Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №209/5631/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5631/26

Провадження № 1-кп/209/311/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м.Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2026 року за №12026046790000037 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Суха Неполка Золотухинського району Курської області російська федерація, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого горновим доменної печі ПрАТ "Камет-Сталь", зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

-обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2026 року приблизно о 21:15 годині, ОСОБА_4 знаходився у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 разом з незнайомим йому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зазначений час на ґрунті ревнощів та особистих неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на умисне спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в зазначений час у вказаному місці, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, дістав зі своєї одежі биту дерев`яну, яку останній приніс з собою, та без значного розриву у часі наніс не менше одного удару по голові ОСОБА_5 , не менше двох ударів по лівій нижній кінцівці, та не менше двох ударів по правій нижній кінцівці останнього.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на обох нижніх кінцівках – відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки; ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з синцем та раною на голові, що супроводжувалась явищами струсу головного мозку – відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, як викликавши розлад здоров`я більш 6, але менш 21 дня; ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівого колінного суглобу з черезсуглобовим переломом голівки лівої малогомілкової кістки, контузією латерального виростка лівої стегнової кістки, з явищами ушкодження заднього рогу та тіла медіального меніска (Тип ІІ А по Stoller), часткової екструзії тіла меніска, хондромаляції надколінника І ст., слабко вираженого синовіїту лівого колінного суглобу – відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто, умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

На підставі ч.1 ст.474 КПК України, до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про примирення, укладена 13 серпня 2026 року між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 , 26 липня 1981 року, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч.1 ст.122 КК України, в якій вказано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним вказаного вище злочину, щиро кається у вчиненому, з потерпілим примирився, претензії з боку потерпілого відсутні.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.122 КК України, у виді обмеження волі на строк один рік із застосуванням статті 75 КК України.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.122 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації злочину та щодо узгодженої міри покарання.

Судом встановлено, що укладення угоди є добровільним волевиявленням сторін, тобто, згідно з ч.6 ст.474 КПК України, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено зміст ч.ч. 4, 6, 7 ст.474 КПК України, який йому зрозумілий та ним усвідомлений.

Крім того ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про примирення. Просив суд затвердити угоду між ним та потерпілим, та призначити узгоджене покарання. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про примирення, що передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які йому були роз`яснені судом в ході підготовчого судового засідання та вид покарання, який буде до нього застосовано.

Потерпілий ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення. Вказав, що укладення угоди було добровільним, він примирився з обвинуваченим ОСОБА_4 , претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, наслідки укладення угоди йому зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 вважає за доцільне затвердити угоду про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 як таку, що відповідає вимогам закону.

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про примирення, вислухавши з приводу її затвердження думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що угода про примирення повинна бути затверджена з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Згідно до ч.3, ч.5 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, яке згідно зіст.12 КК України є нетяжким злочином.

При призначені покарання, визначеного угодою, суд, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, а також наявність обставин, що пом`якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання (згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України), є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання (згідно ст.67 КК України), судом не встановлені.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

В підготовчому судовому засіданні також встановлено, що потерпілий та обвинувачений розуміють наслідки затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України, а також обмеження їх прав щодо оскарження вироку про затвердження угоди про примирення.

Підстави для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачені ч.7 ст.474 КПК України, відсутні.

Згідно з ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначення обвинуваченому визначеної в угоді міри покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, ст.128 КК України, п.1 ч.3 ст.314, ст.374, 376, ч.3 ст.394, ст.468, 469, 471, 473-476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 13 серпня 2026 року у кримінальному провадженні №12026046790000037 від 23 березня 2026 року між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строкна 1 (один) рік, поклавши на нього, відповідно до ст.76 КК України, обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.

На підставі п.2 ч.3 ст.76 КК України, додатково покласти обов`язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази: змив речовини бурого кольору на марлевому тампоні, який запаковано до паперового конверту НПУ з біркою NPU - 3922023 - знищити; дерев`яну биту, яку запаковано до спецпакету НПУ QHY0159734, - знищити.

Вирок на підставі угоди про примирення може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.476 КПК України.

Вирок підлягає негайному врученню учасникам кримінального провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_7