Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №391/225/26 — Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/225/26

Провадження № 1-кп/391/63/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2026 р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілих – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Компаніївського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червоновершка, Компанійського району, Кіровоградської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , солдат резерву, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

02.10.2007 р. вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком 4 роки; на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

27.06.2008 вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 8 років. Звільненого 07.11.2013 УДО на 1 рік 10 місяців 25 днів;

19.08.2014 вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 2 роки;

16.10.2014 вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області за ч. 2,3 ст. 185, ч.1 ст. 395, на підставі ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 4 роки 9 місяців; звільненого 17.09.2018 УДО на 4 міс. 3 дні;

08.10.2019 вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області за ч. 2,3 ст. 185, ч.1 ст. 395, на підставі ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

10.12.2019 вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 1,2 ст. 125 КК України, на підставі ч.1,4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці;

16.01.2020 вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185 КК України, на підставі ст. 71, ч. 4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

28.04.2021 вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 4 роки; звільненого 28.10.2022 р. УДО на 10 місяців 8 днів;

12.05.2023 вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області за ч.1 ст. 125, ч.4 ст.185 КК України, на підставі ст.70, 71 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Звільненого 04.11.2024 на підставі закону України №3886-ІХ;

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч.5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.27.06.2025 ОСОБА_6 , на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», призваний по мобілізації до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 07.07.2025, солдата резерву ОСОБА_6 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а також визнано таким, що справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків на посаді солдата резерву.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відтак, з 07.07.2025, тобто, ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 1, ч. З, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Однак ОСОБА_6 , 09.07.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частин НОМЕР_1 , діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: населений пункт АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби та ухилявся від проходження служби, а також знаходячись по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту встановлення його місця перебування, працівниками відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, 07 січня 2026 року.

2.Крім цього, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, проходячи військову службу на посаді солдата резерву, 31 грудня 2025 року, близько 23 години 00 хвилин, більш точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено, перебував в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , разом із потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Знаходячись в одній кімнаті вище вказаного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 , виник конфлікт.

На грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та маючи намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , кулаком наніс не менше двох ударів в область ребер з лівої сторони, після чого взяв у руки металеву кочергу, наніс нею не менше трьох ударів в область ребер з лівої сторони потерпілому ОСОБА_8 , який в цей час знаходився в положенні лежачи на ліжку на правому боці.

Потерпілий ОСОБА_8 , захищаючись від протиправних дій ОСОБА_6 , змінив своє положення та розташувався сидячи на ліжку.

Далі, ОСОБА_6 , продовжуючи свої дії спрямовані на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , кулаком наніс не менше двох ударів в область ребер з правої сторони. Довівши свій злочинний намір до кінця, ОСОБА_6 самостійно залишив домоволодіння.

Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 у вигляді: переломів 8,9,10,11,12-го ребер зліва, які відповідно до висновку експерта ДСУ Кіровоградського обласного бюро СМЕ», відносяться до категорії середнього ступені тяжкості, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.10.1995 року.

3. Крім цього, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, проходячи військову службу на посаді солдата резерву, 01 січня 2026 року, в обідній час доби, більш точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено, перебував в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , де разом із господарем вказаного домоволодіння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вживали алкогольні напої.

Під час спільного відпочинку та розпиття алкогольних напоїв, між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_10 , виник конфлікт.

На грунті раптово виниклих неприязних відносин, 01.01.2026 у вечірній час доби, часу більш точніше в ході проведення досудового розслідування не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та маючи намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_6 обома руками схопив ОСОБА_10 , за одяг в ділянці грудей та із застосуванням фізичної сили, витягнув його з будинку на подвір`я, та знаходячись на подвір`ї, кулаком правої руки наніс удар в ліву ділянку обличчя та кулаком лівої руки в праву ділянку обличчя, після чого правою верхньою кінцівкою, зігнутою в ліктьовому суглобі наніс ОСОБА_10 один удар в ділянку грудної клітки, внаслідок якого останній впав на ґрунтове покриття подвір`я. Після цього, коли ОСОБА_10 знаходився в положенні лежачи на спині, ОСОБА_6 правою ногою, взутою в зимове взуття, спочатку наніс йому один удар в потиличну ділянку голови та два удари в ділянку спини. Далі ОСОБА_10 скрутився та руками закрив обличчя, а ОСОБА_6 почав правою ногою, взутою в зимове взуття, хаотично наносити удари ОСОБА_10 в ділянку голови, обличчя, живота та ребер з обох боків загальною кількістю не менше 7 ударів, точну кількість ударів в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим. Далі, зрозумівши, що ОСОБА_10 знаходиться в непритомному стані (не здійснював активних рухів), ОСОБА_6 покинув вказане домоволодіння та направився у напрямку домоволодіння, в якому він проживає. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми: вогнищеві крововиливи під павутинну оболонку головного мозку, крововиливи в м`які тканини правої та лівої тім`яно - скроневих ділянок, рани в лівій тім`яній ділянці голови, рани в ділянці правої брови, два синці обох орбіт, закритої тупої травми грудної клітки: забою правої легені, чисельні переломи ребер з обох сторін (праворуч 2, 3 ребер по ключичній лінії та по переднє-пахвовій лінії, 4, 5, 6 по ключичній; ліворуч 3, 5, 6, 7 ребра переднє-пахвовій лінії) з виразними крововиливами темно-червоного кольору в навколишні м`які тканини; закритої тупої травми верхніх кінцівок: синець в ділянці тильної поверхні правої кисті, синець в ділянці правого ліктя, синець в ділянці лівої кисті по тильній поверхні, садно в ділянці середньої третини правого передпліччя по задньо-внутрішній поверхні.

Дані тілесні ушкодження, згідно морфологічних ознак, що збереглися та враховуючи дані судово-гістологічної експертизи, утворилися за життя покійного, в результаті локального травмуючого контакту з тупим об`єктом (об`єктами), форма та індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. У живих осіб тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно- мозкової травми та закритої тупої травми грудної клітки у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, інші тілесні ушкодження у вигляді синців та садна верхніх кінцівок мають ознаки легких тілесних ушкоджень, та в причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають згідно «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затвердженого наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6).

02 січня 2025 року о 23 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні КНП «Компаніївська лікарня», розташованої за адресою вул. Садова, 192, селище Компаніївка, потерпілий ОСОБА_10 помер. Причиною смерті ОСОБА_10 є поєднана закрита черепно-мозкова травма та закрита тупа травма грудної клітки: крововилив під павутинну оболонку головного мозку, з чисельними переломами ребер, що ускладнилися розвитком набряку речовини головного мозку та явищами травматичного шоку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винність у скоєнні інкримінованих йому кримінальних злочинів визнав повністю, суду пояснив, що дійсно скоїв правопорушення за обставин, які викладені в обвинувальному акті, які не заперечує та не оспорює. Тобто дійсно покинув самовільно ВЧ, наніс тілесні ушкодження потерпілим.

В скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засідання пояснив, що обвинувачений – це його син, який приїхав до нього жити в грудні 2025 р., казав що перебуває в відпустці. 01.01.2026 р., ввечорі, син в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до дому, та став його бити. Бив спочатку кулаками, потім кочергою. Через ці удари, в нього були зламані ребра. Через погане самопочуття, 3 січня 2026 р. звернувся до лікарні, лікувався. За те, що сталося, син не вибачився. Та навіть, якщо б вибачився, він його не пробачає, від обвинувачення не відмовляється. Просить призначити суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого він раніше не знав. Загиблий – це його рідний брат, з яким спілкувався приблизно раз на місяць. На початку січня йому зателефонували з лікарні, повідомили, що брат помер. Потім віддали тіло на поховання. Що сталося з братом, йому не відомо. Відомо, що сусіди викликали поліцію, яким той повідомив, що його побив обвинувачений.

Обвинувачений ніякої матеріальної допомоги не надавав, вибачення не приносив. Покарання просить призначити на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що всі учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним подальше дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності їх позицій немає. Учасника судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, допитав потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого.

Суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 :

у самовільному залишенні військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, повністю доведеною та правильною кваліфікацію його дій за ч. 5 ст. 407 КК України;

в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я повністю доведеною та правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 122 КК України;

в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведеною та правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є умисним злочином середньої тяжкості (ч.1 ст. 122 КК України) та умисними тяжкими злочинами (ч.2 ст. 121, ч.5 ст. 407 КК України), їх наслідки (смерть потерпілого за ч.2 ст. 121 КК України, спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ч.1 ст. 122 КК України), особу обвинуваченого, який на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, судимості не знято та не погашено, будучі військовослужбовцем, самовільно покинув ВЧ, є одруженим, за місцем проживання характеризується в цілому задовільно.

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_8 , який просив призначити суворе покарання обвинуваченому, думку потерпілого ОСОБА_9 , який просив визначити покарання на розсуд суду.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд вважає визнання вини, каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд не вбачає.

З урахуванням вищевикладених обставин по, особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий (перша судимість в 2007 р.), судимості у встановленому законом порядку не знято та не погашено, суд вважає, що його виправлення можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому необхідно призначити покарання в вигляді позбавлення волі на певний строк, яке необхідно відбувати реально. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_6 , суд не вбачає.

Суд вважає, що таке покарання не є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст. 407, ч.1 ст.122, ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст. 407 КК України – в вигляді позбавлення волі, строком на 5 років;

- за ч.1 ст. 122 КК України - в вигляд позбавлення волі, строком на 2 роки;

- за ч.2 ст.121 КК України – в вигляді позбавлення волі, строком на 8 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання в вигляді позбавлення волі, строком на 8 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 07.01.2026 р. по день набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон «NOKIA», упакований в спеціальний пакет «Національна поліція України» ІСR 0176299, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції №3 (м. Бобринець Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за адресою вул. Вознесенська. 56 м. Бобринець), який належить потерпілому ОСОБА_10 , повернути потерпілому ОСОБА_9 ;

-куртку темно-синього кольору із червоною вставкою із нашаруванням речовини бурого кольору, яка перебуває в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції №3 ( м. Бобринець Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області), яка належить потерпілому ОСОБА_10 , знищити;

- камуфльовану куртку, камуфльований кітель та камуфльовані штани, які знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області), які належать обвинуваченому ОСОБА_6 , повернути останньому;

- металеву кочергу, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м. Бобринець Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області), знищити;

-медичну картку стаціонарного хворого №79/ЗП на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, повернути до КНП «Кіровоградська обласна лікарня»;

-DVD-R диск з відеозаписами від 02.01.2026, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити там же.

Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ним копії вироку.

Згідно ч.2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, копію направити потерпілим.

Суддя

ОСОБА_11