Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №199/8014/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8014/24

(2/199/337/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що 26.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір 534918176, згідно з умовами якого первинний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит на суму 29 999,00 грн. На виконання умов даного договору первинний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувався перерахувати грошові кошти в сумі 29 999,00 грн. на банківську картку відповідача № 5168-74XX-XXXX-2456.

У подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з подальшими додатковими угодами).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №534918176 від 26.08.2021 у загальному розмірі 42 467,51 грн. судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідач скористався правом на відзив, в якому вказує, що предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №534918176 від 26.08.2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором, як ТОВ «Таліон Плюс» так і в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договір факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року та ТОВ «Юніт капітал» згідно договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року до відповідача. Окрім цього відповідач вважає, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн. 00 коп. є неспівмірним зі складністю даної справи.

Позивач скористався правом відповіді на відзив, в якому вказав, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір № 534918176 від 26.08.2021, укладений 11.01.2022, тобто через п`ять місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже стало існувало, а не було майбутнім. Окрім цього позивач зазначає, що згідно із п. 3.8 договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 р. У тому випадку, якщо рішення суду ухвалено не на користь клієнта, він звільняється від обов`язку сплати гонорару.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 26.08.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 534918176 на суму 29 999 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на банківську картку, строком на 140 днів, зі сплатою 0,69% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на 08.10.2024 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 42 467 грн. 51 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 21 163 грн. 99 коп., заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 21 303 грн. 52 коп.

28.11.2018 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 р. 28.11.2019 р. ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 р. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 р. між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 р. та № 28/1118-01. 31.12.2021 р. сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 р. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 р. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р. 31.12.2023 р. сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року.

Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №168 від 11.01.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 41 917,25 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024 р.р.

30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 р.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 р. до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 467, 51грн.

04.09.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 534918176 від 26.08.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 467, 51грн. яка складається з наступного: 21 163 грн. 99 коп. - заборгованість по кредиту; 21 303 грн. 52 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 534918176 від 26.08.2021 відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 42 467, 51грн. яка складається з наступного: 21 163 грн. 99 коп. - заборгованість по кредиту; 21 303 грн. 52 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом..

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано платіжне доручення № bae5d829-e5f0-4364-aff1-eba95dfd2de2 від 26.08.2021 року про успішне перерахування платником ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (код ЄДРПОУ 38569246, дебет рахунку № НОМЕР_1 у банківській установі АТ КБ "ПРИВАТБАНК", код банку 305299) грошових коштів у сумі 29 999,00 грн. із призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 534918176 від 26.08.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer» на користь отримувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на кредитний картковий рахунок № НОМЕР_3 .

Позивачем додано довідку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 08/2024 від 13.08.2024 р., відповідно до якої Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача (електронний платіжний засіб НОМЕР_3 ), а саме: 26.08.2021 р. о 13:23 у сумі 29 999,00 грн. (ID платежу / код операції 1745112557).

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, а також статтями 1077 та 514 ЦК України щодо переходу права вимоги.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду з даним позовом позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу, про що надає платіжне доручення № bae5d829-e5f0-4364-aff1-eba95dfd2de2 від 26.08.2021 року про успішне перерахування платником ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (код ЄДРПОУ 38569246, дебет рахунку № НОМЕР_1 у банківській установі АТ КБ "ПРИВАТБАНК", код банку 305299) грошових коштів у сумі 29 999,00 грн. із призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 534918176 від 26.08.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer» на користь отримувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на кредитний картковий рахунок № НОМЕР_3 ; додано довідку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 08/2024 від 13.08.2024 р., відповідно до якої Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача (електронний платіжний засіб НОМЕР_3 ), а саме: 26.08.2021 р. о 13:23 у сумі 29 999,00 грн. (ID платежу / код операції 1745112557).

Втім, суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний позивачем, зокрема відкриття саме відповідачем в цій банківській установі рахунку, який обслуговується карткою 5168-74XX-XXXX-2456.

Виписки по рахунку суду не надано.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, на що посилається позивач у позовній заяві.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 11.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї