Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №212/4831/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/4831/26

2/212/4419/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого – судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Осіпової К.Д., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі сторін, які беруть участь у справі, та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

встановив:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в обгрунтування якого вказала, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 2021 року. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі №212/11411/24 і посвідченням НОМЕР_1 у подружжя підтверджено статус багатодітної сім`ї, вони мають чотирьох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час шлюбні відносини фактично припинені, сторони мешкають окремо, спільного господарства не ведуть. Діти проживають із позивачем і оскільки обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей покладається на обох батьків, просить вирішити питання про стягнення щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утриманні неповнолітніх дітей у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), а також розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року призначено розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Також судом встановлено, що через підсистему «Електронний суд» позивачкою подано скановану копію заяви від імені відповідача про визнання позову.

Разом з тим зазначена заява не подана безпосередньо відповідачем, не сформована через його електронний кабінет та не підписана кваліфікованим електронним підписом відповідача, що позбавляє суд можливості достовірно встановити належність такого волевиявлення саме відповідачу.

Враховуючи викладене, суд не приймає зазначену заяву як належне процесуальне волевиявлення відповідача щодо визнання позову, а розглядає справу за наявними у матеріалах справи доказами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 320/11913/22, відповідно до якої документ, щодо якого неможливо встановити належність підпису особі, від імені якої він поданий, не може вважатися належним процесуальним документом.

Статтями 43,211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність від нього не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст.178, ч. 4 ст.223, ч. 1 ст.280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб 24 липня 2021 року, про що 24 липня 2021 року Покровським відділом районним державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис № 392, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Від шлюбу сторони мають чотирьох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 . Із позовної заяви вбачається, що сторони не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини припинено.

Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб.

Відповідно дост.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Відповідно до ч.3,4ст.56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч.1ст.110 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно до ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, враховуючи обопільну згоду сторін на розірвання шлюбу, суд прийшов до висновку, що шлюб підлягає розірванню, так як сторони мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, сімейно-шлюбні стосунки сторін розпались і поновлені бути не можуть.

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідност.180 СК України батьки повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідност.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, є гарантією її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Проживання одного з батьків окремо від дитини не повинно впливати на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч.1 ст.155 СК України.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та обов`язку обох батьків по утриманню дитини, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів, стягнувши щомісяця з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03 квітня 2026 року.

Відповідно до п.1 ч.1ст.430 ЦПК Українисуд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.24,104,110,112,113,114 Сімейного кодексу України, ст.ст.10,76,83,95,133,141,259,265268ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 липня 2021 року Покровським відділом районним державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис № 392, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 - залишити прізвище ОСОБА_7 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 квітня 2026 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. в дохід держави за вимогою про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. в дохід держави за вимогою про стягнення аліментів.

Рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 с. 259 ЦПК України повний текст рішення складено 11 вересня 2026 року та підписано без проголошення.

Суддя: Н. М. Ваврушак