Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №199/13475/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/13475/26

(1-кп/199/1424/26)

В И Р О К

іменем України

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий – суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025050010045672, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарічне, Новоодеського р-ну, Миколаївської обл., громадянина України, з середньою освітою, холостого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», раніше судимого 24 липня 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 13 грудня 2024 року на підставі ст. 81-1 КК України умовно достроково для проходження військової служби, невідбутий строк 4 роки 6 місяців 7 днів, зареєстрованого та фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, на посаді стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 28 червня 2025 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , а вільний час використовував на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, до моменту його затримання 27 липня 2026 року уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, визнав повністю, та показав, що дійсно з проходив службу за контрактом на вказаній в обвинувальному акті посаді штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 та виконував бойові завдання в Покровському районі Донецької області. Їх підрозділ розформували і він мав перейти до підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що його не влаштовувало, бо там були неприйнятні умови проходження служби, тому він разом з побратимом, не питаючи дозволу, 28 червня 2025 року залишили розташування підрозділу в м. Білозерське та поїхали додому. Відпочивши вдома він поїхав працювати в м. Київ, де його затримали 27 липня 2026 року. Визнає, що таким чином самовільно залишив місце служби. У вчиненому розкаюється. Наразі він уже отримав письмову згоду від військової частини НОМЕР_2 та має намір продовжити проходження військової служби.

Оскільки ОСОБА_4 добровільно та усвідомлено (сумнівів щодо чого під час його опитування встановлено не було) повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним злочину, правильно розуміє зміст цих обставин, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Встановлені судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким, умисним, закінченим злочином, тривалість відсутності ОСОБА_4 за місцем служби, та причини, які спонукали його до цього, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.

Останній є особою раніше судимою за вчинення аналогічного умисного злочину, має постійне місце проживання, новий злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, за місцем служби характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

До матеріалів кримінального провадження долучено копію вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року, яким ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України засуджено до 5 років позбавлення волі, а також копії ухвали Вознесенського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2024 року, за якою ОСОБА_4 на підставі ст. 81-1 КК України звільнено від відбування вказаного покаранняумовно достроково для проходження військової служби, невідбутий строк 4 роки 6 місяців 7 днів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 81-1 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, оскільки новий злочин вчинений обвинуваченим в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків підлягає призначенню на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, встановлені судом відомості про особу обвинуваченого, з урахуванням виду та розміру призначеного йому покарання, дають підстави вважати можливим ухилення від суду.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення підлягає зарахуванню у строк покарання обвинуваченому з розрахунку день за день, у зв`язку з чим строк відбування покарання ОСОБА_4 слід обраховувати з 27 липня 2026 року (дня затримання).

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за цим вироком покарання частково, у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року і остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ), а строк відбування покарання обраховувати з 27 липня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою – з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

10.09.2026