Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №638/10720/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/10720/26

Провадження № 2/638/8386/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 20.12.2025 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договір про надання кредиту № 47911-12/2025, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 26350,00 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 10000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам становить 10350,00 грн., заборгованість за комісією 1000,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями становить 5000,00 грн. які разом з судовим збором у розмірі 2662,40 грн. та витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» просило стягнути з відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача в позові просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак він в судове засідання не з`явився, причини не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин судом, згідно ч. 2 ст. 247, ст.ст. 280-281 ЦПК України, постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

20.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 складено договір про надання кредиту № 47911-12/2025 (далі за текстом – Кредитний договір). Укладання даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладення кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Y735.

З заяви-анкети вбачається, що ідентифікатор було направлено на телефонний номер: НОМЕР_1 .

За умовами кредитного договору від 20.12.2025, позивач мав надати відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 10000,00 грн. строком на 120 днів, дата погашення кредиту визначена 18.04.2026, на рахунок до електронного платіжного засобу: 5168-18ХХ-ХХХХ-5130, а відповідач мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за денною процентною ставкою – 0,9 % за день користування кредитними коштами, комісія за надання кредиту 10,00 % від суми наданого кредиту, що становить 1000,00 грн. Повернення кредиту передбачено здійснити згідно графіку, наведеному в додатку №1 до договору. (п.п. 1.1-1.4, 1.6 Кредитного договору).

Пунктом 5.3 Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення сплати платежів встановлених графіком, що зазначений у додатку №1 до Договору, позикодавець нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості – на наступний день після терміну сплати, встановленого у графіку, за відповідний розрахунковий період, та до дати погашення заборгованості.

Електронний кредитний договір, згідно умов розділу 2 кредитного договору мав укладатся наступним чином: товариство здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта одним із наступних способів: отримання інформації через систему BankID НБУ або отримання даних та фінансового номера з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, ОТП-пароля, надісланого установою на фінансовий номер (п. 2.1). Видача кредитів клієнту здійснюється онлайн через вебсайт кредитодавця або через мобільний застосунок (п. 2.2). Для створення особистого кабінету на сайті товариства клієнт вводить свій особистий або фінансовий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з СМС повідомлення, або приймає вхідний дзвінок від товариства з одноразовим входом (п. 2.5). Клієнт заповнює заявку-анкету на отримання кредиту (п. 2.7). Після успішної проходження верифікації, товариство в особистому кабінеті робить пропозицію про укладення електронного договору (оферту) у формі Договору про надання кредиту, який містить всі істотні умови (п. 2.13). У разі готовності клієнта прийняти пропозицію, клієнту надсилається код з повідомленням з одноразовим ідентифікатором або він отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий код у відповідне поле (п. 2.16).

На підтвердження перерахування коштів позивачем додано квитанцію iPay.ua № 955202445 від 20.12.2025 згідно з якої 20.12.2025 о 15 год. 45 хв. здійснено виплату на картковий рахунок НОМЕР_2 у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 47911-12/2025 від 20.12.2025. Згідно даного розрахунку заборгованість по кредитному договору складає: 26350,00 грн. станом на 22.04.2025, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн., відсотки – 10350,00 грн., комісія 1000,00 грн. штрафи 5000,00 грн. Період нарахування відсотків: з 20.12.2025 по 22.04.2026. Суми заборгованості узгоджуються з умовами Кредитного договору.

Відповідач не здійснював сплату кредиту, комісії та відсотків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

У позовній заяві позивач зазначає, що Кредитний договір було укладено відповідачем шляхом підписання даних документів одноразовим ідентифікатором при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов названого договору. Разом з тим, жодним доказом не визначено яким чином відповідачем отримано одноразові ідентифікатори, зокрема на який номер телефону направлялось повідомлення з цими ідентифікаторами чи були отриманні дані через систему BankID НБУ або отримання даних з бюро кредитних історій та належність такого телефонного номеру саме відповідачу.

За правилами частин 1-3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті 1 названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій частиною 1 статті 9 даного закону визначено первинні документи.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Однак, на момент розгляду справа не містить документів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок відповідача за Кредитним договором.

У відповідності до висновку Верховного суду доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова від 30.01.2018 справа № 161/16891/15-ц).

Квитанцію iPay.ua № 955202445 від 20.12.2025 здійснено зарахування грошових коштів у сумі 10000,00 грн. суд не може прийняти в якості належного доказу перерахування коштів, адже з неї не вбачається, що притаманне первинним документам. Даний документ є похідним від первинних, як і інші документи в справі не свідчать вона про належність саме відповідачу платіжної карти 5168-18ХХ-ХХХХ-5130, не ідентифікує отримувача. Крім того, відповідність даного номера банківської картки номеру, що вказаний в Кредитному договорі: 5168-18ХХ-ХХХХ-5130, можна лише припускати.

За принципом змагальності позивач мав довести ті обставини на які посилаєтся в позові. При цьому принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Використання концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем є не припустимим. (висновок Великої плати Верховного суду від 18.03.2020 справа № 129/1033/13-ц).

У цій справі мало бути доведено, що саме відповідач здійснив вхід у інформаційну систему позивача, отримав код підтвердження (одноразовий ідентифікатор), ввів його та прийняв умови договору. Для підтвердження цього факту можуть використовуватися такі докази як: журнали подій системи (лог-файли); відомості про надсилання SMS-коду на конкретний номер телефону; первинні банківські документи, які підтверджують отримання або використання коштів, оплату товару чи послуг.

Наведених належних і достатніх доказів позивачем на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин у даній справі не надано. А в силу приписів ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин в позові слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого ЦПК України строку, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, ЄДРПОУ 44022416.

Представник позивача: Кононенко Єгор Олегович, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено: 11.09.2026.

Суддя В. В. Гребенюк