Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №758/10823/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/10823/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13463/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначали, що 16.07.2019 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві власності. Внаслідок залиття квартири позивачам було завдано майнової шкоди.

17.07.2019 ОСОБА_3 звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» з заявою щодо вжиття заходів та встановлення причин залиття квартири.

22.07.2019 комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» складено акт, відповідно до якого залиття квартири позивачів сталося внаслідок того, що лопнув фільтр лічильника гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 з вини відповідачів, які є власниками зазначеної квартири.

13.09.2019 ОСОБА_3 звернулася до Суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки матеріального збитку, завданого залиттям квартири, відповідно до звіту розмір збитків, заподіяних залиттям квартир складає 251 388 грн. Вартість проведеної оцінки склала 8000 грн.

Крім того, внаслідок залиття належної позивачам квартири їм було завдано моральну шкоду, яка полягала у хвилюваннях, незручностях в побуті, витраченням часу на відновлення квартири, яка пошкоджена внаслідок її залиття. Моральну шкоду оцінювали в 20 000 грн. кожному з позивачів.

Також, просили були змушені понести збитки в розмірі 1 171,80 грн. на придбання спеціальних речовин для запобігання поширенню плісняви.

Враховуючи викладене, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 251 388 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 20 000 грн. моральної шкоди; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_3 20 000 грн. моральної шкоди; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_3 8000 грн. у якості відшкодування витрат на проведення експертного дослідження; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_3 1 171, 80 грн. матеріального збитку; стягнути судові витрати (т. 1 а.с. 1-6).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 у відзиві на позов вказала на те, що після одруження з ОСОБА_6 13.08.2016 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » та переїхала до м. Вишгорода на постійне місце проживання.З моменту свого народження по теперішній час вона жодного разу не проживала у квартирі АДРЕСА_1 . 05.02.2015 вона отримала свідоцтво про право на спадщину на частину вказаної квартири після померлої ОСОБА_8 . Посилаючись на те, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини, просила відмовити у позові до неї у повному обсязі (т. 2 а.с. 18-19).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_9 про залучення ОСОБА_4 в якості правонаступника ОСОБА_10 до участі у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено. Залучено ОСОБА_4 в якості правонаступника ОСОБА_10 до участі у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_11 до участі у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т. 2 а.с. 80-81).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 101 692 грн. 80 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 454 грн. судового збору з кожної (т. 2 а.с. 156-162).

Не погодившись з рішенням районного суду, 11 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині (т. 2 а.с. 173-177).

На обґрунтування скарги зазначала, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим. Вказувала, що з моменту свого народження по теперішній час вона жодного разу не проживала у квартирі АДРЕСА_1 . 05.02.2015 вона отримала свідоцтво про право на спадщину на частину вказаної квартири після померлої ОСОБА_8 . З моменту отримання свідоцтва про право на спадщину до квартири не вселялась, не перевозила свої речі, не отримувала ключі від вхідних дверей, а відтак, не мала можливості вільного доступу до квартири. Відповідачка ОСОБА_4 також зазначила в судовому засідання, що ОСОБА_1 жодного дня не проживала у квартира АДРЕСА_1 , вільного доступу не мала. Усі побутові проблеми по обслуговуванню квартири вирішувала ОСОБА_4 та їх покійний чоловік - ОСОБА_10 . Посилалась на те, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини. Сама по собі формальне володіння часткою в нерухомості і при наявності осіб, які безпосередньо користуються нерухомістю, обслуговують її технічне забезпечення, не доводить, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю нанесла шкоду позивачам (т. 2 а.с. 173-177).

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 -адвокат Кравчук В.А. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_3 - заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Повідомлення позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_5 , кожного окремо, повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, ОСОБА_3 була сповіщена 07 серпня 2026 року судом під письмову розписку яка є в справі. Позивач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені 07 серпня 2026 року повідомленням повнолітнього члена їх родини - ОСОБА_3 . Факт належного сповіщення апелянта ОСОБА_1 , її представник - адвокат Кравчук В.А. підтвердив в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 193-204).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 12).

Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 16, т. 2 а.с. 73-74).

17.07.2019 ОСОБА_3 звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» з заявою про те, що 16.07.2019 було затоплено квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, просила встановити причину залиття квартири (т. 1 а.с. 10).

22.07.2019 комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Дільниця № 4 складено акт, який було затверджено начальником дільниці № 4 Левченко С.В., відповідно до якого комісія в складі: старшого майстра ремонтної дільниці ОСОБА_14 , майстра ремонтної дільниці ОСОБА_15 , майстра дільниці з експлуатації та ремонту житлового фонду ОСОБА_16 провели обстеження квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11). При обстеженні квартири зафіксовано:

Коридор (12,8 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями по всій площині; на стінах спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно до 10 кв.м.;

Кімната (19,6 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями по всій площині; на стінах спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно до 28 кв.м.; віконні відкоси по всій площині в рудих плямах; на підлозі спостерігається відшарування паркетної дошки від основи орієнтовно до 13 кв.м.; деформувалася дверна колобка в кімнаті;

Кімната (12 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями орієнтовно площею до 12 кв.м.; на стінах спостерігається відшарування шпалер та руді плями орієнтовно площею до 7 12 кв.м.;

Кімната (10,7 кв.м.): на стелі спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно площею до 4 кв.м.;

Кухня (8,4 кв.м.): на стелі, по водоемульсійному пофарбуванню, спостерігаються руді плями та тріщини по всій площині; на стінах спостерігається часткове відшарування шпалер на стиках орієнтовно площею до 12 кв.м.;

Деформувалися дверні коробки у ванній кімнаті та туалеті.

Зі слів мешканців, ремонт квартири проводився протягом 2005-2006 років.

Залиття сталося, тому що лопнув фільтр лічильника гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 встановлений мешканнями власними силами (т. 1 а.с. 11).

13 вересня 2019 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Експерт нерухомості - 2015» договір № 214 з метою виконання належної оцінки матеріального збитку внаслідок залиття приміщень житлової квартири згідно акту обстеження від 22.07.2019 року за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 95-96).

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень житлової квартири внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_4 , складеного на замовлення ОСОБА_17 ТОВ «Експерт нерухомості - 2015» 16.09.2019, розмір матеріального збитку, внаслідок залиття квартири, складає 251 388 грн. (т. 1 а.с. 19-94).

Відповідно до меморіального ордеру, ОСОБА_3 сплачено 8000 грн. за послуги з оцінки матеріального збитку згідно з договором № 214 від 13.09.2019 року (т. 1 а.с. 98).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2022 за клопотанням ОСОБА_2 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (т. 1 а.с. 195-196).

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ, складеного 25.05.2023 на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2022 зазначено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 наявні ознаки залиття рідиною; встановити згідно даних візуально-інструментального обстеження технічну причину пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, чи є причинний зв`язок між витоком водив в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 та залиттям квартири за адресою: АДРЕСА_4 , не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю на час проведення обстеження витоків рідини в квартирі АДРЕСА_1 . Згідно акту обстеження від 22.07.2019, складеного представниками дільниці № 4 «Залиття сталося, тому що лопнув фільтр лічильника гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , встановлений мешканцями власними силами»; перелік пошкоджень в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , які виникли внаслідок залиття, викладено в дослідницькій частині по першому-шостому, вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) для усунення недоліків квартири АДРЕСА_1 , згідно даних візуально-інструментального обстеження та наданих матеріалів, станом на час проведення дослідження, становить 101 692,80 грн.(т. 1 а.с. 206-226).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).

Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивачі посилались на те, що у 16.07.2019 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві власності. 22.07.2019 комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» складено акт, відповідно до якого залиття квартири позивачів сталося внаслідок того, що лопнув фільтр лічильника гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 з вини відповідачів, які є власниками зазначеної квартири.

На підтвердження обставин щодо протиправної поведінки відповідачів, яка полягала у залитті квартири позивача, та щодо причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданими збитками, позивачами до позовної заяви був наданий Акт від 22.07.2019, складений комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Дільниця № 4 згідно Наказу № 76 Держжитлокомунгоспу України від 21.05.2005 року(т. 1 а.с. 11), про обстеження квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11). При обстеженні квартири зафіксовано:

Коридор (12,8 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями по всій площині; на стінах спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно до 10 кв.м.;

Кімната (19,6 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями по всій площині; на стінах спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно до 28 кв.м.; віконні відкоси по всій площині в рудих плямах; на підлозі спостерігається відшарування паркетної дошки від основи орієнтовно до 13 кв.м.; деформувалася дверна колобка в кімнаті;

Кімната (12 кв.м.): на стелі спостерігається відшарування шпалер та руді плями орієнтовно площею до 12 кв.м.; на стінах спостерігається відшарування шпалер та руді плями орієнтовно площею до 7 12 кв.м.;

Кімната (10,7 кв.м.): на стелі спостерігаються руді плями на шпалерах орієнтовно площею до 4 кв.м.;

Кухня (8,4 кв.м.): на стелі, по водоемульсійному пофарбуванню, спостерігаються руді плями та тріщини по всій площині; на стінах спостерігається часткове відшарування шпалер на стиках орієнтовно площею до 12 кв.м.;

Деформувалися дверні коробки у ванній кімнаті та туалеті.

Зі слів мешканців, ремонт квартири проводився протягом 2005-2006 років.

Залиття сталося, тому що лопнув фільтр лічильника гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 встановлений мешканнями власними силами (т. 1 а.с. 11).

Акт залиття квартири є належним та допустимим доказом по справі, позаяк у вказаному акті зазначені всі обов`язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт в загальному відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, і є належним доказом по справі. Крім того, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог в частині заявлених щодо неї, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі посилалась на те, що вона не проживала у квартирі АДРЕСА_1 . 05.02.2015 вона отримала свідоцтво про право на спадщину на частину вказаної квартири після померлої ОСОБА_8 . Вказувала, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини. Усі побутові проблеми по обслуговуванню квартири вирішувала ОСОБА_4 та її покійний чоловік - ОСОБА_10 . Сама по собі формальне володіння часткою в нерухомості і при наявності осіб, які безпосередньо користуються нерухомістю, обслуговують її технічне забезпечення, не доводить, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю нанесла шкоду позивачам.

Однак, колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.02.2015, ОСОБА_1 є власницею 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 16).

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.12.2019 справа № 686/11256/16-ц, провадження № 61-28098св18, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Відповідно до приписів ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до вимог частини першої ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю, яким було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не заперечували належність їм на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, сам по собі факт не проживання відповідачки ОСОБА_1 в квартирі за адресою квартири АДРЕСА_1 не свідчить про те, що остання не повинна утримувати (брати участь) належне їй на праві власності майно в належному стані.

Відповідачка, як співвласник квартири, безвідповідально поставилась до своїх обов`язків щодо належного утримання квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого завдано шкоду позивачам через залиття, та відповідно до законодавства, відповідачка ОСОБА_1 також повинна нести відповідальність за завдану шкоду.

ОСОБА_1 не спростувала доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивачів, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 не надано до суду доказів на спростування розміру стягнутого матеріального збитку (шкоди).

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо розміру стягнутої судом першої інстанції суми матеріального збитку, моральної шкоди, а тому, в цій частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядається.

Таким чином, апелянтне спростувала правильності висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга зводиться до переоцінки доказів у справі, тому колегія суддів її відхилила.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржували.

Відтак, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 11 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов