справі відсутні підстави для стягнення відсотків та комісій, враховуючи, що копія «публічної пропозиції» відповідачем не підписана. Окрім того, положення договору про нарахування щомісячної комісії суперечать статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

По-третє, суд прийняв розрахунок банку як беззаперечний доказ та не врахував часткове погашення заборгованості відповідачем 30 вересня 2021 року, 30 листопада 2021 року та 30 грудня 2021 року, тож фактично переклав тягар доведення відсутності боргу на відповідача.

Апеляційний суд не може погодитись з вказаними доводами апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтями 76, 77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, яким була визначена сума кредиту (кредитного ліміту), процентна ставка, графік погашення кредиту і строк погашення заборгованості.

Відповідач був обізнаний про обставини та умови видачі кредиту, оскільки поставив власноручний підпис на заяві №2001974431801 від 16 вересня 2021 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та на паспорті споживчого кредиту (а.с.15-16).

Апеляційний суд звертає увагу, що на час підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб діяли положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини 2 статті 6 якого у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом.

Отже, з внесенням змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» підпис клієнта на публічній частині договору не вимагається, водночас публічна частина договору має бути оприлюднення на веб-сайті.

Тому, договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до положень статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на дату підписання заяви, тобто станом на 16 вересня 2021 року) є публічною частиною договору, до якої приєднався відповідач, підписавши заяву, яка є індивідуальною частиною договору.

У свою чергу, заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) невід`ємно пов`язана із договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (публічна частина) і ОСОБА_1 , підписавши вказану заяву, підтвердив, що він ознайомлений з умовами надання кредиту, зокрема щодо розміру відсоткової ставки.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що позивач надав належні та достатні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачем.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення відсотків та комісій за кредитним договором апеляційний суд до уваги не бере, оскільки при підписанні заяви №2001974431801 від 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 погодився із розміром відсоткової ставки.

Заявою № 2001974431801 від 16 вересня 2021 року визначено, що строк дії кредитного ліміту становить 12 місяців. Зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 у визначеному договором порядку звертався до банку із запереченнями щодо продовження строку кредитування, отже нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у період з 16 вересня 2021 року до 09 квітня 2025 року, є правомірним.

Що стосується комісії, то вимог про її стягнення позивач не заявляв, тому твердження апелянта про невідповідність оскаржуваного рішення положенням Закону України «Про споживче кредитування» не відповідає дійсності.

Колегія суддів також не погоджується з таким доводом апеляційної скарги, як незаконна відмова у витребуванні первинних бухгалтерських документів, оскільки в матеріалах справи наявна виписка по картковому рахунку відповідача (а.с.23-24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (п.п.62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

За таких обставин долучена позивачем виписка по рахунку ОСОБА_1 у сукупності з іншими доказами (зокрема довідкою про збільшення кредитного ліміту, відповідно до якої, станом на 16.03.2022, на картці відповідача встановлений ліміт у розмірі 24990,08 грн) підтверджує рух коштів по картці останнього та наявність заборгованості у загальному розмірі 40050,62 грн. Твердження відповідача про неврахування судом першої інстанції факту часткового погашення заборгованості за договором не відповідає дійсності, оскільки у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено наступне: судом враховується, що у даній справі відповідач здійснював часткове виконання умов кредитного договору шляхом внесення грошових коштів на погашення суми кредиту та процентів за користування кредитом (зокрема, 30.09.2021 – 122,65 грн, 30.11.2021 – 712,42 грн, 30.12.2021 – 585,79 грн).

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів належними, достатніми та допустимими доказами обставини надання кредитних коштів відповідачу. Оскільки відповідач протягом тривалого періоду користувався такими коштами, але належним чином не виконував умови кредитного договору та не повернув грошові кошти, то наявні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника, а новий розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Чельник

Судді С. М. Єгорова

С.І.Мурашко