Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №759/18906/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/18906/23

Головуючий у першій інстанції - Горбенко Н.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2897/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати у двадцятиденний строк з моменту вручення їй даної ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва суду від 10 листопада 2025 року у справі № 759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. (т. 1 а.с. 45-47).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. (т. 1 а.с. 69-73).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини (т. 1 а.с. 96-100).

Не погоджуючись із ухвалою районного суду від 14 січня 2026 року, 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. скасувати та постановити нову, якою відмовити у застосуванні процесуального примусу (т. 1 а.с. 105-112).

На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення штрафу є незаконним, необґрунтованим, винесеним з неповним та з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, неправильним визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, та таким, що суперечить інтересам дитини, та права відповідача (боржника за виконавчим провадженням).

Вказувала, що оскаржувана ухвала постановлена без виклику ОСОБА_1 , як учасника справи, що фактично позбавило її можливості надати пояснення, заперечення та докази поважності причин невиконання ухвали, чим порушено принципи змагальності сторін та рівності учасників процесу (ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 260, 263, 265 ЦПК України судове рішення повинно містити мотивувальну частину із зазначенням встановлених обставин, оцінки доказів та мотивів відхилення доводів сторін. Оскаржувана ухвала не містить належного мотивування щодо: 1) відсутності поважних причин невиконання ухвали; 2) необхідності застосування штрафу як заходу процесуального примусу; 3) співмірності розміру штрафу.

Фактично суд обмежився формальним посиланням на норму права без аналізу конкретних обставин справи

Згідно зі ст. 376, 382, 383 ЦПК України штраф може бути застосований лише у разі встановлення невиконання ухвали без поважних причин. Суд не встановив відсутності поважних причин та не надав оцінки поданому мною звіту про виконання ухвали, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Суд першої інстанції не встановив відсутність поважних причин, а фактично проігнорував їх існування, а саме: 1) наявність трьох одночасних виконавчих проваджень з різним змістом обов`язків; 2) стан правової невизначеності щодо того, яке саме рішення підлягає першочерговому виконанню; 3) перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною, що об`єктивно впливає на можливість організації та реалізації способу спілкування.

Таким чином, застосування штрафу відбулося без встановлення обов`язкової умови - відсутності поважних причин, що є неправильним застосуванням норми матеріального права.

Штраф як захід державного примусу має відповідати принципу пропорційності та співмірності, застосовуватись лише тоді, коли менш обтяжливі засоби є неефективними.

Суд першої інстанції не оцінив, чи був штраф необхідним та співмірним заходом у ситуації, коли існує об`єктивна неможливість належного виконання судових рішень.

Апелянт вказувала, що наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3 років, тому такий захід як накладення штрафу судом у сумі 66560, 00 грн. є надмірним фінансовим навантаженням на мене та не відповідає інтересам двох малолітніх дітей, оскільки апелянт має сплатити застосований судом захід впливу у фактично повторній справі про визначення місця проживання дитини.

Вказувала, що на виконання ухвали Святошинського районного суду від 18.12.2025 вона подала звіт про виконання ухвали від 10.11.2025 про забезпечення позову разом із клопотанням про поновлення процесуального строку із зазначенням поважності причин його пропуску, що підтверджує добросовісність та бажання виконати рішення суду (т. 1 а.с. 105-112).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 лютого 2026 року дану справу було призначено головуючому судді: Рейнарт І.М., судді, які входять до складу колегії: Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. (т. 1 а.с. 238).

Не погоджуючись із ухвалою районного суду від 19 лютого 2026 року, 09 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити оскаржувану ухвалу та викласти в наступній редакції:

«відмовити у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини;

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави штраф у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень 00 копійок.;

зобов`язати боржника ОСОБА_1 подати у 10-ти денний строк з моменту вручення їй даного рішення суду Звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва № 759/18906/23» (т. 2 а.с. 1-3).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд під час відмови в прийнятті Звіту боржниці в порушення вимог ст. ч. 3 ст. 453-4, ч. 4 ст. 453-4, ч. 1 ст. 148 ЦПК України не вжив заходи та не застосував до боржника ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає абзацу 7 ч. 1 ст. 148 ЦПК України.

Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання від виконання рішення суду, що підтверджується складеними актами державного виконавця, яких налічується більше 90 шт. (ВП НОМЕР_2, ідентифікатор доступу 8ЕГ9138Е323Д, та як наслідок винесення відповідних постанов про накладення штрафів на ОСОБА_1 , подання про обмеження у виїзді за кордон, яке задоволено судом та як наслідок винесено відповідну ухвалу суду, скеровано до Національної поліції України заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. За результатами розгляду вказаних заяв внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальні провадження.

Наразі відповідачка демонструє відверту зневагу та невиконання рішень судів (т. 2 а.с. 1-3).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 березня 2026 року дану справу було призначено головуючому судді: Рейнарт І.М., судді, які входять до складу колегії: Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. (т. 2 а.с. 21).

Не погоджуючись із ухвалою районного суду від 30 січня 2026 року, 15 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою прийняти звіт ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2025 року, відмовити у застосуванні заходу процесуального примусу у вигляді штрафу (т. 2 а.с. 23-33).

На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права.

Судом порушено вимоги ст. 127 ЦПК України щодо оцінки поважності причин пропуску процесуального строку. Суд першої інстанції фактично проігнорував зазначені обставини, зробивши висновок про їх неповажність лише з підстав того, що лікування було амбулаторним. Водночас закон не встановлює, що поважною причиною може бути лише стаціонарне лікування. Таким чином суд звузив зміст ст.127 ЦПК України, що є неправильним застосуванням процесуального права.

Суд першої інстанції не всебічно, не повно, не об`єктивно дослідив сукупність доказів під час постановлення судового рішення, що оскаржується, а висновки, до який дійшов суд першої інстанції у судовому рішенні, що оскаржується, не відповідають обставинам справи.

Крім того, суд зробив висновок про ухилення від виконання рішення без належних доказів, що суперечить ч.6 ст.81 ЦПК України, згідно з якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом розгляду у межах процедури, передбаченої ст.453-3 - 453-4 ЦПК України, є оцінка поданого звіту. Натомість, суд: 1) встановлював обставини нібито ухилення від виконання рішення; 2) досліджував матеріали виконавчого провадження; 3) оцінював поведінку сторони у ширшому контексті. Таким чином суд вийшов за межі предмета розгляду, що є істотним порушенням процесуального права.

Судом першої інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, яке полягає у фактичному повторному застосуванні до ОСОБА_1 одного й того ж заходу процесуального примусу за однакові обставини.

Фактично штраф застосовано не за неподання звіту, а за незгоду суду зі змістом поданого звіту, що не передбачено положеннями цивільного процесуального законодавства.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2026 року суд встановив для боржника новий строк - 20 днів з моменту вручення ухвали - для подання звіту про виконання ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що зазначену ухвалу отримала ОСОБА_1 16.01.2026 року, а отже встановлений судом строк для подання звіту спливав 05.02.2026 року.

Водночас, оскаржувану ухвалу про накладення штрафу суд постановив 30.01.2026 року, тобто до спливу строку, встановленого самим судом.

Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали строк для виконання процесуального обов`язку ще не закінчився, що виключало можливість висновку суду про його невиконання.

Незважаючи на це, суд першої інстанції передчасно застосував до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Такі дії суду суперечать принципу правової визначеності та положенням ст.148 та ст.453-4 ЦПК України, оскільки відповідальність може наставати лише після спливу строку, встановленого для виконання відповідного процесуального обов`язку.

Крім того, такий висновок суду є передчасним, оскільки застосування штрафу відповідно до ст. 453-4 ЦПК України можливе лише у випадку неподання звіту у встановлений строк або встановлення факту невиконання судового рішення, чого у даному випадку судом встановлено не було.

Суд першої інстанції не оцінив, чи був штраф необхідним та співмірним заходом у ситуації, коли існує об`єктивна неможливість належного виконання судових рішень.

Разом з тим, наразі ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3 років, тому такий захід як накладення штрафу судом повторно у сумі 66 560, 00 грн. є надмірним фінансовим навантаженням на неї та не відповідає інтересам мої двох малолітніх дітей, оскільки має сплатити застосований судом захід впливу у фактично повторній справі про визначення місця проживання дитини.

Оскаржуване судове рішення не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про те, що стягнення з ОСОБА_1 повторно штрафу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

На виконання ухвали Святошинського районного суду від 18.12.2025 ОСОБА_1 подала звіт про виконання ухвали від 10.11.2025 про забезпечення позову разом із клопотанням про поновлення процесуального строку 19.01.2026 із зазначенням поважності причин його пропуску, що підтверджує добросовісність та бажання виконати рішення суду (т. 2 а.с. 23-33).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 березня 2026 року дану справу було призначено головуючому судді: Рейнарт І.М., судді, які входять до складу колегії: Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. (т. 2 а.с. 66).

18 березня 2026 року ОСОБА_2 подав заперечення проти клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року (т. 2 а.с. 69-70)

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини (т. 2 а.с. 115).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до розгляду Київським апеляційним судом в приміщенні суду на 03 червня 2026 року на 12 год. 35 хв. (т. 2 а.с. 121).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу 14 січня 2026 року про зобов`язання боржника подати звіт про виконання ухвали суду, подану у межах розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини (т. 3 а.с. 23-24).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про зобов`язання боржника подати звіт про виконання ухвали суду, подану у межах розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до розгляду Київським апеляційним судом в приміщенні суду на 03 червня 2026 року на 12 год. 20 хв. (т. 3 а.с. 30).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини (т. 3 а.с. 41).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до розгляду Київським апеляційним судом в приміщенні суду на 03 червня 2026 року на 12 год. 50 хв. (т. 2 а.с. 46).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року заяву про самовідвід суддів Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.М. - задоволено.

Відведено суддів Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.М. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про зобов`язання боржника подати звіт про виконання ухвали суду, подану у межах розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини, апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини, апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року про відмову у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Справу передано на повторний розподіл (т. 3 а.с. 87).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка О. № 129/06.1-01/26 від 01 липня 2026 року, у зв`язку з самовідводом судді-доповідача Рейнарт І.М. та суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. та неможливістю ними продовжувати участь у розгляді справи № 759/18906/23 (а/п 22-ц/824/2897/2026), відповідно до пункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 759/18906/23 (а/п 22-ц/824/2897/2026) (т. 3 а.с. 94).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року дану справу було призначено головуючому судді: Левенець Б.Б., судді, входять до складу колегії: Євграфова Є.П., Саліхов В.В. (т. 3а.с. 95).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року, апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Об`єднано апеляційне провадженняза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року, апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року.

Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні Київського апеляційногосуду(м. Київ, вул. Солом`янська,2-А)на 10 вересня 2026 року о 16 годині 00 хвилин (т. 3 а.с. 96-98).

В судовому засіданні апелянт Лало В.Л. підтримала подані нею апеляційні скарги і просила їх задовольнити, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси. Так про розгляд справи апеляційним судом 10 вересня 2026 року апелянт ОСОБА_2 , треті особи - Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради, були сповіщені 14 липня 2026 року, кожен окремо, повідомленнями до їх Електронних кабінетів в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. Від адвоката Якименко М.М. 31 липня 2026 року надійшла письмова заява про припинення представництва інтересів ОСОБА_2 у зв`язку достроковим припиненням договору надання правничої допомоги. При цьому, суд апеляційної інстанції забезпечив можливість апелянту Лало В.В. взяти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, проте заявник не взяв участь у розгляді справи повідомивши до суду про зайнятість в інших справах (т. 3 а.с. 99-112, 125-126).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Однією із засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень (п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачає, серед іншого, можливість суду зобов`язати боржника подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 4 ст. 453-4 ЦПК України передбачено, що суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.

Стаття 143 ЦПК України передбачає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках, з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

У відповідності до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», питання про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення і розгляд такого звіту є однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення.

Частину 1 ст. 148 доповнено абзацом сьомим згідно з Законом № 4094-IX від 21.11.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4094-IX від 21.11.2024 року: справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково. Забезпечено позов шляхом зобов`язання матері дитини ОСОБА_1 забезпечити у кожний понеділок, середу, п`ятницю тривалістю одну годину у період часу з 18:30 год. до 19:30 год. (не менше 60 хвилин) за київським часом спілкування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 за допомогою відеозв`язку, в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp), а також повідомити (повідомляти) батька дитини ОСОБА_2 про фактичне місце перебування (проживання), стан здоров`я та умови проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05 грудня 2025 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про зобов`язання боржника ОСОБА_1 подати звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №759/18906/23, пр. №2-з/759/179/25 (т. 1 а.с. 1-3).

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що виконання вказаної ухвали здійснюється в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Актами державного виконавця від 20.11.2025 року, 24.11.2025 року, 25.11.2025 року, 27.11.2025 року, 02.12.2025 року та від 04.12.2025 року встановлено, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 №759/18906/23 не виконується без поважних причин. Крім того, державним виконавцем винесено постанови від 24.11.2025 року та від 02.12.2025 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 . Державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 03.12.2025 року. 04.12.2025 року державним виконавцем скеровано до Святошинського управління поліції ГУ НП в м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Стягувач переконаний, що боржниця систематично вводила в оману та повідомляла неправдиві відомості державному виконавцю, що нібито дитина хворіє та не може бути виконано рішення суду. Попри правомірне та добровільне очікування на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року № 759/18906/23, пр. № 2-з/759/179/25, судове рішення боржницею не виконується умисно до теперішнього часу. Усі вжиті державним виконавцем заходи залишаються неефективними й не сприяють виконанню ухвали суду.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд зобов`язати боржника ОСОБА_1 подати у 10-денний строк з моменту вручення їй ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі №759/18906/23, пр. №2-з/759/179/25. У разі встановлення фактів невиконання боржником ОСОБА_1 ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 759/18906/23, пр. № 2-з/759/179/25 - постановити ухвалу про не виконання вказаної ухвали суду (т. 1 а.с. 1-5).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року заяву стягувача ОСОБА_2 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання ухвали суду - задоволено частково. Зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати у 15-ти денний строк з моменту вручення їй ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі №759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено (т. 1 а.с. 38-41).

В матеріалах справи міститься довідка про доставку ухвали від 17.12.2025 року до електронного кабінету ОСОБА_1 18.12.2025 22:54 (т. 1 а.с. 43).

Відтак, враховуючи встановлений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року строк для подачі звіту про виконання ухвали суду - 15 днів, строк для подачі звіту про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі №759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25, встановлений для ОСОБА_1 , сплив 05 січня 2026 року.

При цьому, боржник ОСОБА_1 не подала звіт у строк, встановлений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати у двадцятиденний строк з моменту вручення їй даної ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва суду від 10 листопада 2025 року у справі № 759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. (т. 1 а.с. 45-47).

В матеріалах справи міститься довідка про доставку ухвали від 14.01.2026 року до електронного кабінету ОСОБА_1 16.01.2026 0:04 (т. 1 а.с. 48).

Відтак, ОСОБА_1 на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва суду від 14.01.2026 року повинна була подати звіт до 05 лютого 2026 року включно.

19.01.2026 року ОСОБА_1 в системі Електронний суд подала заяву про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року на виконання ухвали цього ж суду від 18 грудня 2025 року та клопотання про поновлення процесуального строку на його виконання (т. 1 а.с. 51-54).

У поданому звіті ОСОБА_1 зазначила, що виконання ухвали суду в частині організації відеозв`язку у визначені дні та години було ускладнене та тимчасово унеможливлене з об`єктивних причин, а саме: станом її здоров`я; захворюванням малолітніх дітей; з огляду на фізичний стан дитини, її самопочуття у конкретні часові проміжки та неможливість забезпечити безперервну участь дитини у відеоспілкуванні без шкоди для її здоров`я. Вказала, що умисного ухилення від виконання судового рішення з її боку не було і немає. Зазначила, що у частині повідомлення про місце проживання та умови проживання малолітнього ОСОБА_3 ухвала суду виконана.

Боржник також вказала, що вона не ухиляється від виконання судового рішення та готова виконувати його у межах фактичної можливості та відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, просила прийняти та долучити до матеріалів справи цей звіт, вирішити питання про відсутність підстав для застосування до неї заходів процесуального примусу.

Як обґрунтування для поновлення процесуального строку зазначила, що подати звіт у встановлений судом строк не мала об`єктивної можливості з огляду на тривалу сукупність поважних обставин, що мали безперервний характер та істотно ускладнювали можливість своєчасної підготовки і подання процесуального документа, а саме: у період з 19.11.2025 по 27.11.2025 року вона перебувала на лікуванні; у період з 28.11.2025 по 05.12.2025 року хворів її малолітній син ОСОБА_3 , який потребував постійного догляду; у період з 08.12.2025 по 26.12.2025 року вона знову перебувала на лікуванні; у період з 29.12.2025 по 09.01.2026 року хворіла її молодша донька ОСОБА_5 , що унеможливлювало належну процесуальну активність; з 09.01.2026 по 17.01.2026 року вона перебувала в дорозі у зв`язку з участю у судовому провадженні (м. Осло, Норвегія) (т. 1 а.с. 51-54).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. (т. 1 а.с. 69-73).

04 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від боржника ОСОБА_1 надійшов звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року. У поданому звіті ОСОБА_1 зазначила, що виконання ухвали суду в частині організації відеозв`язку у визначені дні та години було ускладнене та тимчасово унеможливлене з об`єктивних причин, а саме: станом її здоров`я; захворюванням малолітніх дітей; з огляду на фізичний стан дитини, її самопочуття у конкретні часові проміжки та неможливість забезпечити безперервну участь дитини у відеоспілкуванні без шкоди для її здоров`я. ОСОБА_1 наголосила також, що у період з 19.11.2025 по 27.11.2025 року вона перебувала на лікуванні; у період з 28.11.2025 по 05.12.2025 року хворів її малолітній син ОСОБА_3 , який потребував постійного догляду; у період з 08.12.2025 по 26.12.2025 року вона знову перебувала на лікуванні; у період з 29.12.2025 по 09.01.2026 року хворіла її молодша донька ОСОБА_5 , що унеможливлювало належну процесуальну активність; з 09.01.2026 по 17.01.2026 року вона перебувала в дорозі у зв`язку з участю у судовому провадженні (м. Осло, Норвегія).

Щодо повідомлення інформації про дитину вказала, що у вказаній частині ухвала суду виконана, відповідна інформація була повідомлена батькові дитини шляхом направлення письмових листів поштою, а також доведена до відома державного виконавця.

ОСОБА_1 вказала, що умисного ухилення від виконання судового рішення з її боку не було і немає. Зазначила, що вона не ухиляється від виконання судового рішення та готова виконувати його у межах фактичної можливості та відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначала, що відсутні будь-які підстави для застосування до неї заходів процесуального примусу у виді штрафу, як за результатами розгляду цієї заяви, так і на підставі постановленої раніше ухвали суду від 14.01.2026 року.

На підставі викладеного просила прийняти та долучити до матеріалів справи цей звіт, вирішити питання про відсутність підстав для застосування до неї заходів процесуального примусу та скасувати штраф у розмірі 66 500,00 грн., накладений ухвалою суду від 14 січня 2026 року (т. 1 а.с. 75-78).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, поданого у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини (т. 1 а.с. 96-100).

Поряд з цим, поза ретельною перевіркою та оцінкою суду першої інстанції залишились надані ОСОБА_1 медичні документи (докази) хвороби дитини ОСОБА_3 та пояснення і клопотання ОСОБА_1 до державного виконавця з проханням про відкладення виконавчих дій через хворобу (її та дітей), повідомлення (звернення) ОСОБА_1 до стягувача ОСОБА_2 із повідомленнями про зазначені обставини (т. 1 а.с. 51-63, 75-87).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року у справі № 759/18906/23 (провадження № 61-8860ск26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Оскільки заходи забезпечення позову втратили чинність, у ОСОБА_1 відсутній обов`язок на виконання зобов`язань, покладених на нею ухвалами Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року та 14 січня 2026 року щодо подання звітів на виконання скасованої ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року про забезпечення позову.

Крім того, враховуючи відсутність обов`язку ОСОБА_1 на виконання зобов`язання щодо подання звіту на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 штрафів за невиконання такого обов`язку, які були накладені на ОСОБА_1 ухвалами Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, 30 січня 2026 року.

Також, беручи до уваги, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року була скасована постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року через її незаконність та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, апеляційний суд вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних ухвал Святошинського районного суду міста Києва та часткове задоволення апеляційних скарг.

Інші доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року - скасувати.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 11 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов