Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №398/5091/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5091/26

провадження №: 2/398/4496/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"09" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача — адвокат Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 31 липня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 590,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 101166043, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані на платіжну картку, реквізити якої він самостійно вказав. 29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 15 липня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 34 590,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту — 3 000,00 грн, простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту — 690,00 грн, простроченої заборгованості за процентами — 24 900,00 грн та заборгованості по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання — 6 000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів і витребувано в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» відомості про емісію платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача та про зарахування на неї кредитних коштів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судові повістки разом з копією ухвали про відкриття провадження надіслані йому за адресою зареєстрованого місця проживання — АДРЕСА_1 — та за адресою фактичного проживання — АДРЕСА_2 . Обидві адреси суд встановив за відповіддю старости Шарівського старостинського округу Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 04 серпня 2026 року № 48 на запит суду. До суду повернулися зворотні поштові повідомлення з розписками про особисте вручення відповідачу судових повісток 08 серпня 2026 року.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280–281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору.

06 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець, код ЄДРПОУ 40484607) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 101166043 з додатками — графіком платежів, заявою на отримання кредиту та додатковими контактними даними позичальника. До укладення договору відповідач отримав паспорт споживчого кредиту від 06 квітня 2024 року.

Відповідач прийняв (акцептував) запропоновану кредитодавцем оферту, підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 786343, надісланим йому у СМС-повідомленні 06 квітня 2024 року о 15 год 44 хв на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується відміткою на кожній сторінці договору та довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» від 02 червня 2026 року. З боку кредитодавця договір підписаний електронним підписом уповноваженого працівника з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договором погоджено такі умови кредитування:

— сума (загальний розмір) кредиту — 3 000,00 грн (п. 1.2);

— строк, на який надається кредит, — 345 днів, починаючи з 06 квітня 2024 року; дата остаточного погашення заборгованості — 17 березня 2025 року (п. 1.3, 1.4);

— процентна ставка протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (15 днів), — 730,00 % річних (п. 1.5.2); протягом решти строку кредитування — 912,50 % річних (п. 1.5.3); тип процентної ставки — фіксована (п. 1.6);

— база нарахування процентів — фактична кількість днів у місяці, 365 днів у році; нарахування здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату остаточного погашення заборгованості включно, на залишок фактичної заборгованості за кредитом; після спливу строку кредитування нарахування процентів припиняється (п. 2.2.2, 2.2.3);

— комісія за надання кредиту — 690,00 грн, що нараховується за ставкою 23,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту договором не передбачена;

— денна процентна ставка — 2,04 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 192 472,93 %; загальні витрати за споживчим кредитом — 21 142,50 грн (п. 1.5);

— штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів (п. 4.1);

— проценти за ставкою 912,50 % річних, які кредитодавець має право нараховувати щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом як проценти за порушення грошового зобов`язання; договором прямо визначено, що ця умова встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.2);

— сукупна сума платежів за п. 4.1 і 4.2 договору не може перевищувати подвійної суми, одержаної позичальником за договором, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати (п. 4.3);

— спосіб надання кредиту — безготівково на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Видача кредитних коштів.

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 3 000,00 грн на зазначену в п. 2.1 договору платіжну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 86392913 від 06 квітня 2024 року з призначенням платежу «Кошти згідно договору 101166043».

Одержання відповідачем цих коштів підтверджується наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів документами АТ «Ощадбанк» (лист від 19 серпня 2026 року, вх. № 25531/26-Вх від 25 серпня 2026 року): в установі банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відкрито рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 ; згідно з платіжною інструкцією (МО) № 1555095128712 від 07 квітня 2024 року та випискою по цьому рахунку за період з 06 по 13 квітня 2024 року 08 квітня 2024 року о 06 год 28 хв 04 сек на нього зараховано 3 000,00 грн.

Номер емітованої на ім`я відповідача платіжної картки повністю відповідає її замаскованому номеру НОМЕР_1 , зазначеному в п. 2.1 кредитного договору і в заяві на отримання кредиту.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною первісним кредитором за період з 06 квітня 2024 року по 29 серпня 2024 року, платежів у рахунок погашення заборгованості відповідач не здійснював; за цей період нараховано комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, штраф за п. 4.1 і проценти за п. 4.2 договору.

Станом на дату відступлення права вимоги (29 серпня 2024 року) заборгованість відповідача, зафіксована у витягу з реєстру боржників, становила 19 590,00 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту — 3 000,00 грн, за комісією за надання кредиту — 690,00 грн, за процентами — 9 900,00 грн, по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання — 6 000,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунка, складеною позивачем станом на 15 липня 2026 року, заборгованість відповідача становить 34 590,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 3 000,00 грн, за комісією за надання кредиту — 690,00 грн, за процентами — 24 900,00 грн, по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання — 6 000,00 грн.

Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Перехід права вимоги.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, за яким кредитор передав новому кредиторові за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрах боржників. Право кредитодавця відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника передбачене п. 3.2.6 кредитного договору.

Передання реєстрів боржників оформлено актом приймання-передачі від 29 серпня 2024 року. Наявність у переданому реєстрі вимоги до відповідача підтверджується витягом з реєстру боржників, який містить дані відповідача, номер і дату кредитного договору, суму виданого кредиту та складові заборгованості. Оплату відступлених прав вимоги позивач здійснив згідно з платіжною інструкцією № 5483 від 29 серпня 2024 року.

01 липня 2026 року позивач надіслав відповідачу претензію про погашення заборгованості в розмірі 34 590,00 грн.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів.

Суд встановив, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі договору про споживчий кредит № 101166043 від 06 квітня 2024 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування і погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором 786343, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 86392913 від 06 квітня 2024 року, а фактичне одержання коштів відповідачем — витребуваними судом документами АТ «Ощадбанк», згідно з якими 08 квітня 2024 року на відкритий на ім`я відповідача рахунок, до якого емітовано вказану в п. 2.1 договору платіжну картку, зараховано 3 000,00 грн. Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним.

Щодо переходу права вимоги.

Враховуючи, що до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений належними доказами — самим договором, актом приймання-передачі реєстрів боржників, витягом з реєстру боржників і платіжною інструкцією про оплату відступлених прав, — позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання.

Щодо основного боргу і комісії за надання кредиту.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, кредит у встановлений строк не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн, яка підлягає стягненню.

Комісія за надання кредиту в розмірі 690,00 грн визначена в п. 1.5.1 кредитного договору, погоджена сторонами у фіксованому розмірі, нарахована одноразово в момент видачі кредиту та включена до розрахунку реальної річної процентної ставки і загальних витрат за споживчим кредитом. Договором визначено й послугу, за яку передбачено її сплату, — підготовка, організація та надання кредитодавцем фінансової послуги. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, а тому вимога про стягнення 690,00 грн комісії є правомірною.

Щодо процентів за користування кредитом.

Проценти в розмірі 24 900,00 грн нараховані за фіксованими ставками, погодженими сторонами в п. 1.5.2 і 1.5.3 договору, і на базу розрахунку, визначену п. 2.2.2 договору, за період з 07 квітня 2024 року по 17 березня 2025 року, тобто в межах строку кредитування, встановленого п. 1.3 і 1.4 договору. Заявлений розмір процентів не перевищує максимально можливого нарахування за умовами договору, яке за 345 днів строку кредитування і за відсутності будь-яких платежів позичальника становило б 25 650,00 грн.

Граничного розміру денної процентної ставки кредитодавцем не перевищено: відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення договору максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %, а визначена в п. 1.5 договору денна процентна ставка становить 2,04 %.

Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача в цій частині відповідач суду не надав, свого контррозрахунку не подав. За таких обставин проценти в розмірі 24 900,00 грн нараховані відповідно до умов договору та вимог закону і підлягають стягненню.

Щодо неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання.

Натомість вимога про стягнення 6 000,00 грн заборгованості по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

Ця вимога охоплює дві передбачені договором складові: штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення строку платежу (п. 4.1) і проценти за ставкою 912,50 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості (п. 4.2). Обидві складові є мірами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання: штраф — неустойкою в розумінні ч. 1 ст. 549 і п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, а проценти за п. 4.2 — відповідальністю за ст. 625 ЦК України, на що прямо вказано в самому цьому пункті договору. Із відомості про щоденні нарахування вбачається, що ці суми нараховано за прострочення сплати чергових платежів, починаючи з 28 квітня 2024 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Отже, увесь період, за який нараховано спірні суми, припадає на час дії воєнного стану.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем. Норма прямо називає обидві складові заявленої вимоги.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не містить обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення допущене в період дії воєнного стану.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 06 квітня 2024 року не поширюється; пункт 6-1 цього розділу тим же Законом виключено. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Такий підхід відповідає й усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення 6 000,00 грн заборгованості по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

Висновок.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 590,00 грн, що складається з заборгованості за сумою кредиту — 3 000,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту — 690,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом — 24 900,00 грн; у задоволенні вимоги про стягнення 6 000,00 грн заборгованості по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 82,65 % заявлених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 200,58 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 44641 від 27 липня 2026 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер адвоката Усенка М.І. серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року, акт наданих послуг № Д/28309 від 15 липня 2026 року та детальний опис наданих послуг до нього, відповідно до яких позивачу надано послуги на загальну суму 8 000,00 грн за 6 год 30 хв роботи адвоката.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката і може з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, обмежити їх розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, того, що справа є малозначною і розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. З урахуванням пропорції задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 141 ЦПК України) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 132,70 грн цих витрат.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 259, 263–265, 280–282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101166043 від 06 квітня 2024 року в розмірі 28 590 (двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: судовий збір у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) гривень 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 132 (чотири тисячі сто тридцять дві) гривні 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський