Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №191/2320/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2320/26

Провадження № 1-кп/191/123/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Славгород, Синельниковського р-ну, Дніпропетровської області, українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, розлученому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у червні місяці 2024 року, точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 08.07.2024 у ОСОБА_4 , виник умисел спрямований на підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та використання завідома підробленого документа.

Так, ОСОБА_4 з метою реалізації свого умислу вирішив незаконним шляхом виготовити та в подальшому використати завідомо підроблений офіційний документ, а саме — акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), а також пов`язані з ним документи, зокрема виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією з метою подальшого незаконного отримання відстрочки від призову на військову службу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою використання його підроблювачем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 у невстановленому місці, у невстановлену дату, час та спосіб, однак не пізніше 08.07.2024 вступив у змову з невстановленою особою (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження), яка за грошову винагороду у розмірі 35000 грн. погодилась виготовити завідомо підроблені документи - акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), а також пов`язані з ним документи, зокрема виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією. З цією ж метою ОСОБА_4 у невстановленому місці та у невстановлену дату, час та спосіб передав невстановленій особі (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) свої анкетні дані, дані своєї матері, для внесення до зазначених документів завідомо неправдивих відомостей про здійснення ним догляду за своєю матір`ю, яка нібито потребує постійного догляду та грошові кошти у розмірі 35000 грн.

У подальшому ОСОБА_4 у невстановленому місці та у невстановлену дату, час та спосіб, однак не пізніше 08.07.2024, достовірно знаючи, що його матір не проходила відповідного медичного обстеження та не потребує постійного нагляду, отримав від невстановленої особи (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) завідомо підроблені документи, а саме: акт №816 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 08.07.2024, виданий Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25001414) та виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААГ), до якого внесені завідомо неправдиві відомості щодо здійснення ним постійного догляду за своєю матір`ю, з метою подальшого використання такого документа.

За вказаних обставин ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного з підробленням офіційного документу, шляхом надання (повідомлення) такій особі своїх анкетних даних та даних своєї матері, які необхідно було зазначити при підробленні документа, а також шляхом надання такій особі інших даних, необхідних для підроблення посвідчення.

Надалі, 08.07.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:

АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раніше сформований прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи, що наявні в нього документи, а саме: акт №816 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 08.07.2024, виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААГ) є підробленим, долучив останній до заяви про надання відстрочки від призову відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 04.07.2024 та пред`явив службовим особам РТЦК та СП, тим самим використав завідомо підроблений документ для створення видимості наявності законних підстав для відстрочки від призову на військову службу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно скоїв злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, за акт по догляду за матір`ю він заплатив 35000 гривень. Щиро розкаюється.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, із урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України.

При цьому прокурор просив урахувати таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі:

матеріали що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою використання його підроблювачем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб; використання завідомо підробленого документа.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем свого проживання, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога, раніше не судимий, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе із застосуванням покарання у виді позбавлення волі із застосуванням до останнього норм ст. 75 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1