Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №212/1941/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 212/1941/26

Провадження № 2-о/201/219/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області у віці 84 років померла мати заявника – громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку загальною площею 57,5 кв.м (житловою площею 30 кв.м) з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Часів Ярської міської ради площею 0,0765 га, кадастровий номер 1410376600:00:001:0448.

Заявник зазначив, що є єдиним спадкоємцем першої черги за законом; чоловік спадкодавця на момент її смерті відсутній; батько заявника – ОСОБА_3 – помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини, а тому до кола спадкоємців не входить; інших спадкоємців за законом першої черги немає.

22.02.2025 заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у якій зазначив, що спадщину прийняв шляхом фактичного проживання зі спадкодавцем за однією адресою. Однак нотаріус відмовила у видачі такого свідоцтва, оскільки строк для подання заяви про прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, був пропущений, а безумовних документальних доказів постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини надано не було.

Заявник вказав, що фактично постійно проживав та був зареєстрований разом зі своєю матір`ю за адресою відкриття спадщини з 20.10.2016 і аж до дня її смерті, здійснював за нею догляд, оскільки вона була похилого віку та потребувала сторонньої допомоги. У зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням Російської Федерації в Україну заявник був змушений евакуюватися з місця свого постійного проживання до м. Дніпра. Часовоярська міська територіальна громада Бахмутського району Донецької області за винятком с. Богданівка з 24.02.2022 по 06.08.2024 визнавалась територією активних бойових дій, а на теперішній час є окупованою територією, у зв`язку з чим заявник позбавлений можливості отримати необхідні документи для підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем у позасудовому порядку.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. ст. 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, заявник просив встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки встановлення цього факту необхідне заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Заінтересована особа – Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області – правом на подання відзиву не скористалася.

Від начальника Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області Чауса С. надійшла письмова заява (вих. № 01-06/885 від 13.04.2026), в якій зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» та Розпорядження Президента України від 04.07.2022 № 118/2022-рп «Про призначення С. Чауса начальником Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області» начальник військової адміністрації здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету та міського голови, у зв`язку з чим Часовоярська міська військова адміністрація просила розглянути справу за відсутності її представника та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 37).

Рух справи.

Заява надійшла до Покровського районного суду міста Кривого Рогу за зареєстрованим місцем проживання заявника.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18.02.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра – за фактичним місцем проживання заявника як внутрішньо переміщеної особи (ст. 316 ЦПК України). Зазначена ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили 05.03.2026, про що Покровський районний суд міста Кривого Рогу повідомив листом від 17.03.2026 № 212/1941/26/28735/2026, направивши матеріали цивільної справи № 212/1941/26 на 27 аркушах до Соборного районного суду міста Дніпра. Цим же листом підтверджено, що сплачений заявником судовий збір у розмірі 665,60 грн зарахований до Державного бюджету України (а.с. 122), а заяв про його повернення до суду не надходило.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Наумової О.С. від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. витребувано копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 . Листом від 05.05.2026 № 163/01-16 приватний нотаріус Лушкіна О.В. надіслала суду копію спадкової справи № 28/2024, відкритої 22.02.2025 (надійшло до суду 14.05.2026) (а.с. 34 - 52).

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, представника в судове засідання не направила, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 16.01.2001), є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Коростишів Житомирської області, батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 (а.с. 14).

Мати заявника – ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Іванівка Коростишівського району Житомирської області, що підтверджується її свідоцтвом про народження (актовий запис № 105 від 31.01.1982), батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 15). Ці відомості повністю узгоджуються з даними свідоцтва про смерть ОСОБА_2 щодо дати і місця її народження.

Батько заявника – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 16), помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто до відкриття спадщини, що підтверджується довідкою про причину смерті від 12.06.2019, а тому не належить до кола спадкоємців і не претендує на спадкове майно.

Тривале проживання подружжя ОСОБА_8 на території Донецької області (м. Артемівськ, нині – м. Часів Яр) підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_3 (пенсіонера за віком, видане 15.05.2001 Артемівським управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, номер пенсійної справи 51396) та посвідченням ветерана праці серії НОМЕР_4 від 22.07.2004, а також пенсійним посвідченням ОСОБА_2 (видане 16.05.2001 тим же управлінням, номер пенсійної справи 45488) з відміткою «Дитина війни» (а.с. 17, 18).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 19.02.2022 виконавчим комітетом Часовоярської міської ради Бахмутського району Донецької області (актовий запис № 41), та довідкою про причину смерті від 18.02.2022, виданою лікарем ОСОБА_9 (а.с. 47 - 48).

Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування житлового будинку від 10 лютого 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 78, за яким дарувальник – заявник ОСОБА_1 – безоплатно подарував належний йому житловий будинок своїй матері ОСОБА_2 (обдарованій) (а.с. 79-80).

Право власності обдарованої зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2016 за реєстраційним номером запису 13254299, що підтверджується інформаційною довідкою № 53238476 від 15.02.2016 (а.с. 81-82).

При цьому судом встановлено, що сам заявник придбав зазначений будинок раніше – на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.04.2015 Часів-Ярською державною нотаріальною конторою за реєстром № 313 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2015 за № 9247019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 601617014103).

Після дарування будинку матері заявник зареєструвався та фактично оселився разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Часовоярської міської ради, згідно з якою ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за вказаною адресою з 20 жовтня 2016 року (а.с. 78), а також відповідним записом у паспорті громадянина України заявника (а.с. 50-51).

У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яким судом роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 91 ЦПК України, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, про що в матеріалах справи наявні відповідні розписки свідків, і які склали присягу свідка (а.с. 59 - 71).

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що є дружиною заявника, перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі з 22 серпня 2020 року. Пояснила, що вона разом із заявником та його матір`ю ОСОБА_2 проживали у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Мати заявника проживала разом з ними, хворіла, погано ходила, оскільки в неї боліли ноги, у зв`язку з чим за нею здійснювався догляд, а коли стан здоров`я погіршився і вона злягла — догляд включав, зокрема, гігієнічний догляд (зміну підгузків). Свідок зазначила, що сама була зареєстрована за іншою адресою, однак фактично проживала разом із заявником та його матір`ю з часу свого одруження, тобто з 2020 року, і що іншого місця проживання у них не було; спільне проживання тривало безперервно до дня смерті ОСОБА_2 . Також повідомила, що ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вже 22–24 лютого 2022 року розпочалися бойові дії; коли через півроку постала необхідність вступати у спадщину, у місті вже не залишилося жодних служб, а можливості виїхати звідти не було. Додатково повідомила, що має при собі документи про витрати на поховання, не долучені до справи, і просила надати можливість долучити їх після допиту свідків.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що доводиться мамою дружині заявника — ОСОБА_10 , особисто була знайома з ОСОБА_15 та часто, щонеділі, приїжджала до неї в гості. Підтвердила, що ОСОБА_13 постійно проживала разом із заявником та його дружиною, іншого місця проживання у них не було. Про факт спільного проживання їй достеменно відомо з часу одруження заявника — з 22 серпня 2020 року. ОСОБА_16 як особу похилого віку, якій за станом здоров`я надавалася стороння допомога, і зазначила, що спільне проживання та догляд тривали аж до її смерті.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що в родинних стосунках із заявником чи спадкодавцем не перебуває, є їхньою сусідкою по м. Часів Яр і знайома із заявником усе життя, оскільки місто невелике. Особисто з ОСОБА_15 знайома не була, однак їй достеменно відомо, що заявник проживав разом з матір`ю за однією адресою. Точної назви вулиці не назвала (знає лише свою вулицю), однак підтвердила, що, за її спостереженнями, спільне проживання тривало приблизно останні 10 років, пояснивши, що особисто бачила заявника з матір`ю у дворі будинку та під час візитів до сусідки, яка проживала поруч і з якою свідок разом працювала. Сама проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Показаннями ОСОБА_10 і ОСОБА_14 підтверджують спільне проживання з 2020 року (коли дружина заявника приєдналась до сім`ї), реєстрація заявника за цією адресою з 20.10.2016.

Таким чином, заявник постійно та безперервно проживав однією сім`єю зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за вказаною адресою протягом більш ніж п`яти років – з 20.10.2016 і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 , здійснюючи догляд за нею як за особою похилого віку (на момент смерті – 84 роки), яка потребувала сторонньої допомоги.

Факт спільного проживання заявника зі спадкодавцем додатково підтверджується наявними в матеріалах справи сімейними фотографіями, на яких заявник зображений разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 у домашній обстановці (а.с. 74, 75), що узгоджується з поясненнями свідків.

У зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням Російської Федерації в Україну заявник був змушений евакуюватися з місця свого постійного проживання до м. Дніпра, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1201-5002561021 від 06.02.2023, виданою на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 13).

Судом ураховано, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Часовоярська міська територіальна громада (за винятком с. Богданівка) Бахмутського району Донецької області з 24.02.2022 по 06.08.2024 визнавалась територією активних бойових дій, а на теперішній час є окупованою територією, у зв`язку з чим органи місцевого самоврядування громади фактично не функціонують, а їх повноваження здійснює Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, утворена Указом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022, начальником якої розпорядженням Президента України від 04.07.2022 № 118/2022-рп призначено ОСОБА_17 . За цих обставин заявник позбавлений можливості отримати документи, що підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем, в позасудовому порядку.

22.02.2025 заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 28/2024, реєстровий № 57), що підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи у Спадковому реєстрі № 80214475 від 22.02.2025 (а.с. 46, 49) та копією спадкової справи, наданою нотаріусом на запит суду (а.с. 45-52).

Судом установлено, що нотаріусом відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав пропуску встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутності безумовних документальних доказів постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що є дружиною заявника, перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі з 2001 року. Підтвердила, що після оформлення будинку на АДРЕСА_1 у власність свекрухи ОСОБА_2 у 2016 році її чоловік ОСОБА_1 переїхав та постійно проживав разом з матір`ю в цьому будинку, здійснював за нею догляд, оскільки та була похилого віку і потребувала сторонньої допомоги. Спільне проживання заявника з матір`ю тривало безперервно аж до смерті ОСОБА_2 у лютому 2022 року. Після початку бойових дій та окупації м. Часів Яр родина була змушена евакуюватися до м. Дніпра.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що особисто спостерігала, як ОСОБА_1 постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 з 2016 року, бачила, що вони вели спільне господарство, заявник доглядав за матір`ю, і таке спільне проживання тривало систематично аж до 2022 року, до дня смерті спадкодавця.

Матеріалами справи та показаннями свідків одностайно та послідовно підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною другою цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем в умовах, коли територіальна громада за місцем відкриття спадщини визнана окупованою територією, а органи місцевого самоврядування не здійснюють свої повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно зі спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Як роз`яснено у п. п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена, однак особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Згідно з п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують цей факт.

Судом встановлено, що заявник з 20.10.2016 і до дня смерті спадкодавця 17.02.2022 був зареєстрований та фактично постійно проживав однією сім`єю зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою відкриття спадщини, доглядав за нею як за особою похилого віку, що потребувала сторонньої допомоги. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів (свідоцтвами про народження, свідоцтвом про смерть, довідкою про реєстрацію місця проживання, документами щодо права власності на спадкове майно, сімейними фотографіями) та узгоджуються з показаннями свідків, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, які послідовно й одностайно підтвердили факт постійного спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Підстав не довіряти показанням свідків або сумніватися у достовірності письмових доказів у суду немає, оскільки вони не суперечать одне одному та узгоджуються між собою.

Установлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини безпосередньо породжує юридичні наслідки, оскільки є необхідною умовою реалізації заявником права на оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, і встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право – заінтересована особа будь-яких заперечень щодо заявлених вимог не висловила.

За таких обставин, з огляду на встановлені судом факти та надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановлення факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем – його матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат.

Судовий збір у розмірі 665,60 грн сплачений заявником при поданні заяви до суду та зарахований до Державного бюджету України (а.с. 122).

Оскільки заява розглянута в порядку окремого провадження за відсутності спору про право, а заінтересована особа не заперечувала проти задоволення заяви, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню заінтересованою особою не підлягають і залишаються за заявником.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1268, 1269, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), разом зі спадкодавцем – матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2026 року.

Суддя О. С. Наумова