Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №205/5216/24 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/5216/24

Номер провадження 2/205/513/26

Справа № 205/5216/24

Провадження № 2/205/513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Федотової В.М.,

при секретарі – Волошенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник позивача звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.01.2022 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8995823552, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 237 876,17 грн., строком користування 60 місяців (до 06.01.2027), зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % річних від суми боргу за договором та 2,49 % щомісячних від суми кредиту. Кредитні кошти відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, визначений п. 4 кредитного договору. Таким чином, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало у повному обсязі.

01.09.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 01/09/21, за умовами якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступила АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених договором, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» суму фінансування. Факт передачі права вимоги підтверджується реєстром права вимоги до договору про відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.02.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 283876,80 грн., з яких:

- 208 079,81 грн. – заборгованість по тілу кредиту (у тому числі прострочена);

- 21,90 грн. – заборгованість по річним процентам (у тому числі прострочена);

- 75 775,09 грн. – заборгованість по щомісячним процентам (у тому числі прострочена).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за кредитним договором не погашає.

Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати по справі.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2024 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено у повному обсязі та витрішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду було задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2024 року було скасовано, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального провадження.

Розпорядженням керівника апарату Новокодацького районного суду міста Дніпра № 27 від 10.06.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної цивільної справи у зв`язку із достроковим припиненням відрядження судді Бізяєвої Н.О. до Новокодацького районного суду міста Дніпра згідно рішення ВРП № 1101/0/15-25 від 22.05.2025 року та відрахування судді зі штату суду наказом в.о. голови суду від 08.06.2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 13.06.2025 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27.10.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилався на те, що надані умови обслуговування ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. На думку відповідача, сторонами не було обумовлено ціну договору, а також відповідальність у вигляді процентів за користування кредитними коштами. Із наданим стороною позивача розрахунком заборгованості відповідач не погоджується. Окрім того, встановлений у договорі розмір відсотків є несправедливим, порушує принципи розумності та добросовісності, а розмір нарахованих відсотків є явно завищеним. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належним чином. Також зазначив, що його фінансовий стан істотно погіршився, однак від кредитної заборгованості він не відмовлявся, стабільно здійснював оплати в рахунок погашення кредитної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу досудових вимог про необхідність сплати заборгованості, а тому звернення до суду із вказаною позовною заявою є передчасним.

Від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких вона просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що відповідач не надає до суду доказів погіршення свого фінансового стану. Якщо відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок невірний, зокрема, невірно розраховані відсотки за кредитом, або не відображає сплачені ним кошти, чи відображає у іншому (меншому) розмірі, то згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, він був зобов`язаний його спростувати, надавши свій розрахунок чи інші, передбачені ст. 76 ЦПК України докази, на його спростування, чого відповідачем не зроблено. При цьому, ОСОБА_1 здійснив конклюдентні дії по визнанню укладеного кредитного договору та наявності заборгованості, що полягають у сплаті заборгованості, що відображено в розрахунку заборгованості та виписці по його особовому рахунку. Крім того, кредитний договір не розірваний, не змінений, не визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись його сторонами в силу ст. 204 ЦК України. Також зазначила, що позивачем на адресу відповідача, зазначену у договорі, 23.02.2024 року було направлено повідомлення-вимогу від 21.02.2024 року № 169784/70.2.2, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень, доданих до позовної заяви Вказана повідомлення-вимога отримана відповідачем 25.03.2024 року. У повідомлені-вимозі було зазначено, що повернення кредиту повинно бути здійснені відповідачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику, однак будь-яких дій відповідачем вчинено не було. Крім того, направлення вимоги про дострокове повернення боргу не перешкоджає зверненню до суду.

Представник позивача письмово просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, натомість його представники – адвокат Білий І.М. та адвокат Зачепіло З.Я. направили до суду заяви у яких просили розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, суд вважає за можливе ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи, а також матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі за наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.01.2022 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8995823552, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 237 876,17 грн., строком користування – 60 місяців (до 06.01.2027), зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % річних від суми боргу за договором та 2,49 % щомісячних від суми кредиту.

Згідно із п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит позичальнику надається на наступних умовах: тип кредиту кредит; сума кредиту 237 876,17 грн.; строк, на який надається кредит 60 місяців.

Згідно із п. 1.3 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, відповідно графіку платежів.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:

- отримувач АТ «Таксомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, сума 30 000,00 грн., призначення «переказ грошових коштів до запитання на користь ОСОБА_1 , надання кредиту КД № 8995823552 від 06.01.2022 р.;

- отримувач ОСОБА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 у АТ «Таксомбанк» сума 160 300,00 грн., призначення: переказ грошових коштів на погашення заборгованості по КД7975271126 від 03.03.2021 р. за рах кред. Коштів зг КД8995823552 від 06.01.2022 та заяві клієнта;

- отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ30929821, сума 33 603,17 грн., призначення: ОСОБА_1 страховий платіж;

- отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ30929821, сума 600,00 грн., призначення: ОСОБА_1 страховий платіж;

- отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ30929821, сума 1900,00 грн., призначення: ОСОБА_1 страховий платіж;

- отримувач ТОВ «майСейфеті», код ЄДРПОУ 35690429, сума 650,00 грн., призначення оплата за пакет послуг «Охоронець Кредит Маркет 48» за рахунок кредиту КД № 8995823552 від 06.01.2022 Джурило Л.П.;

- отримувач ТОВ «ЦФР», код ЄДРПОУ 32494741, сума 649,00, призначення платежу: «SUPPORT.UA» SU8995823552 від 06.01.2022 року;

- отримувач ТОВ «ЦФР», код ЄДРПОУ 32494741, сума 659,00 «RADAR.Screen» пакет стандарт, КД 8995823552 від 06.01.2022.

Згідно із п. 2.1 кредитного договору, всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» редакція від 30.08.2021 року, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФК» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується підписавши цей договір.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, цей договір, паспорт кредиту № 5823552 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» редакція від 30.08.2021 року складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір

Зарахування грошових коштів у розмірі 237 876,17 грн. на рахунок відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2022 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5823552.

Згідно із п. 4 вказаного Паспорту кредиту, основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту 237876,17 грн.; строк, на який надається кредит 60; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, протягом 3 банківських днів від дня укладення договору; мета отримання кредиту будь-які законні цілі.

Відповідно до п. 5 зазначеного Паспорту кредиту, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника: процентна ставка при наданні кредиту 5.00 % від суми кредиту 9515,00 грн.; щомісячні проценти 2,49 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; загальні річні проценти 0,01 % віл суми боргу за договором згідно з графіком платежів. Загальні витрати за кредитом 364964,59 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 593325,76 грн., реальні річна процентна ставка 56,64 %.

У п. 6 вказаного Паспорту кредиту визначено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно частинами повертати отримані кредитні грошові кошти та сплачувати проценти за користування цими коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»(«Клієнт») та АТ «Таскомбанк» («Фактор») укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, у відповідності до умов Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно п. 2.2 сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до Позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (Додатку № 1).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 за 11.01.2022, АТ «Таскомбанк» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8995823552 від 06.01.2022 року у загальній сумі 238 801,99 грн., з яких: 237 876,17 грн. – сума основного боргу за кредитом; 925,49 грн. - сума нарахованого щомісячного проценту, 0,33 грн. - сума нарахованих процентів.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.02.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 283 876,80 грн., з яких:

- 208 079,81 грн. – заборгованість по тілу кредиту (у тому числі прострочена);

- 21,90 грн. – заборгованість по річним процентам (у тому числі прострочена);

- 75 775,09 грн. – заборгованість по щомісячним процентам (у тому числі прострочена).

На підтвердження наявної заборгованості за вказаним кредитним договором представником позивача надано відповідний розрахунок.

Матеріали справи містять також повідомлення-вимогу від 21.02.2024 року № 169784/70.2.2, яка була направлена на адресу відповідача 23.02.2024 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень. Вказане повідомлення-вимога отримана відповідачем 25.03.2024 року, що зазначено в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення. У повідомлені-вимозі зазначено, що повернення кредиту повинно бути здійснені відповідачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику, однак відповідачем будь-яких дій здійснено не було.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Надаючи правову оцінку обставинам, які склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.

Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Враховуючи надані суду докази, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення із відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Згідно із статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в письмовому вигляді.

Також, матеріали справи свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а тому заперечення відповідача з цього приводу суд до уваги не приймає.

При цьому, згідно із положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, відповідно до якої ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, яка міститься в матеріалах справи і яка є належним доказом заборгованості відповідача, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).

В свою чергу, погашення кредиту, які проводив відповідач, свідчать про те, що відповідач усвідомлював, що винний кошти, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.

У постанові КЦС ВС від 15.01.2025 року № 753/16762/15-ц (61-7242 св 24) викладено правовий висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Окрім того, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Зазначаючи у відзиві на позов про погіршення свого фінансового стану, відповідач не надає суду належних та допустимих доказів.

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його картковий рахунок, вказаний у договорі, у період часу, про який стверджує позивач, проте зазначеного не зробив, та, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вказаний договір він не укладав.

При цьому, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що він не відмовлявся від кредитної заборгованості, стабільно здійснював оплати в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Суд вважає, що сторона відповідача, заперечуючи отримання кредитних коштів, застосувала концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень відповідачем не надано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

В свою чергу, судом встановлено, що факт виконання первісним кредитором умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору та визнає право позивача на стягнення заборгованості із відповідача в судовому порядку.

Також, суд погоджується із правильністю розрахунку суми заборгованості, яка міститься в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.

Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку, штраф чи пеня відповідачу не нараховувались.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідач, діючи згідно принципу свободи договору, погодився із запропонованими йому умовами та, відповідно, підтвердив, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника.

Доказів звернення відповідача до первісного кредитора чи його правонаступника щодо непогодження з умовами кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами матеріали справи не містять, а тому, на думку суду, відсутні підстави для зменшення розміру відсотків за користування кредитом.

Вказаний договір або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання позичальником.

Заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позов, не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем умов вказаного кредитного договору.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Вказана позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 року в справі № 367/4970/13-ц), заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов`язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором, так і розмір боргу.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 4 258,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 207, 512, 514, 628, 629, 634, 638, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 8995823552 від 06.01.2022 року у розмірі 283 876,80 грн. (двісті вісімдесят три тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 80 копійок, з яких: 208 079,81 грн. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 21,90 грн. – заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена), 75 775,09 грн. – заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір у розмірі 4 258,15 грн. (чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 15 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач – Акціонерне товариство «Таскомбанк», ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя: Федотова В.М.