Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №344/13995/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13995/25

Провадження № 2/344/945/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

з участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

11 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що 18 червня 2013 року уклав шлюб з відповідачем по справі, який було розірвано рішенням суду від 19 вересня 2024 року. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу дружина позивача змінила прізвище ОСОБА_5 на дошлюбне ОСОБА_6 .

Також 02.04.2024 ОСОБА_7 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просила стягнути на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 по справі №344/6174/24 позов було задоволено частково та вирішено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 аліменти на дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2300,00 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття.

Зважаючи на безініціативність відповідачки в отриманні аліментів, позивач 21.11.2024 направив на фактичну адресу її зареєстрованого місця проживання, а також у с.Чортовець Городенківського району, де вона проживала до одруження, лист з пропозицією вказати реквізити банківського рахунка для перерахування аліментів на виконання рішення суду від 26.06.2024 по справі №344/6174/24 та/або розглянути можливість відкриття банківських рахунків безпосередньо на дітей, а також просив повідомити про прийняте рішення у письмовій формі шляхом направлення листа на його фактичну адресу проживання (адресу для листування), вказану у листі.

Однак відповіді на пропозицію відповідачка не надала.

31.01.2025 позивач здійснив через поштового оператора АТ «Укрпошта» грошовий переказ в сумі 46 000,00 гривень на ім`я ОСОБА_2 , вказавши її контактний номер телефону НОМЕР_1 , зазначивши у призначенні платежу: переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти у справі №344/6174/24 за 10 місяців), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1365.

Квитанцією до платіжної інструкції №1366 від 31.01.2025 підтверджується сплата ним комісії за переказ в сумі 690,00 грн.

У зв`язку із відмовою відповідачки від отримання грошового переказу, АТ «Укрпошта» 05.03.2025 йому повернуло кошти в сумі 46 000,00 гривень, що підтверджується службовим чеками та платіжною інструкцією на видачу готівки №0278.

05.03.2025 позивач здійснив через поштового оператора АТ «Укрпошта» грошовий переказ в сумі 4 600,00 гривень на ім`я ОСОБА_2 , вказавши її контактний номер телефону НОМЕР_1 , зазначивши у призначенні платежу: переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти за лютий 2025 року), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0279.

Комісія за переказ становила 69,00 гривень та за видачу довідки 40,00 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0280 від 05.03.2025.

Фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.03.2025 підтверджується сплата позивачем 40,00 гривень за довідку, чеком переказу коштів від 05.03.2025 підтверджується сума переказу 4600,00 гривень та комісійна винагорода 69,00 гривень.

21.04.2025 ОСОБА_1 здійснив через поштового оператора АТ «Укрпошта» грошовий переказ в сумі 4 600,00 гривень на ім`я ОСОБА_2 , вказавши її контактний номер телефону НОМЕР_1 , зазначивши у призначенні платежу: переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти за березень 2025 року), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1453.

Комісія за переказ становила 69,00 гривень та за видачу довідки 40,00 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №1454 від 21.04.2025.

Фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 21.04.2025 підтверджується сплата ним 40,00 гривень за довідку та чеком переказу коштів від 21.04.2025 підтверджується сума переказу 4600,00 гривень та комісійна винагорода 69,00 гривень.

02.06.2025 позивач здійснив через поштового оператора АТ «Укрпошта» грошовий переказ в сумі 4 600,00 гривень на ім`я ОСОБА_2 , вказавши її контактний номер телефону НОМЕР_1 , зазначивши у призначенні платежу: переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти за квітень 2025 року), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0101.

Комісія за переказ становила 69,00 гривень та за видачу довідки 40,00 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0102 від 02.06.2025.

Фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 02.06.2025 підтверджується сплата ним 40,00 гривень за довідку та чеком переказу коштів від 02.06.2025 підтверджується сума переказу 4600,00 гривень та комісійна винагорода 69,00 гривень.

Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №2984 від 28.07.2025 підтверджується переказ коштів в сумі 9 200,00 гривень (аліменти за травень, червень).

Комісія за переказ становила 138,00 гривень, комісія за довідку 40,00 гривень та підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №2985 від 28.07.2025. Загальна сума становила 9 338,00 гривень згідно фіскального чеку від 28.07.2025.

Означені письмові докази підтверджують переказ відповідачу коштів як сплату аліментів за квітень 2024 року по червень 2025 року на суму 69 000,00 гривень, яка від їх отримання ухилилась.

Оскільки місце проживання дітей позивачу достеменно не було відомо, а від отримання аліментів їх матір відмовилась, позивач звернувся до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою від 15.05.2025 та просив відвідати його неповнолітніх дітей за місцем їх проживання, скласти акт обстеження умов проживання, а також вияснити причини відмови ОСОБА_8 від отримання аліментів на утримання малолітніх синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У заяві він вказував, що його колишня дружина не має власного житла, натомість йому на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листом від 30.05.2025 №К/500 надала відповідь на дану заяву.

Через свідому, документально підтверджену тривалу відмову відповідача в отриманні аліментів, обмежено можливість виконання ОСОБА_1 рішення Івано-Франківського міського суду від 26.06.2024 по справі №344/6174/24, у зв`язку з чим його обов`язок зі сплати аліментів втратив практичну можливість реалізації, що є підставою для звільнення від заборгованості за аліментами за період з квітня 2024 року по червень 2025 року у сумі 69000,00 гривень.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) станом на 09.08.2025, інформація про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня. Також у Єдиному реєстрі боржників (ЄРБ) за аналогічними параметрами пошуку інформація відсутня.

Це підтверджує, що примусове стягнення аліментів за судовим рішенням не розпочиналось, а заборгованість у примусовому порядку не обліковується.

Ключовим фактом, який має істотне значення для справи, є свідома добровільна відмова відповідачки від отримання аліментів. Цей факт підтверджується листом Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.05.2025 № К/500; платіжними документами, в тому числі з відміткою про повернення коштів через відмову від їх отримання.

Враховуючи наявність істотної зміни обставин, а саме свідому та документально підтверджену відмову відповідача від отримання аліментів, а також відсутність будь-яких виконавчих дій з її боку, наявні правові підстави для застосування аналогії права згідно з частиною 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позивач вважає можливим припинити стягнення аліментів, визначених рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.06.2024 у справі №344/6174/24, починаючи з 01.07.2025,оскільки за період з квітня 2024 року по червень 2025 року доведено підстави для звільнення від заборгованості за аліментами в сумі 69 000,00 гривень.

За таких обставин позивач просить звільнити від сплати заборгованості за аліментами за період з квітня 2024 року по червень 2025 року у сумі 69000,00 гривень, припинити з 01.07.2025 стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_11 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-3).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2025 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.45-46).

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.47-48).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.84-85).

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 02 вересня 2026 року на 15 годину 00 хвилин (а.с.107-108).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Белей О.Б. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі на підставах, викладених у позові, просили задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_11 не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 (а.с.18-19).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року, що набрало законної сили 22 жовтня 2024 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 червня 2013 року у виконкомі Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 7, розірвано. Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу змінено прізвище ОСОБА_7 на дошлюбне “ ОСОБА_6 ” (а.с.20-23).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2024 року, що набрало законної сили 09 вересня 2024 року, вирішено стягувати з із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 аліменти на дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2 300 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 02 квітня 2024 року (а.с. 24-28).

21.11.2024 позивач звертався до відповідача з листом з пропозицією вказати реквізити банківського рахунка для перерахування аліментів на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 по справі №344/6174/24 та/або розглянути можливість відкриття банківських рахунків безпосередньо на дітей. Дана заява надіслана цінним листом з описом (а.с. 29-32).

ОСОБА_1 здійснював переказ через АТ «Укрпошта» Калин Марині Іванівні коштів як сплату аліментів за квітень 2024 року по червень 2025 року на суму 69 000,00 гривень, що були повернуті (а.с. 33-37).

15 травня 2025 року позивач звертався до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою, в якій просив відвідати його неповнолітніх дітей за місцем їх проживання та скласти акт обстеження умов проживання, а також вияснити причини відмови ОСОБА_8 від отримання аліментів на утримання малолітніх синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 38-40).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

На заяву позивача 30.05.2025 була дана відповідь Службою у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про те, що працівниками Служби у справах дітей було відвідано сім`ю ОСОБА_11 за адресою проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт. Також було з`ясовано позицію матері дітей ОСОБА_2 щодо аліментів. Зі слів ОСОБА_12 вона відмовляється приймати аліменти з огляду на психологічний тиск та неприйнятну поведінку, що мала місце з боку ОСОБА_1 (а.с.42).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно частини другої статті 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20, стаття 197 Сімейного кодексу України не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, пункт 40).

У частині першій статті 10 Сімейного кодексу України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №520/21069/18, процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності є достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Такі висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дитини, звільнення від сплати заборгованості), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2024 року, що набрало законної сили 09 вересня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2 300 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 02 квітня 2024 року.

Судом встановлено, що неповнолітні діти проживають з матір`ю ОСОБА_2 . Дана обставина також визнається позивачем.

Після прийняття рішення про стягнення аліментів стягував, відповідач до державної виконавчої служби не зверталася, виконавчий лист про стягнення аліментів не подавала.

Позивачем, батьком дітей, вчинялися дії, спрямовані на сплату аліментів, у добровільному порядку шляхом відправлення коштів поштовим переказом («Укрпошта») на адресу відповідача з зазначенням призначення платежу: «аліменти».

Проте ці кошти відповідач відмовилася забирати.

Суд зауважує, що однією з підстав припинення зобов`язання є його належне виконання.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов`язок батьків. Сам факт народження дитини покладає на батьків обов`язки, зокрема, щодо її утримання.

Зібрані докази вказують на те, що сторони мають двох неповнолітніх дітей, яких ОСОБА_1 зобов`язаний утримувати до досягнення ними повноліття.

Добровільна сплата ОСОБА_1 аліментів на дітей та відмова від отримання коштів ОСОБА_2 не свідчить про відсутність у позивача аліментних зобов`язань.

Позивачем не надано доказів про проживання, спілкування та проведення часу з дітьми, а судом не встановлено.

Суд зазначає, що виконавчий лист про стягнення аліментів може бути пред`явлений протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Разом з ти, згідно частини першої-другої статті 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача про свідому та документально підтверджену відмову відповідача від отримання аліментів, а також непред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання, не є обставинами, що мають істотне значення, як для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, так і для припинення стягнення аліментів.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат в порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 51 Конституції України, статей 141, 180-182, 184, 191, 197 Сімейного кодексу України, керуючись статями 4, 5, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 11 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.