Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №938/183/24 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/183/24

Провадження № 2/938/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю., Александрової А.О.,

Мартищук Х.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Парфана Т.Д.

представника відповідача адвоката Чобанюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину і рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2620887301.01.002.0008 і вилучення відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру;

- скасування рішення державного реєстратора Матеївецької сільської ради Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 від 21.03.2023 року, реєстраційний помер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на цю земельну ділянку площею 0.38 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ;

- скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом із реєстраційним номером 1594, видане 31.05.2023 року приватним нотаріусом Мартищук О.Я., про успадкування ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008;

- скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук Оксани Ярославівни «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», індексний номер 67830240 від 31.05.2023, реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 площею 0,38 га, розташовану за адресою: присілок Нижній Кут 31. с. Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області за ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку і земельної ділянки для його обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 . Зокрема, відповідно до договору дарування житлового будинку від 19.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1711, позивач набула у власність житловий будинок. Згідно з договором дарування земельної ділянки від 19.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1713, позивач набула у власність земельну ділянку площею 0,2476 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером № 2620887501:01:002:0079. Рішенням Білоберізької сільської ради від 25.06.2019 року № 496/8-23/2019 «Про виділення під`їзної дороги до житлового будинку» виділено під`їзну дорогу до житлового будинку ОСОБА_1 в с.Устеріки, згідно з генеральним планом с. Устеріки. 17.09.2019 року комісією Білоберізької сільської ради на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.08.2019 року складений акт винесення в натурі (на місцевості) меж житлової вулиці та під`їзної дороги у с.Устеріки, присілок Долина, додатками до якого є Викопіювання з генерального плану забудови с.Устеріки і Схема проходження вулиці згідно Генерального плану забудови с.Устеріки. Рішенням Білоберізької сільської ради від 17.11.2020 року № 700/8-32/2020 виправлено технічну помилку в рішенні Білоберізької сільської ради від 25.09.2019 року № 496/8-23/2019 щодо написання прізвища заявника, а саме виправлено із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », інші пункти рішення залишено без змін. У зв`язку з вчиненням перешкод у користуванні під`їзною дорогою ОСОБА_2 , у користуванні якого знаходилась сусідня земельна ділянка, 04.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою. 09.09.2020 року Верховинським районним судом відкрито провадження у справі №938/437/20. Після відкриття провадження у даній справі відповідач звернувся з позовом до Білоберізької сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення Білоберізької сільської ради від 25.06.2019 року «Про виділення під`їзної дороги до житлового будинку». Рішенням Верховинського районного суду від 20.04.2021 року (справа №344/528/20) у позові відмовлено. Апеляційний і касаційний суд залишили рішення місцевого суду в силі. При цьому Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 року змінено мотиваційні частини рішення місцевого суду і постанови апеляційного суду, а також встановлено , що ОСОБА_2 не доведено, що за рахунок виділення сільською радою під`їзної дороги до домогосподарства ОСОБА_1 відбулося зменшення площі земельної ділянки, якою він користується. 21.01.2022 року ухвалою Верховинського районного суду призначено земельно-технічну експертизу у справі №938/437/20. Відповідно до висновку експертів від 05.05.2023 року: 1. «Межі земельної ділянки, що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_2 , не відповідають межам земельної ділянки №1, зазначеної у акті (тимчасовому) приватної власності на землю , виданого ОСОБА_3 06.11.1995 року. 2. У межах земельної ділянки, що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_2 , на підставі акта ( тимчасового) приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 від 06.11.1995 року, за адресою с.Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області проходить проектна вулична мережа, згідно генерального плану (проект планування та забудови) села Устеріки, розробленого проектним інститутом «Укрколгосппроект» у м.Івано-Франківську у 1982 році». 16.06.2023 року відповідачем приєднано до матеріалів справи Витяг з ДЗК та Витяг з Державного реєстру речових прав, відповідно до якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 площею 0,38 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано 31.05.2023 року за ОСОБА_2 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67830240 від 31.05.2023 року, видавник приватний нотаріус Мартищук Оксана Ярославівна. Відповідно до витягу з ДРРП рішення про державну реєстрація речових прав прийнято на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1594 (спадкова справа №140/2019), виданого 31.05.2023 року приватним нотаріусом Верховинського нотаріального округу Мартищук О.Я. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.05.2023 року, право власності за ОСОБА_3 ( спадкодавець) зареєстроване в ДРРП 21.03.2023 року за номером 49679062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2710215126208, кадастровий номер земельної ділянки 2620887501:01:002:0008. Рішення про державну реєстрацію прийнято державним реєстратором Матеївецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. З зазначених витягів та свідоцтва слідує висновок, що в ході судового розгляду спору щодо усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку, до складу якої увійшла під`їзна дорога до домогосподарства ОСОБА_1 , виділена рішенням Білоберізької сільської ради від 25.06.2019 року. Приватизувавши під`їзну дорогу до домогосподарства позивача, відповідач порушив вимоги Земельного кодексу України і право позивача на безперешкодне користування власною земельною ділянкою і житловим будинком. Як наслідок у ОСОБА_1 виникла необхідність звернутися до суду за захистом порушеного права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 року матеріали справи передано на розгляд судді Джусу Р.В.

Ухвалою судді від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з рішенням Устеріківської сільської ради від 12.11.1993 року № 20, у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,16 га, з яких: 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,10 га для особистого підсобного господарства, в її користуванні залишено 0,34 га. Відповідно до архівного витягу від 01.10.2020 року № Б-385 з протоколу ХХІ сесії ХХІ скликання Устеріківської сільської ради від 18.12.1993 року, вирішено приватизувати у с. Устеріки земельні ділянки громадянам, зокрема ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та площею 0,38 га для особистого підсобного господарства; у користування ОСОБА_3 залишено земельну ділянку площею 0,02 га. ОСОБА_8 , спадкоємцем якої є відповідач, у період дії ЗК України 1992 року, Закону України від 07.02.1991 року «Про власність», Декрету № 15-92 на підставі рішення Устеріківської сільської ради від 12.11.1993 року № 20 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку – 0,06 га, для особистого підсобного господарства – 0,10 га, на підтвердження чого їй видано акт (тимчасовий) приватної власності на землю від 06 листопада 1995 року; у її користуванні залишено земельну ділянку площею 0,34 га. Видачу акта (тимчасового) приватної власності на землю від 06.11.1995 року як тимчасового документа обгрунтовано неможливістю видачі звичайного за формою державного акта на право приватної власності (пункт 2). Відповідно до пункту 3 зазначеного рішення, виданий ОСОБА_8 акт (тимчасовий) приватної власності на землю від 06.11.1995 року зареєстровано у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 158. Згідно з довідкою Білоберізької сільської ради від 08.04.2021 року, виданої на підставі погосподарської книги, ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , їй належала земельна ділянка площею 0,50 га. Крім того, як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9933755922024, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9933759252024, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9933764002024, жодної проектної дороги не існує.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року призначено по справі земельно-технічну експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховинського районного суду Івано-Франківської області № 134/01-20/25 від 29.09.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року, справу передано для розгляду судді Чекан Н.М., у зв`язку із відрядженням судді Джуса Р.В. до Миколаївського районного суду Львівської області для здійснення правосуддя.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року матеріали цієї цивільної справи прийнято зі стадії підготовчого провадження до свого провадження суддею Чекан Н.М., призначено підготовче засідання на 06.11.2025 року о 15.00 годин.

05.11.2025 року поступив висновок судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та іі представник у судовому засіданні просили позов задоволити з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача у судовому засідання просив у позові відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Устеріки неподалік від сторін у справі (через дві хати). Вона, тобто свідок, знала ОСОБА_10 , яка є бабусею відповідача, та ОСОБА_11 , який є дідусем позивача. ОСОБА_12 відповідача користувалася земельною ділянкою. Щодо користування земельною ділянкою раніше не було конфліктів. Раніше ніколи не було дороги до домогосподарства, була лише стежка. Поза хатами є дорога, якою користуються всі, у тому числі до господарства ОСОБА_13 , цей заїзд зі сторони лісу. До домогосподарства ОСОБА_2 є два заїзди (зі сторони асфальтної дороги та зі сторони лісу).

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що знайома з сторонами. Вона також знала ОСОБА_3 та ОСОБА_11 . Їй відомо про спір через дорогу. На тому місці ніколи не було дороги, навіть стежки. ОСОБА_13 до свого домогосподарства під`їжджає дорогою. Свідок тою дорогою не користується, ця дорога проходить до домогоподарства ОСОБА_15 , нею користуються ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 . Навпроти будинку заїзду немає. До домогосподарства ОСОБА_13 є одна дорога. До домоволодіння ОСОБА_2 є дві дорога, одна з яких закінчується біля господарства відповідача.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача. У них хочуть забрати кусок городу. Ця земельна ділянка переходить із покоління в покоління. Бабуся користувалася цією земельною ділянкою 17 років. Танасійчук є дідусем ОСОБА_13 . Є дорога «поверху», якою користується позивач, зі сторони лісу, якою їдуть вантажні машини, нею можна заїхати до домогосподарства ОСОБА_13 . З протилежного боку ОСОБА_13 може собі зробити дорогу зі сторони родичів. У чоловіка був акт тимчасової приватної власності на підставі якого вони оновили приватизацію.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.2017 року на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 6 т.1).

Також ОСОБА_1 з 19.12.2017 року на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079 площею 0,2476 (га) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.7 т.1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (HB-9933755922024 від 19.03.2024 року), земельна ділянка за кадастровим номером: 2620887501:01:002:0079 площею 0,2476 га має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в Івано-Франківській області, Верховинського району, с. Устеріки, урочище Нижній Кут. Межує від точки А до точки ОСОБА_20 ; від точки Б до точки В - ОСОБА_21 ; від точки В до точки Г ОСОБА_22 ; від точки Г до точки Д - ОСОБА_2 ; від точки Д до точки А землі запасу /р (пасовище) (а.с. 83 зворот – 88 т.1).

Рішенням Білоберізької сільської ради ОТГ від 25.06.2019 року № 496/8-23/2019 «Про виділення під`їзної дороги до житлового будинку» виділено під`їзну дорогу до житлового будинку ОСОБА_1 в с. Устеріки Верховинського району згідно з генеральним планом с. Устеріки (а.с.8, т.1).

Рішенням Білоберізької сільської ради ОТГ від 17.11.2020 року № 700/8-32/2020 виправлено технічну помилку в рішенні Білоберізької сільської ради ОТГ від 25.09.2019 року № 496/8-23/2019 щодо написання прізвища заявника, а саме виправлено із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », інші пункти рішення залишено без змін (а.с. 8 зворот т.1).

17.09.2019 року комісією Білоберізької сільської ради ОТГ складено акт винесення в натурі (на місцевості) меж житлової вулиці та під`їзної дороги у с. Устеріки, присілок Долина. На виконання рішення сесії Білоберізької сільської ради від 25.06.2019 року №496/8-23/2019 та №515/8-24/2019 від 17.09.2019 року виконано винесення в натурі (на місцевості) меж житлової вулиці та під`їзної дороги до земельної ділянки та індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_1 згідно генерального плану села забудови с. Устеріки, яка проходить через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_2 (а.с.9 т.1).

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2021 року, яке залишено в силі постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.10.2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії восьмого демократичного скликання Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області №496/8-23/2019 від 25.06.2019 «Про виділення під`їзної дороги до житлового будинку».

Постановою Верховного Суду від 14.09.2022 року рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06.10.2021 року змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, зокрема у мотивувальній частині постанови зазначено, що «…з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є позивач, у період дії ЗК України 1992 року, Закону України від 07 лютого 1991 року «Про власність», Декрету № 15-92 на підставі рішення Устеріківської сільської ради від 12.11.1993 року № 20 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,06 га, для особистого підсобного господарства - 0,10 га; у її користуванні залишено земельну ділянку площею 0,34 га. На підтвердження права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,16 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,06 га, для особистого підсобного господарства - 0,10 га, їй видано акт (тимчасовий) приватної власності на землю від 06.11.1995 року. Видачу акта (тимчасового) приватної власності на землю від 06.11.1995 року як тимчасового документа обгрунтовано неможливістю видачі звичайного за формою державного акта на право приватної власності (пункт 2). Відповідно до пункту 3 зазначеного рішення, виданий ОСОБА_3 акт (тимчасовий) приватної власності на землю від 06.11.1995 року зареєстровано у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 158. Зважаючи на наведене, Верховний Суд погоджується з доводами заявника про неправильне застосування судами до спірних правовідносин норм матеріального права, а саме їх застосування без урахування висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12, Верховним Судом у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 577/2977/15-ц та від 06 жовтня 2021 року у справі № 593/1095/19, а також порушення норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів, унаслідок чого суди дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_2 не довів права на земельну ділянку, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 . Натомість наявність у ОСОБА_2 права на земельну ділянку, яку він успадкував після померлої ОСОБА_3 , не може слугувати достатньою підставою для задоволення його вимоги та скасування оскаржуваного рішення Білоберізької сільської ради ОТГ, оскільки як з`ясували суди попередніх інстанцій позивач не довів того, що за рахунок виділення під`їзної дороги (громадської вулиці) до домоволодіння ОСОБА_1 відбулося зменшення площі земельної ділянки, власником/користувачем якої він є. Зважаючи на те, що суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , однак помилилися щодо мотивів такої відмови, оскаржувані судові рішення підлягають зміні.» (а.с. 11-17 т.1).

Із матеріалів справи також вбачається, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онук (відповідач у справі) ОСОБА_2 , якому 31.05.2023 року видано свідоцтво на спадщину, яка складається зі земельної ділянки площею 0,38 гектарів, розташованої за адресою: Івано-Франківська область Верховинський район с. Устеріки присілок Нижній Кут, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер якого 326849499, виданого 24.03.2023 року державним реєстратором Матеївецької сільської ради Івано-Франківської області. Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21.03.2023 року; №49679062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2710215126208; кадастровий номер земельної ділянки 2620887501:01:002:0008; зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки площею 0,0827 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, експлікація земельних угідь площа 0,38 га – сіножаті, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку виданого 31.05.2023 року №НВ-9921540692023 (а.с. 58 т.1).

Рішенням Устеріківської сільської ради від 12.11.1993 року № 20 передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,16 га, з яких 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,10 га для особистого підсобного господарства, в її користуванні залишено 0,34 га (а.с.83 т.1).

Відповідно до архівного витягу від 01.10.2020 року № Б-385 з протоколу ХХІ сесії ХХІ скликання Устеріківської сільської ради від 18.12.1993 року, вирішено приватизувати у с. Устеріки земельні ділянки громадянам, зокрема ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та площею 0,38 га для особистого підсобного господарства; у користування ОСОБА_3 залишено земельну ділянку площею 0,02 га (а.с. 102, зворот т.1).

06.11.1995 року на підставі рішення Устеріківської сільської ради від 12.11. 1993 року № 20, ОСОБА_3 виданий акт (тимчасовий) приватної власності на землю загальною площею 0,16 га, в її користуванні залишено 0,34 га. Межі, площа та конфігурація земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , визначені в акті (тимчасовому) приватної власності на землю від 06.11.1995 року (а.с.82 зворот, т.1).

Згідно з довідкою Білоберізької сільської ради від 08.04.2021 року «2-11/166, виданої на підставі погосподарської книги №1 особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1990-1995 роки, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , їй належала земельна ділянка площею 0,50 га (а.с.100 т.1 ).

Із висновку експерта від 22.10.2025 року №04/09 (а.с.106-120 т.2) вбачається, що дорога загального користування відображена у «Проекті планування та забудови с. Устеріки колгоспу ім. XXI з`їзду КПРС» Верховинського району Івано-Франківської області, розробленому проєктним інститутом «Укрколгосппроект» (м. Івано-Франківськ) у 1982 році як «проєктна вулична мережа», перетинає/входить у межі земельної ділянки площею 0,38 та, кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена дорога, відповідно до рішення Білоберізької сільської ради №496/8- 23/2019 від 25.06.2019 року, виділена як під`їзна дорога до житлового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079 та відображена в Акті виносу меж житлової вулиці шириною 6 м. розробленому ТзОВ «КЕДР ПРОЕКТ». Таким чином, на підставі аналізу проєктної документації, рішень органу місцевого самоврядування, матеріалів просторового планування, встановлено, що під`їзна дорога до житлового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079, входить у межі земельної ділянки площею 0,38 га з кадастровим номерлм 2620887501:01:002:0008.

В дослідницькій частині експерти зазначили, що рішенням Білоберізької сільської ради від 25.06.2019 року № 496/8-23/2019 «Про виділення під`їзної дороги до житлового будинку» виділено під`їзну дорогу до житлового будинку ОСОБА_1 в с. Устеріки, згідно з генеральним планом с. Устеріки. Відповідно до Акту виносу меж житлової вулиці шириною 6 м, розробленого ТзОВ «КЕДР ПРОЕКТ», дорога, яка веде до земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079, ма наступні розміри: 79,70; 6,85; 82,21; 6,02м.п. та площу 0,0492га. При цьому, встановлено, що проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079 через земельну ділянку 2620887501:01:002:0008 не здійснюється, оскільки на ній відсутня будь-яка облаштована дорога, шлях. Фактичний доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079 забезпечується з центральної дороги.

Згідно з ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Положенням ч.3 ст. 71 ЗК України передбачено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (ст.83 ЗК України).

У ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У ст. 126 ЗК України закріплено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частин 3-6, 12 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Щодо державної реєстрації земельних ділянок, то вона здійснюється в ДЗК в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України ) .

У ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що ДЗК базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК; внесення відомостей до ДЗК виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»,(далі Порядок ) встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації . Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічну норму містить ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При застосуванні способів захисту прав і законних інтересів позивача, необхідно врахувати, що судом можуть застосовуватись способи захисту, які є ефективними.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо усунення виявлених невідповідностей, допущених при оформленні права власності відповідача на земельну ділянку.

Скасування реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 є неможливим без попереднього скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, що передбачає скасування кадастрового номера та внесених відомостей про право власності в автоматизованій системі Держземкадастру.

Крім того, судом звертається увага, що позивачем заявлено вимогу про скасуванням рішення державного реєстратора Матеївецької сільської ради Івано-Франківської області Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 2620887501:01:002:0008 від 21.03.2023 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2620887501:01:002:0008 , площею 0,38 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , за спадкодавцем ОСОБА_3 , а також про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом , реєстраційний номер 1594, видане 31.05.2023 року приватним нотаріусом Мартищук О.Я., про успадкування ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2620887501:01:002:0008

За загальним визначенням відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкове правонаступництво виникає після смерті особи, яку називають спадкодавцем, і встановлюється на користь спадкоємця.

Засвідченням факту переходу прав та обов`язків спадкодавця до спадкоємців є свідоцтво про право на спадщину, що видається нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Юридичне значення свідоцтва про право на спадщину та процесуального порядку його видачі полягає у тому, що воно є свідченням законності переходу права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців, а також підставою для закріплення цього права за останніми відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Положенням ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. У даному випадку видача свідоцтва про право на спадщину є фактом переходу права власності на нерухоме майно від спадкодавця до спадкоємця. Проте лише після державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно воно вважається таким, що офіційно визнане та підтверджене державою, згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У ст.68 Закону України «Про нотаріат» вiд 02.09.1993 року № 3425-XII визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Системний аналіз положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (зокрема пункту 66), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, дає підстави стверджувати, що якщо речові права на нерухоме майно виникли у спадкодавця до 01 січня 2013 року та не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент видачі свідоцтва про право на спадщину, права на таке майно підлягають державній реєстрації спочатку на спадкодавця, а вже потім на спадкоємця.

І саме тому перед здійсненням державної реєстрації на земельну ділянку за відповідачем проведено державну реєстрацію на вказане нерухоме майно за спадкодавцем, який на час реєстрації вже помер.

Із врахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що при оформленні права власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 (кадастровий номер 2620887501:01:002:0008) допущено порушення, зокрема, земельного законодавства, внаслідок чого підїзна дорога до житлового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079, входить у межі земельної ділянки кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, суд робить висновок що це створює позивачу перешкоди у реалізації її права користуватися своєю земельною ділянкою з кадастровим номером 2620887501:01:002:0079 та житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розміщеними на ній, внаслідок чого слід скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 і вилучити відомості про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, тобто одночасно із скасуванням рішення державного реєстратора Матеївецької сільської ради Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 2620887501:01:002:0008 від 21.03.2023 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2620887501:01:002:0008 , площею 0,38 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; скасуванням свідоцтва про право на спадщину за заповітом , реєстраційний номер 1594, видане 31.05.2023 року приватним нотаріусом Мартищук О.Я., про успадкування ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2620887501:01:002:0008; скасуванням рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук Оксани Ярославівни «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» , індексний номер 67830240 від 31.05.2023 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2620887501:01:002:0008 , площею 0,38 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову, яка обгрунтована тим, що технічна документація 2010 року на земельну ділянку ОСОБА_4 , на підставі якої видано Державний акт серії ЯК № 919351 від 02.11.2011 року, та в подальшому за договором дарування від 19.12.2017 року, власницею якої стала позивач не містить будь-якої згадки про дорогу загального користування ні в межах ділянки ОСОБА_11 , ні на межі з суміжниками. Це означає, що ОСОБА_11 на момент оформлення державного акта про право власності знав про власність на земельну ділянку ОСОБА_3 , однак до суду чи будь-якого іншого органу не звертався, ні з позовами про скасування правовстановлюючих документів ОСОБА_3 , ні про виділення дороги, ні про усунення перешкод у користуванні. Це свідчить про те, що ОСОБА_11 фактично визнавав існуючий порядок землекористування. Враховуючи всі обставини, позовна давність почала перебіг 30 березня 1994 року – з моменту набуття ОСОБА_4 у власність земельної ділянки, а отже трирічна позовна давність на момент звернення з позовом (29.02.2024) спливла.

Вивчивши вказану заяву суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Касаційний суд вже звертав увагу, що строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152), від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (пункт 55)).

Предметом позову є скасування державної реєстрації земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину і рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяженнь від 2023 року, позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 .

Позивач звернулася до суду зі заявленими позовними вимогами у 2024 році, оскільки їй під час судового розгляду спору щодо усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою стало відомо про реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку, до якої увійшла під`їзна дорога, внаслідок чого відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Позивачем у позовній заяві зазначено про стягнення з відповідача понесених судових витрат.

Уст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 3875,84 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату №5FT4-D1DM-6YEE від 29.02.2024 року (а.с.63, т.1).

Позивачем у позовній заяві вказано про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 42 000 гривень, докази витрат будуть подані відповідно до вимог п.8 ст. 141 ЦПК України. Його представник у судовому засіданні 03.09.2026 року також зробив відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину і рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 і вилучити відомості про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Скасувати рішення державного реєстратора Матеївецької сільської ради Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 від 21.03.2023 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008 площею 0,38 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом , реєстраційний номер 1594, видане 31.05.2023 року приватним нотаріусом Мартищук О.Я., про успадкування ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008.

Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук Оксани Ярославівни «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», індексний номер 67830240 від 31.05.2023р., реєстраційний номер нерухомого майна 2710215126208, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620887501:01:002:0008, площею 0,38 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3875 ( три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 84 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний судІвано-Франківської області.

Найменування та ім`я сторін, їх місце знаходження та проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання, АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЧЕКАН