Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №346/2209/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2209/25

Провадження № 22-ц/4808/1298/26

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В.М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Орешко Любові Логвинівни на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Коваленка Д. С. в місті Коломиї, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Павлюк А. А. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Коломийського міськрайнного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2022 року, було розірвано.

За час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син сторін залишився проживати з позивачкою.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2021 року ухвалено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхнього сина в розмірі 1500 грн щомісячно до досягнення ним повноліття.

Наразі позивачка бажає скористатися своїм правом на зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Враховуючи викладене, представник позивачки просила суд змінити вид та розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які призначені рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2021 року, з твердої грошовї суми у розмірі 1500 грн щомісячно, на аліменти у частці від доходу відповідача у розмірі 1/4 частки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитини повноліття.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .

Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відмовлено у стягненні аліментів у більшому розмірі, зокрема 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення, в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів, в межах суми виплат за один місяць, допущено до негайного виконання.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Суд в обґрунтування рішення зазначив, що зміна способу стягнення аліментів відповідає якнайкращим інтересам дитини та забезпечить визначення їх розміру відповідно до вимог закону, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходив із того, що заявлений позивачкою розмір аліментів необхідно зменшити до 1/5 частки його доходу, оскільки після присудження аліментів змінився його сімейний стан: він став батьком ще однієї дитини, яку також зобов`язаний утримувати відповідно до закону.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвокат Орешко Л. Л. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 , оскільки підстави для зміни способу стягнення аліментів відсутні. Звертаючись із такими вимогами, позивачка не навела належного обґрунтування необхідності зміни способу стягнення аліментів, пославшись лише на те, що це є її імперативним правом. Водночас така зміна фактично призвела до збільшення розміру аліментів.

На думку представника апелянта, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував зазначених обставин та, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив із того, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки, не відповідає вимогам закону. Проте представник апелянта звертає увагу, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів, сама по собі не є підставою для зміни їх розміру відповідно до статті 192 СК України. Для такої зміни необхідна наявність відповідних обставин, зокрема істотне покращення майнового стану платника аліментів.

Разом із тим у справі, яка переглядається, відсутні докази істотного покращення матеріального стану ОСОБА_1 . Навпаки, у суді першої інстанції останній зазначав, що доглядає за малолітнім сином, не має доходів, рухомого чи нерухомого майна, інших активів, а також має зобов`язання за кредитним договором. За таких обставин, на думку представника апелянта, стягнення аліментів у розмірі 1/5 частки всіх доходів платника поставило його сім`ю у скрутне матеріальне становище та призвело до нерівного становища двох інших його дітей порівняно із сином ОСОБА_4 .

Крім того, представник апелянта звертає увагу, що оскаржуваним рішенням суд змінив спосіб стягнення аліментів з 02 травня 2025 року, тобто з дати подання позовної заяви, однак, таке суперечить положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Аналогічні висновки щодо визначення дати, з якої змінюється розмір аліментів, викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 306/2389/16-ц та від 17 грудня 2018 року у справі № 727/6408/16-ц.

Враховуючи наведене, представник апелянта просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також здійснити розподіл судових витрат.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 – адвокат Павлюк А. А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Наголошує, що право обирати спосіб стягнення аліментів та змінювати його належить стягувачу, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним.

Також зазначає, що доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача доходів є безпідставними, оскільки така обставина не звільняє його від передбаченого законом обов`язку утримувати свого малолітнього сина. Крім того, вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку випискам із банківських рахунків відповідача, з яких установлено систематичний рух значних коштів, що, на думку представника позивачки, підтверджує його активну фінансову поведінку, платоспроможність та можливість витрачати кошти у значних розмірах.

Окрім цього, представник позивачки погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру аліментів обґрунтовано враховано зміну сімейного стану відповідача саме у зв`язку з народженням сина ОСОБА_5 , оскільки народження доньки ОСОБА_6 не є новою обставиною, що виникла після ухвалення попереднього рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що аліменти у зміненому розмірі підлягають сплаті з дня ухвалення рішення суду, а не з дати подання позову, вважає безпідставними, оскільки у цій справі заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів, а не про зміну їх розміру.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2021 року, яке набрало законної сили 13 лютого 2021 року, визначено розмір аліментів, які будуть стягуватись із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 гривень щомісячно, до достягнення ним повноліття (а.с.10-12).

На підставі вказаного рішення суду 31 березня 2021 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківької області було видано виконавчий лист (а.с.13-14).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб 12 січня 2023 року, внаслідок чого ОСОБА_7 змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.48).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (а.с. 49, 50).

Відповідно до відповіді Держгеокадастру встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га з кадастровим номером 2623283002:02:001:0093 (а.с.92).

Згідно з відповіддю щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/сум нарахованого доходу, нарахованого подарку та військового збору за період з січня 2019 року по грудень 2023 року ОСОБА_2 одержує дохід у вигляді стипендії та соціальних виплат. За період з січня 2024 року по травень 2025 року ОСОБА_2 не отримувала доходу, а ОСОБА_1 отримував заробітну плату (а.с.97).

Відповідно до відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_2 систематично перетинала державний кордон України і останній раз - 08.01.2026 року (а.с. 134).

Згідно з відповіддю АТ «А-Банк» встановлено, що ОСОБА_1 здійснював фінансові операції 30 травня 2023 року у розмірі 30 000 гривень. Разом з цим 24 березня 2025 року та 30 квітня 2025 року також були здійснені фінансові операції на суму 20235 гривень 60 копійок та 6964 гривні 52 копійки (а.с. 136-159).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини визначає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 180 СК України закріплено обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20), від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19 (провадження №61-18145св20), від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18 (провадження №61-16697св21), від 22 серпня 2022 року у справі №712/6313/21 (провадження №61-3728св22) та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Однак, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181).

У справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2021 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/4.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що зміна способу стягнення аліментів відповідає якнайкращим інтересам дитини та забезпечить визначення їх розміру відповідно до вимог закону. Визначаючи розмір аліментів, суд урахував, що відповідач не надав доказів відсутності у нього можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, зокрема шляхом працевлаштування на іншу, більш оплачувану роботу. Крім того, після ухвалення попереднього рішення про стягнення аліментів змінився сімейний стан відповідача, оскільки він став батьком ще однієї дитини, яку також зобов`язаний утримувати, у зв`язку з чим визначив розмір аліментів у 1/5 частці від його заробітку (доходу).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованими доводи скарги щодо відсутності підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Доводи апеляційної скарги зводяться, зокрема, до того, що позивачка не навела конкретних обставин, які виникли або змінилися після ухвалення попереднього рішення та могли б бути підставою для зміни розміру аліментів, а заявлена нею вимога про зміну способу стягнення аліментів фактично є вимогою про збільшення їх розміру.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що за змістом статті 192 СК України зміна способу стягнення аліментів допускається у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому зміна способу стягнення аліментів сама по собі не суперечить положенням сімейного законодавства та може заявлятися в контексті вимог статті 192 СК України.

Водночас для вирішення питання про зміну розміру аліментів суд має встановити наявність відповідних обставин, передбачених статтею 192 СК України, оцінюючи їх у сукупності з іншими обставинами справи.

У цій справі суд першої інстанції надав оцінку сукупності встановлених обставин, зокрема зміні рівня забезпечення дитини, її віку та пов`язаному з цим збільшенню потреб, частим виїздам позивачки за кордон, зміні сімейного стану відповідача, відсутності у нього постійної роботи, руху коштів на його рахунках та іншим обставинам, які мають значення для визначення розміру аліментів.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів у розмірі 1500 грн щомісячно потреби дитини істотно зросли. Встановлена раніше сума аліментів на цей час є недостатньою для забезпечення належних умов її життя, розвитку та харчування з огляду, зокрема, на збільшення витрат, пов`язаних із віком дитини, підвищенням цін на товари та послуги, необхідні для забезпечення її потреб, а також зміною економічних умов.

Посилання апелянта на погіршення його матеріального становища після ухвалення попереднього рішення не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки при визначенні розміру аліментів судом було враховано матеріальне та сімейне становище обох батьків, а також потреби дитини. Зміна сімейного стану відповідача у зв`язку з народженням ще однієї дитини також була врахована судом при визначенні частки аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений ним розмір аліментів у частці 1/5 заробітку (доходу) відповідача відповідає встановленим у справі обставинам, забезпечує дотримання принципу рівності батьків щодо обов`язку утримувати дитину та водночас враховує наявність у відповідача обов`язку щодо утримання ще однієї дитини.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для зміни способу стягнення аліментів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції моменту, з якого підлягають стягненню аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Оскільки до ухвалення оскаржуваного рішення аліменти стягувалися з відповідача у твердій грошовій сумі, зміна способу їх стягнення шляхом визначення частки від заробітку (доходу) має здійснюватися з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Відтак у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зазначенням у резолютивній частині рішення про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача саме з дня набрання рішенням суду законної сили, а не з дня подання позову.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення моменту, з якого підлягають стягненню аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача, а в решті – залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитини повноліття».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта