Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №387/1042/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 387/1042/26

провадження №: 2/398/4602/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"09" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, представник позивача Морозова Аліна Дмитрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” 28 червня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 743,56 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.08.2025 року сторони уклали в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1594-4642 на суму 10 600,00 грн строком на 365 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані на її банківську платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, здійснивши погашення лише частково, у зв`язку з чим станом на 05.05.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 743,56 грн, з якої: за кредитом — 4 341,75 грн, за нарахованими процентами — 7 123,43 грн, за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України — 3 278,38 грн. Направлена відповідачу вимога про дострокове повернення кредиту залишена без задоволення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позовну заяву подано до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області. Ухвалою цього суду від 13 липня 2026 року у справі № 387/1042/26 (провадження № 2/387/1023/26) справу передано за територіальною підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, куди матеріали справи надійшли 07 серпня 2026 року.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася; разом із позовною заявою подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача і проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про виклик у судове засідання надіслано їй рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання — АДРЕСА_1 . Цю адресу суд встановив за відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 3009674 від 09 липня 2026 року. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення «адресат відсутній». Про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляла.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України за відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає. За таких обставин суд вважає відповідача повідомленою про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Установлений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив, проте відзиву на позовну заяву відповідач не подала. У судове засідання 04 вересня 2026 року відповідач не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила; заяв і клопотань від неї не надходило.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280 — 281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” виконало обов`язок надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Паспорт підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а зі сторони кредитодавця — кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

29 серпня 2025 року о 16 год. 07 хв. сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який складається з Договору про відкриття кредитної лінії № 1594-4642 продукту «MiniKasa», Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорта споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за договором (графіка платежів). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3746. До укладення договору кредитодавець здійснив дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника шляхом отримання її ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України. Додаткових угод до Договору сторони не укладали.

Договором встановлені такі умови кредитування:

— сума кредиту — 10 600,00 грн (п. 4.1 Договору);

— строк кредитування — 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту — 28 серпня 2026 року (п. 4.14 Договору);

— базовий період сплати процентів — 28 календарних днів (п. 4.8 Договору);

— тип процентної ставки — фіксована; стандартна процентна ставка — 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору і 0,74 % за кожен день починаючи зі 181 календарного дня (п. 4.10 Договору);

— комісія за видачу кредиту — 15,00 % від суми виданого кредиту, що становить 1 590,00 грн, нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 4.11 Договору);

— денна процентна ставка — 0,918 %; реальна річна процентна ставка — 3 307,58 %; загальні витрати за кредитом — 35 501,87 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 46 101,87 грн (п. п. 4.15 — 4.18 Договору);

— проценти річних у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на випадок прострочення (п. 8.2 Договору) — у сумі, що не перевищує 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а сукупно з іншими платежами за порушення зобов`язання — не більше половини суми одержаного кредиту;

— право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення сплати процентів або комісії на строк понад один календарний місяць (п. 8.3 Договору);

— спосіб перерахування коштів — безготівковий переказ на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6 Договору).

У розділі 13 Договору відповідач зазначила номер належного їй особистого електронного платіжного засобу — НОМЕР_1 .

На виконання умов Договору позивач 29 серпня 2025 року перерахував відповідачу 10 600,00 грн. Це підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту № 1594-4642 та квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (код ЄДРПОУ 35442539) вих. № 411808-1665523106-07052026 від 07.05.2026 про підтвердження успішної оплати, засвідченою кваліфікованим електронним підписом, у якій зазначено: номер транзакції 1665523106, суму 10 600,00 грн, дату і час виконання платіжної операції — 29.08.2025 о 16 год. 07 хв., номер картки отримувача НОМЕР_2 , статус «Виконано» та призначення платежу — «Видача кредитних коштів за договором 1594-4642, 2025-08-29, ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_3 ». Згідно зі змістом цієї квитанції переказ здійснено на підставі укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» і позивачем договору № 02.06.2020 від 10.06.2020, а сама квитанція видана небанківським надавачем платіжних послуг, про що свідчить наведене в ній застереження про таємницю надавача платіжних послуг у розумінні ст. 70 Закону України «Про платіжні послуги» та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених постановою Правління Національного банку України № 147 від 14.07.2022.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості за розрахунком позивача.

Перший базовий період сплати процентів завершився 25 вересня 2025 року. Обов`язковий платіж за цей період відповідач не сплатила, унаслідок чого з 26 вересня 2025 року допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Після кожного з двох здійснених нею надалі платежів прострочення припинялося і виникало знову з наступного дня після закінчення чергового базового періоду — з 01 листопада 2025 року та з 02 грудня 2025 року.

Відповідач здійснила два платежі: 03 жовтня 2025 року — 12 274,80 грн і 03 листопада 2025 року — 3 093,44 грн, а всього 15 368,24 грн. Ці кошти позивач спрямував на погашення комісії за видачу кредиту — 1 590,00 грн, процентів за користування кредитом — 5 498,37 грн, процентів річних за п. 8.2 Договору — 2 021,62 грн і частини суми кредиту — 6 258,25 грн. Надалі платежі від відповідача не надходили.

Станом на 05.05.2026 позивач визначив заборгованість у розмірі 14 743,56 грн: за кредитом — 4 341,75 грн; за процентами за користування кредитом — 7 123,43 грн (нараховано 12 621,80 грн, погашено 5 498,37 грн); за процентами річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України — 3 278,38 грн (нараховано 5 300,00 грн, погашено 2 021,62 грн). Комісію за видачу кредиту погашено повністю, до стягнення її не заявлено; неустойка (штраф, пеня) не нараховувалася.

Проценти за користування кредитом нараховано на непогашений залишок суми кредиту за період з 29.08.2025 по 04.05.2026 за ставками 1,00 % на день по 24.02.2026 і 0,74 % на день з 25.02.2026, як це передбачено п. 4.10 Договору.

Проценти річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано лише за дні прострочення — а всього за 49 днів у межах часу з 26.09.2025 по 08.01.2026 — із розрахунку 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен такий день. Після досягнення 08 січня 2026 року загальної суми 5 300,00 грн, що становить половину суми одержаного кредиту, нарахування зупинено.

Кредитодавець направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту від 07 травня 2026 року, яка залишена без задоволення.

Власного контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надала.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про споживче кредитування” договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про електронну комерцію”. За ч. 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; за ч. 1 ст. 12 моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про електронну комерцію” розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; згідно з ч. 3 цієї статті особа, яка отримала плату відповідно до умов електронного договору, надає документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто; у цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування” до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 4 цієї статті денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, а згідно з ч. 5 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про споживче кредитування” у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу — прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти; у другу чергу — сума кредиту та проценти; у третю чергу — неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України “Про споживче кредитування” у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором; такі платежі здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено: «Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України» (пункт 115).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд виснував, що за наявності позову кредитора про стягнення заборгованості суд має самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту, зменшивши обсяг заборгованості на суми зарахованих кредитором платежів на погашення процентів та неустойки.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Факт його укладення підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором A3746, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки. Відповідач була обізнана з умовами кредитування, у тому числі щодо процентів, комісії за видачу кредиту та наслідків прострочення, і погодилася з ними.

Належне виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконану платіжну операцію. Ця квитанція складена на виконання ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», підтверджує завершення платіжної операції із зазначенням її дати, часу, унікального номера, суми та отримувача, а відповідно до п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа. Суд враховує, що зазначений у квитанції номер електронного платіжного засобу отримувача збігається з номером картки, який відповідач самостійно вказала у розділі 13 Договору як належний їй, ім`я та реєстраційний номер облікової картки платника податків отримувача збігаються з даними відповідача, а призначення платежу містить посилання на номер і дату спірного кредитного договору. Час виконання платіжної операції (16 год. 07 хв.) збігається з часом укладення договору. Здійснення переказу залученою позивачем платіжною установою, а не самим позивачем, відповідає ч. 1 ст. 528 ЦК України.

Щодо підстав для повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суму кредиту і процентів у встановлені строки не сплатила. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача не надала.

Відповідач допустила прострочення сплати процентів на строк понад один календарний місяць, у зв`язку з чим кредитодавець, скориставшись правом, передбаченим п. 8.3 Договору та ч. 4 ст. 16 Закону України “Про споживче кредитування”, направив їй вимогу від 07.05.2026 про дострокове повернення кредиту, яка залишена без задоволення. Крім того, погоджений сторонами строк кредитування сплив 28 серпня 2026 року, тобто до дня ухвалення цього рішення, а тому сума кредиту підлягає поверненню і за загальним правилом ст. 530 ЦК України.

Щодо процентів за користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховані на непогашений залишок суми кредиту за фіксованими ставками, передбаченими п. 4.10 Договору, виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а їх нарахування зупинено 04.05.2026.

Погоджена сторонами денна процентна ставка 0,918 % не перевищує граничного розміру 1 %, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування”, який діяв на дату укладення договору.

Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

Нарахування комісії за видачу кредиту відповідало умовам договору та вимогам закону, оскільки її прямо передбачено п. 4.11 Договору, включено до загальних витрат за споживчим кредитом у розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування”, враховано при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки і відображено у Паспорті споживчого кредиту; комісія є одноразовою, утриманою в момент видачі кредиту. Комісію погашено в повному обсязі, і до стягнення її не заявлено.

Таким чином, методика і ставки нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам Договору та вимогам закону. Разом з тим розмір заборгованості за цими процентами і за сумою кредиту підлягає визначенню з урахуванням висновків суду, викладених нижче.

Щодо процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вимога про стягнення 3 278,38 грн процентів річних, нарахованих на підставі п. 8.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає право сторін договору встановити інший розмір процентів річних, ніж три проценти. Пунктом 8.2 Договору сторони погодили такий інший розмір, обмеживши його 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язання — половиною суми одержаного кредиту. Правову природу такої домовленості визначено у пункті 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16: це домовленість про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, тобто про міру цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Сам позивач заявив цю суму саме як проценти річних за ст. 625 ЦК України, а не як плату за користування кредитом, а п. 8.2 Договору вміщено у розділі 8 «Інформація про наслідки невиконання або неналежного виконання Позичальником обов`язків за Договором».

Із розрахунку позивача вбачається, що ці проценти нараховано саме за прострочення виконання грошового зобов`язання — за 49 днів прострочення трьома періодами у межах часу з 26 вересня 2025 року по 08 січня 2026 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває дотепер. Отже, і кожен день, у який відповідач допустила прострочення, і всі три періоди, за які позивач нарахував спірні проценти, припадають на час дії воєнного стану.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану. Крім того, ця норма прямо називає саме відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, тобто охоплює спірні нарахування безпосередньо, а не за аналогією.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 29.08.2025 року не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Та обставина, що сукупний розмір нарахованих позивачем процентів річних не перевищує половини суми одержаного кредиту, тобто не виходить за межу, встановлену ч. 2 ст. 21 Закону України “Про споживче кредитування”, на наведені висновки не впливає: додержання граничного розміру відповідальності не усуває дії норми, яка звільняє позичальника від цієї відповідальності взагалі.

За таких обставин позовна вимога про стягнення процентів річних у розмірі 3 278,38 грн задоволенню не підлягає.

Щодо зарахування коштів, сплачених на підставі ст.625 ЦК України, та розміру заборгованості.

Судом встановлено, що зі сплачених відповідачем 15 368,24 грн позивач спрямував 2 021,62 грн на погашення нарахованих за п. 8.2 Договору процентів річних.

Оскільки відповідач звільнена від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а нараховані за прострочення платежі підлягали списанню кредитодавцем, обов`язку зі сплати цих процентів у відповідача не виникло. Отже, зазначені кошти одержані позивачем без достатньої правової підстави, а їх зарахування в рахунок зобов`язання, від виконання якого позичальник звільнена законом, не може бути визнане правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про споживче кредитування” у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, у другу — сума кредиту та проценти, і лише в третю — неустойка та інші платежі відповідно до договору. Оскільки вимоги третьої черги у цих правовідносинах не виникли, сплачені відповідачем кошти підлягали зарахуванню в погашення процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та суми кредиту.

За наявності позову кредитора про стягнення заборгованості суд має самостійно здійснити перерахунок такої заборгованості, зменшивши її обсяг на суми, які кредитор зарахував на погашення платежів, що не підлягали сплаті. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21. Такий перерахунок не є виходом за межі позовних вимог, оскільки суд не присуджує нічого понад заявлене, а перевіряє обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості й відокремлює правомірну її частину від неправомірної.

Здійснивши власний поденний розрахунок на підставі умов Договору та наданого позивачем розрахунку, за формулою «залишок заборгованості ? процентна ставка ? кількість днів періоду», із щоденним округленням до копійки, застосованим так само, як у розрахунку позивача, суд встановив таке.

Платежем від 03 жовтня 2025 року у розмірі 12 274,80 грн підлягали погашенню нараховані за 36 днів (з 29.08.2025 по 03.10.2025) проценти за користування кредитом у розмірі 3 816,00 грн та комісія за видачу кредиту в розмірі 1 590,00 грн, а решта — 6 868,80 грн — сума кредиту. Залишок суми кредиту після цього платежу становив 10 600,00 ? 6 868,80 = 3 731,20 грн.

Платежем від 03 листопада 2025 року у розмірі 3 093,44 грн підлягали погашенню нараховані за 31 день (з 04.10.2025 по 03.11.2025) на залишок 3 731,20 грн проценти за користування кредитом у розмірі 1 156,61 грн, а решта — 1 936,83 грн — сума кредиту. Залишок суми кредиту після цього платежу становив 3 731,20 ? 1 936,83 = 1 794,37 грн.

За період з 04 листопада 2025 року по 04 травня 2026 року на залишок суми кредиту 1 794,37 грн підлягали нарахуванню проценти за користування кредитом: за ставкою 1,00 % на день, тобто по 17,94 грн за день, з 04.11.2025 по 24.02.2026 (113 днів) — 2 027,22 грн; за ставкою 0,74 % на день, тобто по 13,28 грн за день, з 25.02.2026 по 04.05.2026 (69 днів) — 916,32 грн. Разом 2 943,54 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить: за кредитом — 1 794,37 грн, за процентами за користування кредитом — 2 943,54 грн, а всього 4 737,91 грн. Ці суми і підлягають стягненню, а в решті позовних вимог на суму 10 005,65 грн слід відмовити.

Висновок.

Ураховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 737,91 грн, що складається із заборгованості за кредитом — 1 794,37 грн та заборгованості за нарахованими процентами — 2 943,54 грн; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 32,14 % заявлених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 855,57 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 45743 від 09 червня 2026 року).

Доказів наявності інших витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, позивач не надав.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 131, 133, 141, 259, 263 — 265, 280 — 282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1594-4642 від 29 серпня 2025 року у розмірі 4 737 (чотири тисячі сімсот тридцять сім) гривень 91 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 57 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський